У червні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила встановити факт, що має юридичне значення для визнання за нею права на спадщину після ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: проживання її зі спадкодавицею однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.На обґрунтування заявлених вимогОСОБА_1 посилалася на те, що вона з ОСОБА_4 проживала однією сім`єю майже 20 років до для смерті ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 ; між ними склалися стосунки як між матір`ю і донькою, вони були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки. Після смерті ОСОБА_4 позивач її поховала і здійснює утримання спадкової маси, до якої належить квартира померлої.Квартира АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_4, і квартира, належна позивачу, розташовані поруч в одному будинку. В установленому законом порядку після смерті ОСОБА_4 позивач звернулася із заявою про прийняття спадщини як спадкоємець четвертої черги за законом, однак отримати свідоцтво про право на спадщину не має можливості, оскільки необхідно встановити факт її проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.Ураховуючи, що встановлення факту проживання однією сім`єю їй необхідне для реалізації спадкового права як спадкоємця, ОСОБА_1 просила позов задовольнити.Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2018 року справу передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 вересня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження і призначено в підготовче засідання.Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м Києва від 11 грудня 2018 року залучено до участі у справі як третіх осіб ОСОБА_2, ОСОБА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Шевченківський районний суд м. Києва рішенням від 15 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовив.Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.

Короткий зміст рішення апеляційного суду

Київський апеляційний суд постановою від 19 травня 2021 року рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року залишив без змін.Постанова апеляційного суду мотивована тим, що, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції надав оцінку показанням свідків у сукупності з іншими доказами та з урахуванням обставин, встановлених рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2017 року, ухваленим у справі № 753/9989/16. Саме по собі надання позивачем допомоги ОСОБА_4 за життя спадкодавця та її поховання не є доказом проживання однією сім`єю з нею за відсутності доказів спільного проживання, ведення спільного господарства, пов`язаності осіб спільним побутом, наявності взаємних прав та обов`язків. Надані позивачем чеки та квитанції не підтверджують обставин спільного ведення господарства з ОСОБА_4, не підтверджують, за чиї саме кошти такі товари було придбано і для кого вони придбавалися.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 16 червня 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 644/4284/17, від 08 травня 2020 року у справі № 643/3240/17, від 28 січня 2019 року у справі № 751/1413/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 204/4448/15-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 546/912/16-ц.На обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що суди не правильно витлумачили та застосували норми матеріального і процесуального права, не повно з`ясували обставини, що мають значення для справи.У цій справі зібраними та дослідженими у справі доказами підтверджено факт її спільного проживання з ОСОБА_4 більше п`яти років до дня її смерті та встановлено наявність у них взаємних прав і обов`язків, ведення ними спільного господарства, участь у спільних витратах, що підтверджується показаннями свідків і письмовими доказами.Крім того, позивач стоїть у черзі на отримання квартири майже 40 років, оскільки вона разом зі своєю сім`єю потребує збільшення житлової площі, тому фактично квартира, яку вона може успадкувати після смерті ОСОБА_4, могла б вирішити проблему з житлом у її родині і зняти необхідність перебування у загальній черзі на отримання житла.

16 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив адвоката Старенького С. Є як представника ОСОБА_3, який мотивований тим, що суди ухвалили оскаржувані рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому правових підстав для їх скасування немає.

Підтвердженням факту спільного проживання є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, що позивач не довела жодним належним та допустимим доказом, про що зазначили суди в оскаржуваних рішеннях. Дійсна мета судових спорів позивача - у будь-який спосіб отримати квартиру, не маючи для цього жодних правових підстав.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції. 11 серпня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4, яка за життя була зареєстрована і проживала у належній їй на праві приватної власності квартирі АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина, в тому числі на зазначену квартиру.02 червня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса КМНО Синиці Т. В. із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 як спадкоємець четвертої черги за законом.З аналогічними заявами про прийняття спадщини також звернулися ОСОБА_3 і ОСОБА_2 01 березня 2017 року приватний нотаріус КМНО Синиця Т. В. листом № 121/02-14 повідомила ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для видачі їй як спадкоємцю четвертої черги за законом свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4, оскільки в матеріалах спадкової справи немає рішення суду про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.Допитана за згодою як свідок ОСОБА_1 пояснила, що вона була сусідкою ОСОБА_4, між ними виникли відносини як доньки та матері. За життя ОСОБА_4 ОСОБА_1 здійснювала догляд за нею та утримувала її квартиру, при цьому ОСОБА_4 обіцяла укласти з нею або договір довічного утримання, або скласти на її користь заповіт. Оскільки ОСОБА_4 мала хронічні захворювання, то позивач здійснювала фінансування медичної допомоги та догляд, якого потребувала спадкодавець. Також періодично здійснювала ремонт у її квартирі. Останні місяці життя ОСОБА_4 не в повній мірі розуміла значення своїх дій. Після смерті ОСОБА_4 позивач за власний рахунок її поховала. Свідок ОСОБА_5 пояснила суду, що є сусідкою позивача із 1985 року, була знайома з ОСОБА_4 . Із третіми особами у справі вона познайомилася вже після смерті ОСОБА_4 . Позивач за власний рахунок робила ремонт у квартирі ОСОБА_4, здійснювала прибирання, прала її речі, купувала для неї продукти харчування. За життя ОСОБА_4 повідомляла, що позивач є її сім`єю, і називала її донькою.Свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що працює соціальним працівником, з огляду на свої трудові обов`язки за життя ОСОБА_4 двічі на тиждень відвідувала її за місцем проживання, приблизно чотири роки до її смерті. Свідку відомо, що в побуті ОСОБА_4 допомагала позивач як сусідка по будинку та виконувала більшість робіт по господарству. За життя ОСОБА_4 зазначала, що позивач є їй фактично за доньку.Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що є сусідкою позивача, за життя ОСОБА_4 повідомляла свідку, що позивач доглядає за нею, і вона вважає її своєю донькою.Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 15 лютого 2017 року у справі № 753/9989/16, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання договору довічного утримання дійсним та визнання права власності на спірну квартиру, та у позові третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - ОСОБА_3 до Київської міської ради про визнання договору довічного утримання дійсним та визнання права власності на квартиру, з тих підстав, що ОСОБА_4 з 22 березня 2012 до дня її смерті перебувала на соціальному обслуговуванні держави. Рішенням суду встановлено, що за життя ОСОБА_4 перебувала на обслуговуванні територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Дарницького району м. Києва згідно з поданою нею заявою від 28 лютого 2012 року як одинока, самотня й потребуюча надання соціальних послуг особа. Цей факт підтверджено свідком ОСОБА_6 (соціальний працівник), яка вказала, що ОСОБА_4 отримувала вдома соціальну допомогу від держави з лютого 2012 року й до дня її смерті, соціальний працівник супроводжував її за необхідності до лікаря тощо.Згідно з наказом територіального центру Управління праці та соціального захисту населення Дарницького району м. Києва від 22 березня 2012 року ОСОБА_4 прийнято на соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) відділенням соціальної допомоги вдома "Ново-Дарницьке" з 22 березня 2012 року із забезпеченням ведення особової справи та контролю за якістю надання послуг працівниками відділення. Щодо неї розроблена карта визначення (оцінювання) індивідуальних потреб у соціальному обслуговуванні (наданні соціальних послуг), укладено з нею договір про соціальне обслуговування відділенням соціальної допомоги вдома одинокого (проживаючого самотньо) громадянина, розроблений індивідуальний план, комплексне визначення індивідуальних потреб соціальної послуги (догляду вдома). Наказом територіального центру Управління праці та соціального захисту населення Дарницького району м. Києва від 25 квітня 2016 року припинено соціальне обслуговування (надання соціальних послуг) ОСОБА_4 відділенням соціальної допомоги вдома "Ново- Дарницьке" у зв`язку з її смертю.Згідно з доповідною запискою соціального працівника ОСОБА_6 її підопічна ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у лікарні № 1 м. Києва.Позивач не змогла пояснити суду, чому вона змінила обставини відносин з ОСОБА_4, ураховуючи, що при зверненні до суду з позовом про визнання договору довічного утримання дійсним та визнання права власності на квартиру вона зазначала, що між нею і померлою ОСОБА_4 існували фактичні договірні правовідносини, які регулюються статтею 744 ЦК України, а звертаючись до суду з цим позовом, зазначила про існування факту її проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права

Відповідно до статті 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.Частиною першою статті 1221 ЦК України передбачено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадщину почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняттям ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (стаття 1264 ЦК України).Статтею 3 СК України передбачено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.Обов`язковою умовою для визнання осіб членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.Згідно зі статтями 12, 81 ЦПК України обов`язок доведення тих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим ЦПК України (1618-15) , покладається на кожну із сторін.Встановивши, що позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження обставин, які свідчать про її проживання разом із ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, однією сім`єю щонайменше п`ять років до дня її смерті, що давало би підстави для визнання позивача спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_4, урахувавши підстави позову та встановлені у справі № 753/9989/16 обставини, а також встановивши, що ОСОБА_1 разом зі своєю сім`єю проживала по сусідству у квартирі АДРЕСА_2, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.Саме по собі надання позивачем допомоги ОСОБА_4 за її життя та її поховання не є доказом проживання однією сім`єю з нею за відсутності доказів спільного проживання, ведення спільного господарства, пов`язаності осіб спільним побутом, наявності взаємних прав та обов`язків, адже ОСОБА_4 з 22 березня 2012 року до дня її смерті перебувала на соціальному обслуговуванні держави як одинока, самотня й потребуюча надання соціальних послуг особа.Висновки судів не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 644/4284/17, від 08 травня 2020 року у справі № 643/3240/17, від 28 січня 2019 року у справі № 751/1413/17, від 27 лютого 2019 року у справі № 204/4448/15-ц, від 24 січня 2020 року у справі № 546/912/16-ц.Аргументи касаційної скарги про те, що позивач стоїть у черзі на отримання квартири, оскільки потребує збільшення житлової площі, тому успадкування квартири після смерті ОСОБА_4 вирішило би проблему з житлом у її родині, на увагу не заслуговують, оскільки потреба в додатковому житлі не підтверджує факт проживання позивача зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України).Порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення, касаційний суд не встановив.Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів першої та апеляційної інстанцій - без змін. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 лютого 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року залишити без змін.Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.Судді А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко М. Ю. Тітов