Іменем України28 жовтня 2021 року м. Київсправа № 757/26851/19-цпровадження № 61-18452св20Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Дундар І. О. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М., учасники справи:позивач - ОСОБА_1, відповідач - Акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль", третя особа - Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області,розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 16 червня 2020 року у складі судді Остапчук Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Заришняк Г. М., Мараєвої Н. Є., Рубан С. М.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернулась із позовом до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - АТ "Райффайзен Банк Аваль", банк), третя особа - Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, про визнання незаконною відмови у виплаті суми пенсії члену сім`ї померлого та зобов`язання вчинити дії.

Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2, якому за кілька днів до смерті було нараховано та виплачено на картковий рахунок, відкритий в АТ "Райффайзен банк Аваль", суму додаткової пенсії за листопад 2017 року.

Позивач звернулась до відповідача з вимогою виплатити суму додаткової пенсії чоловіка, однак їй було відмовлено та зазначено, що вона може їх отримати лише на підставі свідоцтва про спадщину.

У квітні 2019 року ОСОБА_1 повідомила банк про те, що є єдиним спадкоємцем та надала довідку, видану приватним нотаріусом, однак, знову отримала відмову.

Позивач просила:

визнати незаконною відмову відповідача у видачі коштів з рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_2,

зобов`язати відповідача виплатити суму коштів додаткової пенсії, зарахованих на рахунок ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст судових рішень суду першої та апеляційної інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суд від 12 листопада 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції зробив висновок, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що кошти після зарахування на рахунок ОСОБА_2 стали його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат) та набули статус вкладу. При цьому перерахування (видача) вкладу можливе лише в порядок та спосіб, визначений законодавством, шляхом отримання спадщини спадкоємцями померлого вкладника. Позивач не позбавлена права на отримання коштів після отримання свідоцтва про право на спадщину.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2020 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Печерського районного суду Київської області від 12 листопада 2020 року, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що чинне законодавство не містить норм, які зобов`язують спадкоємців отримувати свідоцтво про право на спадщину та нести додатковий фінансовий тягар по його отриманню (державне мито та інші обов`язкові платежі). Позивач фактично набула право на спадщину після смерті чоловіка та має право на кошти, які знаходяться на його рахунку у відповідача, але банк безпідставно незаконно утримує такі кошти. Кошти в сумі 415,80 грн є пенсійною виплатою чоловіка позивача та не є банківським вкладом, оскільки чоловік договір банківського вкладу з відповідачем не укладав. Кошти були зараховані за життя чоловіка - 08 грудня 2017 року. Відзив на апеляційну скаргу підписаний та поданий особою, яка належним чином не підтвердила свої повноваження як представника АТ "Райффайзен Банк Аваль". Відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Позиція інших учасників справи

У березні 2021 року АТ "Райффайзен Банк Аваль" подало відзив на касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_3, у якому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Відзив мотивований тим, що 12 грудня 2017 року до банку надійшли грошові кошти в сумі 415,80 грн. В той же день вказані кошти зараховані банком на рахунок ОСОБА_2 . Кошти, які знаходяться на рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_2, не є власністю позивача, а отже їй не належать. За відсутності у позивача документів, які підтверджують її право на вклад у банку, остання не має права розпоряджатися цим вкладом. Позовні вимоги позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не підтверджені належними та допустимими доказами.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 24 грудня 2020 року касаційну скаргу залишено буз руху та надано строк для усунення недоліків.

Після усунення недоліків, ухвалою Верховного Суду від 19 лютого 2021 року, відкрито касаційне провадження у справі № 757/26851/19-ц, витребувано справу з суду першої інстанції.

У березні 2021 року матеріали цивільної справи № 757/26851/19-ц надійшли до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 19 лютого 2021 року зазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 25 січня 1975 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер.

Виплати пенсії ОСОБА_2 здійснювалися через поточний рахунок, відкритий ним в ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

12 грудня 2017 року на банківський рахунок ОСОБА_2 зарахована пенсія у сумі 415,80 грн.

Позивач звернулась із заявою про прийняття спадщини після померлого чоловіка, заведена спадкова справа.

Позиція Верховного Суду

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів. Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999 року № 1596 (1596-99-п) затверджено Порядок виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банківських установах (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 18 Порядку (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сума пенсії, що належала одержувачу і не була зарахована на поточний рахунок у зв`язку з його смертю, виплачується згідно зі статтею 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до статті 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Відповідно до пункту 9 Порядку між уповноваженим банком і одержувачем укладається договір банківського рахунка. У разі відкриття поточного рахунка за зверненням органу Пенсійного фонду України або органу соціального захисту населення одержувач повинен укласти договір банківського рахунка із зазначеним у заяві уповноваженим банком.

Відносини між банком та клієнтом (володільцем банківського рахунка) щодо укладення договору банківського рахунка та здійснення операцій за рахунком клієнта урегульовано положеннями глави 72 ЦК України (435-15) .

Відповідно до частин першої, третьої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом (частина друга статті 1068 ЦК України).

Згідно з пунктом 1.3 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" дата валютування - це зазначена платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки дата, починаючи з якої кошти, переказані платником отримувачу, переходять у власність отримувача.

Отже, кошти, переказані платником отримувачу, з моменту їх зарахування на банківський рахунок переходять у власність останнього, який має виключне право розпорядження ними, а банк у свою чергу в межах договору та відповідно до вимог законодавства виконує функції з обслуговування банківського рахунка клієнта (здійснює зберігання коштів, за розпорядженням клієнта проводить розрахунково-касові операції за допомогою платіжних інструментів тощо) і не є набувачем цих коштів.

Відповідно до статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, установлених законом чи договором між банком і клієнтом.

Пунктом 1.39 статті 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" передбачено, що списання примусове - це списання коштів, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановлених законом виконавчих документів у випадках, передбачених законом.

Банк не є набувачем спірних коштів і не має повноважень з розпорядження особистими коштами клієнта, які є власністю останнього, поза межами договору між банком і клієнтом; будь-яке рішення, прийняте судом відносно володільця рахунку або його спадкоємців, яке б зобов`язувало банк здійснити списання коштів з особового рахунку, відсутнє.

Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанції зробили вірний висновок, що кошти, після зарахування на рахунок ОСОБА_2, стали його власністю, втратили свій цільовий статус пенсії, та набули статус вкладу. При цьому перерахування (видача) вкладу можливе лише в порядок та спосіб, визначений законодавством, шляхом отримання спадщини спадкоємцями померлого вкладника.

Висновки Верховного Суду

Відповідно до частин першої та другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального та процесуального права.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, оскаржені судові рішення залишити без змін, а тому судовий збір за подання касаційних скарг покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.