Постанова

Іменем України 27 жовтня 2021 рокум. Київсправа № 758/4888/18провадження № 61-17090св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України",

відповідач - правонаступник ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - товариство з обмеженою відповідальністю "Комелія",розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - адвоката Черея Олександра Володимировича на постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Сержанюка А. С., Гуля В. В., Суханової Є. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимогУ квітні 2018 року публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України"), правонаступником якого є акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - АТ "Укрексімбанк"), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "Комелія" (далі - ТОВ "Комелія"), про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на майно.Позовні вимоги мотивовано тим, що 25 грудня 2014 року між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" (банк) та ТОВ "Комелія" (позичальник) укладено генеральну кредитну угоду № 161114№5, а 28 липня 2016 року - кредитні договори № 161116К2 та № 161116К3, на забезпечення виконання яких 20 січня 2015 року між банком та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено іпотечний договір № 161115Z1. Посилаючись на неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за кредитними договорами від 28 липня 2016 року № 161116К2 та № 161116К3, банк просив в рахунок погашення наявної станом на 24 січня 2018 року заборгованості в розмірі 3 404 595,75 дол. США та 33 456 134,01 грн звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 12 січня 2015 року № 161115Z1, укладеним між банком та ОСОБА_1 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 20 липня 2020 року у складі судді Захарчук С. С. клопотання АТ "Укрексімбанк" про закриття провадження у справі задоволено. Закрито провадження у справі за позовом АТ "Укрексімбанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Роз`яснено АТ "Укрексімбанк", що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції врахував висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 02 жовтня

2018 року у справі № 910/1733/18, та виходив з того, що даний спір відноситься до юрисдикції господарських судів, оскільки сторонами основного зобов`язання є юридичні особи, а суб`єктний склад зобов`язання, що забезпечує виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції розгляду спору.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанціїПостановою Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 20 липня 2020 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що в даному випадку позовні вимоги заявлені виключно до відповідача як до фізичної особи, яка є майновим поручителем, а позовні вимоги до боржника за основним зобов`язанням - ТОВ "Комелія" як до юридичної особи в даній справі не заявлені, тому позовне підлягає розглядугосподарським судом, оскільки в суб'єктивному складі відповідачів по даній справі міститься виключно фізична особа.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції У листопаді 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника АТ "Укрексімбанк" - адвоката Черея О. В. на постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року.Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження, витребувано справу № 758/4888/18 з Подільського районного суду міста Києва.Ухвалою Верховного Суду від 14 січня 2021 року зупинено касаційне провадження у справі № 758/4888/18 за позовом АТ "Укрексімбанк" до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ТОВ "Комелія", про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на майно, до залучення до участі у справі правонаступників.Ухвалою Верховного суду від 02 вересня 2021 року здійснено заміну відповідача - ОСОБА_1 на ОСОБА_2 у справі за позовом АТ "Укрексімбанк" до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ТОВ "Комелія", про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на майно. Поновлено касаційне провадження у справі №758/4888/18.Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі представник АТ "Укрексімбанк" - адвокат Черей О. В., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі за позовом № 910/1733/18, провадження

№ 12-170гс18, від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18, провадження № 12-272гс18, від 04 вересня 2019 року у справі № 640/16902/18, провадження № 14-358цс19, від 13 березня 2018 року у справі

№ 415/2542/15?ц, провадження № 14-40цс18, від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19, провадження № 12?180гс19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення не враховано, що спір у цій справі стосується звернення стягнення на майно за договором іпотеки, що є забезпеченням виконання зобовязання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, тобто, стосується правовідносин, які є похідними від кредитних правовідносин господарюючих суб`єктів.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргуУ вересні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 - адвоката Захарчука І. А. на касаційну скаргу, в якому останній повністю визнає касаційну скаргу банка та просить її задовольнити, а постанову апеляційного суду скасувати. Зазначає, що цей спір має розглядатися за правилами господарського судочинства незважаючи на те, що сторонами спору є юридична та фізична особа - сторони іпотечного договору, оскільки основний договір укладений між юридичними особами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

25 грудня 2014 року між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "Комелія" укладено генеральну кредитну угоду № 161114№5 на отримання грошових коштів у кредит.

28 липня 2016 року між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "Комелія" укладено кредитні договори № 161116К2 та № 161116К3.

20 січня 2015 року на забезпечення виконання зобов`язань за генеральною кредитною угодою від 25 грудня 2014 року № 161114№5 з усіма чинними кредитними договорами, які укладаються в рамках генеральної угоди, їй підпорядковуються та є додатками догенеральної угоди, є невід`ємними її частинами та складають єдиний документ, укладеної між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ТОВ "Комелія", між ПАТ "Державний експортно-імпортний банк України" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір № 161115Z1.

Звертаючись до суду з цим позовом, банк посилався на неналежне виконання позичальником ТОВ "Комелія" своїх зобов`язань за кредитними договорами від 28 липня 2016 року № 161116К2 та № 161116К3, а тому просив в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 12 січня

2015 року № 161115Z1, укладеним між банком та ОСОБА_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуПоложенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Касаційна скарга АТ "Укрексімбанк" підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції не відповідає.Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).У пункті 1 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц (провадження № 14-40цс18) зазначено, що "з дати набрання чинності ГПК України (1798-12) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII господарські суди мають юрисдикцію, зокрема, щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи".У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18) вказано, що "законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці. З дати набрання чинності ГПК України (1798-12) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Цивільного процесуального кодексу України (1618-15) , Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи".У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19 (провадження № 12-180гс19) зроблено висновок, що "до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18), від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18). Велика Палата Верховного Суду додатково звертає увагу на те, що положення пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України пов`язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці".У спірних правовідносинах сторонами основного зобов`язання є юридичні особи: АТ "Укрексімбанк"та ТОВ "Комелія", і банк звернувся з цим позовом до суду у квітні 2018 року, тобто після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (2147а-19) .Виходячи зі змісту та підстав позову, характеру спірних правовідносин, ураховуючи наведені положення законодавства, спір у цій справі між позивачем та відповідачем виник з правовідносин, що стосуються правочину, укладеного на виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з вищенаведеними нормами ГПК України (1798-12) .Верховний Суд вважає, що суд першої інстанцій правильно визначив предметну юрисдикцію спору та обґрунтовано закрив провадження, оскільки на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.Наведе узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі за позовом № 910/1733/18, провадження № 12-170гс18, від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18, провадження № 12-272гс18, від 04 вересня 2019 року у справі № 640/16902/18, провадження № 14-358цс19, від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15?ц, провадження № 14-40цс18, від 20 листопада 2019 року у справі № 910/9362/19, провадження № 12?180гс19, на які посилається заявник у касаційній скарзі.За таких обставин Верховний Суд вважає необхідним скасувати постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року та залишити в силі ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 20 липня 2020 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки апеляційний суд скасував законне рішення суду першої інстанції, рішення апеляційного суду відповідно до статті 413 ЦПК України підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційнаскарга підлягає задоволенню, сплачений АТ "Укрексімбанк" за подання касаційної скарги судовий збір у розмірі

2102,00 грн підлягає стягненню з ОСОБА_2 на його користь.

Керуючись статтями 402, 409, 413, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу представника акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" - адвоката Черея Олександра Володимировича задовольнити.Постанову Київського апеляційного суду від 21 жовтня 2020 року скасувати, а ухвалу Подільського районного суду м. Києва від 20 липня 2020 року залишити в силі.Стягнути з ОСОБА_2 на користь акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" судовий збір у розмірі 2102,00 грн.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:

Н. Ю. Сакара О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович