Постанова

Іменем України27 жовтня 2021 рокум. Київсправа № 754/14543/18провадження № 61-18359св20Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:головуючого - Крата В. І. суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідачі: прокуратура міста Києва, Державна казначейська служба України,розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року в складі колегії суддів Таргоній Д. О., Голуб С. А., Ігнатченко Н. В.,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимогУ жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, прокуратури міста Києва про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури.Позовну заяву мотивував тим, що наказом голови Державної податкової адміністрації у м. Києві від 28 лютого 2008 року № 50-4994 він був призначений на посаду начальника слідчого відділення податкової міліції Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва. 31 травня 2008 року слідчим відділом Прокуратури міста Києва відносно нього порушено кримінальну справу №50-4994 та затримано позивача в порядку статті 115 КПК України. Вказував, що 02 червня 2008 року йому було пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України, та цього ж дня продовжено термін затримання до 10 днів. У подальшому постановою старшого слідчого Прокуратури міста Києва від 02 червня 2008 року, що санкціонована заступником прокурора міста Києва, його було відсторонено від посади начальника слідчого відділення податкової міліції Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва. 10 червня 2008 року, а також повторно 18 червня 2008 року відносно нього обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, який по момент подання позову не скасовано. 17 червня 2008 року його було звільнено з податкової міліції у відставку (за віком). Зазначав, що 19 січня 2011 року кримінальна справа, порушена відносно нього, направлена до Шевченківського районного суду м. Києва, де розглядалась майже три роки. 09 грудня 2014 року слідчим слідчого відділу Прокуратури міста Києва винесено постанову про закриття кримінального провадження в зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримання. Зазначав, що внаслідок безпідставного перебування під слідством протягом 6 років 6 місяців і 10 днів йому завдано моральної шкоди, яка полягала у душевних та фізичних стражданнях, руйнуванні життєвих планів та соціальних зв`язків, тривалому відриві від сім`ї, погіршенні відносин з оточуючими, що вплинуло на його психологічний стан та вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд відшкодувати йому за рахунок державного бюджету України моральну шкоду, завдану незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури в розмірі 3 132 000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанціїРішенням Деснянського районного суду міста Києва від 10 липня 2020 року позов задоволено частково:- відшкодовано ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України моральну шкоду, завдану незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури, в розмірі 900 000 грн;- зобов`язано Державну казначейську службу України списати в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 900 000 грн.Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт перебування позивача під слідством та судом очевидно завдав йому моральної шкоди внаслідок психічного впливу пред`явленням обвинувачення, позбавлення можливостей в повній мірі реалізації ним своїх звичок і бажань, що призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків та вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Суд уважав, що сам по собі факт перебування під слідством з урахуванням закриття кримінального провадження з реабілітуючих підстав є травмуючим для будь-якої людини, яка зазнала незаконних дій з боку правоохоронних органів. Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності та виходячи із засад розумності, виваженості й справедливості, суд першої інстанції вважав за можливе задовольнити позов частково, стягнувши з відповідача на користь позивача 900 000 грн у відшкодування моральної шкоди.Подану прокуратурою міста Києва постанову від 08 лютого 2019 року, якою скасовано постанову слідчого від 09 грудня 2014 року про закриття кримінального провадження № 42014100000001027, суд не прийняв до уваги як доказ, оскільки вказаний документ подано з порушенням частини дев`ятої статті 83 ЦПК України.

Короткий зміст постанови апеляційного судуПостановою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року апеляційні скарги прокуратури міста Києва та Державної казначейської служби України задоволено, рішення Деснянського районного суду міста Києва від 10 липня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.Апеляційний суд виходив із того, що, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 частково, суд першої інстанції не взяв до уваги та не надав належної оцінки постанові заступника прокурора міста Києва від 08 лютого 2019 року, якою постанову слідчого від 09 грудня 2014 року про закриття кримінального провадження №4201410000001027 скасовано, а тому відсутні підстави для відшкодування моральної шкоди позивачеві. Суд апеляційної інстанції зазначив, що копія вказаної постанови з об`єктивних причин не могла бути долучена до матеріалів справи раніше, оскільки була прийнята заступником прокурора міста Києва лише 08 лютого 2019 року, тобто за три дні до проведення підготовчого судового засідання.

Аргументи учасників справи09 грудня 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову апеляційного суду та просив її скасувати як таку, що прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а рішення суду першої інстанції - змінити в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди, встановивши його на рівні, визначеному у висновку судової психологічної експертизи, а саме 3 683 940 грн.Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд безпідставно прийняв доказ, а саме постанову заступника прокурора міста Києва від 08 лютого 2019 року, якою постанову слідчого від 09 грудня 2014 року про закриття кримінального провадження №4201410000001027 скасовано, оскільки його подано відповідачем із порушенням норм процесуального права, зокрема, без попереднього надсилання позивачу. Вказує, що скасування постанови про закриття кримінального провадження не обов`язково свідчить про відновлення кримінального переслідування позивача, оскільки кримінальне провадження може бути відкрито за фактом події злочину без пред`явлення обвинувачень будь-якій особі. З огляду на викладене та з урахуванням установлених судом першої інстанції обставин щодо незаконного перебування позивача під слідством уважав наявними підстави для відшкодування заподіяної моральної шкоди в розмірі, визначеному висновком судової експертизи.У травні 2021 року від позивача до Верховного Суду надійшли пояснення на касаційну скаргу, в яких ОСОБА_1 зазначає, що постановою Київської міської прокуратури від 30 квітня 2021 року закрито кримінальне провадження № 4201410000001027 у зв`язку невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати; скасовано ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, відсторонення ОСОБА_1 від посади начальника слідчого відділення та арешт, накладений на його майно.

Рух справи в суді касаційної інстанціїУхвалою Верховного Суду від 23 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі та відмовлено взадоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року.Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного переглядуПереглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).Вухвалі Верховного Суду від 19 травня 2020 року зазначено, що позивач оскаржує судове рішення з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме:- апеляційний суд при вирішенні справи не застосував висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 14 серпня 2019 року в справі № 127/6381/17, від 10 жовтня 2018 року в справі № 359/11706/15-ц, від 10 січня 2019 року в справі № 532/1243/16-ц та в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року в справі № 920/715/17, від 22 квітня 2019 року в справі № 236/893/17;- апеляційний суд не дослідив зібрані в справі докази, необґрунтовано відхилив клопотання про витребування документів та встановив обставини на підставі недопустимих доказів.

Фактичні обставини справи, встановлені судамиСуди встановили, що 31 травня 2008 року постановою старшого слідчого прокуратури міста Києва порушено кримінальну справу щодо начальника слідчого відділення податкової міліції Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України.Постановою заступника прокурора м. Києва від 02 червня 2008 року відсторонено ОСОБА_1 від посади начальника слідчого відділення податкової міліції Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва.02 червня 2008 року заступником прокурора м. Києві прийнято постанову про проведення обшуку у службовому кабінеті № 314 начальника слідчого відділення податкової міліції Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва з метою вилучення речей та цінностей, здобутих злочинним шляхом, а також інших предметів і документів, які мають значення для встановлення істини у справі, а згідно з протоколом від 03 червня 2008 року проведено обшук.03 червня 2008 року прокуратурою міста Києва винесено постанову про обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді взяття під вартуПостановою Голосіївського районного суду м. Києва від 03 червня 2008 року продовжено затримання (перебування під вартою) обвинуваченого ОСОБА_1 на 10 діб.10 червня 2008 року, а також повторно 18 червня 2008 року відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїздНаказом головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 17 червня 2008 року ОСОБА_1 звільнено з займаної ним посади у відставку (за віком).12 вересня 2008 року постановою старшого слідчого прокуратури міста Києва притягнуто ОСОБА_1 як обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України.12 вересня 2008 року старшим слідчим прокуратури міста Києва прийнято постанову про закриття кримінального провадження в частині обвинувачення, пред`явленого ОСОБА_1 у вчиненні злочину за ознаками частини другої статті 368 КК України та виключено кваліфікуючу ознаку "вимагання хабара". Вказана постанова 03 червня 2009 року скасована прокурором слідчого відділу прокуратури міста Києва.19 січня 2011 року ОСОБА_1 було пред`явлено обвинувачення у скоєнні злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України.Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 25 грудня 2013 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною дугою статті 368 КК України, повернуто на додаткове розслідування.09 грудня 2014 року слідчим в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури міста Києва винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014100000001027, у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримання.Згідно з висновком експерта судової психологічної експертизи від 20 грудня 2019 року №9427, складеного експертом Незалежного інституту судових експертиз Алікіною Н. В., ОСОБА_1 незаконними діями органів дізнання, досудового розслідування, прокуратури (безпідставне перебування під слідством та судом протягом 6 років 6 місяців і 10 днів - з 31 травня 2008 року по 09 грудня 2014 року) завдано страждань (заподіяно моральну шкоду). Орієнтовний розмір грошової компенсації за завдані ОСОБА_1 страждання (моральну шкоду) може становити 780 мінімальних заробітних плат.Апеляційний суд установив, що постановою заступника прокурора міста Києва від 08 лютого 2019 року скасовано постанову слідчого від 09 грудня 2014 року про закриття кримінального провадження № 4201410000001027.

Позиція Верховного СудуКолегія суддів частково приймає доводи, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.За змістом положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.Звертаючись до суду з цим позовом, ОСОБА_1 просив суд на підставі положень Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" (266/94-ВР) та статті 1176 ЦК України відшкодувати за рахунок Державного бюджету України моральну шкоду, спричинену незаконним перебуванням під слідством, шляхом безспірного списання з Єдиного казначейського рахунку коштів у розмірі 3 132 000 грн.Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.Відповідно до частини першої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом (частина друга статті 1176 ЦК України).За змістом пункту 1 частини першої статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" від 01 грудня 1994 року N 266/94-ВР підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.У пункті 2 частини першої статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.У справі, що переглядається, суд першої інстанції, дослідивши подані сторонами з дотриманням вимог процесуального права докази, зробив висновок про наявність передбачених Законом N 266/94-ВР (266/94-ВР) підстав для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди.Апеляційний суд, зазначаючи про недоведеність ОСОБА_1 позовних вимог, послався на постанову заступника прокурора міста Києва від 08 лютого 2019 року, якою скасовано постанову слідчого від 09 грудня 2014 року про закриття кримінального провадження №4201410000001027 щодо ОСОБА_1 . Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).Відповідно до частини дев`ятої статті 83 ЦПК України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.Суд першої інстанції, встановивши, що прокуратура міста Києва подала до суду доказ (постанову заступника прокурора міста Києва від 08 лютого 2019 року) без попереднього його надсилання позивачеві, обґрунтовано встановив порушення відповідачем порядку подання доказів, визначеного в статті 83 ЦПК України, та при вирішенні спору не прийняв до уваги поданий із порушенням вимог процесуального закону документ.Натомість апеляційний суд не спростував висновок суду першої інстанції про те, що наданий відповідачем доказ не може бути врахований при розгляді справи.Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини перша-третя статті 367 ЦПК України).За таких обставин, мотивувавши свою постанову наявністю доказу, який обґрунтовано не був прийнятий судом першої інстанції, апеляційний суд не здійснив перегляд рішення суду першої інстанції у визначених статтею 367 ЦПК України межах та зробив передчасний висновок про відсутність підстав для відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, завданої незаконним перебуванням під слідством.В силу положень частини першої статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним.Оскільки встановлено підстави для скасування оскарженого судового рішення, то суд касаційної інстанції інші підстави відкриття касаційного провадження не аналізує.

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиЗа змістом частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова прийнята з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова апеляційного суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.Постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020року втрачає законну силу.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук