Постанова

Іменем України27 жовтня 2021 рокум. Київсправа № 450/3517/18провадження № 61-13404св20Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:головуючого - Крата В. І. суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідачі: ОСОБА_2, головне управління Держгеокадастру у Львівській області,третя особа - Годовицько-Басівська сільська рада Пустомитівського району Львівської області,розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 08 серпня 2019 року в складі судді Данилів Є. О. та на постанову Львівського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року в складі колегії суддів Приколоти Т. І., Мікуш Ю. Р., Савуляка Р. В.,

ВСТАНОВИВ :

Короткий зміст позовних вимогУ жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, ГУ Держгеокадастру у Львівській області про визнання недійсними та скасування наказів, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності.Позов мотивувала тим, що ГУ Держземагентства у Львівській області, правонаступником якого є ГУ Держгеокадастру у Львівській області, в грудні 2013 року прийняло рішення, яким передало ОСОБА_2 у власність земельну ділянку, частина якої перебуває у користуванні позивачки понад 15 років. Зазначала, що вона неодноразово зверталася у встановленому законом порядку до компетентних органів про передачу їй у власність земельної ділянки, проте в задоволенні таких заяв їй було безпідставно відмовлено. Зокрема, 08 серпня 2013 року позивачка зверталася з клопотанням про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення (рілля), що розташована за межами населеного пункту, яку вона більше п`ятнадцяти років використовувала для сільськогосподарських потреб. 30 серпня 2013 року ГУ Держземагентства у Львівській області надало відповідь про відмову в наданні дозволу на розробку проєкту землеустрою про надання у власність земельної ділянки в зв`язку з тим, що розпорядженням Пустомитівської районної державної адміністрації від 02 березня 2010 року № 124 надано дозвіл іншим громадянам на розробку такого проєкту. Вказувала, що відмову уповноваженого органу оскаржено нею в судовому порядку та рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року визнано протиправними дії ГУ Держземагентства України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою та скасовано відповідне рішення ГУ Держземагентства України у Львівській області. Вказувала, що реєстрація 24 лютого 2014 року права власності за ОСОБА_2 на земельну ділянку, частиною якої користується позивачка та щодо якої порушувала питання про передачу земельної ділянки у власність, порушує її права як землекористувача. Крім того, зазначала, що спірна земельна ділянка на час виникнення спірних правовідносин перебувала під арештом.З урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог ОСОБА_1 просила суд:- визнати недійсним та скасувати наказ ГУ Держземагентства у Львівській області №ЛВ/4623682000:04:000/00000506 від 22 листопада 2013 року "Про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га на території Годовицько-Басівської сільської ради за межами населених пунктів Пустомитівського р-ну";- визнати недійсним та скасувати наказ ГУ Держземагентства у Львівській області від 31 грудня 2013 року "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га на території Годовицько-Басівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського району, кадастровий номер 4623682000:04:000:0238"; - визнати недійсним свідоцтво про право власності серії № НОМЕР_1, видане 24 лютого 2014 року реєстраційною службою Пустомитівського районного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку;- скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного судуРішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 08 серпня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року, позов задоволено:- визнано недійсним та скасовано наказ ГУ Держземагентства у Львівській області №ЛВ/4623682000:04:000/00000506 від 22 листопада 2013 року "Про надання ОСОБА_2 дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га на території Годовицько-Басівської сільської ради за межами населених пунктів Пустомитівського р-ну";- визнано недійсним та скасовано наказ ГУ Держземагентства у Львівській області від 31 грудня 2013 року "Про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі у власність земельної ділянки ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, площею 2,0 га на території Годовицько-Басівської сільської ради (за межами населених пунктів) Пустомитівського р-ну, кадастровий номер 4623682000:04:000:0238";- визнано недійсним свідоцтво про право власності серії № НОМЕР_1 від 24 лютого 2014 року, видане реєстраційною службою Пустомитівського районного управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 4623682000:04:000:0238;- скасовано державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на вказану земельну ділянку;- вирішено питання розподілу судових витрат.Судові рішення мотивовані тим, що оскільки станом на 22 листопада 2013 року та 31 грудня 2013 року не були вирішені клопотання Годовицько-Басівської сільської ради щодо надання спірної земельної ділянки жителям сіл Басівка й Годовиця та звернення безпосередньо ОСОБА_1, а також наявні судові спори між мешканцями сіл Годовиця й Басівка та ГУ Держземагентства у Львівській області щодо оскарження дій останнього, прийняття оспорюваних наказів щодо виділення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 (мешканцю міста Львова) було передчасним та таким, що не ґрунтується на вимогах закону.Суди зазначили, що з урахуванням численних судових спорів щодо правового режиму земельних ділянок в урочищі "Липа" на території Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району на момент прийняття оспорюваних рішень (наказів) вказані землі були передані в запас Годовицько-Басівській сільській раді Пустомитівського району Львівської області саме для надання жителям с. Годовиця та Басівка, які користувалися ними з 90-х років ХХ століття, а тому ГУ Держкомзему у Львівській області не мало законних підстав без повідомлення органу місцевого самоврядування розпоряджатися ними. Суди також прийняли до уваги, що на момент проведення державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2 в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстровано обтяження (арешт), накладений відповідно до ухвали слідчого судді Галицького районного суду міста Львова від 14 лютого 2014 року у справі № 461/1772/14-к.Апеляційний суд зазначив, що позивачка вжила необхідних заходів для оформлення свого права землекористування в законному порядку, оскільки зверталася до уповноважених державою органів з заявою про передачу земельної ділянки у власність для її використання за цільовим призначенням, а праву фактичного землекористувача кореспондує обов`язок компетентного органу щодо надання можливості оформлення такого права в законному порядку. Разом з тим, протягом тривалого часу компетентні органи не розглянули у встановленому порядку звернення позивачки, яка мала правомірні очікування на отримання земельної ділянки, формально відмовили в задоволенні її заяв, надавши перевагу ОСОБА_2, який є жителем іншого населеного пункту, та прийняли рішення про передачу йому у власність земельну ділянку максимально можливою площею (2,0 га).

Аргументи учасників справи02 вересня 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення та просив їх скасувати як такі, що прийняті з неправильним застосуванням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення про відмову в позові.Касаційна скарга мотивована тим, що:- ГУ Держземагентства у Львівській області на момент прийняття оскаржуваних наказів було уповноважене на розпорядження земельними ділянками, які перебували в державній власності;- позивачка не довела факт порушення її прав унаслідок передання спірної земельної ділянки у власність відповідачу, оскільки чинне законодавство передбачає рівні права громадян на безоплатне отримання земельної ділянки та не визначає пріоритету того, хто раніше звернувся з відповідною заявою до уповноваженого органу;- саме по собі користування позивачкою спірною земельною ділянкою в якості городу не свідчить про виникнення в неї будь-яких речових прав щодо земельної ділянки, оскільки належним землекористувачем до лютого 2010 року було ДП ДГ "Оброшино";- після визнання неправомірною відмови ГУ Держземагентства у Львівській області у наданні позивачці дозволу на розроблення проєкту землеустрою ОСОБА_1 не зверталася до вказаного органу повторно, а результатів розгляду раніше поданого клопотання матеріали справи не містять;- оскаржені накази не можуть бути скасовані, оскільки на момент їх прийняття були відсутні передбачені законом підстави для відмови в погодженні проєкту землеустрою;- суди скасували державну реєстрацію права власності позивача на спірну земельну ділянку без установлення неправомірності дій державного реєстратора.

Рух справи в суді касаційної інстанціїУхвалою Верховного Суду від 28 вересня 2020 року відкрито касаційне провадження в справі.Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного переглядуПереглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).Вухвалі Верховного Суду від 28 вересня 2020 року зазначено, що відповідач оскаржує судові рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме:- апеляційний суд при вирішенні справи не застосував висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року в справі № 450/2738/16-ц та від 22 січня 2020 року в справі № 450/2646/16-ц.

Фактичні обставини справи, встановлені судамиСуди встановили, що з 1994 року мешканці сіл Годовицько-Басівської сільської ради зверталися до сільської ради із заявами про надання їм земельних ділянок для ведення особистих селянських господарств.У зв`язку з нестачею земель для надання мешканцям сіл Басівка і Годовиця в межах населених пунктів Пустомитівська районна державна адміністрація і Годовицько-Басівська сільська рада звернулися до Академії аграрних наук України про передачу частини земель, які нею не використовуються, для потреб територіальної громади.ОСОБА_1 проживає у с. Басівка Пустомитівського району Львівської області. З 1996 року вона використовує для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 0,15 га, що відповідно до акту обстеження земельної ділянки в урочищі "Липа" від 09 липня 2018 року є складовою частиною земельної ділянки площею 2 га на території Годовицько-Басівської сільської ради за межами населених пунктів Пустомитівського району з кадастровим номером 4623682000:04:000:0238.Зазначена земельна ділянка перебувала у користуванні колишнього Державного підприємства дослідного господарства "Оброшино" Інституту землеробства і тваринництва Західного регіону УААН.Згідно з протоколом №10 засідання Президії Української академії аграрних наук від 22 червня 2006 року цим органом прийнято рішення "Про вилучення землі із землекористування Державного підприємства дослідного господарства "Оброшино" Інституту землеробства і тваринництва Західного регіону УААН", яким надано згоду на вилучення із землекористування вказаного дослідного господарства земельної ділянки площею 35 га і передачу її Годовицько-Басівській сільській раді Пустомитівського району для надання мешканцями сіл під ведення особистих селянських господарств.Постановою Президії Української академії аграрних наук (протокол №19) від 28 грудня 2006 року надано згоду на вилучення із землекористування Державного підприємства дослідного господарства "Оброшино" Інституту землеробства і тваринництва Західного регіону УААН земельної ділянки загальною площею 130 га (рілля) і передачу її Годовицько-Басівській сільській раді Пустомитівського району Львівської області для ведення особистих селянських господарств.Рішенням сесії Годовицько-Басівської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 920 від 19 червня 2009 року погоджено місце розташування земельних ділянок для ведення особистих селянських господарств згідно додатку (списку) загальною площею 35 га на території Годовицько-Басівської сільської ради за межами населеного пункту за рахунок земель запасу. Вирішено звернутися до райдержадміністрації з клопотанням про погодження місця розташування земельних ділянок та надання дозволу на розробку проєкту відведення земель для ведення особистих селянських господарств згідно додатку (списку).Розпорядженням голови Пустомитівської райдержадміністрації від 11 лютого 2010 року № 74 припинено право постійного користування ДП ДГ "Оброшино" вказаними земельними ділянками та включено їх до земель запасу Годовицько- Басівської сільської ради за межами населеного пункту.02 березня 2010 року Пустомитівською райдержадміністрацією прийнято розпорядження №124 "Про надання дозволу на розробку проєкту відведення земельних ділянок у власність для ведення особистих селянських господарств на території Годовицько-Басівської сільської ради за межами населеного пункту", згідно якого до списку громадян, які претендували на надання земельних ділянок (в тому числі спірних), були включені особи, які не є і не були мешканцями сіл Басівка і Годовиця.Територіальна громада у березні 2010 року зверталася до органів влади для реагування щодо розпорядження №124 від 02 березня 2010 року. Прокурором Пустомитівського району внесено протест на розпорядження Пустомитівської райдержадміністрації № 124 від 02 березня 2010 року.16 березня 2010 року Пустомитівською райдержадміністрацією скасовано розпорядження № 124 та прийнято нове розпорядження №172 від 16 березня 2010 року "Про розгляд протесту прокурора Пустомитівського району від 16 березня 2010 року №627".У лютому 2010 року Годовицько-Басівська сільська рада та схід мешканців сіл Годовиця і Басівка зверталися з клопотаннями до Пустомитівської райдержадміністрації щодо виділення земельних ділянок для ведення особистих селянських господарств на території сільської ради, якими вони фактично користувалися, на що отримали відмову з посиланням на відсутність затвердженого генерального плану населених пунктів, схем планування та використання територій на місцевому рівні, іншої містобудівної документації, а також на те, що існують невирішені судові спори стосовно використання землі.06 травня 2011 року Пустомитівською райдержадміністрацією прийнято розпорядження №455 "Про внесення змін у додаток до розпорядження голови РДА від 02 березня 2010 року №124". Цим розпорядженням до списку громадян, яким надавалися земельні ділянки, в тому числі і в межах спірної ділянки, були включені нові особи.Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2011 року у справі №2а-7817/11/1370, яка набрала законної сили, визнано протиправним та скасовано розпорядження голови Пустомитівської РДА № 455 від 06 травня 2011 року.У серпні 2013 року Годовицько-Басівська сільська рада зверталася із клопотаннями до ГУ Держземагентства у Львівській області про надання земельних ділянок мешканцям сіл Басівка та Годовиця, які не були попередньо вирішені Пустомитівською райдержадміністрацією.04 серпня 2013 року ОСОБА_1 звернулася з заявою до ГУ Держземагентства у Львівській області про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення селянського господарства за межами населеного пункту Годовицько-Басівської сільської ради, якою вона тривалий час користується.Листом від 06 вересня 2013 року позивачу відмовлено у наданні такого дозволу з тих підстав, що є чинним розпорядження голови Пустомитівської райдержадміністрації №124 від 2 березня 2010 року відносно вказаної земельної ділянки.Разом з тим, суди встановили, що станом на 04 серпня 2013 року розпорядження Пустомитівської райдержадміністрації від 02 березня 2010 року №124 скасовано за результатами розгляду протесту прокурора.Відмову в наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою від 06 вересня 2013 року позивачка оскаржила до суду. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2016 року визнано протиправними дії Головного управління Держземагентства України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га для ведення особистого селянського господарства та скасовано відповідне рішення Головного управління Держземагентства України у Львівській області.18 листопада 2013 року ОСОБА_2 звернувся з клопотанням до ГУ Держземагентства у Львівській області про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою про відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства, яка розташована за межами населених пунктів Годовицько-Басівської сільської ради.Наказом Головного управління Держземагентства у Львівській області №ЛВ/4623682000:04:000/00000506 від 22 листопада 2013 року "Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою" ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, розташованої на території Годовицько-Басівської сільської ради за межами населених пунктів орієнтовним розміром 2 га з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства.25 грудня 2013 року ОСОБА_2 звернувся в ГУ Держкомзему у Львівській області із клопотанням про затвердження проєкту землеустрою щодо зазначеної ділянки. Наказом Головного управління Держземагентства у Львівській області від 31 грудня 2013 року №ЛВ/4623682000:04:000/00001282 "Про затвердження документації із землеустрою та передачу у власність земельної ділянки" затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства на території Годовицько-Басівської сільської ради (за межами населених пунктів Пустомитівського району).24 лютого 2014 року проведено державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку. Підставою виникнення цього права власності зазначено свідоцтво про право власності № НОМЕР_1, видане 24 лютого 2014 року.Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 14 лютого 2014 року в справі № 461/1772/14-кнакладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 4623682000:04:000:0238.Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна:- запис про обтяження № 4772378 (арешт) зареєстрований 18 лютого 2014 року о 16:52 год.;- запис № 4772396 про право власності ОСОБА_2 на спірну земельну ділянку зареєстровано 24 лютого 2014 року о 14:20 год.

Позиція Верховного СудуКолегія суддів приймає доводи, викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.У частинах першій-третій статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, шляхом одержання громадянами земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 гектар (пункт б) частини першої статті 121 ЗК України).Згідно з частиною четвертою статті 122 ЗК України земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб передають центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи.Стаття 118 ЗК України визначає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади, який передає земельні ділянки у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб). Даний орган розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади у двотижневий строк з дня отримання погодженого проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Не можуть передаватися у власність земельні ділянки, які уже перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб. Такі земельні ділянки можуть бути передані у власність лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законодавством.Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 ЗК України).Положеннями статті 41 Конституції України гарантовано кожному право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій уважали, що передання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, частиною якої позивачка користується з 1996 року, порушує її права, ураховуючи, що позивачка неодноразово зверталася до уповноважених органів із заявами про передання їй такої земельної ділянки у власність.При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2021 року у справі № 372/3519/17 (провадження № 61-9176св19) зазначено, що: "орган місцевого самоврядування за результатами розгляду заяви про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою має право вчинити лише такі дії: надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надати мотивовану відмову у його наданні з підстав, які прямо передбачені статтею 118 ЗК України. […] Згідно з вимогами статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проєктами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки означає дозвіл власника земельної ділянки здійснити певні дії на землі власника, аби мати змогу в подальшому точно визначити предмет відведення. Отже, цей дозвіл наділяє заінтересовану особу повноваженням ідентифікувати на землі власника земельну ділянку, яку ця особа бажає отримати у власність в майбутньому. У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 380/624/16 (провадження № 14-301цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що рішення про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Пред`являючи позов про визнання неправомірними та скасування рішень органу місцевого самоврядування щодо відведення у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, відносно якої ОСОБА_1 також подавала заяву про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою, позивачка посилалася, зокрема, на те, що Козинська селищна рада неналежним чином (недобросовісно) реалізувала надані їй повноваження в частині розпорядження землями комунальної власності, проігнорувавши подану 03 вересня 2014 року заяву позивачки та розглянувши подану 15 вересня 2014 року заяву ОСОБА_2. Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. У пунктах 39, 40, 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28цс20) зроблено висновок про те, що як недобросовісна може кваліфікуватися така поведінка власника земельної ділянки (в особі органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування), коли він необґрунтовано зволікає з наданням дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, не повідомляє чи несвоєчасно повідомляє про відмову у наданні дозволу або не наводить вичерпні мотиви такої відмови, надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, завідомо знаючи про перешкоди у наданні земельної ділянки в оренду, необґрунтовано зволікає з розглядом проєкту землеустрою щодо відведення, безпідставно відмовляє у його затвердженні і у той же час надає дозвіл на розробку проєкту землеустрою та затверджує цей проєкт щодо іншої особи; якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі; виходячи з викладеного Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що неможливо надати єдину універсальну відповідь на питання про те, чи є поведінка органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який надав дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки кільком особам, правомірною чи неправомірною. Відповідь на це питання залежить від оцінки такої поведінки як добросовісної чи недобросовісної, і така оцінка має здійснюватися у кожній справі окремо виходячи з конкретних обставин справи".У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2021 року у справі № 450/2477/19 (провадження № 61-17933св20) зроблено висновок, що "рішення про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою є стадією процесу отримання права власності чи користування на земельну ділянку. Звернення особи до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування з метою отримання земельної ділянки у власність чи користування зумовлене інтересом особи на отримання цієї земельної ділянки, за відсутності для цього законних перешкод. Зазначений інтерес, у випадку формування земельної ділянки за заявою такої особи та поданими документами, підлягає правовому захисту. Погодження та затвердження проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, яка раніше сформована на підставі проєкту землеустрою іншої особи, порушує законний інтерес такої особи щодо можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру приватизації земельної ділянки та суперечить вимогам землеустрою. За наявності двох або більше бажаючих отримати земельну ділянку державної чи комунальної власності у власність при безоплатній передачі земельних ділянок в межах встановлених норм (стаття 121 ЗК України), першочергове право на таке отримання має особа, на підставі проєкту землеустрою якої сформована відповідна ділянка, якщо для цього відсутні законні перешкоди. […] Встановивши, що позивачка не довела незаконності набуття ОСОБА_2 права власності на спірну земельну ділянку та сама не має права власності чи користування цією земельною ділянкою, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Також суди правильно виходили з того, що процедура отримання ОСОБА_2 права власності на земельну ділянку відбулася згідно з вимогам закону.

Твердження заявника, що дії сільської ради спрямовані на вчинення перешкод у наданні ОСОБА_1 земельної ділянки, не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. Крім того, оцінюючи спірні правовідносини, Верховний Суд враховує і те, що ненадання відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні у встановлений строк не перешкоджає розробленню проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки особа має право замовити розроблення такого проєкту самостійно. Таким чином, дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізоване право на отримання земельної ділянки у власність. У разі протиправної бездіяльності відповідного органу у вигляді ненадання дозволу у належній формі на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у встановлений строк, відповідно до абзацу третього частини сьомої статті 118 ЗК України особа має право замовити розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Згідно із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами у цій справі, після прийняття Лапаївською сільською радою рішення від 26 квітня 2018 року № 256 позивачка не скористалася правом замовити розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та не подала проєкт на затвердження. Тобто, після відмови в наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачка не здійснила передбачених ЗК України (2768-14) дій для отримання земельної ділянки у власність".

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року в справі № 450/3693/18 (провадження № 61-4944св21) зазначено: "суди встановили, що:

після відмови в наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачка не здійснила, передбачених ЗК України (2768-14) дій для отримання земельної ділянки у власність;

ухвалюючи рішення про затвердження проєктів землеустрою що відведення земельних ділянок для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та передачу її у власність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Лапаївська сільська рада Пустомитівського району діяла в межах наданих їй повноважень і підстав для визнання незаконними та скасування цих рішень немає;

позивач не довела незаконності набуття ОСОБА_2 та ОСОБА_3 права власності на спірну земельну ділянку та сама не має права власності чи користування цією земельною ділянкою.

За таких обставин суди зробили правильний висновок про відмову у задоволенні позову".У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2021 року в справі № 450/2666/16-ц (провадження № 61-5701св21) зроблено висновок, що: "у ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою в урочищі "Липа" в порядку, визначеному земельним законодавством, не виникло, оскільки земельна ділянка, за захистом права на яку звернулась до суду позивач, не була сформована, відповідно відсутній об`єкт, права на який підлягають захисту. З урахуванням наведеного, обґрунтованим є висновок про відсутність порушених прав позивача, оскільки ОСОБА_1 не надано суду жодного доказу про те, що спірна земельна ділянка передана їй у користування у встановленому законом порядку. Тривале фактичне користування земельною ділянкою, яка не передавалась особі у встановленому законом порядку, не надає жодних переваг при вирішенні питання про передачу цієї земельної ділянки у власність".У справі, що переглядається, суди першої та апеляційної інстанцій:- не врахували, що земельна ділянка передається у користування на підставі відповідного рішення компетентного на розпорядження такою землею органу;- не встановили наявність правових підстав для користування ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою;- не звернули увагу на те, що земельна ділянка з кадастровим номером 4623682000:04:000:0238 сформована на підставі проєкту землеустрою, розробленого на підставі заяви ОСОБА_2 ;- не врахували, що після відмови в наданні дозволу на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки позивачка не здійснила передбачених ЗК України (2768-14) дій для отримання земельної ділянки у власність;- помилково вважали, що наявність обтяження на спірну земельну ділянку під час проведення державної реєстрації права власності на неї за ОСОБА_2 є самостійною підставою для скасування такої державної реєстрації без установлення факту порушення прав та інтересів позивачки.Не встановивши, які саме права ОСОБА_1 порушені внаслідок прийняття ГУ Держземагентством у Львівській області оскаржених рішень (наказів) та проведення державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_2, суди першої та апеляційної інстанцій зробили помилковий висновок про задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиСуд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).Доводи касаційної скарги, з урахуванням необхідності врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 червня 2021 року у справі № 372/3519/17 (провадження № 61-9176св19), від 31 травня 2021 року у справі № 450/2477/19 (провадження № 61-17933св20), від 04 серпня 2021 року в справі № 450/3693/18 (провадження № 61-4944св21) та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 липня 2021 року в справі № 450/2666/16-ц (провадження № 61-5701св21), дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення прийняті без додержання норм матеріального та процесуального права. Оскільки суди повно та всебічно встановили обставини справи, однак допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційну скаргу слід задовольнити, оскаржені судові рішення - скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .З урахуванням висновків щодо суті касаційної скарги з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 слід стягнути судові витрати за розгляд справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій у загальному розмірі 10 310,78 грн.Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 08 серпня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, головного управління Держгеокадастру у Львівській області про визнання недійсними та скасування наказів, визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, скасування державної реєстрації права власності відмовити.Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати, пов`язані з розглядом справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій, в загальному розмірі 10 310,78 грн.З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 08 серпня 2019 року та постанова Львівського апеляційного суду від 12 серпня 2020 рокувтрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук