Постанова

Іменем України 27 жовтня 2021 рокум. Київсправа № 720/741/16-цпровадження № 61-4864св20Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач), учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідачі: ОСОБА_2, Тарасовецька сільська рада Новоселицького району,розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, подану її представником ОСОБА_3, на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 15 жовтня 2019 року у складі судді Акостакіоає О. Т. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Владичан А. І., Перепелюк І. Б., Половінкіної Н. Ю.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимогУ квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, Тарасовецької сільської ради Новоселицького району про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, часткове скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та часткове скасування рішення сільської ради.Свої вимоги обґрунтовувала тим, що рішенням сільської ради від 30 жовтня 2006 року № 07/3 їй передано у приватну власність земельну ділянку розміром 0,25 га для обслуговування житлового будинку.На той момент їй не було відомо точний розмір земельної ділянки, яка перебуває у неї у володінні. На підставі вказаного рішення був виготовлений державний акт на право власності на земельну ділянку від 04 вересня 2007 року серії ЯД № 095806. У липні 2014 року вона знайшла старий план забудови земельної садиби 1968 року, з якого вбачається, що земельна ділянка, розташована під її житловим будинком, та город має площу 0,36 га, що підтверджується і довідкою сільської ради від 18 березня 2015 року № 94. У червні 2015 року її сусідка ОСОБА_2 почала встановлювати межу між їх господарствами, захопивши належні їй 0,0331 га земельної ділянки. Для встановлення площі та межі між господарствами вона звернулася до сільської ради із заявою про направлення відповідної комісії для встановлення дійсних обставини. Актом обстеження земельної ділянки господарства на АДРЕСА_1, що перебуває у власності ОСОБА_2, від 17 лютого 2015 року, встановлено, що фактично в натурі остання користується 0,42 га землі, однак за погосподарською книгою закріплено 0,38 га землі, що є на 0,0406 га більше. Актом обстеження земельної ділянки господарства на АДРЕСА_1 від 17 лютого 2015 року, що перебуває у її власності, встановлено, що фактично в натурі остання користується 0,3299 га, за погосподарською книгою закріплено 0,3600 га землі, що є на 0,0331 га менше.На її переконання, означені обставини підтверджують, що дійсна площа її земельної ділянки становить не 0,25 га, як указано в державному акті від 04 вересня 2007 року, а 0,36 га, як про це зазначено в акті обстеження земельної ділянки. Враховуючи, що у ОСОБА_2 фактично у користуванні 0,42 га землі, а в її користуванні лише 0,3299 га, інші 0,0331 га землі перебувають у користуванні ОСОБА_2 . На її переконання, таке захоплення землі могло виникнути у зв`язку з тим, що ОСОБА_2 значно раніше приватизувала земельну ділянку під будинком. Оскільки дійсна площа земельної ділянки не співпадає з тією площею, яка зазначена в державному акті на право власності на земельну ділянку, з урахуванням змін та уточнень позовних вимог позивачка просила:- усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою розміром 0,05 га, розташованої в АДРЕСА_2, - частково скасувати рішення Тарасовецької сільської ради від 13 лютого 2004 року, яким надано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_1 ;- частково скасувати державний акт серії ЧВ № 073903, виданий 07 липня 2004 року, відносно земельної ділянки площею 0,05 га.

Короткий зміст рішення суду першої інстанціїРішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 14 вересня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 3 листопада 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивачка не довела порушення будь-яких її законних прав, оскільки вона не є користувачем або власником спірної земельної ділянки, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 червня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_3, задоволено частково.

Рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 14 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Чернівецької області від 03 листопада 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд касаційної інстанції зазначив, що:- актом обстеження земельної ділянки господарства на АДРЕСА_1, що перебуває у власності ОСОБА_2, від 17 лютого 2015 року встановлено, що фактично в натурі остання користується 0,42 га землі, однак за по господарською книгою закріплено 0,38 га землі, що є на 0,0406 га більше;- актом обстеження земельної ділянки господарства на АДРЕСА_2, що перебуває у власності ОСОБА_1, від 17 лютого 2015 року встановлено, що фактично в натурі остання користується 0,3299 га, однак за по господарською книгою закріплено 0,3600 га землі, що є на 0,0331 га менше;- суди у порушення вимог статей 212- 214, 316 ЦПК України не врахували положень абзацу 3 пункту 5 постанови Верховної Ради УРСР від 18 грудня 1990 року "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР (2874а-07) " (із змінами, внесеними згідно із законом України від 5 травня 1993 року № 3180-ХІІ (3180-12) ) та наявні в матеріалах справи докази належним чином не дослідили, не надали їм належної правової оцінки, не перевірили, чи не накладається належна на праві власності відповідачці земельна ділянка на земельну ділянку, на яку позивач зберігає право користування відповідно до записів по господарської книги у розмірі 0,3600 га;- відмовляючи у задоволенні позову, суди виходили тільки з того, що позивачці у встановленому законом порядку надана у власність земельна ділянка площею 0,2500 га, а тому вважали, що право її не порушене, при цьому не врахували доводи про наявність земельної ділянки у користуванні та відповідні дані щодо цього.

Короткий зміст рішення суду першої інстанціїРішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 15 жовтня 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.Суд першої інстанції вважав установленим факт порушення права користування земельною ділянкою ОСОБА_1, на яку вона зберігала право користування відповідно до викопіювання з карти-схеми землеустрою адміністративної території Тарасовецької сільської ради, при проведенні приватизації земельних ділянок її сусідкою - відповідачкою ОСОБА_2 . Разом з тим, дане право не підлягає судовому захисту, оскільки позивачка пропустила позовну давність, про наслідки спливу якої заявив представник відповідачки. Про те, що позивачці було відомо про розмежування земельних ділянок із ОСОБА_2 під час приватизації земельної ділянки останньою у 2004 році, свідчить акт погодження меж земельної ділянки, що передається у власність, який міститься в матеріалах технічної документації на приватизацію земельної ділянки відповідачкою. Твердження позивачки про те, що вона не підписувала у 2004 році даний акт погодження меж земельної ділянки, та про те, що їй стало відомо про порушення її права лише у 2014 році, спростовуються висновком почеркознавчої експертизи від 15 серпня 2019 року № 766-к, а також актом погодження меж земельної ділянки, що передавалось у власність самій позивачці у 2006 році, що міститься у матеріалах технічної документації по виготовленню державного акту на право власності на земельну ділянку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанціїПостановою Чернівецького апеляційного суду від 05 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.Рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 15 жовтня 2019 року залишено без змін.Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність порушення права користування земельною ділянкою позивачки ОСОБА_1, на яку остання зберігала право користування відповідно до викопіювання з карти-схеми землеустрою адміністративної території Тарасовецької сільської ради, при проведенні приватизації земельних ділянок її сусідкою ОСОБА_2, що підтверджується висновком від 15 лютого 2019 року № 454 додаткової судової земельно-технічної експертизи. Однак урахувавши пропуск позивачкою позовної давності, про застосування якої було заявлено відповідачкою у запереченні на позов, суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову. Апеляційний суд додатково вказав, що ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки, часткове скасування державного акту та рішення сільської ради. Однак позивачка не конкретизувала, яким чином належить усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою. При цьому представник позивачки під час розгляду справи в апеляційній інстанції уточнив, що усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою необхідно проводити шляхом визнання частково недійсними рішення сільської ради та державного акту на право власності на землю в частині накладення земельної ділянки ОСОБА_2 на земельну ділянку ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

Зміст та доводи касаційної скаргиУ березні 2020 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшла касаційна скарга, у якій її представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 зазначає, що:- суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність порушення її прав та інтересів унаслідок захоплення відповідачкою частини земельної ділянки, яка перебувала у її користуванні;- проте, на її переконання, висновок судів про пропуск позовної давності є помилковим. У лютому-березні 2014 року вона отримала у державного нотаріуса договір дарування від 27 вересня 1958 року, відповідно до умов якого ОСОБА_4 подарував їй домоволодіння в селі Тарасівці Новоселицького району Чернівецької області, розташоване на земельній ділянці площею 0,30 га. Вказувала, що у липні 2014 року вдома у своїх документах вона знайшла старий план забудови земельної садиби 1968 року, з якого їй стало відомо, що земельна ділянка під її житловим будинком та городом має площу 0,36 га, що підтверджується і довідкою сільської ради від 18 березня 2015 року № 94. Тобто, вона дізналася, що площа земельної ділянки, якою вона користується, становить не 0,25 га, як зазначено у державному акті, а 0,36 га, як це вказано у довідці сільської ради, або 0,30 га, як передбачено у договорі дарування від 27 вересня 1958 року. Про дані обставини вона дізналася лише у липні 2014 року, після чого звернулася до суду за захистом свого порушеного права;- на момент підписання акту погодження меж земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_2, вона не знала і не могла знати (з зазначених вище причин) дійсний розмір земельної ділянки, якою вона мала право користуватися, тому вона підписала акт погодження меж без жодних зауважень;- між її господарством на АДРЕСА_2 та господарством ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 не встановлено межі (паркану), тому їй не було достеменно відомо, де знаходиться межа між господарствами. Після ознайомлення з викопіюванням із карти схеми села Тарасівці, під час розгляду справи в суді, вона дізналася, що межа розташована близько житлового будинку ОСОБА_2 . Таким чином, початок перебігу позовної давності починається з 2014 року.

Рух справиУхвалою Верховного Суду від 26 березня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду у порядку письмового провадження у складі колегії із п`яти суддів.

Межі та підстави касаційного переглядуПереглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).В ухвалі Верховного Суду від 26 березня 2020 року вказано, що підставою касаційного оскарження позивач зазначає порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права передбачене пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц.

Фактичні обставини справиСуди встановили, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,25 га з цільовим призначенням для індивідуального будівництва в АДРЕСА_2 на підставі державного акту на право власності на землю серії ЯД № 095806 від 04 вересня 2007 року, виданого на підставі рішення Тарасовецької сільської ради від 30 жовтня 2006 року. ОСОБА_2 є власником суміжної земельної ділянки площею 0,2473 га з цільовим призначенням для індивідуального житлового будівництва на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії ЧВ № 073903 від 07 липня 2004 року, виданого на підставі рішення від 13 лютого 2004 року.Відповідно до акту обстеження земельної ділянки господарства на АДРЕСА_1 від 17 лютого 2015 року, що перебуває у власності ОСОБА_5, фактично в натурі остання користується 0,42 га землі, однак за погосподарською книгою за нею закріплено 0,38 га землі, що є на 0,0406 га більше.Згідно з актом обстеження земельної ділянки господарства на АДРЕСА_2 від 17 лютого 2015 року, що перебуває у власності ОСОБА_6, фактично в натурі остання користується 0,3299 га, однак за погосподарською книгою за нею закріплено 0,3600 га землі, що є на 0,0331 га менше.Відповідно до технічної документації на виготовлення державних актів на право власності на земельні ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд та для ведення особистого селянського господарства в межах села Тарасівці ОСОБА_1 (зокрема пояснювальної записки) рішеннями Тарасовецької сільської ради позивачці передаються у власність земельні ділянки 0,4698 га, з яких: 0,2500 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а 0,2198 га для ведення особистого селянського господарства. Під час проведення польових робіт в присутності суміжних землекористувачів складено і погоджено протокол встановлення та погодження меж земельних ділянок на місцевості.Згідно з технічною документацією по виготовленню ПП "Вітязь" державних актів на право власності на землю ОСОБА_7 (зокрема пояснювальної записки) встановлено, що рішеннями Тарасовецької сільської ради від 29 грудня 2003 року з відповідними змінами відповідачці передаються у власність земельні ділянки 0,5902 га, з яких: 0,2473 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а 0,3429 га для ведення особистого селянського господарства. Під час проведення польових робіт у присутності суміжних землекористувачів складено і погоджено протокол встановлення та погодження меж земельних ділянок на місцевості.Ухвалою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 15 листопада 2017 року у даній справі призначено судову експертизу з землеустрою, проведення якої доручено СП "Західноукраїнський експертно-консультативний центр".Відповідно до висновків судової земельно-технічної експертизи від 21 листопада 2017 року № 430:- фактична площа земельної ділянки, що перебуває у користуванні (користується фактично) ОСОБА_2, на АДРЕСА_2 становить 0,2759 га. До бази Державного земельного кадастру внесено дві земельні ділянки ОСОБА_5, за зазначеною адресою: земельна ділянка кадастровій номер 7323088300:01:004:001:0001 для індивідуального жилого будівництва (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЧВ № 073903 від 07 липня 2004 року) та земельна ділянка кадастровий номер 7323088300:01:004:001:0002 для ведення особистого селянського господарства (державний акт на право власності на земельну ділянку в наданих матеріалах відсутній).- фактична площа земельної ділянки, що перебуває у користуванні (користується фактично) ОСОБА_1, на АДРЕСА_2 становить 0,2498 га, Внесена до бази Державного земельного кадастру за кадастровим номером 7323088300:01:004:001:0001 для індивідуального жилого будівництва (державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯД № 095806 від 04 вересня 2007);- площа земельної ділянки, якою фактично користується ОСОБА_2, на АДРЕСА_1 (0,2759 га), не відповідає розміру земельної ділянки, вказаної у державному акті серії ЧВ № 073903 від 07 липня 2004 року (0,2473 га) та даним у погосподарських книгах (в різні періоди встановили 0,52; 0,84 та 1,00 га); а також даним з погосподарської книги, відображеним в акті обстеження земельної ділянки від 17 лютого 2015 року (0,38 га);- площа земельної ділянки, якою фактично користується ОСОБА_2, на АДРЕСА_1 (0,2498 га), не відповідає площі, зазначеній на викопіюванні з карти схеми селі Тарасівці (0,38 га). Площа земельної ділянки, якою фактично користується ОСОБА_2 (0,2759 га) з незначним відхиленням, яке могло виникнути внаслідок незначного зміщення фактично встановлених межових знаків, у межах допустимої середньоквадратичної похибки місцезнаходження відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі, відповідає сумарній площі земельних ділянок, які внесено до Держаного земельного кадастру за кадастровими номерами 7323088300:01:004:0001 та 7323088300:01:004:0001 (0,2761 га);- площа земельної ділянки, якою фактично користується ОСОБА_1, на АДРЕСА_2 (0,2498 га), з незначним відхиленням, яке могло виникнути внаслідок незначного зміщення фактично встановлених межових знаків, у межах допустимої середньоквадратичної похибки місцезнаходження відносно найближчих пунктів державної геодезичної мережі, відповідає розміру земельної ділянки, вказаної у державному акті серії ЯД № 095806 від 04 вересня 2007 року (0,2500 га). Площа земельної ділянки, якою фактично користується ОСОБА_1 (0,2498 га), з незначним відхиленням, відповідає даним у погосподарських книгах, у частині площі земельної ділянки для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель за період із 2002 до 2015 роки (0,25 га), та не відповідає площі, зазначеній в інші періоди часу, в яких не вказано площу, що виділяється для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель, а також даним з погосподарської книги, відображеним в акті обстеження земельної ділянки від 17 лютого 2015 року (0,36 га). Площа земельної ділянки, якою фактично користується ОСОБА_1, на АДРЕСА_2 (0,2498 га), не відповідає площі, зазначеній на викопіюванні з карти схеми села Тарасівці (0,51 га);- встановити наявність накладання земельної ділянки ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 кадастровий номер 7323088300:01:004:0001 на земельну ділянку ОСОБА_1 на АДРЕСА_2, на яку остання зберігає право користування відповідно до записів у погосподарській книзі розміром 0,36 га, не надається можливим. Відсутнє накладання земельної ділянки ОСОБА_2 з кадастровим номером 7323088300:01:004:0001 за її фактичним користуванням на земельну ділянку ОСОБА_1 відповідно до правоустановчих документів. Наявне накладання земельної ділянки ОСОБА_2, розташованої на АДРЕСА_1 кадастровий номер 7323088300:01:004:0001 за її фактичним користуванням на земельну ділянку ОСОБА_1, розташовану на АДРЕСА_2, що відображена на викопіюванні з карти схеми селі Тарасівці (т. 1, а. с. 12);- встановити наявність накладання земельної ділянки на АДРЕСА_3 на земельну ділянку ОСОБА_1, розташовану на АДРЕСА_3, на яку остання зберігає право користування відповідно до записів у погосподарській книзі розміром 0,36 га, не надається можливим. Відсутнє накладання земельної ділянки на АДРЕСА_3 за її фактичним користуванням на земельну ділянку ОСОБА_1, розташовану по АДРЕСА_2, згідно правоустановчих документів. Наявне незначне накладання земельної ділянки по АДРЕСА_3 за фактичним користуванням на земельну ділянку ОСОБА_1, розташовану по АДРЕСА_2, що відображена на викопіюванні карти схеми с. Тарасівці (том 1 а.с. 12), проте дане накладання може бути викликане похибками при складанні карти схеми с. Тарасівці.Ухвалою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 01 листопада 2018 року у даній справі призначено додаткову судову експертизу з землеустрою, проведення якої доручено СП "Західноукраїнський експертно-консультативний центр".Відповідно до висновків додаткової судової земельно-технічної експертизи від 15 лютого 2019 року № 454 наявне накладання земельної ділянки, якою фактично користується ОСОБА_2, на АДРЕСА_1, на земельну ділянку ОСОБА_1, на АДРЕСА_2, на яку остання зберігала право користування відповідно до викопіювания з карти-схеми землеустрою адміністративної території Тарасовецької сільської ради, в частині земельної ділянки, якою вона володіє на підставі державного акту серії ЧВ № 073903 кадастровий номер 7323088301:01:004:0001. Площа накладання земельної ділянки, якою фактично користується ОСОБА_2, на земельну ділянку ОСОБА_1, на яку остання зберігала право користування відповідно до викопіювання з карти-схеми землеустрою адміністративної території Тарасовецької сільради, в частині земельної ділянки, якою вона володіє на підставі державного акту серія ЧВ № 073903 кадастровий номер 7323088301:01:004:0001 становить приблизно - 0,0600 га.Ухвалою Герцаївського районного суду Чернівецької області від 17 квітня 2019 рокупризначено у даній справі судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України. Перед експертами поставлено питання, чи належить підпис в акті встановлення меж земельної ділянки, що передається у приватну власність, який знаходиться у технічній документації для приватизації земельної ділянки ОСОБА_2 на АДРЕСА_3 ОСОБА_1 .У висновку експерта Чернівецького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 15 серпня 2019 року № 766-К підписи від імені ОСОБА_1 у рядку № 3 та № 8 в акті погодження меж земельної ділянки, що передається у приватну власність ОСОБА_8 на АДРЕСА_1 від 27 жовтня 2003 року, виконані ОСОБА_1 .

Позиція Верховного СудуКолегія суддів дійшла висновку про часткове касаційної скарги.Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга статті 152 ЗК України).Відповідно до статі 256 ЦК України (435-15) позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).Згідно з частиною першою статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.Європейський суд з прав людини вказав, що інститут позовної давності є спільною рисою правових систем Держав-учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No. 2), № 66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).Європейський суд з прав людини зауважив, що відмова національного суду обґрунтувати причину відхилення заперечення стосовно спливу позовної давності є порушенням статті 6 Конвенції. Встановлена законом позовна давність була важливим аргументом, вказаним компанією-заявником в ході судового розгляду. Якби він був прийнятий, то це, можливо, могло призвести до відмови в позові. Проте, суд не навів ніяких обґрунтованих причин для неприйняття до уваги цього важливого аргументу (GRAFESCOLO S.R.L. v. THE REPUBLIC OF MOLDOVA, № 36157/08, § 22, 23, ЄСПЛ, від 22 липня 2014 року).У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 925/756/19 (провадження № 12-40гс20) зазначено, що "строк, у межах якого пред`являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу), ЦК України (435-15) визначено як позовна давність (стаття 256 цього Кодексу). Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України), перебіг якої відповідно до частини першої статті 261 цього ж Кодексу починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Отже, перебіг позовної давності обчислюється з моменту, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше".У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 546/581/19 (провадження № 61-11197св21) зазначено, що "ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких земельних ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що на спірні правовідносини не розповсюджується позовна давність, оскільки особа, яка є власником нерухомого майна, не може бути обмежена у праві звернутися до суду з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цим майном. А тому негаторний позов може бути пред`явлений упродовж всього часу тривання відповідного правопорушення".У справі, що переглядається:- ОСОБА_1 є власником земельної ділянки в АДРЕСА_2 з 04 вересня 2007 року;- ОСОБА_2 є власником суміжної земельної ділянки в АДРЕСА_2 з 07 липня 2004 року;

-- ОСОБА_1 заявила три позовні вимоги: про усунення перешкод у користуванні належною їй земельною ділянкою, про часткове скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та про часткове скасування рішення сільської ради;- 27 жовтня 2003 року ОСОБА_1 підписала акт погодження меж земельної ділянки, що передається у приватну власність ОСОБА_2 на АДРЕСА_1 ;- відповідно до актів обстеження земельних ділянок господарств на АДРЕСА_2 і АДРЕСА_2 від 17 лютого 2015 року, а також висновків додаткової судової земельно-технічної експертизи від 15 лютого 2019 року № 454 встановлено факт накладання земельної ділянки відповідачки на земельну ділянку позивачки;- у запереченні на позовну заяву, серед іншого, ОСОБА_2 просила застосувати наслідки спливу позовної давності - відмовити у задоволенні позову на підставі статті 267 ЦК України, оскільки починаючи з 2003 року позивачці було відомо про приватизацію нею земельної ділянки площею 0,2473 га, що підтверджується підписом ОСОБА_1 в акті погодження меж земельної ділянки;- подаючи 13 квітня 2016 року позов, ОСОБА_1 вказувала, що про факт незаконного захоплення відповідачкою частини належної їй земельної ділянки вона дізналася лише у липні 2014 року, коли вона вдома в своїх документах виявила старий план забудови земельної садиби 1968 року, з якого з`ясувала, що земельна ділянка під її житловим будинком та город має площу 0,36 га. У червні 2015 року ОСОБА_2 почала встановлювати межу між їхніми господарствами, захопивши 0,0331 га, які відносилися до її земельної ділянки.Суди встановили, що внаслідок захоплення відповідачкою частини земельної ділянки, яка перебувала у користуванні позивачки, мало місце порушення прав останньої. Однак, урахувавши пропуск позовної давності, про наслідки спливу якої відповідачка заявила у суді першої інстанції, суди, правильно застосувавши положення норм матеріального права, відмовили у задоволенні позову у частині вимог про часткове скасування державного акту на право власності на земельну ділянку та часткове скасування рішення сільської ради на підставі частини четвертої статті 267 ЦК України.Верховний Суд відхиляє аргумент касаційної скарги про те, що початок перебігу позовної давності належить обчислювати з 2014 року, оскільки 27 жовтня 2003 року позивачка підписала акт погодження меж земельної ділянки, що передавалася у приватну власність ОСОБА_2 на АДРЕСА_1, відколи вона могла довідатись про порушення свого права (накладення земельної ділянки ОСОБА_2 на її земельну ділянку), однак з даним позовом звернулася лише в квітні 2016 року. У цивільному законодавстві закріплено об`єктивні межі застосування позовної давності. Об`єктивні межі застосування позовної давності встановлюються: (а) прямо (стаття 268 ЦК України); (б) опосередковано (із врахуванням сутності заявленої вимоги). Зокрема, не застосовується позовна давність до негаторного позову.Підставою для відмови у задоволенні цієї вимоги є її необґрунтованість з огляду на те, що рішення сільської ради про передачу відповідачці земельної ділянки та виданий на його підставі державний акт на право власності на земельну ділянку, з якими позивачка пов`язувала наявність перешкод у користуванні своєю земельною ділянкою, не скасовані. Тому рішення та постанова судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою підлягають зміні у мотивувальній частині з викладенням їх у редакції цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиСуд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).Беручи до уваги необхідність врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 925/756/19 (провадження № 12-40гс20), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 546/581/19 (провадження № 61-11197св21), колегія суддів вважає, що:касаційну скаргу належить задовольнити частково,рішення та постанову судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - змінити у мотивувальній частині з викладенням їх у редакції цієї постанови,рішення та постанову судів попередніх інстанцій у частині відмови у задоволенні вимог про часткове скасування рішення сільської ради та часткове скасування державного акту на право власності на земельну ділянку - залишити без змін.Керуючись статтями 400, 409, 410, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану її представником ОСОБА_3, задовольнити частково.Рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 15 жовтня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 05 лютого 2020 року у частині відмови у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Тарасовецької сільської ради Новоселицького району Чернівецької області про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою змінити у мотивувальній частині, виклавши їх у редакції цієї постанови.Рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 15 жовтня 2019 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 05 лютого 2020 рокуу частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Тарасовецької сільської ради Новоселицького району Чернівецької області про часткове скасування рішення сільської ради та часткове скасування державного акту на право власності на земельну ділянку залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук