Короткий зміст ухвал суду апеляційної інстанціїДніпровський апеляційний суд ухвалою від 19 січня 2021 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 24 грудня 2020 року залишив без руху та надав строк десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків, а саме для сплати судового збору, і роз`яснив заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 27 січня 2021 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 24 грудня 2020 року визнав неподаною та повернув заявнику.Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору відмовлено, оскільки не було підстав для звільнення, а апеляційна скарга була залишена без руху з наданням строку для усунення недоліків, а саме сплати судового збору.22 січня 2021 року ОСОБА_1 надіслав до апеляційного суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій вказував на підстави для звільнення його від сплати судового збору у зв`язку зі скрутним майновим становищем, на підтвердження чого надав довідку з Пенсійного фонду України, зокрема, щодо нарахованої пенсії за 2020 рік, з якої встановлено, що 5 % розміру річного доходу позивача становить 1 416,28 грн.Апеляційний суд відмовив у задоволенні заяви позивача про звільнення його від сплати судового збору, оскільки розмір судового збору за подання апеляційної скарги не перевищує 5 % розміру річного доходу ОСОБА_1 .У зв`язку з цим апеляційний суд дійшов висновку, що у встановлений строк ухвала Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2021 року не виконана.У березні 2021 року ОСОБА_1 повторно подав апеляційну скаргу на ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 24 грудня 2020 року.Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 12 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 24 грудня 2020 року залишив без руху та надав строк десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків, а саме для подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для його поновлення, а також для сплати судового збору, і роз`яснив заявнику наслідки невиконання вимог ухвали суду.Дніпровський апеляційний суд ухвалою від 22 липня 2021 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 24 грудня 2020 року.Апеляційний суд мотивував ухвалу тим, що 19 липня 2021 року на виконання ухвали суду від 12 липня 2021 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1, в якій він просив звільнити його від сплати судового збору, зазначивши такі само підстави, які зазначені в апеляційній скарзі та відхилені ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 липня 2021 року. У зв`язку з цим апеляційний суд дійшов висновку, що немає підстав для повторного розгляду цього клопотання. Крім того, заявник не виконав вимоги ухвали Дніпровського апеляційного суду від 12 липня 2021 року та не подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для його поновлення.

Короткий зміст касаційних скарг та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справиУ лютому 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2021 року і повернути справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.Касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2021 року мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що на підставі статей 3, 8, 22, 24, 55 Конституції України, пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" він звільнений від сплати судового збору у цій справі.У квітні 2021 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд подав відзив на зазначену касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, оскільки це судове рішення є законним і обґрунтованим. Вказував на те, що апеляційний суд правильно виходив з того, що розмір судового збору не перевищував 5 відсотків розміру річного доходу позивача, а тому суд дійшов обґрунтованого висновку про повернення апеляційної скарги. Крім того, зазначив, що можливість застосування пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" для звільнення від сплати судового збору повинна бути належно обґрунтована, та доведені причини відшкодування моральної і майнової шкоди, які повинен перевірити суд та надати цим обставинам належну оцінку, тоді як дії суду (судді) може перевірити суд вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законодавством.У квітні 2021 року ОСОБА_1 подав відповідь на відзив Дніпропетровського окружного адміністративного суду, в якому просив задовольнити його апеляційну скаргу.Крім того, у липні 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2021 року і повернути справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції у новому складі.Касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2021 року мотивована неврахуванням апеляційним судом того, що він звернувся до суду на підставі статті 8 Конституції України.У серпні 2021 року Південно-Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) подало відзиви на зазначену касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін, оскільки це судове рішення є законним і обґрунтованим. Апеляційний суд правильно виходив з того, що заявник не виконав вимог ухвали від 12 липня 2021 року, а тому дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Рух справи в суді касаційної інстанціїУхвалою Верховного Суду від 08 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2021 року та витребувано цивільну справу № 204/8718/20 з Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська.Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 року цивільну справу № 204/8718/20 витребувано з Печерського районного суду міста Києва.Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2021 року.07 жовтня 2021 року справа № 204/8718/20 надійшла до Верховного Суду.Ухвалою Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції встановив такі обставини.У грудні 2020 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 24 грудня 2020 року.Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення його від сплати судового збору, апеляційну скаргу залишено без руху для усунення недоліків, а саме сплати судового збору.22 січня 2021 року ОСОБА_1 надіслав до апеляційного суду заяву про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій вказував на підстави для звільнення його від сплати судового збору у зв`язку зі скрутним майновим становищем, на підтвердження чого надав довідку з Пенсійного фонду України, зокрема щодо нарахованої пенсії за 2020 рік, з якої встановлено, що 5 % розміру річного доходу позивача становить 1 416,28 грн.Апеляційний суд відмовив у задоволенні заяви позивача про звільнення його від сплати судового збору, оскільки розмір судового збору за подання апеляційної скарги не перевищує 5 відсотків розміру річного доходу ОСОБА_1 .Інших належних доказів для звільнення від сплати судового збору заявник не надав.У зв`язку з цим апеляційний суд дійшов висновку, що у встановлений строк ухвала Дніпровського апеляційного суду від 19 січня 2021 року не виконана, а тому апеляційну скаргу слід повернути позивачу як неподану.Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції встановив такі обставини.29 березня 2021 року ОСОБА_1 повторно звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 24 грудня 2020 року.Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням строку, для звернення до апеляційного суду із заявою про поновлення строку із зазначенням підстав для його поновлення, а також для сплати судового збору в розмірі 454,00 грн, оскільки у звільненні від сплати судового збору йому відмовлено.Копію ухвали суду від 12 липня 2021 року ОСОБА_1 отримав 14 липня 2021 року.19 липня 2021 року ОСОБА_1 подав заяву на виконання ухвали апеляційного суду від 12 липня 2021 року, в якій просив звільнити його від сплати судового збору, зазначаючи ті самі підстави, які були ним зазначені в апеляційній скарзі та відхилені ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 12 липня 2021 року. У зв`язку з цим апеляційний суд дійшов висновку, що підстав для повторного розгляду цього клопотання немає. Крім того, заявник не подав клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням підстав для його поновлення.Оскільки у встановлений строк заявник не виконав вимог ухвали суду від 12 липня 2021 року апеляційний суд дійшов висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуЗгідно з абзацом другим частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Перевіривши аргументи касаційних скарг та матеріали справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для задоволення касаційних скарг, виходячи з такого.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми праваЗгідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України). Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і ґрунтуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.ОСОБА_1 звернувся з цим позовом про відшкодування шкоди, завданої, на його думку, незаконними діями відповідачів.Суд апеляційної інстанції, повертаючи апеляційну скаргу, виходив з того, що апеляційна скарга не оплачена судовим збором, а підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору немає, оскільки він не надав доказів на підтвердження неможливості сплати судового збору.Колегія суддів не погоджується з таким висновком апеляційного з огляду на таке.У пункті 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду 20 червня 2018 року у справі № 914/1748/17 вказав, що порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях судового процесу, а саме при апеляційному перегляді справи. Ці стадії судового захисту є єдиним судовим процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення справ з метою захисту порушеного права.Тобто, якщо позивач звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", відповідно, він звільняється від сплати судового збору також і на наступних стадіях цивільного процесу, зокрема при поданні апеляційної та касаційної скарги на судові рішення у такій справі.Такий підхід при тлумаченні положень пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір" узгоджується з висновками, викладеними Верховним Судом у постановах від 20 січня 2021 року у справі № 490/2254/20, від 07 квітня 2021 року у справі № 204/8598/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 204/8756/20.Оскільки ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, завданої незаконними, на його думку, діями судів, на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", то, відповідно, він звільнений і від сплати судового збору за подання у цій справі апеляційних та касаційних скарг.Отже, повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 з підстав несплати судового збору є помилковим.За таких обставин висновки апеляційного суду про невідповідність апеляційної скарги ОСОБА_1 вимогам статті 356 ЦПК України та наявність підстав, передбачених статтями 185, 357 ЦПК України, для повернення апеляційної скарги не можуть бути визнані такими, що відповідають вимогам процесуального закону.Крім того, повертаючи апеляційну скаргу, апеляційний суд не звернув уваги на таке.Відповідно до частини шостої статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій статті 34 ЦПК України. Згідно з цією нормою перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.У пунктах 15, 16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) зазначено, що, регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, і ті, які вирішує суд апеляційної інстанції. Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху спрямована на усунення її недоліків щодо форми та змісту. Ця ухвала не перешкоджає доступу особі до суду, адже після виправлення у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги особа може розраховувати на те, що суд відкриє апеляційне провадження. Натомість, ухвали про повернення апеляційної скарги та про відмову у відкритті апеляційного провадження створюють таку перешкоду і зумовлюють необхідність докласти додаткових зусилль для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення таких ухвал вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. А такий перегляд регламентований у главі І "Апеляційне провадження" розділу V "Перегляд судових рішень" ЦПК України (1618-15) . Велика Палата Верховного Суду вважає, що слова "суд апеляційної інстанції", вжиті у частинах першій і другій статті 358 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів у світлі загальних положень ЦПК України (1618-15) щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (частина третя статті 34 ЦПК України).Усупереч наведеним нормам процесуального права суд апеляційної інстанції неповноважним складом суду (суддя-доповідач одноособово) постановив ухвалу, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 24 грудня 2020 року визнав неподаною та повернув її заявнику, хоча підстави повернення апеляційної скарги мав би оцінити суд апеляційної інстанції у складі колегії з трьох суддів.Безпідставне повернення першої апеляційної скарги ОСОБА_1 призвело до необхідності звернення з повторною апеляційною скаргою, що зумовило пропуск строку апеляційного оскарження, наслідком чого стало залишення її без руху та подальша відмова у відкритті апеляційного провадження.Враховуючи, що Верховний Суд встановив наявність підстав для скасування ухвали Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2021 року не може залишатися в силі й ухвала Дніпровського апеляційного суду від 22 липня 2021 року, оскільки цією ухвалою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за повторною апеляційною скаргою позивача на ухвалу Красногвардійського районного суду міста Дніпропетровська від 24 грудня 2020 року. Водночас залишення в силі ухвали, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження унеможливлює відкриття апеляційного провадження за скаргою цієї особи на це саме судове рішення (пункт 3 частини першої статті 358 ЦПК України).Згідно з частинами першою, третьою - четвертою статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.Відповідно до пункту 1 частини першої, частини шостої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.З огляду на викладене є підстави для задоволення касаційних скарг та скасування оскаржуваних ухвал з направленням справи для продовження розгляду до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.Щодо клопотання ОСОБА_1 про порушення перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції України (254к/96-ВР) положень Закону України "Про судовий збір" (3674-17) та Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо сплати судового збору при зверненні громадянина до суду на підставі верховенства права, встановленого статтею 8 Конституції України, та питання про відповідність Конституції України (254к/96-ВР) положень Цивільного кодексу України (435-15) та Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) про порядок відшкодування моральної шкоди судами за приховування суддями інформації про звернення громадянина до суду безпосередньо на підставі статті 8 Конституції України, тобто за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 364 Кримінального кодексу України.У касаційній скарзі ОСОБА_1 заявив зазначене клопотання, посилаючись на те, що Конституція України (254к/96-ВР) має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії. Тому він як громадянин України має право звернутися до суду на підставі статті 8 Конституції України без будь-яких обмежень, встановлених Законами України.Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.Відповідно до частини шостої статті 10 ЦПК України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України (254к/96-ВР) , суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України (254к/96-ВР) як норми прямої дії. У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.За наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 суд касаційної інстанції дійшов висновку про незаконність ухвали апеляційного суду про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 з підстав несплати судового збору, оскільки в цій справі позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України "Про судовий збір", тому немає й підстав для звернення до Конституційного Суду України.Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ:Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про порушення перед Конституційним Судом України питання про відповідність Конституції України (254к/96-ВР) положень Закону України "Про судовий збір" (3674-17) та Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) щодо сплати судового збору при звернення громадянина до суду на підставі верховенства права, встановленого статтею 8 Конституції України, та питання про відповідність Конституції України (254к/96-ВР) положень Цивільного кодексу України (435-15) та Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) про порядок відшкодування моральної шкоди судами за приховування суддями інформації про звернення громадянина до суду безпосередньо на підставі статті 8 Конституції України, тобто за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 364 Кримінального кодексу України.Касаційні скарги ОСОБА_1 задовольнити.Ухвали Дніпровського апеляційного суду від 27 січня 2021 року та від 22 липня 2021 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.Головуючий М. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун