Короткий зміст позовних вимогУ грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Лубенського районного нотаріального округу Карпець О. М., про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за життя, 21 січня 2008 року, її батько ОСОБА_4 зробив заповідальне розпорядження на майно, яке йому належало, а саме заповів: земельну частку (пай) площею 3,87 га, розташовану на території Новооріхівської сільської ради Лубенського району Полтавської області, ОСОБА_1, належні йому грошові заощадження - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, автомобіль ВАЗ 21063, 1986 року випуску, - ОСОБА_2 .При зверненні до приватного нотаріуса з заявою для оформлення своїх спадкових прав їй було відмовлено через пропущення строку, необхідного для прийняття спадщини, та рекомендовано звернутися до суду для встановлення своїх прав як спадкоємця за заповітом.17 серпня 2020 року вона звернулась до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області з позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, проте рішенням суду від 25 листопада 2020 року їй було відмовлено з підстав визнання неналежним відповідачем територіальної громади в особі Новооріховської сільської ради Лубенського району.Повторно звернулась з аналогічними вимогами до відповідача, яким є інший спадкоємець за заповітом, - її рідний брат ОСОБА_2 .Зазначала, що працює на постійній основі у Хорольській центральній районній лікарні медичною сестрою, в умовах суворого карантину для медичних працівників було запроваджено розпорядок роботи "завжди напоготові", часто працювала в режимі "доба роботи на добу відпочинку", замість "доба роботи на три доби відпочинку", тому їй було складно спланувати свій час на поїздку в іншу місцевість з місця свого проживання у м. Хорол Полтавської області до м. Лубни Полтавської області, враховуючи також те, що перевезення міським транспортом в той час також було обмежено, власного транспорту у неї немає. Також прохала прийняти до уваги незначний час, який вона пропустила як спадкоємець для прийняття спадщини.Враховуючи наведене просила суд визначити їй додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини в межах 2 місяців, яка відкрилась після смерті її батька ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанціїРішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 травня 2021 року у складі судді Алтухової О. С. у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанціїПостановою Полтавського апеляційного суду від 21 липня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 12 травня 2021 року скасовано та ухвалено нове.Позов ОСОБА_1 задоволено.Визначено ОСОБА_1 додатковий строк для прийняття спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, тривалістю в два місяці після набрання судовим рішення законної сили.Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції врахував нетривалий час, протягом якого спадкоємець ОСОБА_1 пропустила строк для подачі заяви про прийняття спадщини, а також складні умови її роботи як медичного працівника на період дії карантину та протиепідеміологічних заходів, а тому дійшов висновку, що вказані обставини є поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції У серпні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 .Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скаргиУ касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судоми норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та ухвалити нове судове рішення, яким залишити в силі рішення місцевого суду.Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 405/7058/19, провадження № 61-18000св20, від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц, провадження № 61-5609св19, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, провадження № 61-38298св18, від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17, провадження № 61-49121св18, від 06 червня 2018 року у справі № 315/765/14-ц, провадження № 61-532св17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд під час апеляційного перегляду справи сформував протиправний висновок, що свобода заповіту, як фундаментальний принцип спадкового права, звільняє спадкоємця від обов`язку дотримуватись шестимісячного строку прийняття спадщини.Також вказує, що посилання суду на бездіяльність нотаріуса щодо виклику спадкоємця є недоречними, оскільки позивач достовірно знала про існування заповіту й, відповідно, неповідомлення нотаріусом не вплинуло на права позивача.Крім того, посилання позивача на віддаленість місця проживання та відсутність транспортного сполучення суперечить об`єктивному стану речей, оскільки м. Лубни та м. Хорол знаходяться на відстані 31,3 км.Вказує на те, що посилання позивача на неможливість звернення до нотаріусу є неспроможними, оскільки приватний нотаріус повідомила суд про те, що не зупиняла діяльність протягом карантину. Посилається на те, що позивач мала змогу направити відповідну заяву до нотаріуса поштою.Таким чином, вважає, що позивач свідомо розпорядилась своїми спадковими правами та відмовилась від спадщини.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргуУ жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5, у якому вказано, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судамиЗгідно копії свідоцтва про смерть (повторно) серія НОМЕР_1, виданого 18 липня 2020 року Хорольським районним відділом ДРАЦС Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми), актовий запис № 26, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .ОСОБА_4 є батьком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .Згідно копії заповіту ОСОБА_4, який складено в с. Новооріхівка Лубенського району Полтавської області 21 січня 2008 року, він заповів: земельну частку (пай) площею 3,87 га, розташовану на території Новооріхівської сільської ради Лубенського району Полтавської області, ОСОБА_1, належні йому грошові заощадження - ОСОБА_1 та ОСОБА_2, автомобіль ВАЗ 21063, 1986 року випуску, - ОСОБА_2 08 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, яка складалась із земельної ділянки (паю) та 1/2 частин грошових заощаджень, на що нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії для подачі заяви про прийняття спадщини з підстав пропуску строку та рекомендовано звернутись до суду.Згідно відповіді на адвокатський запит від 23 жовтня 2020 року, яку надала приватний нотаріус Карпець О. М. 13 листопада 2020 року вих № 205/01-16, нотаріус повідомила, що в період з 15 листопада 2019 року по 15 травня 2020 року всі бажаючи громадяни мали можливість подати заяви про прийняття спадщини, нотаріальна діяльність у зв`язку з запровадженням карантинних заходів через поширення COVID-19 не обмежувалась.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуЗгідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення із таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми праваВідповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин (частина перша статті 1235 ЦК України).За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої зави; 2) ці обставини визнані судом поважними.При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного статтею 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини кожної справи.Суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.Поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хвороба спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які, зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.Судами встановлено, що 21 січня 2008 року батько сторін ОСОБА_4 склав заповіт, яким розподілив належне йому майно між дітьми, визначивши доречним залишити сину в спадок автомобіль, а донці - земельну частку (пай) та грошові кошти в рівних частках кожному спадкоємцю.24 березня 2020 року на адресу приватного нотаріуса Карпець О. М. надійшла заява від ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4, що стало підставою для заведення спадкової справи № 27/2020.Інший спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 звернулась із заявою про прийняття спадщини 08 липня 2020 року, тобто за межами визначеного законом шестимісячного строку, у зв`язку з чим нотаріусом їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.Позивач, обґрунтовуючи перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини в строки, визначені статтею 1270 ЦК України, посилалась на те, що протягом цього часу діяли жорсткі правила карантинних обмежень, які були введені в дію з 12 березня 2020 року, транспортне сполучення між містами було припинено. Крім того, за характером своєї роботи як медичний працівник КНП "Хорольська міська лікарня" під час дії карантину була задіяна в наданні цілодобової допомоги вагітним у інфекційній резервній пологовій палаті на підставі наказу № 80 від 03 березня 2020 року, який визначав особливості чергувань в лікарні на період загострення епідеміологічної ситуації.Судом апеляційної інстанції встановлено, що строк для прийняття спадщини закінчився 15 травня 2020 року, а із заявою про прийняття спадини позивач звернулась 08 липня 2020 року, тобто через півтора місяці після його сплину.Колегія суддів зазначає, що вирішуючи спір у спадкових справах, зокрема, щодо визначення додаткового строку для прийняття спадщини слід врахувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та дотримання принципу пропорційності між застосованим заходом і переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.Таким чином, враховуючи те, що час, який ОСОБА_1 пропустила для подачі заяви про прийняття спадщини, є незначним, з урахуванням наявних у країні карантинних обмежень, спрямованих на запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та умов роботи позивача як медичного працівника, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для скасування рішення місцевого суду та задоволення позовних вимог.Посилання заявника у касаційній скарзі на те, що позивач не була позбавлена можливості звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини засобами поштового зв`язку, не можуть бути прийняті судом, оскільки невчинення вказаний дій позивачем не спростовують встановлених апеляційним судом обставин, на підстав яких з урахуванням положень статті 1272 ЦК України позивач звернулася до суду із вказаним позовом.Крім того, апеляційний суд також обґрунтованого зазначив, що приватним нотаріусом після заведення спадкової справи не було вжито всіх достатніх заходів для повідомлення позивача як спадкоємця про відкриття спадщини, виклик як спадкоємця за заповітом не здійснювався, в тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі, що свідчило б про належне сприяння для здійснення особистого розпорядження спадкодавця.Посилання заявника у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду не можуть бути прийняті судом, оскільки оскаржуване судове рішення у справі, яка переглядається, з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, не суперечить висновкам, викладеним у вказаних постановах.Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.При цьому суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) , який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі "РуїзТоріха проти Іспанії"). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії").Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду