розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2020 року у складі судді Бондаренко В. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 25 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про стягнення моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі -

ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля") про стягнення моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що

її батько ОСОБА_2 перебував у трудових правовідносинах із ДВАТ "Шахта імені Героїв Космосу" ДХК "Павлоградвугілля", правонаступником якого є ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля".

ІНФОРМАЦІЯ_1 року у лаві 116 ДВАТ "Шахта імені Героїв Космосу" ДХК "Павлоградвугілля" (правонаступником якого є ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля") від нещасного випадку, який трапився при виконанні трудових обов`язків, батько позивача ОСОБА_2 загинув.

По факту нещасного випадку був складений акт № 2 форми Н-1 від 30 січня 2003 року, відповідно до висновків якого причинами нещасного випадку, внаслідок якого загинув ОСОБА_2, зазначено: знаходження постраждалого у небезпечній зоні; невиконання інструкції по експлуатації комбайну КА-80 та ВСП, МГВМ дільниці в частині відсутності контролю за станом натягування тягового ланцюга; низька технологічна дисципліна серед робочих на ІТР дільниці № 5.

У зв`язку зі смертю батька позивачу завдана моральна шкода, яка полягає в постійних психологічно-емоційних відчуттях страждання, оскільки вона була позбавлена батьківського піклування й допомоги на все життя.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на її користь 500 000,00 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів у рахунок відшкодування моральної шкоди.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 180 000,00 грн без утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що смерть потерпілого настала під час виконання ним трудових обов`язків у зв`язку з порушенням відповідачем вимог щодо безпеки праці, внаслідок чого позивачу заподіяно моральну шкоду, оскільки вона позбавлена можливості спілкуватися з рідною людиною, що тягне за собою порушення її нормальних життєвих зв`язків та необхідність докладання додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку із зазначеним, суд зробив висновок про наявність підстав для покладення на ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" обов`язку з відшкодування позивачу ОСОБА_1 як доньці загиблого ОСОБА_2 завданої моральної шкоди.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції посилався на фактичні обставини справи, характер, інтенсивність і довготривалість моральних страждань позивача та вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 180 000,00 грн, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості.

При цьому суд вважав, що саме ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля", а не Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань є належним відповідачем у спірних правовідносинах.

Відмовляючи в задоволенні клопотання про застосування судом позовної давності, суд першої інстанції на підставі положень частини першої статті 268 ЦК України вважав, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2021 року рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2020 року змінено в частині правового обґрунтування підстав задоволення позовних вимог.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції залишив поза увагою, що смерть батька позивача, яка стала підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування шкоди, настала ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто мала місце до 01 січня 2004 року, до набрання чинності ЦК України (435-15) , а тому до спірних правовідносин слід застосувати положення ЦК УРСР (1540-06) 1963 року.

Щодо вирішення спору по суті, апеляційний суд погодився із висновком суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення з

ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шокди, яка повинна виплачуватися саме роботодавцем, з яким загиблий перебував у трудових правовідносинах, відповідно до статті 440-1 ЦК УРСР, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

При цьому апеляційний суд посилався на правовий висновок, викладений

у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 210/2271/19.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У липні 2021 року ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" засобами поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області

від 15 жовтня 2020 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 25 лютого 2021 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2021 року поновлено ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У вересні 2021 року справу № 185/4444/20 передано до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга мотивована тим, що ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки відшкодування моральної шкоди має бути здійснено шляхом стягнення відповідної суми з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Зокрема, така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 210/2272/19, постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17,

від 05 грудня 2018 року у справі № 210/5258/16-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц.

Разом із тим, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі

№ 210/2271/19, на яку в оскаржуваних судових рішеннях міститься посилання, зроблено протилежний правовий висновок про те, що на Фонд покладений обов`язок по відшкодуванню шкоди самому потерпілому, а не членам його сім`ї. Вказаний висновок викладено без урахування положень статті 1219 ЦК України, відповідно до якої право на одержання страхових виплат є спадковим, тобто страхові виплати спадкуються на загальних підставах.

У зв`язку із зазначеним, посилаючись на наявність виключної правової проблеми, існування судової практики з різними правовими позиціями,

ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" просить також про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Доводи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є дочкою ОСОБА_2 (а. с. 8).

Згідно зі свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 22 років, причина смерті - перелом основи та склепіння черепа (а. с. 16).

Відповідно до акта № 2 за формою Н-1 від 30 січня 2003 року про нещасний випадок, пов`язаний із виробництвом, який стався ІНФОРМАЦІЯ_1 року

о 15 годині 30 хвилин з ОСОБА_2 на ДВАТ "Шахта імені Героїв Космосу" ДХК "Павлоградвугілля", посада - ГРОЗ, комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що внаслідок розриву тягового ланцюга переміщений комбайн вдарив по голові ОСОБА_2 (п. 6 Акта),

а причинами настання нещасного випадку стали: знаходження постраждалого у небезпечній зоні; невиконання інструкції по експлуатації комбайну КА-80 та ВСП, МГВМ дільниці в частині відсутності контролю за станом натягування тягового ланцюга; низька технологічна дисципліна серед робочих на ІТР дільниці № 5 (п. 7 Акта) (а. с. 10-14).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Предметом спору у справі, що переглядається, є відшкодування моральної шкоди, завданої члену сім`ї потерпілого від нещасного випадку, який трапився при виконанні загиблим трудових обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

Смерть батька позивача, яка стала підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, настала ІНФОРМАЦІЯ_1 року, тобто мала місце до 01 січня 2004 року, до набрання чинності ЦК України (435-15) ,

а тому до спірних правовідносин слід застосовувати положення ЦК УРСР (1540-06) 1963 року.

Згідно зі статтею 440-1 ЦК УРСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Необхідною умовою виникнення зобов`язання з відшкодування моральної (немайнової) шкоди є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою прийнято розуміти всяке зменшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК УРСР не визначала її поняття. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Стаття 440-1 ЦК УРСР не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК УРСР фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. Неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні.

Стаття 440-1 ЦК УРСР є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Отже, моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК УРСР (1540-06) .

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України (254к/96-ВР) або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК УРСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Розмір грошового відшкодування моральноїшкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У справі, що переглядається, встановивши наявність причинно-наслідкового зв`язку між смертю батька позивача та отриманої ним унаслідок нещасного випадку на виробництві травми, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд по суті спору, врахував характер і обсяг моральних страждань позивача, пов`язаних зі смертю її батька, засади розумності

й справедливості та зробив правильний висновок про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .

Щодо доводів касаційної скарги про те, що ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки відшкодування моральної шкоди має бути здійснено шляхом стягнення відповідної суми з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17 (провадження № 14-288цс19) зроблено висновок про те, що оскільки питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, суду необхідно в кожній справі з`ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати: якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при такому виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.

Правові підстави та механізм відшкодування шкоди з Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань передбачено, зокрема, Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 1105-ХІV (1105-14) (далі - Закон № 1105-ХІV (1105-14) ).

Згідно з частиною першою статті 21 Закону № 1105-ХІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку, а таким на підставі статей 13 та 14 цього Закону є нещасний випадок на виробництві, що спричинив застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму у процесі виконання ним трудових обов`язків, Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, страхові виплати.

Перелік грошових сум страхових виплат на відшкодування такої шкоди міститься в пункті 1 частини першої статті 21 Закону № 1105-ХІV, серед яких підпунктом е) передбачено виплату грошової суми за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому. До грошових сум, які в разі смерті застрахованого працівника підлягають виплаті особам, що перебували на його утриманні, Законом віднесено одноразову допомогу, пенсію у зв`язку з втратою годувальника та відшкодування вартості пов`язаних з похованням ритуальних послуг (підпункти б), д) пункту 1; пункт 2 частини першої статті 21 Закону № 1105-ХІV).

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 210/2271/19 (провадження № 61-19033сво19) зроблено правовий висновок про те, що виплата Фондом соціального страхування моральної шкоди, завданої смертю потерпілого у зв`язку з нещасним випадком на виробництві, членам його сім`ї Законом № 1105-ХІV (1105-14) не передбачена і така, за наявності для цього підстав, повинна виплачуватися роботодавцем відповідно до статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК УРСР (1540-06) 1963 року.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду

від 23 грудня 2020 року у справі № 210/2227/19 (провадження

№ 61-18269св19), від 15 січень 2021 року у справі № 210/2262/19 (провадження № 61-18266св19), від 26 липня 2021 року у справі

№ 213/4954/19 № 61-11045св20.

Крім того, у вказаній постанові Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від висновку, викладеного, зокрема,

у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 210/2272/19, на яку посилається у касаційній скарзі ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля".

Колегія суддів звертає увагу на те, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги про неврахування у вказаній постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду положень статті 1219 ЦК України є безпідставними та свідчать про помилкове тлумачення заявником норм матеріального права.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 210/3177/17, від 05 грудня 2018 року у справі

№ 210/5258/16-ц, від 23 січня 2019 року у справі № 210/2104/16-ц,

є безпідставними, оскільки фактичні обставини у цих справах є відмінними від обставин у справі, яка переглядається.

Верховний Суд зазначає, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

У зазначених справах предметом спорів було відшкодування моральної шкоди, завданої втратою професійної працездатності, за позовною заявою самого потерпілого. У зв`язку з цим, до правовідносин, що виникли у справах № 210/3177/17, № 210/5258/16-ц, № 210/2104/16-ц підлягали застосування положення Закону № 1105-ХІV (1105-14) , яким урегульовано, зокрема, відшкодування шкоди Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. Разом із тим, у справі, що переглядається, позов пред`явлено членом сім`ї загиблого (дочкою), а як зазначено вище, вказаний закон до спірних правовідносин застосуванню не підлягає, оскільки не містить нормативно-правових положень щодо відшкодування моральної шкоди членам сім`ї потерпілого.

Зазначене свідчить про відсутність неоднакового нормативно-правового застосування при вирішенні спірних правовідносин та, відповідно, відсутність виключної правової проблеми чи існування судової практики з різними правовими позиціями, на що посилалося ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" у мотивах касаційної скарги.

Колегія суддів вважає, що у справі, яка переглядається, сторонам надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків судів попередніх інстанцій, а свідчать про помилкове розуміння заявником норм матеріального права та сталої судової практики.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків судів, Верховний Суд виходить із того, що у справі, що переглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції у його незміненій частині та суду апеляційної інстанції, спрямовані на переоцінку доказів у справі, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Згідно з частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу, що відповідає положенням статті 6 Конвенції, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції у незміненій частині та постанову апеляційного суду - без змін.

Щодо клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

Відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Згідно з частиною першою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Наведені заявником доводи для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду в розумінні приписів частини п`ятої статті 403 ЦПК України не є тими обставинами, що містять виключну правову проблему, не свідчать про існування судової практики з різними правовими позиціями, а ґрунтуються на неправильному розумінні норм матеріального права, у зв`язку з чим колегія суддів робить висновок про відмову у задоволенні зазначеного клопотання.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.

Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" залишити без задоволення.

Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2020 року у незміненій частині та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2021 рокузалишити без змін.