Постанова

Іменем України 20 жовтня 2021 року м. Київсправа № 136/1338/20провадження № 61-11902св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - адвокат Путілін Євген Вікторович,

відповідач - Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області,

особа, яка подала апеляційну скаргу- Немирівська окружна прокуратура, яка діє в інтересах Вінницької районної державної адміністрації, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Путіліним Євгеном Вікторовичем, на постанову Вінницького апеляційного суду від 23 червня 2021 року у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Ковальчука О. В., Міхасішина І. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимогУ вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай).Позовна заява мотивована тим, що з 11 березня 1992 року до 30 червня 1996 року він працював за спеціальністю тракториста-машиніста у Колективному сільськогосподарському підприємстві (далі - КСП) "Нива" с. Іваньки Вінницького (колишня назва до реорганізації - Липовецького) району Вінницької області. На момент видачі КСП "Нива" державного акту на право колективної власності на землю від 22 грудня 1995 року він був членом КСП "Нива", проте, з невідомих причин його не було включено до списку громадян-членів КСП "Нива", що додається до державного акту, у зв`язку із чим йому не було видано сертифікат про право на земельну частку (пай).Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд визнати за ним право на земельну частку (пай), у розмірі 3,44 умовних кадастрових гектара на території Іваньківської сільської ради Липовецького району Вінницької області за межами населеного пункту за рахунок створеного земель запасу та резерву створеного за рахунок земель колективного сільськогосподарського підприємства "Нива".

Короткий зміст рішення суду першої інстанціїРішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 15 квітня 2021 року у складі судді Кривенка Д. Т. позов ОСОБА_1 задоволено.Визнано право за ОСОБА_1 на земельну частку (пай) у розмірі 3,44 умовних кадастрових гектара на території Іваньківської сільської ради Вінницького (колишня назва до реорганізації Липовецького) району Вінницької області за межами населеного пункту за рахунок створеного земель запасу та резерву, створеного за рахунок земель КСП "Нива".Рішення районного суду мотивовано тим, що оскільки на момент розпаювання землі ОСОБА_1 був членом КСП "Нива", отже, він набув право на земельну частку (пай) з дня видачі державного акту на право колективної власності на землю.При цьому районним судом зазначено, що ОСОБА_1 добровільно не виходив та не був виключений із членів КСП на момент передачі землі у колективну власність у 1995 році та видачі 22 грудня 1995 року державного акту на право колективної власності КСП "Нива".

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою Вінницького апеляційного суду від 23 червня 2021 року апеляційну скаргу Немирівської окружної прокуратури задоволено.Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 15 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відсутні правові підстави для визнання за ОСОБА_1 права на земельну частку (пай), оскільки його не було включено до списку осіб - членів КСП "Нива", що долучався до державного акту на право колективної власності на землю, який був виданий 22 грудня 1996 року, і позивач не отримував сертифікат про право на земельну частку (пай).Суд апеляційної інстанції послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 610/2071/17 (провадження № 61-30642св18), від 15 травня 2019 року у справі № 629/996/17 (провадження № 61-37977св18) та від 22 травня 2019 року у справа № 607/13295/16 (провадження № 61-41869св18).Апеляційний суд вважав, що обраний позивачем спосіб захисту права в частині визнання права на земельний пай за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) є неприйнятним та таким, що порушує норми матеріального права.Крім того, підстави для задоволення позову через його визнання відповідачами у справі відсутні, оскільки безпідставне визнання за позивачем права на земельну частку (пай) порушує вимоги законодавства.Зверненню до суду з указаним позовом має передувати вирішення питання про не включення позивача до списку громадян - членів КСП, які мають право на земельну частку (пай). Таких вимог позивач у своєму позові не заявляв. За таких обставин підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну частку (пай) немає.

Короткий зміст вимог касаційної скаргиУ касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову Вінницького апеляційного суду від 23 червня 2021 року скасувати та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Путіліним Є. В., мотивована тим, що відповідно до змісту апеляційної скарги та поданих прокуром доказів, підставою звернення прокурора до суду було те, що Вінницькою районною державною адміністрацією не вжито вичерпних заходів щодо оскарження судового рішення суду першої інстанції, яке порушує інтереси держави.Вважає, що у прокурора були відсутні підстави для звернення до суду з позовом, оскільки ним не обґрунтовано підстави представництва.Так, 27 квітня 2021 року прокурором було надіслано на адресу Вінницької районної державної адміністрації листа, у якому повідомлено про наявність судової справи та запитано, чи планується адресатом оскаржуватися судове рішення районного суду.Листом від 05 травня 2021 року Вінницька районна державна адміністрація повідомила прокурора, що рішення суду не надходило на їх адресу.Листом від 27 травня 2021 року прокурор повідомив Вінницьку районну державну адміністрацію про намір оскаржувати відповідне судове рішення і 28 травня 2021 року ним була подана апеляційна скарга.Посилається на те, що три дні за відсутності у державного органу рішення суду, що оскаржувалося прокурором, і не надання його прокурором Вінницькій районній державній адміністрації для ознайомлення не може вважатися розумним строком та бездіяльністю органу державної виконавчої влади, в інтересах якої подана апеляційна скарга.Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення ОСОБА_1 вказує неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанціїУ липень 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 29 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 жовтня 2021 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судамиОСОБА_1 у період часу з 11 березня 1992 року до 30 червня 1996 року працював за спеціальністю тракторист-машиніст у КСП "Нива" с. Іваньки Вінницького (колишня назва до реорганізації - Липовецького) району Вінницької області, що підтверджується копією з трудової книжки колгоспника (а. с. 4).На підставі рішення Іваньківської сільської Ради народних депутатів від 03 жовтня 1995 року № 21 КСП "Нива" видано державний акт на право колективної власності на землю серії ВН 0021 від 22 грудня 1995 року, про що в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю зроблено запис № 27.Відповідно до розпорядження Липовецької районної державної адміністрації Вінницької області від 23 липня 1997 року № 199 видано сертифікат на право на земельну частку (пай) громадянам співвласникам колективної власності та було затверджено розмір земельної частки паю КСП "Нива" с. Іваньки в у розмірі 3,44 га (а. с. 19 на звороті).У відповіді Іваньківської сільської ради Липовецького району Вінницької області від 16 березня 2020 року № 02-12/39, до списку громадян - членів КСП, що додавалися до державного акту на право колективної власності на землю, ОСОБА_1 не включений, у зв`язку із чим йому не було видано сертифікат про право на земельну частку (пай) (а. с. 5).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуПідстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.Касаційна скарга ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Путіліним Є. В., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми праваВідповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.Відповідно до частини дев`ятої статті 5 ЗК України (в редакції від 22 червня 1993 року) кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.Згідно із частиною першою статті 22 ЗК України право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і документа, що посвідчує це право.Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (720/95) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.Відповідно до пункту 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" (720/95) право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.Згідно зі статтями 22, 23 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року) та відповідно до вище зазначеного указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах КСП на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання КСП цього акта.Відповідно до роз`яснень, що містяться в пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (va007700-04) , член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України (435-15) , у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натуріВирішуючи вказаний спір, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання за ОСОБА_1 права власності на земельну частку (пай), встановивши, що його не було включено до списків осіб - членів КСП "Нива", що долучався до державного акту на право колективної власності на землю, і він не отримував сертифікат про право на земельну частку (пай).Колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вважає, що зверненню до суду з указаним позовом має передувати вирішення питання про невключення позивача до списку громадян - членів КСП, які мають право на земельну частку (пай). Таких вимог позивач у пред`явленому позові не заявляв.Разом із цим вирішення питання щодо невключення підприємством особи до списку громадян, які мають право на земельну частку (пай), має на меті оскарження дій чи бездіяльності цього підприємства, що вказує на необхідність залучення до участі у справі у такому випадку відповідної юридичної особи або її правонаступника.Установивши, що ОСОБА_1 звернувся із позовом до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області за захистом своїх порушених прав щодо відновлення права на отримання земельної частки (паю) в результаті розпаювання КСП "НИВА", колегія суддів додатково звертає увагу на те, що у спорах, пов`язаних із паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), відповідачами є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, який має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.Позов ОСОБА_1 заявлений не до всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору, зокрема, без залучення до участі у справі співвідповідачами КСП, районної державної адміністрації, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, як розпорядника землею сільськогосподарського призначення, що перебуває у державній власності.Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 181/950/17 (провадження № 61-11562св19).Відмова апеляційного суду у задоволенні позову ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права на земельну частку (пай), не позбавляє позивача права, у передбаченому законом порядку, звернутись до суду із позовом до належного відповідача/відповідачів. При цьому, Верховний Суд звертає увагу на те, що зверненню до суду із зазначеним позовом має передувати вирішення питання про невключення позивача до списку громадян - членів КСП, які мають право на земельну частку (пай).Доводи заявника про відсутність повноважень прокурора для звернення до суду із апеляційною скаргою, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки у справі, що переглядається, прокурор на виконання абзацу другого частини другої статті 45 ЦПК України, абзацу першого частини третьої, абзацу першого частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" у тексті апеляційної скарги обґрунтував, на його думку підстави для звернення до суду із скаргою.Посилання касаційної скарги про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) колегія суддів відхиляє, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечить зазначеним правовим висновкам Великої Палати. Крім того, у матеріалах справи наявні докази, що свідчать про повідомлення прокурором 27 травня 2021 року Вінницької районної державної адміністрації про намір оскаржувати рішення суду першої інстанції.Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи, проте повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі "Пономарьов проти України" (Заява № 3236/03).Наведені в касаційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник.Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції без змін.Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1, яка подана його представником - адвокатом Путіліним Євгеном Вікторовичем, залишити без задоволення.Постанову Вінницького апеляційного суду від 23 червня 2021 року залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:

Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк