У червні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Марфін Банк" (далі - ПАТ "Марфін Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 09 листопада 2007 року між Відкритим акціонерним товариством "Морський транспортний банк", правонаступником якого є ПАТ "Марфін Банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, за умовами якого товариство зобов'язувалося надати останній кредитні кошти у вигляді непоновлюваної кредитної лінії в сумі 58 220,00 дол. США для придбання автомобіля у розмірі 40 500,00 дол. США та виплати страхових платежів у розмірі 17 720,00 дол. США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 10,5 % річних за фактичний період користування кредитними коштами, зі сплатою комісії за обслуговування кредиту в розмірі 0,14% від суми наданого кредиту та строком користування до 08 листопада 2014 року, із щомісячним погашенням заборгованості за кредитом, процентів, комісії за користування кредитом.

Відповідачці надано кредитні кошти на загальну суму 40 500,00 дол. США.

У забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором 09 листопада 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір застави транспортного засобу. 26 червня 2009 року між Банком та ОСОБА_2 укладено договір поруки.

Відповідачі належним чином умови договору не виконали, внаслідок чого станом на 01 червня 2013 року заборгованість за кредитним договором становила 33 134,50 дол. США, що складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 31 796,53 дол. США, заборгованості за відсотками за користування кредитом у розмірі 1 337,97 дол. США, заборгованості з комісії у розмірі 2 719,10 дол. США, заборгованості по пені у розмірі 6 612,71 грн.

Виходячи з наведеного, позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у сумі 33 154,50 дол. США та 9 331,81 грн, у тому числі в рахунок звернення стягнення на автомобіль KIA SORENTO, 2007 року випуску, колір чорний, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 741,76 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 18 вересня 2013 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Марфін Банк" заборгованість за кредитним договором у сумі 31 796,53 дол. США, заборгованість за відсотками в сумі 1 337,97 дол. США, заборгованість за комісією в сумі 2 719,10 грн, пеня за прострочені платежі в сумі 6 612,71 грн, у тому числі в рахунок звернення стягнення на автомобіль KIA SORENTO, 2007 року випуску, колір чорний, кузов № НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_1, та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 741,76 грн.

Рішення про задоволення позову мотивовано тим, що відповідачі не виконали договірних зобов`язань щодо повернення кредитних коштів, а тому позивач має право на задоволення своїх вимог, у тому числі за рахунок заставного майна.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 .

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріали справи свідчать, що в ході розгляду апеляційної скарги від 21 листопада 2016 року від імені та в інтересах відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 діяла представник за довіреністю - ОСОБА_3, яка брала участь у її розгляді та була присутня в судовому засіданні 01 листопада 2017 року при прийнятті рішення судом апеляційної інстанції. За таких обставин суд апеляційної інстанції на підставі частини п`ятої статті 370 ЦПК України відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті. Якщо суд розглянув наведені в ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

12 лютого 2021 року представником ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 до Верховного Суду подано касаційну скаргу, в якій скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Херсонського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року, а справу передати до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржене рішення, суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, оскільки помилкового висновку про те, що викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_2 від 16 жовтня 2020 року мотиви вже були предметом розгляду у суді апеляційної інстанції, що за вимогами процесуального закону виключає можливість повторного перегляду постановленого у справі заочного рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 18 вересня 2013 року.

Крім того, апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мотивовані по-різному, оскільки у скаргах вказані різні порушення норм матеріального і процесуального права, які були допущені судом першої інстанції, а доводи і мотиви, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_2, не були предметом безпосереднього дослідження апеляційного суду.

Підставами касаційного оскарження ухвали суду апеляційної інстанції визначено порушення вимог статей 370 і частини шостої статті 411 ЦПК України.

Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції

23 лютого 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою та витребувано справу № 668/7238/13-ц із Херсонського міського суду Херсонської області.

Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду

29 березня 2021 року представником ПАТ "Марфін Банк" Скрипніченко Н. М. подано відзив на касаційну скаргу, в якому вона, погоджуючись з ухвалою суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Херсонського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року - без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 18 вересня 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із заочним рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 18 вересня 2013 року, представник ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Апеляційного суд Херсонської області від 01 лютого 2017 року апеляційну скаргу відхилено, а заочне рішення Суворовського районного суду м. Херсона від 18 вересня 2013 року залишено без змін.

Не погоджуючись із заочним рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 18 вересня 2013 року, представник ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 03 лютого 2021 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі статті 370 ЦПК України.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною третьою статті 400 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

За частинами першою, другою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні

Зазначеним вимогам судове рішення апеляційного суду не відповідає.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства, які є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Право на ефективний судовий захист закріплено також у статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17 липня 1997 року (далі - Конвенція).

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України (1618-15) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільних процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України (254к/96-ВР) є нормами прямої дії.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції.

Забезпечення права на апеляційний перегляд справи є однією з основних засад судочинства (пункт 8 статті 129 Конституції України).

При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права, пропорційність, забезпечення права на апеляційний перегляд справи (частина третя статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 370 ЦПК України, якщо апеляційна скарга надійшла до суду апеляційної інстанції після закінчення апеляційного розгляду справи, і особа, яка подала скаргу, не була присутня під час апеляційного розгляду справи, суд розглядає відповідну скаргу за правилами глави 1 розділу VЦ ПК України (2755-17) .

За змістом частини п`ятої статті 370 ЦПК України суд відмовляє у відкритті провадження за апеляційною скаргою, поданою відповідно до частини першої цієї статті, якщо суд розглянув наведені у ній доводи під час апеляційного розгляду справи за апеляційною скаргою іншої особи.

Колегія суддів звертає увагу на те, ЦПК України (1618-15) у редакції після 15 грудня 2017 року ЦПК України (1618-15) не передбачає постановлення ухвал про відкриття або відмову у відкритті апеляційного провадження у справі чи повернення апеляційної скарги суддею-доповідачем одноособово.

За змістом частини шостої статті 357 ЦПК України на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений статтею 34 ЦПК України, що розміщена у Главі 3 розділу І "Загальні положення" ЦПК України (1618-15) . За змістом частини третьої вказаної статті перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року у справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) дійшов висновку про те, що регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції.

Ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження перешкоджає подальшому розгляду справи і зумовлює необхідність докласти додаткових зусиль для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення такої ухвали вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів.

Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. Такий перегляд регламентований у Главі І "Апеляційне провадження" розділу V "Перегляд судових рішень" ЦПК України (1618-15) .

Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що слова "суд апеляційної інстанції", вжиті у частинах першій і другій статті 358 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів з огляду на загальні положення ЦПК України (1618-15) щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (частина третя статті 34 ЦПК України).

Таким чином, постановлення апеляційним судом ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження одноособово не відповідає нормам процесуального права, що призвело до порушення правил щодо складу суду.

Наведене призвело до порушення норм процесуального права, а тому оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою, що є обов`язковою підставою для її скасування та направлення справи до апеляційного суду для продовження розгляду.

Оскільки судом апеляційної інстанції порушено процесуальний порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження решта доводів касаційної скарги колегією суддів не оцінюється та не переглядається.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

За частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду апеляційної інстанції і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до частини четвертої статті 406, частин четвертої та шостої статті 411 ЦПК України є підставою для її скасування з передачею справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає необхідним скасувати судове рішення апеляційного суду та передати справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.