Постанова

Іменем України 23 вересня 2021 рокум. Київсправа № 727/6271/13-цпровадження № 61-15031св20Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,учасники справи:позивач - Акціонерне товариство "Дельта Банк",відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 вересня 2020 року у складі колегії суддів: Одинака О. О., Кулянди М. І., Перепелюк І. Б.,ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимогУ липні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - АТ "Дельта Банк"), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.На обґрунтування позовних вимог зазначало, що 03 квітня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" (далі - ТОВ "Український промисловий банк") та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 642-100/ФКВ-08, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 182 750,00 дол. США, зі сплатою 12,6 процентів річних на строк до 02 квітня 2033 року. Того ж дня, на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 642-100/Zфпор-08, за умовами якого ОСОБА_2 поручився перед кредитором за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором.30 червня 2010 року між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Український промисловий банк" укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань, за умовами якого ТОВ "Український промисловий банк" передало ПАТ "Дельта Банк" права вимоги за указаними вище кредитним договором та договором поруки.ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим станом на 17 червня 2013 року утворилася заборгованість у розмірі 2 156 490,40 грн, що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 1 421 767,98 грн; заборгованості за процентами - 639 291,89 грн; заборгованості зі сплати комісії за ведення кредиту - 95 430,53 грн. Посилаючись на наведене, просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором у розмірі 2 156 490,40 грн.

Короткий зміст рішення судів попередніх інстанцій Рішенням Шевченківського районного суду міста Чернівців від 03 квітня 2017 року у задоволенні позовних вимог ПАТ "Дельта Банк" відмовлено.Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 належним чином не виконував взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає солідарному стягненню з позичальника та поручителя. Ураховуючи, що право на звернення до суду у кредитора виникло 20 січня 2009 року, його звернення з позовом до суду 09 липня 2013 року відбулося поза межами позовної давності, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 27 грудня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду міста Чернівців від 03 квітня 2017 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про задоволення позову частково.Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 03 квітня 2008 року № 642-100/ФКВ-08 у розмірі 1 188 051,38 грн.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором від 03 квітня 2008 року № 642-100/ФКВ-08 за тілом кредиту у розмірі 146 072,87 грн, зі сплати процентів у розмірі 346 940,32 грн, всього - 493 013,19 грн.Вирішено питання про розподіл судових витрат.Постановою Верховного Суду від 01 липня 2020 року задоволено частково касаційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2, ПАТ "Дельта Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк", постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 27 грудня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд.Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не урахував, що порука ОСОБА_2 припинилася в частині щомісячних платежів поза межами шестимісячного строку з моменту виникнення у банку права вимоги щодо виконання відповідної частини зобов`язань. Ураховуючи, що банк звернувся до суду з позовом 09 липня 2013 року, солідарному стягненню з поручителя та позичальника підлягає заборгованість за кредитним договором в частині щомісячних платежів у межах шестимісячного строку до дати звернення з позовом до поручителя. Оскільки апеляційний суд не з`ясував належним чином фактичних обставин справи, не дослідив та не надав належної правової оцінки наявним у справі доказам (розрахунку заборгованості щодо сплати щомісячних платежів та довідці про наявність кредитної заборгованості), що має істотне значення для правильного вирішення спору, не встановив суми заборгованості за кредитним договором, яка виникла з 01 січня 2013 року, тоді як суд касаційної інстанції позбавлений такої процесуальної можливості, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.Постановою Чернівецького апеляційного суду від 04 вересня 2020 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 03 квітня 2017 року, в частині відмови у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" про стягнення заборгованості за кредитним договором та процентів за користування кредитними коштами, скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову.Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Дельта Банк" заборгованість за кредитним договором від 03 квітня 2008 року № 642-100/ФКВ-08 у розмірі 64 038, 32 дол. США.Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 03 квітня 2008 року № 642-100/ФКВ-08 у розмірі 3 045,85 дол. США.Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 03 квітня 2017 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення комісії змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції постанови апеляційного суду.Вирішено питання розподілу судових витрат.Постанова апеляційного суду мотивована тим, що позовні вимоги, заявлені до ОСОБА_1 підлягають задоволенню у межах трирічного строку позовної давності, а саме з 09 липня 2010 року по 17 червня 2013 року. Позовні вимоги АТ "Дельта Банк" до поручителя ОСОБА_2 підлягають задоволенню у межах шестимісячного строку до звернення позивача з позовом до суду, тобто з 09 січня 2013 року по 17 червня 2013 року. Оскільки за указаний період проценти на поточну суму заборгованості не нараховувались, суд вважав відсутніми підстави для їх стягнення.Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення комісії, апеляційний суд виходив із того, що положення кредитного договору про встановлення такого обов`язку є нікчемними, з огляду на законодавчу заборону її стягнення зі споживачів.

Узагальнені доводи касаційних скарг та аргументів інших учасників справи У жовтні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій він просив постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 вересня 2020 року скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, або ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, закрити провадження у справі.Як на підставу касаційного оскарження, ОСОБА_1 посилався на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду України, викладених у постановах від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13, від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 03 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16, від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 536/1841/15-ц, зокрема того, що сплив позовної давності є підставою для відмови у задоволенні позову. Початок перебігу позовної давності для погашення платежів за кредитним договором визначається щодо кожного чергового платежу з моменту його прострочення, що унеможливлює визначення порядку перебігу позовної давності для погашення усієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування.Суд апеляційної інстанції не встановив фактичних обставин справи щодо дати, з якої обраховується початок перебігу строку позовної даності, встановив обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи на підставі недопустимих доказів, та переглядаючи справу після ухвалення постанови Верховного Суду від 01 липня 2020 року про направлення справи на новий розгляд не перевірив його доводи щодо пропуску АТ "Дельта Банк" строку на апеляційне оскарження. Зокрема не урахував, що копію рішення суду першої інстанції було направлено позивачу засобами поштового зв`язку 04 квітня 2017 року, тоді як апеляційне провадження за апеляційною скаргою банку відкрито 05 вересня 2017 року. Заява позивача про отримання копії рішення суду першої інстанції 07 червня 2017 року містить відмітку про повторне отримання копії зазначеного судового рішення.Зауважив про порушення апеляційним судом його права на захист, зокрема повертаючи без розгляду його пояснення/заперечення на апеляційну скаргу, суд помилково ототожнив його з відзивом на апеляційну скаргу, який належало подати стороні в установлений судом строк, тоді як подані ним пояснення/заперечення не обмежені процесуальним строком їх подання.У листопаді 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2, у якій він просив постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 вересня 2020 року скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції, або ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, закрити провадження у справі.Як на підставу касаційного оскарження ОСОБА_2 посилався на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, зокрема вказував на те, що суд не урахував висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 та від 23 червня 2020 року у справі № 536/1841/15-ц про те, що у разі встановлення пропуску звернення з позовом до суду за відсутності поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позову з цих підстав. Суд апеляційної інстанції не звернув увагу, що позовна давність за вимогами позивача спливла, оскільки 20 січня 2009 року у кредитора виникло право на звернення до суду та почався перебіг трирічного строку позовної давності, проте банк звернувся до суду з позовом лише 09 липня 2013 року. Вимоги до поручителя заявлені, як зі спливом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання (20 січня 2009 року), так і зі спливом одного року від дня укладення договору поруки, а тому відповідно до положень частини четвертої статті 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) порука припинилась у 2009 році. Строк пред`явлення вимоги до поручителя є преклюзивним, а тому його не можна продовжити чи перервати.Крім того зазначав, що апеляційний суд встановив обставини справи на підставі недопустимих доказів (розрахунок заборгованості не підтверджений платіжними документами) та прийняв до розгляду апеляційну скаргу, подану з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та витребувано справу з місцевого суду.Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 25 листопада 2020 року.Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 .Згідно з частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Установлені судами фактичні обставини справиСудами попередніх інстанцій установлено, що 03 квітня 2008 року між ТОВ "Український промисловий банк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 642-100/ФКВ-08, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредитні кошти у розмірі 182 750,00 дол. США зі сплатою 12,6 процентів річних на строк до 02 квітня 2033 року.Згідно з пунктами 2.4, 2.5 кредитного договору повернення кредиту здійснюється щомісячно частками у розмірі не менш як 609,17 дол. США по 20 число (включно) кожного місяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту. Повернення кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на позичковий рахунок позичальника та/або шляхом внесення готівки до каси банку.Відповідно до пункту 6.2 кредитного договору банк має право вимагати повного виконання кредиту, сплати процентів, комісій, штрафних санкцій та інших платежів, передбачених цим договором, а також відшкодування збитків, завданих банку внаслідок невиконання або неналежного виконання позичальником та/або його поручителями умов цього договору та договорів, укладених у забезпечення виконання позичальником зобов`язань за цим договором, а позичальник зобов`язаний протягом 30 календарних днів з дати надіслання банку відповідної вимоги повернути суму заборгованості по кредиту, що залишилась, сплатити проценти, комісії, штрафні санкції, інші платежі за цим договором, а також відшкодувати збитки, завдані банку, у випадках, передбачених пунктами а-ж, в тому числі і в випадку порушення позичальником строків платежів, що встановлені договором.03 квітня 2008 року між ТОВ "Укрпромбанк" та ОСОБА_2 укладено договір поруки № 642-100/Zфпор-08, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за кредитним договором від 03 квітня 2008 року № 642-100/ФКВ-08. Відповідальність поручителя настає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов`язань за договором. Поручитель і боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність, а поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник.30 червня 2010 року між ТОВ "Укрпромбанк", АТ "Дельта Банк" та Національним банком України було укладено договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ "Укрпромбанк" на користь АТ "Дельта Банк", за умовами якого АТ "Дельта Банк" набуло права вимоги за кредитним договором від 03 квітня 2008 року № 642-100/ФКВ-08.У квітні 2013 року АТ "Дельта Банк" направило ОСОБА_1 та ОСОБА_2 досудові вимоги про сплату простроченої (поточної) заборгованості.Відповідно до наданого банком розрахунку, станом на 17 червня 2013 року заборгованість за кредитним договором становить 2 156 490,40 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту - 1 421 767,98 грн; заборгованості за процентами - 639 291,89 грн; заборгованості зі сплати комісії - 95 430,53 грн.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 висновків суду не спростовують.Зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16).Якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі: 1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п`ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність (частина десята статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" зі змінами, передбаченими Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" (3795-17) , який набрав чинності 16 жовтня 2011 року).Наведені приписи дають підстави для висновку, що частина десята статті 11 зазначеного Закону у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року (набрання чинності Закону України "Про споживче кредитування" (1734-19) ), встановила обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений вказаним Законом порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц.АТ "Дельта Банк" просило достроково стягнути з відповідачів усю суму кредиту, нарахованих процентів та комісії за ведення кредиту.Установивши, що кредит надавався на споживчі цілі, строк його повернення на час звернення з цим позовом не настав (дата повернення кредиту - 02 квітня 2033 року), позивач не надав докази на підтвердження направлення та отримання позичальником та поручителем досудових вимог про дострокове повернення кредиту, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для дострокового стягнення усієї суми кредиту. За умовами кредитного договору, сторони погодили, що виконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення отриманих у позику кредитних коштів буде здійснюватися частинами, зокрема щомісячно по 20 число у розмірі 609,17 дол. США. Отже, поряд з установленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі договору. Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 не виконує належним чином своїх зобов`язань за кредитним договором, щомісячні платежі з повернення кредиту не вносить, останнє погашення по тілу кредиту було здійснено 20 січня 2009 року, по сплаті процентів - у лютому 2011 року.Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.Якщо кредитний договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межах строку кредитування згідно з частиною п`ятою статті 261 ЦК України починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.Оскільки після 20 січня 2009 року відповідачами не здійснювалися платежі за кредитним договором, а з позовом АТ "Дельта Банк" звернулося до суду 09 липня 2013 року, правильним є висновок апеляційного суду про те, що позовна давність підлягає застосуванню за заявою відповідача лише щодо частини заявлених позивачем вимог, що не охоплені трирічним строком, у зв`язку з чим заборгованість за кредитним договором підлягає стягненню за період з 09 липня 2010 року по 17 червня 2013 року (дату, зазначену в позовних вимогах).Вирішуючи питання про солідарне стягнення кредитної заборгованості з позичальника та поручителя, суд апеляційної інстанції правильно урахував, що у разі пред`явлення банком вимог до поручителя більш ніж через 6 місяців після настання строку виконання відповідної частини основного зобов`язання в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних періодичних зобов`язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.Зазначений висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 29 березня 2017 року у справі № 6-3087цс16, з яким погодилася Велика Палата Верховного Суду, не знайшовши підстав для відступу від нього у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 408/8040/12 (провадження № 14-145цс18). Доводи касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що перебіг позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості за кредитом розпочався 20 січня 2009 року, а тому оскільки банк звернувся з позовом поза межами позовної давності - 09 липня 2013 року, зазначене є підставою для відмови у задоволенні позову, є безпідставними, оскільки підстав для дострокового повернення кредиту не встановлено, строк повернення кредиту не настав і зобов`язальні правовідносини не припинились, а тому позовна давність підлягає застосуванню за заявою відповідача не до всієї вимоги, а лише до її частини, що не охоплена трирічним строком.Аргументи заявників про не застосування апеляційним судом правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13, від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 03 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16, від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16 та постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 536/1841/15-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, у яких зазначено, що позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу, є необґрунтованими. Висновок апеляційного суду, викладений у справі, яка переглядається, не суперечить зазначеному в указаних постановах висновку Верховного Суду зважаючи на відмінність фактичних обставин встановлених у справі, що переглядається, а саме не настання строку кредитування, відсутність підстав для дострокового повернення кредиту та продовження зобов`язальних правовідносин в частині сплати щомісячних платежів. З огляду на наведене апеляційний суд дійшов правильного висновку про стягнення заборгованості по простроченим платежам у межах строку позовної давності, який обчислюється з моменту настання строку погашення чергового місячного платежу.Посилання у касаційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на те, що суд апеляційної інстанції встановив обставини справи, що мають істотне значення для вирішення спору, на підставі недопустимих доказів, а саме - розрахунку заборгованості, наданого позивачем за відсутності підтвердження його відповідними платіжними документами, зводяться до незгоди заявників з висновками апеляційного суду щодо встановлених ним обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження та належної оцінки суду. Верховний Суд зауважує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів, що відповідає висновками, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18). Отже, переглядаючи законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, суд касаційної інстанції, діючи у межах повноважень визначених статтею 400 ЦПК України, не вправі здійснювати переоцінку доказів.

Щодо аргументів заявників про відкриття апеляційним судом апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "Дельта Банк" поза межами процесуального строку на її подання.Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України, у редакції, яка була чинною на момент ухвалення рішення суду першої інстанції (далі - ЦПК України (1618-15) 2004 року), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які не брали участі у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (частина третя статті 70 ЦПК України 2004 року).Оскаржуване рішення суду першої інстанції було ухвалено та проголошено у судовому засіданні 03 квітня 2017 року за відсутності учасників справи. Копію судового рішення представник АТ "Дельта Банк" отримав 02 серпня 2017 року, що підтверджується розпискою (а.с. 76, Т.2). Апеляційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 03 квітня 2017 року позивач подав 14 серпня 2017 року.Вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "Дельта Банк" на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 03 квітня 2017 року, апеляційний суд перевірив дотримання заявником строків на апеляційне оскарження та дійшов правильного висновку про подання апеляційної скарги у межах строку на апеляційне оскарження, передбаченого статтею 294 ЦПК України 2004 року.Посилання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на те, що копія рішення суду першої інстанції направлялась позивачу у квітні 2017 року, а отримання позивачем копії рішення в приміщенні суду у серпні 2017 року є повторним не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки в них відсутні відомості про направлення позивачу копії рішення Шевченківського районного суду м. Чернівців від 03 квітня 2017 року, та відомості про її отримання АТ "Дельта Банк" до 02 серпня 2017 року.Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.Із практики Європейського Суду з прав людини слідує, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.Ураховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції не допустив порушення норм процесуального права прийнявши до розгляду апеляційну скаргу АТ "Дельта Банк", подану 14 серпня 2017 року.

Висновки за результатами розгляду касаційних скаргВідповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.Аналізуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Щодо клопотання про виклик у судове засіданняУ касаційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили Верховний Суд просили здійснювати розгляд справи за участю відповідачів.Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.Ураховуючи, що розгляд справи проводиться в попередньому засіданні у порядку письмового провадження відсутні правові підстави для виклику сторін. Не встановлено такої необхідності і при обговоренні доповіді судді-доповідача про проведені підготовчі дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення.Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК Українирозгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.Копія судового рішення надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.Керуючись статтями 400, 401, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:У задоволенні клопотань ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про розгляд справи за їх участю відмовити.Касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення.Постанову Чернівецького апеляційного суду від 04 вересня 2020 року залишити без змін.Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Г. І. Усик

А. С. Олійник

С. О. Погрібний