ІІ. Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанційУхвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 повернуто заявнику.Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що зустрічний позов подано з пропуском строку, визначеного частиною першою статті 193 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ), що є підставною для його повернення заявнику відповідно до положень частини третьої статті 194 ЦПК України. Суд зазначив, що відповідач та його представник були належно повідомлені про час та місце розгляду справи, ОСОБА_2 був присутній у підготовчому судовому засіданні, однак не зазначав про свій намір подати зустрічний позов, який надійшов до суду після закінчення підготовчого провадження та розгляду справи по суті.Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на відшкодування: майнової шкоди 292 334,57 грн, витрати на проведення оцінки пошкодженого майна - 1 000,00 грн, витрати, понесені на евакуацію автомобіля - 978,00 грн, та на відшкодування моральної шкоди 25 000,00 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП є обґрунтованими. Визначаючи розмір заподіяної позивачеві моральної шкоди, суд урахував вимоги розумності, справедливості та співмірності заподіяних позивачеві душевних страждань завданих внаслідок пошкодження його майна та отриманих ним тілесних ушкоджень, а також відшкодовані МТСБУ витрати на лікування у розмірі 639,96 грн та моральну шкоду у розмірі 32,00 грн, у зв`язку з чим вважав, що 25 000,00 грн є достатнім та справедливим розміром відшкодування такої шкоди. Постановою Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року залишено без змін.Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновок суду першої інстанції про повернення зустрічної позовної заяви ОСОБА_2 на підставі частини третьої статті 194 ЦПК України є обґрунтованим, оскільки відповідач мав право на пред`явлення зустрічного позову у строк для подання відзиву (частина перша статті 193 ЦПК України), який встановлено судом до 20 березня 2019 року (дата підготовчого судового засідання), тоді як зустрічний позов пред`явив 28 жовтня 2019 року, тобто з пропуском строку, передбаченого частиною першою статті 193 ЦПК України.Постановою Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року залишено без змін.Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення статей 23, 1166, 1167, 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), повно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку наявним у справі доказам та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.

ІІІ. Аргументи учасників справи

3.1. Узагальнені доводи касаційної скарги ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 рокуУ березні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року, у якій заявник просив скасувати зазначені судові рішення, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.Касаційна скарга мотивована посиланням на наявність обов`язкових підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, передбачених пунктами 1, 2, 4, 8 частини першої статті 411 ЦПК України. Зокрема вказував, що розгляд справи в суді апеляційної інстанції здійснено неповноважним складом суду, оскільки заміна судді-доповідача Сліпченка О. І. на суддю-доповідача Мельника Я. С. була здійснена з порушенням порядку визначення судді для розгляду справ, передбаченого ЦПК України (1618-15) , а про заміну складу суду його не повідомлено в установленому законом порядку.Суддя Сушко Л. П. не мала права розглядати справу, оскільки підлягала відводу на підставі частини другої статті 37 ЦПК України, у зв`язку з тим, що вже розглядала зазначену справу та брала участь у врегулюванні спору у цій справі за участю судді. Ухвалені суддею Сушко Л. П. судові рішення є незаконними, оскільки викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді, він три рази подавав заяви про її відвід (10 січня, 03 лютого та 04 лютого 2020 року), однак у їх задоволенні було відмовлено.Він до теперішнього часу не отримав копію позовної заяви та доданих до неї документів, а тому висновок апеляційного суду про те, що йому було відомо про розгляд справи ще у 2018 році, а відтак мав достатньо часу для подання зустрічної позовної заяви у визначений частиною першою статті 193 ЦПК України строк є помилковим. Про наявність зазначеної справи його було повідомлено судовою повісткою-повідомленням судді Київського апеляційного суду Ратнікової В. М. від 16 листопада 2018 року, яку він отримав 26 листопада 2018 року. Він неодноразово подавав заяви про видачу йому копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та доданих до неї документів, однак відповіді на них не отримав. При ознайомленні з матеріалами справи він не мав змоги їх сфотографувати, оскільки його телефон робив неякісні фото. Також вказував на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині постановлення ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року про повернення зустрічного позову за його відсутності.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 рокуУ березні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 у якій він просив скасувати рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилався на наявність обов`язкових підстав для скасування судових рішень, передбачених частиною першою статті 411 ЦПК України.Касаційна скарга у зазначеній частині мотивована посиланням на те, що справу розглянуто та вирішено неповноважним складом суду, оскільки суддя Дарницького районного суду м. Києва Коренюк А. М. та суддя Київського апеляційного суду Сушко Л. П. підлягали відводу, він чотири рази заявляв відвід судді Дарницького районного суду м. Києва Коренюк А. М. (12 березня, 18 червня, 16 липня та 28 жовтня 2019 року) та три рази - судді Київського апеляційного суду Сушко Л. П. (10 січня, 03 лютого та 04 лютого 2020 року), однак у задоволенні зазначених заяв суди безпідставно відмовили.Підставою для відводу судді Дарницького районного суду м. Києва Коренюк А. М. зазначав наявність обґрунтованого сумніву в її неупередженості та об`єктивності, оскільки вона відкрила провадження у справі у порушення вимог статей 128, 130, 190 ЦПК України, а саме не надіслала йому копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та доданими до неї документами, призначила справу до розгляду з порушенням передбачених частиною третьою статті 189 ЦПК України строків, та започаткувала злочинну схему з незаконного заволодіння його майном, що свідчить про конфлікт інтересів у зазначеної судді з ним.Суддя Київського апеляційного суду Сушко Л. П. підлягала відводу (самовідводу) на підставі частини другої статті 37 ЦПК України, оскільки брала участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, а тому не могла брати участь у перегляді справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого у справі судового рішення, що підтверджується ухвалами від 17 квітня 2019 року та 18 квітня 2019 року у справі № 753/11845/18.Суд першої інстанції у порушення норм процесуального права розглянув справу за його відсутності, не повідомивши його про дату, час та місце судового засідання. Судова повістка в судове засідання, призначене на 19 листопада 2019 року йому не була вручена, поштовий конверт з відмітками "за закінченням терміну зберігання", "адресат відсутній" повернувся на адресу суду. Посилання судів попередніх інстанцій на те, що про розгляд справи був повідомлений його адвокат Карасьов В. М., який діяв на підставі доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги від 14 березня 2019 року є помилковим, оскільки адвокат Карасьов В. М. не був його представником у цій справі, надане йому доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги від 14 березня 2019 року, на підставі якого Карасьов В. М. ознайомлювався з матеріалами цієї справи, стосувалося представництва його інтересів у Дарницькому районному суді м. Києва у справі про оскарження дій державного виконавця. Його представником у зазначеній справі є адвокат Семенюк К. В., на звернення якого суд не надав відповіді на питання, чи надсилалася ОСОБА_2 копія ухвали суду про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів.Зазначав про необ`єктивність та упередженість перевірки обставин дорожньо-транспортної пригоди, за наслідками якої поза межами строку накладення адміністративного стягнення, відносно нього було неправомірно складено протокол про адміністративне правопорушення, та в порушення статей 38, 247, 268 КУпАП розглянуто справу про адміністративне правопорушення за його відсутності, у якій суд закриваючи провадження у справі з підстав спливу строку притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченого статтею 38 КУпАП, одночасно помилково зробив висновок про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.Він не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, зокрема судову повістку у судове засідання, призначене на 18 лютого 2020 року отримав 19 лютого 2020 року. Про проведення судового засідання 18 лютого 2020 року його було повідомлено телефоном з невідомого його номеру, а тому оскільки суд не мав відомостей про належне його повідомлення про розгляд справи, судове засідання апеляційного суду відбулося з грубим порушенням вимог процесуального законодавства.

3.3. Узагальнені доводи відзиву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 . У травні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року, з доданим до нього клопотанням про поновлення строку на подання відзиву, посилаючись на те, що він був пропущений у зв`язку з встановленням карантину та запровадженням Кабінетом Міністрів України обмежувальних заходів, з метою запобігання поширення респіраторної хвороби COVID-19, та отриманням ОСОБА_1 копії ухвали суду про відкриття касаційного провадження з доданою до неї копією касаційної скарги 12 травня 2020 року.Відповідно до частини другої статті 127 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ) встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином (пункт 3 розділу XII "Прикінцеві положення" ЦПК України (1618-15) ).Ураховуючи, що пропуск встановленого судом строку для подання відзиву є незначним та зумовлений обмеженнями, викликаними встановленим карантином та обмежувальними заходами з метою запобіганню поширення респіраторної хвороби COVID-19, Верховний Суд дотримуючись принципу рівності сторін, вимог розумності та справедливості, вважає необхідним продовжити представнику ОСОБА_1 - ОСОБА_4 строк для подання відзиву на касаційну скаргу та прийняти його до розгляду.Відзив на касаційну скаргу мотивований тим, що касаційна скарга є необґрунтованою, а оскаржувані судові рішення - законними, обґрунтованими, такими, що прийняті відповідно до вимог чинного законодавства. Вказував на те, що відповідач усіма можливими способами затягує судовий процес про відшкодування завданої ним шкоди. ОСОБА_2 мав можливість слідкувати за розглядом справи маючи вільний доступ до ресурсу "Судова влада", підстави для відводу суддів є безпідставними, а тому суди попередніх інстанцій обґрунтовано відмовили у їх задоволенні. Вина ОСОБА_2 у вчиненні ДТП є доведеною, його твердження про неправдивість показань ОСОБА_1 та створення ним "злочинної схеми" з метою заволодіння майном відповідача є надуманими, а посилання відповідача на протиправність дій інспектора патрульної служби безпідставними.

ІV. Рух справи у суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року, витребувано справу з місцевого суду.Ухвалою Верховного Суду від 04 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 року.Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 05 травня 2020 року.За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

V. Установлені судами фактичні обставини справиСудами попередніх інстанцій установлено, що12 грудня 2016 року о 09 год. 50 хв. на автодорозі "Проспект Броварський - село Зазим`я" (2,2 км від дорожнього знаку село "Зазим`я") сталася ДТП, у якій ОСОБА_2, керуючи автомобілем марки "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_1, не вибрав безпечну швидкість для руху, не врахував дорожньої обстановки, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів та отримання ОСОБА_1 тілесних ушкоджень.Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 574/Е від 19 квітня 2017 року, внаслідок ДТП ОСОБА_1 завдано легкі тілесні ушкодження: забої та садна лобної ділянки зліва, закрита травма головного мозку, пошкодження лівої легені, лівобічний гемопневмоторакс, забій грудного відділу хребта, лівого ліктьового суглобу, лівої кисті та лівої гомілки.Постановою слідчого Деснянського УП НП у м. Києві від 26 квітня 2017 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань по факту даної дорожньо-транспортної пригоди закрито з направленням матеріалів щодо вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення до суду для вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності.Постановою Деснянського районного суду м. Києві від 04 вересня 2017 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КпАП України, із закриттям провадження по справі на підставі статті 38 КпАП України - за закінченням строків накладення адміністративного стягнення.Згідно зі звітом № 113/Ф/2017 від 26 січня 2017 року, виконаним суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою відповідальністю "Незалежна експертна компанія", вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки "Тойота", реєстраційний номер НОМЕР_2, становить 392 334,57 грн. Позивачем підтверджені витрати на проведення оцінки пошкодженого майна у розмірі 1 000,00 грн, а також на евакуацію пошкодженого автомобіля у розмірі 978,00 грн.МТСБУ виплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 100 000,00 грн, різниця між фактичними розміром заподіяного внаслідок пошкодження автомобіля майнового збитку та виплаченим страховим відшкодуванням становить 292 334,57 грн.

VI. Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування Установлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційних скарг ОСОБА_2 правильність висновків судів не спростовують.

6.1. Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 лютого 2020 рокуВідповідно до частин першої - третьої статті 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву. Зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову. Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.Судами попередніх інстанцій установлено, що ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 14 серпня 2018 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та відшкодування моральної шкоди. Призначено підготовче засідання та встановлено строк для подання відзиву до 20 березня 2019 року.Супровідним листом Дарницького районного суду міста Києва від 16 серпня 2018 року учасникам справи направлено судову повістку про виклик в судове засідання на 20 березня 2019 року, а також ухвали суду від 14 серпня 2018 року про відкриття провадження у справі та від 12 липня 2018 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову та позовну заяву з доданими до неї документами.Відповідно до частини третьої статті 194 ЦПК України зустрічна позовна заява, подана з порушенням вимог частин першої та другої статті 193 цього Кодексу, ухвалою суду повертається заявнику. Копія зустрічної позовної заяви долучається до матеріалів справи.28 жовтня 2019 ОСОБА_2 подав зустрічний позов до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок завідомо неправдивого повідомлення ОСОБА_1 про вчинення злочину та відшкодування моральної шкоди.У доводах касаційної скарги ОСОБА_2 зазначав, що про розгляд справи йому стало відомо 26 листопада 2018 року при отриманні судової повістки-повідомлення Київського апеляційного суду про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 12 липня 2018 року про відмову у забезпеченні позову у зазначеній справі.Зважаючи на те, що ОСОБА_2 був обізнаний про розгляд справи з листопада 2018 року, а отже мав можливість реалізувати свої права, визначені цивільним процесуальним законодавством на подання зустрічного позову у визначений ЦПК України (1618-15) строк, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про повернення зустрічного позову.У цьому аспекті суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що суд першої інстанції визначив досить тривалий строк для подання відзиву та зустрічного позову - 7 місяців з дати відкриття провадження (до 20 березня 2019 року), а тому дізнавшись про розгляд справи у листопаді 2018 року, відповідач за умови добросовісного користування своїми процесуальними правами мав реальну можливість подати зустрічний позов. Натомість, свої процесуальні дії спрямував на затягування розгляду справи, неодноразово подаючи однотипні заяви про відвід судді та оскаржуючи ухвали суду першої інстанції, які не підлягають апеляційному оскарженню. Він особисто приймав участь у двох судових засіданнях 05 червня та 28 жовтня 2019 року, суд роз`яснював йому процесуальні права, він отримував копії ухвал суду першої інстанції про відмову у задоволенні заяв про відвід судді та зупинення провадження у справі. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.Узагальнюючи наведене, Верховний Суд вважає аргументи ОСОБА_2 про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права в частині вирішення питання про прийняття зустрічного позову необґрунтованими.

6.1.1. Щодо доводів відповідача про неналежний склад суду апеляційної інстанції Відповідно до частин першої-третьої статті 33 ЦПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою суддя-доповідач. Персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду.Результати автоматизованого розподілу (повторного розподілу) справи оформлюються протоколом.Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи №753/11845/18 між суддями від 13 грудня 2019 року визначено склад суду: суддя-доповідач Сушко Л. П., судді: Сліпченко О. І., Гуль В. В.Протоколом автоматизованої зміни складу колегії суддів від 13 січня 2020 року здійснено заміну судді Сліпченка О. І. на суддю Мельника Я. С. у зв`язку з запланованою відпусткою на дату призначення судового засідання.Відповідно до частини 11 статті 33 ЦПК України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим же суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, що унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.Пунктом 4 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (далі - Положення про автоматизовану систему документообігу суду), передбачено, що не розподіляються щодо конкретного судді судові справи та матеріали кримінального провадження, що надійшли: за шістдесят календарних днів включно до закінчення повноважень судді; у день припинення (відсутності) повноважень судді; за три календарні дні включно до початку відпустки або відрядження судді, якщо її тривалість становить чотирнадцять календарних днів або менше, а у табелі обліку робочого часу щодо такого судді наявні відповідні відомості, підтверджені первинними документами; за чотирнадцять календарних днів включно до початку відпустки або відрядження судді, якщо її тривалість становить більше чотирнадцяти календарних днів, а у табелі обліку робочого часу щодо такого судді наявні відповідні відомості, підтверджені первинними документами; у день відсутності судді на робочому місці - за наявності у табелі обліку робочого часу щодо нього відомостей про підстави відсутності на роботі (із нез`ясованих причин; через виклик повісткою до суду, правоохоронних органів, військових комісаріатів, за листком тимчасової непрацездатності, за наказом про відрядження, про надання відпустки, про притягнення до дисциплінарної відповідальності, про звільнення тощо), підтверджених первинними документами.Ураховуючи, що суддя Сліпченко О. І. на дату призначення справи до розгляду перебував у відпустці, його заміна відбулася з дотриманням пункту 4 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду.Згідно з положеннями пункту 1 розділу Х Положення про автоматизовану систему документообігу суду результатом роботи модулю автоматизованого розподілу є протокол заміни судді в колегії або основного судді запасним. Всі протоколи автоматично створюються модулем автоматизованого розподілу та невідкладно публікуються на веб-порталі.Протокол підписується електронним цифровим підписом модуля автоматизованого розподілу з міткою часу та не підлягає редагуванню. Доступ до перегляду протоколів на веб-порталі не може бути обмежений. Копія протоколу в електронній чи паперовій формі підписується уповноваженими особами апарату суду та видається (надсилається) заінтересованій особі не пізніше наступного дня після подання до суду відповідної заяви. З протоколу роздруковується, підписується та додається до матеріалів судової справи витяг (пункти 12-15 розділу Х Положення про автоматизовану систему документообігу суду).Посилання заявника на те, що суд неправомірно не повідомив його про заміну судді Сліпченка О. І. є безпідставними, оскільки він, як відповідач у справі, мав право на ознайомлення з відповідним протоколом на веб-порталі "Судова влада", або у матеріалах справи.

6.1.2. Щодо підстав для відводу судді Обставини, які свідчать про неможливість судді розглядати справу, та є підставою для відводу (самовідводу) судді, передбачені статтями 36, 37 ЦПК України.Відповідно до частини другої статті 37 ЦПК України суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення.У суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 неодноразово заявляв відвід судді Сушко Л. П. з підстав передбачених частиною другою статті 37 ЦПК України, посилаючись на те, що зазначена суддя брала участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, а тому не могла брати участь у перегляді справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого у ній судового рішення. За наслідками розгляду зазначених заяв, ухвалами Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року, від 16 січня 2020 року та від 04 лютого 2020 року у задоволенні заяв про відвід судді відмовлено.З матеріалів справи убачається, що у цій справі не вирішувалось питання про врегулювання спору за участю судді, тим більше таке врегулювання не могло здійснюватися за участі судді апеляційного суду Сушко Л. П., що свідчить про надуманість таких заяв. Посилання заявника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині постановлення оскаржуваної ухвали за його відсутності є безпідставними та зводяться до власного тлумачення заявником норм процесуального права, оскільки питання про повернення зустрічної заяви вирішується суддею одноособово, без призначення судового засідання та виклику сторін справи.

6.2. Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року та постанову Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 рокуПідставами касаційного оскарженнярішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року та постанови Київського апеляційного суду від 18 лютого 2020 року ОСОБА_2 зазначав положення пунктів 1, 2, 5 частини першої статті 411 ЦПК України, наявність яких є обов`язковою підставою для скасування судових рішень.

6.2.1. Щодо розгляду та вирішення справи неповноважним складом судуВідповідно до пункту 1 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду.Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.Відповідно до частин першої- третьої статті 33 ЦПК України визначення судді, а в разі колегіального розгляду - судді-доповідача для розгляду конкретної справи здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою під час реєстрації документів, зазначених у частині другій статті 14 цього Кодексу, а також в інших випадках визначення складу суду на будь-якій стадії судового процесу, з урахуванням спеціалізації та рівномірного навантаження для кожного судді, за принципом випадковості та в хронологічному порядку надходження справ. Справа, розгляд якої відповідно до цього Кодексу здійснюється колегією суддів в обов`язковому порядку, розглядається постійною колегією суддів відповідного суду, до складу якої входить визначений Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою суддя-доповідач. Персональний склад постійних колегій суддів визначається зборами суддів відповідного суду.Результати автоматизованого розподілу (повторного розподілу) справи оформлюються протоколом.Установлено, що у провадженні Київського апеляційного суду перебувала справа № 753/11845/18 за касаційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року про повернення зустрічної позовної заяви заявнику.Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 грудня 2019 року визначено склад суду: суддя-доповідач Сушко Л. П., судді: Сліпченко О. І., Гуль В. В.18 грудня 2019 року до Київського апеляційного суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року.Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 24 грудня 2019 року визначено склад суду: суддя-доповідач Сушко Л. П., судді: Сліпченко О. І., Гуль В. В.Протоколом автоматизованої зміни складу колегії суддів від 13 січня 2020 року здійснено заміну судді Сліпченка О. І. на суддю Мельника Я. С. у зв`язку з запланованою відпусткою судді Сліпченка О. І. на дату призначення судового засідання.Відповідно до частини 11 статті 33 ЦПК України справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим же суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, що унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.Пунктом 4 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30 (далі - Положення про автоматизовану систему документообігу суду), передбачено, що не розподіляються щодо конкретного судді судові справи та матеріали кримінального провадження, що надійшли: за шістдесят календарних днів включно до закінчення повноважень судді; у день припинення (відсутності) повноважень судді; за три календарні дні включно до початку відпустки або відрядження судді, якщо її тривалість становить чотирнадцять календарних днів або менше, а у табелі обліку робочого часу щодо такого судді наявні відповідні відомості, підтверджені первинними документами; за чотирнадцять календарних днів включно до початку відпустки або відрядження судді, якщо її тривалість становить більше чотирнадцяти календарних днів, а у табелі обліку робочого часу щодо такого судді наявні відповідні відомості, підтверджені первинними документами; у день відсутності судді на робочому місці - за наявності у табелі обліку робочого часу щодо нього відомостей про підстави відсутності на роботі (із нез`ясованих причин; через виклик повісткою до суду, правоохоронних органів, військових комісаріатів, за листком тимчасової непрацездатності, за наказом про відрядження, про надання відпустки, про притягнення до дисциплінарної відповідальності, про звільнення тощо), підтверджених первинними документами.Ураховуючи, що суддя Сліпченко О. І. на дату призначення справи до розгляду перебував у відпустці, його заміна в автоматизованому порядку, відбулася з дотриманням пункту 4 розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду.Згідно з пунктом 1 розділу Х Положення про автоматизовану систему документообігу суду результатом роботи модулю автоматизованого розподілу є протокол заміни судді в колегії або основного судді запасним. Всі протоколи автоматично створюються модулем автоматизованого розподілу та невідкладно публікуються на веб-порталі.Протокол підписується електронним цифровим підписом модуля автоматизованого розподілу з міткою часу та не підлягає редагуванню. Доступ до перегляду протоколів на веб-порталі не може бути обмежений. Копія протоколу в електронній чи паперовій формі підписується уповноваженими особами апарату суду та видається (надсилається) заінтересованій особі не пізніше наступного дня після подання до суду відповідної заяви. З протоколу роздруковується, підписується та додається до матеріалів судової справи витяг (пункти 12-15 розділу Х Положення про автоматизовану систему документообігу суду).Посилання заявника на те, що його неправомірно не було повідомлено про заміну судді Сліпченка О. І. є необґрунтованим, оскільки діючим процесуальним законодавством не передбачено обов`язкове письмове повідомлення учасників справи про заміну сторони, яка має на вільний доступ на ознайомлення з відповідним протоколом на веб-порталі "Судова влада" або у матеріалах справи, а також на отримання копії протоколу, у разі подання відповідної заяви.

6.2.2. Щодо неможливості участі у розгляді справи судді Дарницького районного суду м. Києва Коренюк А. М. та судді Київського апеляційного суду Сушко Л. П.Відповідно до пункту 2 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою.Обставини, які свідчать про неможливість судді розглядати справу, та є підставою для відводу (самовідводу) судді, передбачені статтями 36, 37 ЦПК України.У касаційній скарзі ОСОБА_2 вказував на те, що суддя Дарницького районного суду м. Києва Коренюк А. М. не мала права розглядати справу, оскільки підлягала відводу на підставі пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України, посилаючись на порушення суддею норм процесуального права при відкритті провадження (не направлення копії ухвали про відкриття провадження разом з копією позовної заяви та доданих до неї документів), та започаткувала злочинну схему з незаконного заволодіння його майном, що, на його думку, свідчить про конфлікт інтересів у зазначеної судді з ним.Відповідно до пункту 5 частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.Згідно з частиною четвертою статті 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.У рішенні ЄСПЛ у справі "Білуха проти України" (№ 33949/02, § 49-52, від 09 листопада 2006 року) зазначено, що наявність безсторонності відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об`єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.Незгода учасника справи з процесуальними рішеннями судді Дарницького районного суду м. Києва Коренюк А. М. не можуть свідчити про упередженість чи необ`єктивність судді та бути підставою для відводу судді, такі процесуальні рішення підлягають оскарженню у порядку, визначеному ЦПК України (1618-15) , а тому ухвали суду першої інстанції від 20 березня 2019 року, від 02 квітня 2019 року, від 16 липня 2019 року та від 28 жовтня 2019 року про необґрунтованість та відсутність підстав для відводу судді Дарницького районного суду м. Києва Коренюк А. М., є законними та обґрунтованими.Як на підставу для відводу судді Київського апеляційного суду Сушко Л. П., заявник посилався на положення частини другої статті 37 ЦПК України, оскільки брала участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, а тому не могла брати участь у перегляді справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого у ній судового рішення.Відповідно до частини другої статті 37 ЦПК України суддя, який брав участь у врегулюванні спору у справі за участю судді, не може брати участі в розгляді цієї справи по суті або перегляді будь-якого ухваленого в ній судового рішення.Врегулювання спору за участю судді - судова процедура, передбачена, зокрема, у цивільному судочинстві, яка полягає у проведенні суддею спільних (за участю всіх сторін) та закритих (з кожною із сторін окремо) нарад з метою мирного врегулювання спору.Порядок проведення врегулювання спору за участю судді передбачений Главою 4 Розділу ІІІ ЦПК України (1618-15) .За змістом частини першої статті 201, частини першої статті 202 ЦПК України врегулювання спору за участю судді проводиться за згодою сторін до початку розгляду справи по суті. Про проведення процедури врегулювання спору за участю судді суд постановляє ухвалу, якою одночасно зупиняє провадження у справі.З матеріалів справи убачається, що у цій справі не вирішувалось питання про врегулювання спору за участю судді. Оскільки врегулювання спору за участю судді можливо лише до початку розгляду справи за згодою сторін, суддя апеляційного суду не могла брати участь у врегулюванні спору, а тому посилання ОСОБА_2 на наявність підстав для відводу судді Київського апеляційного суду Сушко Л. П. на підставі частини другої статті 37 ЦПК України є неспроможними.Необґрунтованими є також посилання ОСОБА_2 на неможливість повторної участі судді Київського апеляційного суду Сушко Л. П. у розгляді та вирішенні справи по суті, з посиланням на постановлені нею процесуальні ухвали від 17 квітня 2019 року та 18 квітня 2019 року у справі № 753/11845/18.Обставини, які виключають можливість повторної участі судді у розгляді справи визначені статтею 37 ЦПК України.Факт розгляд суддею Сушко Л. П. апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції від 20 березня 2019 року про відмову у задоволенні заяви про відвід судді, і постановлення у подальшому нею ухвал від 17 квітня 2019 року про повернення апеляційної скарги, від 18 квітня 2019 року про залишення апеляційної скарги без руху та від 07 травня 2019 року про повернення апеляційної скарги, не свідчить про повторну участь судді у розгляді справи у розумінні статті 37 ЦПК України при вирішенні апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року.Наведені заявником підстави для відводу судді Сушко Л. П. були предметом неодноразової перевірки у суді апеляційної інстанції, які ухвалами Київського апеляційного суду від 14 січня 2020 року, від 16 січня 2020 року та від 04 лютого 2020 року правильно визнано необґрунтованими.

6.2.3. Щодо розгляду справи за відсутності відповідача, належним чином неповідомленого про дату, час та місце судового засіданняВідповідно до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.За змістом статей 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.Частиною першою статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (995_004) та практику Суду як джерело права. У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. ЄСПЛ неодноразово зауважував, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, в тому числі з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.Судами встановлено, що ОСОБА_2 було відомо про розгляд Дарницьким районним судом м. Києва справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, судові повістки про розгляд справи у суді першої інстанції направлялися на адресу місця проживання відповідача, ОСОБА_2 особисто приймав участь у судових засіданнях 05 червня 2019 року та 28 жовтня 2019 року, при цьому 05 червня 2019 року він самостійно без дозволу судді залишив зал судового засідання, чотири рази заявляв відвід судді Дарницьким районним судом м. Києва Коренюк А. М., подавав клопотання про зупинення провадження у справі, скасування заходів забезпечення позову, відзив на позов, клопотання про витребування доказів, зустрічну позовну заяву, а також оскаржував в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження до вирішення питання про відвід, про відмову в зупиненні провадження у справі, про відмову у скасуванні заходів забезпечення позову.У касаційних скарзі ОСОБА_2 вказував на те, що він не був належним чином повідомлений про судове засідання, яке відбулось 19 листопада 2019 року, що вважає безумовною підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.Перевіряючи зазначені доводи, апеляційний суд установив, що відповідач був ознайомлений про розгляд справи у суді першої інстанції на 19 листопада 2019 року, оскільки 14 листопада 2019 року його представник Карасьов В. М. ознайомився з матеріалами справи, що підтверджується його розпискою, а тому відповідно до частини п`ятої статті 130 ЦПК України повідомлення представника учасника справи вважається повідомленням самого учасника справи.З матеріалів справи убачається, що 28 жовтня 2019 року у судовому засіданні були присутніми відповідач та його представник Семенюк К. М., наступне судове засідання було призначене на 19 листопада 2019 року. Судова повістка про виклик ОСОБА_2 у судове засіданні на зазначену дату, була направлена за адресою його місця реєстрації та проживання, однак повернулась на адресу суду з відмітками "за закінченням встановленого строку зберігання", "адресат відсутній".14 листопада 2019 року представник ОСОБА_2 - адвокат Карасьов В. М. звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи № 753/11845/18, до якого додав копію доручення Третього Київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 14 березня 2019 року. Відповідно до пункту 4 доручення, адвокат зобов`язаний прибути для надання безоплатної вторинної правової допомоги для представництва інтересів особи в Дарницькому районному суді м. Києва у справі про оскарження дій державного виконавця.Адвокат Карасьов В. М. власноручно розписався про ознайомлення з матеріалами справи 04 листопада 2019 року. Ураховуючи, що клопотання про надання справи для ознайомлення було подано та зареєстровано у суді 14 листопада 2019 року, Верховний Суд вважає, що фактично адвокат Карасьов В. М. ознайомився зі справою 14 листопада 2019 року, а зазначене ним число "04" у даті ознайомлення є опискою.У касаційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що адвокат Карасьов В. М. не був його представником у цій справі, оскільки доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги від 14 березня 2019 року, на підставі якого Карасьов В. М. знайомився з матеріалами справи, було надане для представництва його інтересів в Дарницькому районному суді м. Києва у справі про оскарження дій державного виконавця. Разом з тим, заявник не конкретизував які дії та з приводу виконання якого судового рішення, і у якій справі його інтереси представляв адвокат Карасьов В.М.Відповідно до пунктів 4-6 частини першої статті 25 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" суб`єкт надання безоплатної вторинної правової допомоги має право: запитувати і отримувати документи та інші матеріали або їх копії, необхідні у зв`язку з наданням безоплатної вторинної правової допомоги в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; збирати відомості з метою використання їх під час захисту прав і законних інтересів осіб, які мають право на отримання безоплатної вторинної правової допомоги; ознайомлюватися в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях з необхідними для забезпечення ефективного правового захисту документами, крім тих, що є державною таємницею.Надане адвокату Карасьову В. М. право на представництво інтересів ОСОБА_2 у Дарницькому районному суді м. Києва у справі про оскарження дій державного виконавця не звільняє його від обов`язку дотримуватися присяги адвоката та професійних обов`язків, визначених Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (5076-17) та Законом України "Про безкоштовну правову допомогу", зокрема повідомити особу, представником якої він є, про дату призначення справи до розгляду. Крім того, Верховний Суд вважає необхідним зауважити, що ОСОБА_2 зобов`язаний був цікавитися рухом справи. Він не звертався до суду із заявою про направлення йому повторно копії позовної заяви та доданих до неї документів до суду не звертався, його представник Семенюк К. М. просив суд лише повідомити його, чи надсилалася ОСОБА_2 копія ухвали суду про відкриття провадження у справі з копією позовної заяви, що може свідчити про те, що заявнику було відомо не тільки про розгляд справи в суді, а й про зміст заявлених до нього вимог.У цьому аспекті колегія суддів Верховного Суду ураховує також реалізоване право відповідача на апеляційне оскарження рішення суду, його безпосередню участь у судових засіданнях у суді апеляційної інстанції, що свідчить про забезпечення відповідачу права на участь у розгляді справи, можливість надання відповідних пояснень, подання заяв, клопотань та доказів. Посилання у касаційній скарзі на неналежне повідомлення ОСОБА_2 про розгляд справи у суді апеляційної інстанції 18 лютого 2020 року є необґрунтованими, оскільки як зазначав сам відповідач, він був повідомлений про дату зазначеного судового засідання по телефону. Зазначене у сукупності дає обґрунтовані підстави вважати, що відповідачеві достеменно було відомо про суть заявлених до нього позовних вимог та про розгляд справи у судах попередніх інстанцій, що свідчить про забезпечення йому права на справедливий суд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Однак, недобросовісно користуючись своїми процесуальними правами, ОСОБА_2 зосередив свої дії не на повному і всесторонньому з`ясуванні судами попередніх інстанцій обставин справи та правильному вирішенні спору, а на затягуванні розгляду справи, неодноразово направляючи до суду заяви про відвід суддів фактично з одних і тих самих підстав, та подаючи апеляційні скарги на процесуальні ухвали судів, що не стосуються розгляду справи по суті.Касаційна скарга не містить доводів щодо неправильного вирішення справи по суті заявлених позовних вимог. Наявні у ній посилання на необ`єктивність та упередженість перевірки обставин дорожньо-транспортної пригоди, неправильне вирішення питання про закриття провадження у справі з підстав спливу строку накладення адміністративного стягнення з одночасним висновком суду про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції, оскільки заявник не посилався на наявність таких порушень у судах попередніх інстанцій, вони не були предметом перевірки та оцінки судів, а тому суд касаційної інстанції діючи у межах повноважень, визначених статтею 400 ЦПК України, не наділений повноваженнями здійснювати їх перевірку та оцінку.