У жовтні 2017 року публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (далі - ПАТ "Ощадбанк", банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04 жовтня 2013 року між банком та ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит № 276_199, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику грошові кошти в сумі 290 тис. грн строком на 180 місяців на придбання квартири зі сплатою 13 % річних в порядку, на умовах та строки, визначені договором, із терміном погашення не пізніше 03 жовтня 2028 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним кредитним договором між банком, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 були укладені договори поруки. Позивач вказував, що

у зв`язку із невиконанням взятих зобов`язань боржнику та поручителям були направлені листи-вимоги про усунення порушень. Разом із тим зазначав, що зобов`язання щодо погашення заборгованості виконані не були, тому станом на 28 вересня 2017 року виникла заборгованість, яка становить

491 698,18 грн та складається з: боргу за кредитом - 215 888,94 грн;

61 101,42 грн - простроченого боргу за кредитом за період з 03 листопада 2014 року по 27 вересня 2017 року; 7 042,38 грн - відсотків за користування кредитом за період з 01 серпня 2017 року по 27 вересня 2017 року;

140 373,49 грн - прострочені відсотки за користування кредитом за період з 01 серпня 2014 року по 27 вересня 2017 року; 2 911,57 грн - 3 % річних за прострочення боргу за кредитом за період з 03 листопада 2014 року

по 27 вересня 2017 року; 6 805,13 грн - 3 % річних за прострочення відсотків за користування кредитом за період 01 серпня 2014 року по 27 вересня

2017 року; 16 774 грн - інфляційні втрати за прострочення боргу за кредитом за період з листопада 2014 року по серпень 2017 року; 40 801,25 грн - інфляційні втрати за прострочення відсотків за користування кредитом за період з серпня 2014 року по серпень 2017 року.

Посилаючись на зазначені обставини позивач просив суд стягнути з відповідачів на свою користь солідарно заборгованість за договором про іпотечний кредит від 04 жовтня 2013 року № 276_199 в сумі 491 698,18 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 08 вересня

2020 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно зі ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь

ПАТ "Ощадбанк" заборгованість за договором про іпотечний кредит

від 04 жовтня 2013 року № 276_199 в сумі 491 698,18 грн.

Стягнуто солідарно зі ОСОБА_1, ОСОБА_3,

ОСОБА_4 на користь ПАТ "Ощадбанк" заборгованість за договором про іпотечний кредит від 04 жовтня 2013 року № 276_199 в сумі

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що вимоги позивача про стягнення з відповідачів заборгованості в солідарному порядку за кредитним договором № 276_199 від 04 жовтня 2013 року в сумі

491 698,18 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Суд першої інстанції зазначив, що розмір заборгованості та його розрахунок відповідачами не спростований.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Луганського апеляційного суду від 13 травня 2021 рокуз урахуванням ухвали про виправлення описки від 24 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.

Рішення Троїцького районного суду Луганської області від 08 вересня

2020 року в оскарженій частині змінено. Визначено загальну суму заборгованості за договором про іпотечний кредит від 04 жовтня 2013 року

№ 276_199, що підлягає стягненню зі ОСОБА_3, яка є солідарною боржницею зі ОСОБА_1, в сумі 332 198,24 грн, з яких:

117 490,42 грн - прострочений борг за кредитом за період з 03 листопада 2014 року по 08 вересня 2020 року; 7 042,38 грн - відсотки за користування кредитом за період з 01 серпня 2017 року по 27 вересня 2017 року;

по 27 вересня 2017 року; 6 805,13 грн - 3 % річних за прострочення відсотків за користування кредитом за період з 01 серпня 2014 року по 27 вересня

2017 року; 16 774 грн - інфляційні втрати за прострочення боргу за кредитом за період з листопада 2014 року по серпень 2017 року;

40 801,25 грн - інфляційні втрати за прострочення відсотків за користування кредитом за період з серпня 2014 року по серпень 2017 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В іншій оскарженій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту направлення вимоги про дострокове повернення кредиту за договором про іпотечний кредит, а також її отримання відповідачами, у порядку та на умовах, передбачених договором. За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з боржника строкової кредитної заборгованості за тілом кредиту не підлягають задоволенню. В іншій оскарженій частині суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що відповідачем не надано доказів на спростування розрахунку заборгованості, здійсненого судом. Апеляційний суд зазначив, що всі копії документів, які подані до позовної заяви, засвідчені належним чином, і не ставлять під сумнів відповідність поданих копій оригіналу, а наявні в матеріалах справи письмові докази (розрахунки заборгованості, виконані в автоматизованому режимі, та виписки з особового рахунку клієнта) є належними та допустимими доказами у розумінні статей 76- 78 ЦПК України.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції та доводи осіб, які їх подали

У касаційних скаргах представник ОСОБА_1 і ОСОБА_3 - ОСОБА_5 просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 30 січня 2018 року у справі

№ 161/16891/15-ц, від 27 травня 2021 року у справі № 756/3350/15-ц

(пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Також заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо звільнення внутрішньо переміщених осіб з тимчасово окупованих територій у Донецькій та Луганській областях від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним, якщо об`єктом іпотеки є майно, розташоване на території, яка після укладення такого іпотечного договору була тимчасово окупована (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що суд апеляційної інстанції не навів мотивів, з яких він зменшив визначений позивачем розмір поточного боргу та збільшив розмір простроченого боргу за кредитом. Також заявник вказує, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що банк змінив строк виконання основного зобов`язання, направивши вимогу про дострокове повернення кредиту позичальнику та поручителям, та безпідставно стягнуто з відповідачів відсотки та штрафні санкції після закінчення строку договору. Особа, яка подала касаційні скарги, стверджує, що позичальник заперечував укладання кредитного договору саме на тих умовах, про які зазначено позивачем, а судами не було досліджено оригінали договору про іпотечний договір та договорів поруки.

У частині відмови у задоволенні позовних вимог постанова суду апеляційної інстанції не оскаржується, отже в силі положень статті 400 ЦПК України не є предметом касаційного перегляду.

Ухвалами Верховного Суду від 15 липня 2021 року та від 29 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за поданими касаційними скаргами.

Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Ощадбанк" просить суд залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_5 без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Банк вказує, що ОСОБА_1 не оскаржував рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Вважає, що відповідачі не спростували презумпцію правомірності правочину та не надали належних та допустимих доказів на підтвердження того, що між ними та банком були укладені договори з іншими умовами, ніж ті, які зазначені банком. Зазначає, що питання щодо прав та обов`язків осіб, тимчасово переміщених з Донецької та Луганської областей, врегульовано спеціальним законом, відповідно до якого заборонено нарахування тільки суми пені і штрафів на основну суму заборгованості, а не процентів за користування кредитом.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

04 жовтня 2013 року між ПАТ "Ощадбанк" та ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит № 276_199, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит в сумі 290 тис. грн, а позичальник зобов`язався прийняти кредит, сплатити проценти за його використання у розмірі 13 % річних, комісійні винагороди в порядку, на умовах та в строки, визначені договором. Кредит надавався строком на 180 місяців з остаточним терміном повернення не пізніше 03 жовтня 2028 року для придбання майнових прав на об`єкт нерухомості за договором купівлі-продажу майнових прав.

Додатком № 1.1 до договору про іпотечний кредит був затверджений графік платежів з погашення кредиту.

Додатками № 2 та № 3 від 04 жовтня 2013 року до договору про іпотечний кредит сторони погодили платежі за надані супутні послуги та тарифи з надання послуг АТ "Ощадбанк" з розрахунково-касового обслуговування клієнтів у національній валюті.

Згідно договору поруки № 1 від 04 жовтня 2013 року, укладеного між

ПАТ "Ощадбанк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2, поручитель безумовно, безвідклично та безоплатно зобов`язалась перед кредитором солідарно з боржником за виконання в повному обсязі зобов`язання, у тому числі того, що виникне в майбутньому відповідно до умов кредитного договору та додаткових договорів до нього.

Відповідно до умов договору поруки № 2 від 04 жовтня 2013 року, укладеного між ПАТ "Ощадбанк", ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, поручителі поручились солідарно в повному обсязі відповідати за виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором про іпотечний кредит від 04 жовтня 2013 року № 276_199.

Згідного наданого банком розрахунку станом на 28 вересня 2017 року у ОСОБА_1 виникла заборгованість за договором про іпотечний кредит від 04 жовтня 2013 року № 276_199 у розмірі 491 698,18 грн, яка складається з: строкового боргу за кредитом - 215 888,94 грн; простроченого боргу за кредитом за період з 03 листопада 2014 року

2014 року по 27 вересня 2017 року - 61 101,42 грн; відсотків за користування кредитом за період з 01 серпня 2017 року по 27 вересня

2017 року - 7 042,38 грн; прострочених відсотків за користування кредитом за період з 01 серпня 2014 року по 27 вересня 2017 року - 140 373,49 грн;

3 % річних за прострочення боргу за кредитом за період з 03 листопада

2014 року по 27 вересня 2017 року - 2 911,57 грн; 3 % річних за прострочення відсотків за користування кредитом за період з 01 серпня 2014 року

по 27 вересня 2017 року - 6 805,13 грн; інфляційних втрат за прострочення боргу за кредитом за період з листопада 2014 року по серпень 2017 року - 16 774,00 грн; інфляційних втрат за прострочення відсотків за користування кредитом за період з серпня 2014 року по серпень 2017 року - 40 801,25 грн.

Згідно пункту 9.1 договору про іпотечний кредит від 04 жовтня 2013 року

№ 276_199 за невиконання або неналежне виконання взятих на себе зобов`язань по цьому договору сторони несуть відповідальність в порядку та на умовах, обумовлених в цьому договорі та чинним законодавством України і відшкодовують завдані збитки.

Відповідно до пункту 11.1.2 договору від 04 жовтня 2013 року № 276_199 до всіх правовідносин, пов`язаних з укладенням та виконанням цього договору (у тому числі щодо всіх грошових зобов`язань - повернення суми кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені тощо), застосовується строк позовної давності тривалістю у 30 (тридцять) років. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення його умов, якщо такі мали місце при виконанні договору.

Відповідно до пункту 10.1.2 договорів поруки від 04 жовтня 2013 року

№ 1, № 2 до всіх правовідносин, пов`язаних з укладенням та виконанням цього договору (у тому числі щодо всіх грошових зобов`язань поручителя - повернення суми кредиту, сплати процентів за його користування, комісійних винагород, штрафів, пені тощо), застосовується строк позовної давності тривалістю у 30 (тридцять) років.

31 травня 2017 року банком на адресу позичальника була направлена вимога про дострокове повернення кредиту за договором про іпотечний кредит № 276_199 від 04 жовтня 2013 року, відповідно до якої останній мав повернути кредит протягом 60 днів після отримання листа від банку.

31 травня 2017 року та 07 червня 2017 року на адреси поручителів також були направлені вимоги про дострокове повернення кредиту.

Направлені вимоги не були отримані позичальником та поручителями.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах або якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Звернення банку про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом (заявою) вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою частини другої статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначені правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12,

від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц та від 31 жовтня

2018 року в справі № 202/4494/16-ц.

Відповідно до частини першої статті 553, частин першої та другої

статті 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 638/13683/15-ц зазначено, що якщо кредитодавець згідно з договором про надання споживчого кредиту одержує внаслідок порушення споживачем умов договору право на вимогу повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, або на вилучення продукції чи застосування іншої санкції, він може використати таке право лише у разі:

1) затримання сплати частини кредиту та/або відсотків щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла щонайменше - на три календарні місяці; або 2) перевищення сумою заборгованості суми кредиту більш як на десять відсотків; або 3) несплати споживачем більше однієї виплати, яка перевищує п`ять відсотків суми кредиту; або 4) іншого істотного порушення умов договору про надання споживчого кредиту. Якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність (частина десята

статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" зі змінами, передбаченими Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" (3795-17) , який набрав чинності 16 жовтня

В матеріалах справи містяться копія вимоги ПАТ "Ощадбанк" від 31 травня 2017 року про дострокове повернення кредиту за договором про іпотечний кредит від 04 жовтня 2013 року № 276_199, яка була направлена цінним листом з описом вкладення у поштове відправлення на адресу

ОСОБА_1 (до запитання, АДРЕСА_1 ), а також копії вимог ПАТ "Ощадбанк" від 31 травня 2017 року про усунення порушень, направлені цінними листами з описом вкладення у поштове відправлення на адресу ОСОБА_2 (до запитання, АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 (до запитання, АДРЕСА_1 ), що підтверджується відбитком поштового штемпеля від 08 червня 2017 року. В рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення відсутній підпис отримувачів.

У відповідності до положень пункту 3.9.2 договору про іпотечний кредит від 04 жовтня 2013 року № 276_199 виконання позичальником вимоги банку щодо дострокового повернення кредиту, належних до сплати процентів, комісійних винагород та інших платежів відповідно до умов цього договору повинно бути проведено позичальником протягом шістдесяти календарних днів з дати одержання такої вимоги від банку. Сторони підтверджують, що термін дострокового повернення всієї суми кредиту, нарахованих процентів за його користування та інших платежів, що містяться у вимозі банку, направленої позичальнику, відповідно до цього пункту договору є зміною терміну остаточного повернення кредиту в бік його зменшення. Сторони домовились, що вказана в цьому пункті зміна терміну, на який надано кредит, не є зміною банком в односторонньому порядку умов цього договору.

Сторони за взаємною згодою встановили, що визначений у абзаці першому цього пункту договору строк починає відліковуватись з дати вручення позичальнику відправлення, що зазначена у повідомленні про вручення поштового відправлення, або дата, зазначена на такому листі позичальником при отримані позичальником зазначеного листа особисто. Якщо пошта (поштова служба) не може вручити письмову вимогу про усунення порушення зобов`язання позичальнику через відсутність за місцем проживання вказаної особи, його відмову прийняти поштове відправлення, незнаходження фактичного місця проживання позичальника або з інших причин, письмова вимога про усунення порушення зобов`язання вважається врученою позичальнику у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Кореспонденція, направлена банком на адресу: до запитання, АДРЕСА_1, не містить відомостей ані про її вручення адресатам, ані про причини невручення. Враховуючи вказані обставини, висновок суду апеляційної інстанції про те, що строк виконання зобов`язання по поверненню кредиту не був змінений кредитором у травні-червні 2017 року слід визнати обґрунтованим.

Розмір заборгованості, визначений судом апеляційної інстанції за період з 03 листопада 2014 року по 27 вересня 2017 року у сумі 332 198 грн 24 коп., відповідачами спростований не був, отже доводи касаційної скарги у цій частині є необґрунтованими. При цьому взято до уваги, що сторони основного договору та договорів поруки визначили строк позовної давності тривалістю у 30 (тридцять) років. Такий же строк дії договорів поруки погоджено сторонами у відповідних договорах поруки (пункт 10.1.1).

Статтею 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" передбачено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Пунктом 14.2 статті 14 Закону України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" гарантовано, що упродовж строку тимчасової окупації внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим звільняється від обов`язку погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним, якщо об`єктом іпотеки є майно, розташоване (зареєстроване) на території, що після укладення такого іпотечного договору була тимчасово окупована. Національний банк України приймає рішення про зміну класифікації таких іпотечних кредитів або інші рішення з метою недопущення погіршення ліквідності (фінансового стану) кредитора.

07 серпня 2021 року набрали чинності положення статті 9-2 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" у редакції Закону України "Про внесення зміни до Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (1706-18) щодо звільнення деяких категорій внутрішньо переміщених осіб від негативних наслідків невиконання грошових зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики" від 14 липня 2021 року, якими визначено, що за невиконання чи неналежне виконання внутрішньо переміщеною особою, визначеною частиною першою вказаної статті, зобов`язань за кредитним договором та/або договором позики не нараховується неустойка (штраф, пеня), не настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та процентів річних від простроченої суми, не застосовуються інші санкції майнового характеру.

Враховуючи те, що законодавець Законом України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" (1636-18) звільнив від обов`язку з погашення основної суми іпотечного кредиту та нарахованих відсотків за ним лише внутрішньо переміщених осіб з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, майно яких розташоване на тимчасово окупованій території, а Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (1706-18) щодо звільнення деяких категорій внутрішньо переміщених осіб від негативних наслідків невиконання грошових зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики" не діяв на час розгляду справи судами попередніх інстанцій, висновки суду апеляційної інстанції у частині задоволення позовних вимог слід визнати правильними.

Суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судом апеляційної інстанції при винесенні судового рішення про задоволення позовних вимог були належним чином оцінені наведені сторонами доводи й подані докази, об`єктивно встановлені обставини справи та правильно застосовані норми матеріального права.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції у незміненій за результатами апеляційного перегляду частині та судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи по суті, у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

За встановлених у цій справі обставин, посилання касаційної скарги на неврахування судами висновків щодо застосування норм матеріального й процесуального права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі

№ 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц, від 27 травня

2021 року у справі № 756/3350/15-ц, є необґрунтованими, а висновки судів не суперечать зазначеним висновкам.

За змістом статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.