Позовну заяву ОСОБА_1 мотивовано тим, що вона є власником земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221882201:21:023:0113. ОСОБА_3 (її сусід) восени 2006 року, або навесні 2007 року самочинно встановив паркан, зайнявши 4,9 кв. м її землі.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд зобов`язати ОСОБА_3 відновити стан її земельної ділянки, площею 0, 0987 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221882201:21:023:0113, який існував до порушення її прав щодо володіння, користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, шляхом приведення її у придатний для використання стан, включаючи знесення споруди - паркану, від поворотної точки межі паркану - літери "Б" на північний захід до точки "В" - довжиною 6 м, від поворотної точки межі паркану - літери "Б" на південний схід до точки "А" - довжиною 11,5 м з викорчовуванням фундаментних опорних стовпів паркану та повернути їй, як власнику, 4,9 кв. м спірної землі.

У січні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 мотивовано тим, що під час проведення землевпорядних робіт товариством з обмеженою відповідальністю "ЗемЮрКонсалтинг" (далі - ТОВ "ЗемЮрКонсалтинг") встановлено, що частину його земельної ділянки захопила ОСОБА_1 .

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_3 просив суд усунути йому перешкоди у користуванні земельною ділянкою, площею 4,44 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, та зобов`язати ОСОБА_1 звільнити вказану частину земельної ділянки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 18 вересня 2018 року у складі судді Чіркова Г. Є. відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог ОСОБА_3 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обставини, вказані у позові, ОСОБА_1 про порушення її прав, є доведеними, сторона відповідача не заперечувала обставин первісного позову щодо зведення металевого паркану, який частково знаходиться на земельній ділянці позивача, однак ОСОБА_1 пропустила встановлений законом строк позовної давності, оскільки про порушене право вона довідалася не пізніше вересня 2007 року, а з позовом до суду звернулася у вересні 2015 року, тобто після спливу трирічної позовної давності, про застосування наслідків спливу якої було заявлено стороною відповідача, що згідно положень частини четвертої статті 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції вказав про те, що доводи ОСОБА_3 відносно того, що межові знаки (дві точки) знаходяться за парканом (який зведено самим відповідачем) про порушення його прав ОСОБА_1 свідчити не можуть.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 15 травня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Київського апеляційного суду від 29 січня 2019 року у частині вирішення позовних вимог

ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки скасовано, а справу у цій частині передано на новий розгляд до Київського апеляційного суду.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 18 вересня 2018 року скасовано в частині відмови в позові ОСОБА_1 до

ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, і в цій частині ухвалено нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки задоволено. Зобов`язано ОСОБА_3 відновити стан земельної ділянки ОСОБА_1, загальною площею 0,0987 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3221882201:21:023:0113, який існував до порушення її прав щодо володіння, користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, шляхом приведення її у придатний для використання стан, включаючи знесення споруди - паркану, від поворотної точки межі паркану ОСОБА_3 - літери "Б" на північний захід до точки "В" - довжиною 6 м та від поворотної точки межі паркану - літери "Б" на південний схід до точки "А" - довжиною 11,5 м з викорчовуванням фундаментних опорних стовпів паркану та повернути їй, як власнику, 4,9 кв. м спірної земельної ділянки без паркану та його залишків.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що у матеріалах справи міститься схема накладення земельних ділянок, з якої вбачається, що площа ділянки згідно із державним актом становить 0,0987 га, фактична площа ділянки становить 0, 0964 га. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що є доведеними обставини позову ОСОБА_1 про порушення її прав. При цьому, судом вірно встановлено, що сторона відповідача не заперечувала обставин первісного позову щодо зведення металевого паркану, який частково знаходиться на земельній ділянці позивача. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважав, що право користування земельною ділянкою позивача було порушено відповідачем.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позивач пропустила встановлений законом строк позовної давності, тому що про порушене право вона довідалася не пізніше вересня 2007 року, коли подала заяву з приводу самовільного зайняття її земельної ділянки відповідачем, оскільки відповідно до вимог статті 152 ЗК України та статті 268 ЦК України строки позовної давності до вимог про усунення перешкод у користуванні власністю не застосовуються.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, а справу передати на новий розгляд до апеляційного суду.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності відповідача або його представника, які не були належним чином повідомлені судом про дату та час судового засідання, що у відповідності до пункту 5 частини першої статті 411 ЦПК України є підставою для обов`язкового скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд. Окрім того, приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції допустив неповноту судового розгляду, що виразилося у недослідженні судом зібраних доказів, а саме технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), що перебуває у власності ОСОБА_3, яку було долучено до матеріалів справи за клопотанням представника відповідача 13 серпня 2019 року.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2019 року було відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано із суду першої інстанції матеріали указаної цивільної справи. Клопотання ОСОБА_3 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року задоволено. Зупинено виконання постанови Київського апеляційного суду від 13 серпня 2019 року до закінчення касаційного провадження у справі.

У жовтні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У жовтні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 та її представника - ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_3, у якому вказано, що на судове засідання 13 серпня 2019 року адвоката

Дмитренка О. В. було викликано смс-повідомленням, телефонограму відповідного змісту було йому передано 09 серпня 2019 року о 15 год. 35 хв. і прийнято ним особисто.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є власниками суміжних земельних ділянок, які розташовані на АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю, виданого на підставі рішення виконавчого комітета Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 16 жовтня 2000 року

№ 66, ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,0987 га на АДРЕСА_1 .

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) товариством з обмеженою відповідальністю "Тандем Експерт" (далі - ТОВ "Тандем Експерт") 10 жовтня 2013 року здійснено державну реєстрацію вказаної земельної ділянки, яку сформовано у державному земельному кадастрі.

Відповідно до довідки Державного комітету України із земельних ресурсів у Вишгородському районі Київської області від 14 лютого 2011 року № 20 земельній ділянці, площею 0,0987 га на АДРЕСА_1 присвоєно кадастровий номер 3221882201:21:023:0113 (а. с. 58, т. 1).

Згідно із державним актом на право приватної власності на землю

ОСОБА_3 на підставі рішення виконавчого комітета Глібівської сільської ради Вишгородського району Київської області від 22 січня

2001 року № 2 передано у приватну власність земельну ділянку, площею 0,0758 га на АДРЕСА_2 .

Відповідно до даних Державного земельного кадастру, зазначених у схемі топографо-геодезичних робіт, складеній фізичної особою-підприємцем ОСОБА_5, земельна ділянка ОСОБА_3, площею 0,0758 га, має кадастровий номер 3221882201:21:023:0115.

17 вересня 2007 року ОСОБА_1 звернулась до Глібівської сільської ради із заявою про те, що її сусід ОСОБА_3 порушив межу між їхніми земельними ділянками на свою користь.

07 жовтня 2009 року ОСОБА_1 уклала з державним підприємством "Центр державного земельного кадастру" договір з приводу винесення меж в натурі її земельної ділянки, за наслідками якого складено відповідний акт про перенесення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та передачу межових знаків.

У подальшому, протягом 2012 року ОСОБА_1 неодноразово зверталася до Головного управління Держкомзему у Київській області та управління Держкомзему у Вишгородському районі Київської області у зв`язку із самовільним зайняттям ОСОБА_3 частини її земельної ділянки.

Приписом Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 05 липня 2013 року підтверджено, що під час перевірки з виїздом на місце розташування земельної ділянки на АДРЕСА_1 межові знаки в натурі (на місцевості) не виявлені.

23 липня 2013 року ОСОБА_1 уклала з ТОВ "Тандем Експерт" договір № 22-07 з приводу виготовлення технічної документації із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), переданої у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на

На виконання вказаного договору та вимог Закону України "Про державний земельний кадастр" (3613-17) виготовлено технічну документацію.

Згідно з цією технічною документацією із землеустрою щодо відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), переданої у власність ОСОБА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 визначені та встановлені в натурі (на місцевості) межові знаки. Спеціалістами було виявлено, що поворотна точка земельної ділянки № 6 знаходитися на території сусідньої ділянки на відстані 40 см від паркану по перпендикулярній лінії на південь, відповідно поворотна точка фізичної межі (літера Б) розташована на території земельної ділянки ОСОБА_1 на південь 1,56 м на схід від поворотної точки № 6 згідно із державним актом. Також було виявлено, що відстань до існуючої східної межі ділянки від межі ділянки згідно державного акту становить: 1,64 м у південній частині ділянки. Таким чином, загальна площа перекриття з сусідніми земельними ділянками становить 0,0005 га,

Складено акт встановлення (відновлення) та погодження межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) і передачу на зберігання межових знаків, межі погоджені з суміжними землевласниками ОСОБА_6,

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . Межа з ділянкою ОСОБА_3 не погоджена. Межові знаки довготривалого зберігання, якими закріплено поворотні точки межі земельної ділянки, у кількості 8 штук встановлені.

Встановлення в натурі межі земельної ділянки, площею 0,0987 га, яка знаходиться на АДРЕСА_1, що перебуває у власності ОСОБА_1 здійснено за допомогою електронного тахеометра Trimble М3.

Відповідно до листів від 26 лютого та 14 березня 2016 року

№№ 22-139/0-83/6-16 та Д-523/0-126/6-16 Управління Держгеокдастру у Вишгородському районі Київської області ОСОБА_3 після 3-4 серпня 2013 року до Державного земельного кадастру документи, оформлені для нього ТОВ "ЗемЮрКонсалтинг", для відновлення меж його земельної ділянки, не подавав. Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру земельні ділянки, які належать ОСОБА_3 та ОСОБА_1, не накладаються одна на одну, а мають спільну межу.

Згідно із листом Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) від 22 лютого 2016 року № Д-407/0-338/6-16 інженер-землевпорядник ОСОБА_9, який відповідно до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників станом на 09 лютого 2016 року працює в ТОВ "ЗемЮрКонсалтинг", отримав кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника в Київському національному університеті будівництва і архітектури 11 грудня 2015 року № 010387. Станом на 03 серпня 2016 року у ТОВ "ЗемЮрКонсалтинг" апаратура супутникових радіонавігаційних систем не значилась.

У листі Держгеокадастру від 22 лютого 2016 року вих. №Д-407/0-338/6-16 зазначено, що станом на 3-4 серпня 2013 року інженер-розпорядник ОСОБА_9 не був сертифікованим інженером-землевпорядником, внаслідок чого не мав прав та обов`язків сертифікованого інженера землевпорядника.

За змістом листа від 08 грудня 2018 року № Д-8933/0-0.23-5483/6-17 відповідно до Державного реєстру сертифікованих інженерів-землевпорядників ОСОБА_5 отримав кваліфікаційний сертифікат інженера-геодезиства від 13 вересня 2013 року № 010929. У реєстрі апаратури супутникових радіонавігаційних систем геодезичного коду 9015 за товарною номенклатурою зовнішньоекономічної діяльності, що застосовуються під час проведення топографо-геодезичних, картографічних, аерофотознімальних, проектних, дослідницьких робіт і вишукувань та кадастрових зйомок, крім апаратури зазначеного типу Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України за ОСОБА_5 апаратура радіонавігаційних систем не значиться.

Згідно із актом № 168/109 перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеного 31 липня 2013 року Державною інспекцією сільського господарства в Київській області, у результаті перевірки встановлено, що станом на 31 липня 2013 року ОСОБА_1 виконала вимоги припису від 05 липня 2013 року № П53/103 винесла межі власної земельної ділянки в натурі (на місцевості). Технічна документація розроблена ТОВ "Тандем Експерт". Відповідно до матеріалів вказаної технічної документації суміжний землекористувач ОСОБА_3 самовільно зайняв частину земельної ділянки ОСОБА_1, яка має державний акт на право приватної власності на землю серії І-КВ№052510, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на праві приватної власності на землю від 30 травня 2001 року за № 126. Площа самовільно зайнятої земельної ділянки 4,9 кв. м (а. с. 36-37, т. 1).

Аналогічний висновок про встановлення самовільного зайняття земельної ділянки ОСОБА_1 суміжний землекористувачем ОСОБА_3 площею самовільного зайняття 4,9 кв. м зазначено в листі Державної інспекції сільського господарства в Київській області від 25 жовтня

2013 року (а. с. 39-41, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) , положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України (тут і далі в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною третьою статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Відповідно до статті 372 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями (частини друга, четверта статті 128 ЦПК України).

Відповідно до частини шостої статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (частина восьма статті 128 ЦПК України).

Судова повістка юридичній особі направляється за її місцезнаходженням або за місцезнаходженням її представництва, філії, якщо позов виник у зв`язку з їхньою діяльністю (частина десята статті 128 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE

(No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що призначене на 06 серпня

2019 року судове засідання Київського апеляційного суду не відбулося внаслідок подання представником ОСОБА_3 - ОСОБА_4 клопотання про перенесення судового засідання у зв`язку із його хворобою. Розгляд справи було відкладено на 13 серпня 2019 року.

Разом із тим, відомості про належне повідомлення відповідача (позивача за зустрічним позовом) про розгляд справи 13 серпня 2019 року в матеріалах справи відсутні.

У матеріалах справи міститься телефонограма, у відповідності до якої

09 серпня 2019 року секретарем судового засідання повідомлено в телефонному режимі представника відповідача (позивача за зустрічним позовом) - ОСОБА_4 про те, що судове засідання відкладено

на 13 серпня 2019 року о 15 год. 45 хв.

Проте, згідно із частиною дев`ятою статті 128 ЦПК України суд викликає або повідомляє свідка, експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, зокрема у справах про видачу обмежувального припису - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Отже, за загальним правилом повідомлення учасників справи телефонограмою не відповідає встановленому цивільним процесуальним законодавством порядку повідомлення про дату, час і місце розгляду справи. Тому відсутні визначені процесуальним законом докази належного повідомлення відповідача та представника відповідача про призначений розгляд справи судом апеляційної інстанції на 13 серпня 2019 року.

За таких обставин колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності відповідача, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання.

ОСОБА_3 як на підставу своєї касаційної скарги посилається, зокрема, на розгляд судом апеляційної скарги без його участі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини четвертої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, які тягнуть за собою обов`язкове скасування судового рішення.

Пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України визначено, що судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржувана постанова апеляційного суду постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів Верховного Суду вважає, що постанову апеляційного суду слід скасувати і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Крім того, у прохальній частині касаційної скарги міститься клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.

Таким чином, питання виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується Верховним Судом з огляду на встановлену необхідність таких пояснень.

Положення частин п`ятої та шостої статті 279 ЦПК України, якою врегульовано порядок розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження в суді першої інстанції, не застосовуються при касаційному розгляді, оскільки суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права та не вирішує питань доказування у справі і не встановлює обставин справи.