Короткий зміст скаргиУ липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Хмельницький) Васіної С. В.Скарга мотивована тим, що на виконанні Богунського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції (м. Хмельницький) перебуває виконавчий лист № 295/510/15-ц, виданий Богунським районним судом м. Житомира, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 16 січня 2015 року до досягнення дитиною повноліття, в розмірі 1/3 частини всіх видів доходу відповідача щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.Зазначала, що не погоджуючись з розрахунком заборгованості по сплаті аліментів за період з травня 2018 року до серпня 2018 року вона звернулася до суду з позовом про визнання недійсною довідки-розрахунку, складеної державним виконавцем та обчислення розміру заборгованості зі сплати аліментів.Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 21 березня 2019 року у справі № 295/1525/19 за її позовом до Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, ОСОБА_2 про визнання недійсною довідки-розрахунку, складеної державним виконавцем та обчислення розміру заборгованості зі сплати аліментів, визначено розмір заборгованості зі сплати аліментів, а саме, за період з травня 2018 року до серпня 2018 року в сумі 6 734, 99 грн.Постановою Житомирського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року у справі № 295/1525/19 апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 21 березня 2019 року змінено, зменшено загальний розмір заборгованості за аліментами з 6 734,99 грн до 6 489,99 грн та розмір заборгованості за травень 2018 року з 2 908,33 грн до 2 663,33 грн.У решті рішення залишено без змін.Посилалася на те, що звернулася до державного виконавця із заявою про надання розрахунку заборгованості по аліментам за період з травня 2018 року до березня 2020 року, з урахуванням рішення суду від 21 березня 2019 року, однак, отримала від державного виконавця довідку-розрахунок, у якій розрахунок заборгованості не відповідає дійсності.Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила судвизнати дії державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції неправомірними та зобов`язати державного виконавця виконати рішення суду від 21 березня 2019 року у справі № 295/1525/19 вказавши у довідці-розрахунку розмір заборгованості зі сплати аліментів станом на листопад 2019 року та станом на 18 грудня 2019 року у сумі не меншій, ніж 6 489,99 грн.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанціїУхвалою Богунського районного суду м. Житомира від 17 лютого 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.Ухвала районного суду мотивована відсутністю в діях державного виконавця Богунського відділу державної виконавчої служби у м. Житомирі Центрально-Західного міжрегіонального управління юстиції неправомірних дій та порушень державного виконавця по виконанню виконавчого листа по справі № 295/1525/19.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою Житомирського апеляційного суду від 20 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 17 лютого 2021 року скасовано в частині стягнення судового збору.В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів, які б давали підстави стверджувати про наявність у ОСОБА_2 заборгованості у розмірі більшому, ніж зазначено у довідці-розрахунку державного виконавця, як і не доведено належними доказами неправильність здійснених розрахунків, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні скарги.Щодо неправомірності стягнення із заявника суми судового збору апеляційний суд зазначив, що за подання до суду першої інстанції скарги на дії державного виконавця судовий збір не справляється, оскільки провадження з виконання судових рішень є завершальною і невід`ємною частиною (стадією) судового провадження по конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається. Крім того, ні у розділі VII ЦПК України (1618-15) , ані у Законі України "Про судовий збір" (3674-17) (частина перша статті 3) не передбачено необхідність сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Короткий зміст вимог касаційної скаргиУ касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 17 лютого 2021 року скасувати у повному обсязі, постанову Житомирського апеляційного суду від 20 травня 2021 року скасувати в частині відмови у задоволенні скарги та ухвалити в цій частині нове судове рішення про задоволення скарги у повному обсязі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що судами попередніх інстанцій не взято до уваги доводи та докази скаржника, не обґрунтувано причини їх відхилення, не мотивувано судові рішення, що призвело до неправильного вирішення спору.Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішення заявник вказує неповне з`ясування судами фактичних обставин справи, неповне дослідження та надання правової оцінки наявним у справі доказам, а також те, що висновки судів не відповідають обставинам справи. Вважає, що державним виконавцем надано довідку-розрахунок, у якій розрахунок заборгованості не відповідає дійсності. Зазначає, що районний суд незаконно стягнув з неї судовий збір за подання скарги на дії державного виконавця. Також посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Відзив на касаційну скаргу учасник справи не подав.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанціїУ червні 2021 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судамиРішенням Богунського районного суду м. Житомира від 18 лютого 2015 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 16 січня 2015 року до досягнення дитиною повноліття в розмірі 1/3 частини всіх видів доходу відповідача щомісячно, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а. с. 25, 26). На виконання даного рішення був виданий виконавчий лист від 04 березня 2015 року (а. с. 37).Даний виконавчий лист передано на виконання Богунському відділі ДВС міста Житомир на примусове виконання.17 жовтня 2016 року державним виконавцем було направлено на адресу ЗАТ "Житомирські ласощі" постанову про стягнення аліментів із заробітної плати боржника за вих. № 21594/7.21-40/7.23 квітня 2018 року до відділу надійшов лист від ЗАТ "Житомирські ласощів повідомлення про звільнення з роботи ОСОБА_2, в якому повідомили про відсутність заборгованості на момент звільнення, в тому числі було надіслано звіти в період з січня по квітень 2018 року.Водночас, платником аліментів надано до відділу примусового виконання платіжні квитанції про щомісячну сплату ним аліментів за період з червня 2018 року, згідно з якими боржник платив аліменти, щомісячно, в розмірі 1/3 частини всіх видів доходу щомісячно, але не менше 50 прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та звітував перед державним виконавцем.Рішенням Богунського районного суду від 21 березня 2019 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до Богунського відділу державної виконавчої служби міста Житомир Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, ОСОБА_2 про визнання недійсною довідки-розрахунку, складеної державним виконавцем та обчислення розміру заборгованості зі сплати аліментів.Визначено розмір заборгованості по сплаті аліментів з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, згідно з рішенням Богунського районного суду м. Житомир у справі № 295/510/15 за період з травня 2018 року до серпня 2018 року у сумі 6 734,99 грн, з яких: 2 908,33 грн - заборгованість за травень 2018 року; 2 163,33 грн. - заборгованість за липень 2018 року; 1 663,33 грн - заборгованість за серпень 2018 року.Постановою Житомирського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 21 березня 2019 року змінено.Зменшено загальний розмір заборгованості за аліментами з 6 734,99 грн до 6 489,99 грн та розмір заборгованості за травень 2018 року з 2 908,33 грн до 2 663,33 грн.У зазначеній постанові суд апеляційної інстанції встановив, що розмір аліментів, який належав до сплати за травень, липень та серпень 2018 року становив 2 663,33 грн за кожний місяць.ОСОБА_2 за травень 2018 року аліменти не сплачені, отже, апеляційний суд дійшов висновку, що заборгованість за цей місяць становить 2 663,33 грн; за липень 2018 року сплачено 500 грн, а тому заборгованість за даний місяць становить 2 163,33 грн (2 663,33 - 500); за серпень 2018 року сплачено 1 000 грн, а тому заборгованість за цей місяць становить 1 663,33 грн (2 663,33 - 1 000).У довідці-розрахунку, виданої Богунським відділом ДВС у м. Житомирі 24 червня 2020 року № 101003 зазначено, що заборгованість за травень 2018 року становить 2 663,33грн, за липень 2018 року - 2 163,33грн, за серпень 2018 року - 1 663,33грн

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуПідстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.Відповідно до абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми праваВідповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Судове рішення районного суду та постанова апеляційного суду в оскаржуваній частині ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.Частиною першою та третьою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що порядок стягнення аліментів визначається законом. Визначення суми заборгованості зі сплати аліментів, присуджених як частки від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України (2947-14) .Відповідно до частини восьмої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" спори щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.У статті 195 СК України передбачено порядок визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу).Згідно із частиною третьою статті 195 СК України розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом.Системний аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку про те, що законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.Право та порядок на звернення до суду за захистом прав, свобод чи законних інтересів визначається процесуальним законом. ЦПК України (1618-15) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.Встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою в порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця. З огляду на зміст скарги та заявлених вимог заявник не погоджується з визначеним державним виконавцем розміром заборгованості по аліментам, а саме порядком нарахування розміру аліментів, який на її думку, не відповідає розміру заборгованості, визначеному рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 21 березня 2019 року.Відмовляючи у задоволенні скарги, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у діях державного виконавця відсутні порушення вимог Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , а суми заборгованості відповідають встановленим рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 21 березня 2019 року розмірам.Колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про необґрунтованість скарги ОСОБА_1, оскільки, перевіривши доводи касаційної скарги, не встановила у діях державного виконавця порушень вимог законодавства.Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи обов`язки.Отже, боржник вправі звернутися до суду зі скаргою щодо розміру, способу виконання рішення суду зі сплати аліментів у порядку виконання судового рішення.До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 12 листопада 2018 року у справі № 465/926/06 (провадження № ) та постанові від 05 серпня 2020 року у справі № 646/6206/18 (провадження № 61-18142св19.)Суди попередніх інстанцій, перевіривши подані сторонами докази, встановили, що у довідці-розрахунку від 24 червня 2020 року № 101003, поданій ОСОБА_1, суми заборгованості за період з травня 2018 року до серпня 2018 року відповідають сумам, визначеним у виконавчому листі, виданому Богунським районним судом м. Житомира 14 січня 2020 року на виконання постанови Житомирського апеляційного суду від 18 грудня 2019 року.З огляду на зазначене, висновки судів попередніх інстанцій про правомірність дій державного виконавця є правильними, оскільки здійснені при повному дослідженні всіх обставин справи.Доводи ОСОБА_1 про неправомірне стягнення з неї районним судом судового збору за подання скарги на дії державного виконавця, то такі не заслуговують на увагу, оскільки постановою Житомирського апеляційного суду від 20 травня 2021 року ухвала суду першої інстанції у цій частині була скасована.Щодо доводів касаційної скарги про те, що судами попередніх інстанцій не надано мотивованої оцінки кожному аргументу, наведеному заявником, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує на те, що "пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати мотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, серед іншого, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на приписи законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок, що випливає зі статті 6 Конвенції, з мотивування може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи" (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" ("Pronina v. Ukraine") від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).У § 30 рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" ЄСПЛ зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції дали відповідь на всі аргументи і доводи учасників справи, які мають важливе юридичне значення для правильного вирішення справи.Згідно із частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права й зводяться до необхідності переоцінки судом доказів, що на підставі вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді апеляційної інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції. Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, то розподіл судових витрат не проводиться.Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду