Постанова

Іменем України

22 вересня2021 року

м. Київ

справа № 295/83/72/15-ц

провадження № 61-10671св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - ОСОБА_2,

представник відповідача - ОСОБА_3,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира у складі судді

Лєдньова Д. М. від 21 січня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Трояновської Г. С., Галацевич О. М., від 18 травня 2021 року.

Короткий зміст заяви про перегляд за нововиявленими обставинами та її обґрунтування

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богунського районного суду

м. Житомира від 06 серпня 2019 року.

Заява обґрунтована тим, що 18 лютого 2020 року він отримав відзив на позовну заяву у справі № 278/3253/19, до якого долучена нотаріально посвідчена заява ОСОБА_2 від 03 грудня 2011 року про визнання нею факту їх спільного проживання з 2003 року. Заявник вважав вказану обставину нововиявленою, у зв`язку з тим, що про наявність такої заяви йому не було відомо, оскільки заява складена відповідачем на користь третьої особи.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд скасувати рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06 серпня 2019 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 21 січня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богунського районного суду м. Житомира

від 06 серпня 2019 року відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що нотаріально посвідчена заява відповідачки, на наявність якої як на нововиявлену обставину посилався позивач, є доказом, який може підтверджувати факт проживання однією сім`єю сторін, проте не є за своєю суттю нововиявленою обставиною. Також суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 був обізнаний про складення відповідачкою такої заяви.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Житомирського апеляційного суду від 18 травня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишено без задоволення, ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 21 січня 2021 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заява

ОСОБА_2 від 03 грудня 2011 року стосується юридичних фактів, які могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення. Суд апеляційної інстанції зазначив, що районний суд надав належну правову оцінку змісту договорів купівлі-продажу, показанням свідка і дійшов правильного висновку про обізнаність ОСОБА_1 щодо цієї заяви як продавця за договором купівлі-продажу від 06 грудня 2011 року. ОСОБА_1 не надав доказів на спростування зазначених обставин.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасуватиухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 21 січня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 травня 2021 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення заяви про перегляд судового рішення у повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що поза увагою судів попередніх інстанцій залишилось те, що заява відповідачки від 03 грудня 2011 року була написана нею на користь третьої особи за три дні до укладання позивачем договору купівлі-продажу майна, отже він не знав і не міг знати по існування цієї заяви, натомість відповідачка під час розгляду справи приховала факт існування цієї заяви.

Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

17 вересня 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 разом із заявою про поновлення строку для подання відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 .

Заява мотивована тим, що фактично представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 отримала копію касаційної скарги та ухвалу Верховного Суду від 19 липня 2021 року лише 08 вересня 2021 року, що унеможливило подання відзиву на касаційну скаргу у строк, встановлений Верховним Судом.

Заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 395 ЦПК України учасники справи мають право подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом касаційної інстанції в ухвалі про відкриття касаційного провадження.

Статтею 120 ЦПК України передбачено, що строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом.

Відповідно до частин другої та шостої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Про поновлення або продовження процесуального строку суд постановляє ухвалу.

З огляду на наведені представником відповідачки обставини отримання копії касаційної скарги після закінчення встановленого судом строку для подання відзиву, вказаний строк необхідно продовжити до часу подання відзиву, а саме до 17 вересня 2021 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

У червні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на 1/2 частину майна.

Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 вказував на те, що сторони проживали однією сім`єю у період з травня 2003 року по березень 2014 року, під час якого 07 червня 2005 року ними було придбано квартиру

АДРЕСА_1, в якій у період 2006-2008 років зроблено ремонт, придбано меблі та побутову техніку.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 06 серпня 2019 року, залишеним без змінпостановою Житомирського апеляційного суду

від 29 жовтня 2019 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач не надав належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження спільного постійного проживання сторін як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, ведення ними спільного господарства, наявності спільного бюджету, піклування один про одного з усіма притаманними ознаками шлюбно-сімейних відносин під час придбання 07 червня 2005 року квартири АДРЕСА_1 та під час здійснення прибудови до неї.

18 лютого 2020 року ОСОБА_1 отримано поштове рекомендоване відправлення, в якому містився відзив представника ОСОБА_5 на позовну заяву у справі № 278/3253/19 (за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1, ОСОБА_5 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання правочинів недійсними та визнання права власності на майно) та копія нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_2 від 03 грудня 2011 року про надання нею згоди ОСОБА_1, з яким вона знаходиться у фактичних шлюбних відносинах з 2003 року, на продаж житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_2 .

Судами встановлено, що 06 грудня 2011 року між ОСОБА_1 (продавцем) та ОСОБА_5 (покупцем) були укладені нотаріально посвідчені договори купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_2 .

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснила, що нотаріально посвідчена заява ОСОБА_2 від 03 грудня 2011 року була складена на її вимогу з метою уникнення подальших спорів відносно майна, вона відмовлялась підписувати договір купівлі-продажу за відсутності такої заяви.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною другою статті 423 ЦПК України передбачено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду; встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у справі.

У відповідності до частини четвертої статті 423 ЦПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення за нововиявленими обставинами, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ при розгляді справи і що цей доказ є вирішальним.

Процесуальні недоліки розгляду справи, зокрема неповне встановлення фактичних обставин справи не вважаються нововиявленими обставинами. Такі обставини можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1

статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів. Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини.

Відмовляючи у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, суди попередніх інстанцій встановили, що обставини, на які посилається ОСОБА_1, не є нововиявленими, оскільки ці обставини існували на момент ухвалення рішення судом першої інстанції та не могли не бути відомими заявнику, оскільки нотаріально посвідченою заявою від 03 грудня 2011 року, в якій міститься інформація про проживання сторін у фактичних шлюбних відносинах з 2003 року, ОСОБА_2 надала згоду саме ОСОБА_1 на продаж житлового будинку та земельної ділянки по АДРЕСА_2 . ОСОБА_1 не спростував факт того, що він не знав про існування такої заяви на час пред`явлення позову й розгляду справи по суті.

Колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що обставини, на які заявник послався у заяві про перегляд судового рішення, не є нововиявленими, а заява ОСОБА_2 від 03 грудня

2011 року є новим доказом, який не було надано позивачем під час розгляду справи. Висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06 серпня 2019 року є обґрунтованим.

Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06 серпня 2019 року та постанова Житомирського апеляційного суду від 29 жовтня 2019 року у касаційному порядку не переглядались. Ухвалою Верховного Суду

від 06 листопада 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 06 серпня 2019 року тапостанову Житомирського апеляційного суду від 29 жовтня 2019року визнано неподаною та повернуто заявнику.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права. Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 21 січня 2021 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 18 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович