розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області на рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2021 року

у складі судді Румянцева О. П. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2021 року у складі колегії суддів: Куценко Т. Р.,

Демченко Е. Л., Макарова М. О.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області, треті особи: Державне агентство автомобільних доріг України та Профспілковий комітет Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області,про визнання наказу незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди.

Позовна заява мотивована тим, щовін працював у Службі автомобільних доріг у Дніпропетровській області з 16 вересня 2005 року на посаді заступника начальника фінансово-економічних питань, з 15 лютого

2013 року - на посаді першого заступника начальника. З 15 грудня

2015 року він виконував обов`язки начальника Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області. Покладені на нього обов`язки він здійснював добросовісно та відповідно до законодавства України.

Зазначав, що 22 травня 2019 року у зв`язку зі змінами у штатному розписі його посаду скорочено, а йому вручено відповідне попередження,

після чого, 22 липня 2019 року, його призначено на посаду заступника начальника з експлуатаційного утримання Служби автомобільних доріг

у Дніпропетровській області.

За поданням виконуючого обов`язки начальника Служби автомобільних доріг Чумаченка Д. С. до Державного агентства автомобільних доріг України затверджено новий штатний розпис, де посаду, яку він обіймав, та всі інші вакантні посади було виведено зі штату.

Вказував, що 20 лютого 2020 року йому вручено попередження про майбутнє звільнення у зв`язку зі змінами штатного розпису Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області.

04 травня 2020 року трудовий договір з ним припинено на підставі наказу Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області № 16-К. Вважав, що відповідач не дотримався вимог статті 49-2 КЗпП України, зокрема щодо позбавлення його права залишитися працювати на підприємстві на інших посадах, у тому числі і робочих професій. Відповідач не запропонував йому жодної із вакантних посад, наявних у Службі автомобільних доріг

у Дніпропетровській області. Крім того, відповідачем при вирішенні питання про його звільнення, ні адміністрацією відповідача, ні профспілковою організацією не проводилося порівняння кваліфікації та продуктивності його праці з іншими співробітниками цієї ж установи, а тому його звільнення без надання оцінки наявності чи відсутності переважного права на залишення на роботі вважає невмотивованим.

Вказував, що відповідач, звільняючи його, окрім порушення чинного законодавства, допустив звільнення у зв`язку із надуманими змінами

у виробництві і праці саме під час дії карантину, чим фактично допустив ситуацію, за якої він під час дії карантину позбавлений можливості працювати та утримувати свою сім`ю. Моральна шкода полягає у тому, що він пережив нервові страждання у зв`язку з незаконним звільненням, втратою роботи та джерела доходу для нормального існування як його, так

і його сім`ї.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд:

- поновити його на посаді заступника начальника з експлуатаційного утримання Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області

з 04 травня 2020 року;

- стягнути зі Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області

на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути зі Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області

на його користь моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 1 статті 40 КЗпП України від 04 травня 2020 року № 16-К.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника з експлуатаційного утримання Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області з 04 травня 2020 року.

Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.

Стягнуто зі Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 354 972,42 грн та моральну шкоду в сумі 1 000,00 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача із займаної ним посади відбулося з порушенням установленого законом порядку, а тому його звільнення на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України є незаконним та позивач підлягає поновленню на посаді.

Вина відповідача щодо порушення прав позивача в сфері трудових

відносин є доведеною, однак заявлена позивачем сума моральної шкоди

у розмірі 10 000,00 грн, на думку суду, є завищеною. За таких обставин суд першої інстанції вважав, що зі Служби автомобільних доріг на користь

ОСОБА_1 підлягає стягненню моральна шкода у розмірі

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2021 рокуапеляційну скаргу Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області залишено без задоволення.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши, що позивачу не були запропоновані усі наявні на підприємстві вакансії, зокрема посади фахівця з режиму секретності І категорії та водія, дійшов обґрунтованого висновку про порушення відповідачем вимог

статті 49-2 КЗпП України, що є підставою для скасування наказу про звільнення ОСОБА_1 та поновлення на роботі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду, Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 вересня 2021 року справу призначено

до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій належним чином не встановили фактичних обставин справи та дійшли передчасного висновку про те, що відповідач при звільненні позивача не виконав вимог частини третьої статті 49-2 КЗпП України.

Зазначає, що ОСОБА_1 неможливо було запропонувати вакантні посади фахівця з режиму секретності І категорії з огляду на те, що ОСОБА_1 звільнено з посади заступника начальника

з експлуатаційного утримання Служби автомобільних доріг

у Дніпропетровській області, стосовно якого не видавалося окремого спеціального наказу начальника Служби автомобільних доріг

у Дніпропетровській області про поширення на нього прав та обов`язків працівника режимно-секретного органу.

Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що позивач не проходив спеціальної перевірки органами Служби безпеки України, не брав на себе жодних зобов`язань щодо збереження державної таємниці та не надавав згоди на обмеження його прав у зв`язку з допуском до державної таємниці. Тобто ОСОБА_1 не належав до кола спеціальних суб`єктів відповідальності за порушення законодавства в сфері охорони державної таємниці та не був обізнаним з мірою відповідальності в цій сфері. Будь-яке розпорядження регіонального органу Служби безпеки України про надання позивачу спеціального допуску та надання доступу до державної таємниці

з відповідним ступенем секретності було відсутнє.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 не відповідав кваліфікаційним вимогам, встановленим для кандидата на посаду фахівця з режиму секретності І категорії. А отже, така посада не відповідала його кваліфікації та досвіду і не могла бути йому запропонованою.

Також суди попередніх інстанцій не врахували, що до посади "водій автотранспортних засобів" встановлено відповідні кваліфікаційні вимоги, однак в особовій справі позивача не міститься відомостей про наявність

у нього будь-яких практичних навичок керування транспортними засобами, закінчення ним спеціального закладу з підготовки водіїв транспортних засобів, наявність відповідного досвіду роботи та про наявність посвідчення водія.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 07 листопада 2011 року у справі № 6-45цс11, від 01 липня 2015 року у справі № 6-491цс15, від 09 серпня

2017 року у справі № 6-1264цс17; у постановах Верховного Суду

від 20 червня 2018 року у справі № 583/874/16 (провадження

№ 61-11428св18), від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/1607/17-ц (провадження № 61-25068св18), від 27 березня 2019 року у справі

№ 756/5243/17 (провадження 61-47646св18), від 14 серпня 2019 року

у справі № 644/2415/16-ц (провадження № 61-31914св18), від 11 березня 2020 року у справі № 813/1220/16 (провадження № К/9901/17313/18),

від 06 травня 2020 року у справі № 487/2191/17 (провадження

№ 61-38337св18), від 30 червня 2020 року у справі № 527/2021/18 (провадження № 61-11876св19).Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Наказом начальника Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області від 16 вересня 2005 року № 26-к-а ОСОБА_1 призначено на посаду заступника начальника Служби автомобільних доріг

у Дніпропетровській області з окладом згідно з штатним розписом

Наказом першого заступника голови Державного агентства автомобільних доріг України від 14 лютого 2013 року № 26-ВК переведено

ОСОБА_1, заступника начальника з фінансово-економічних питань Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області, із займаної посади на посаду першого заступника начальника зазначеної служби

з 15 лютого 2013 року (а.с. 14, т. 1).

Наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 15 грудня 2015 року № 425-к покладено виконання обов`язків начальника Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області на ОСОБА_1, першого заступника начальника зазначеної Служби, з 15 грудня 2015 року

Наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 22 липня 2019 року № 296-к з 22 липня 2019 року призначено ОСОБА_1 на посаду заступника начальника з експлуатаційного утримання Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області в порядку переведення

з посади першого заступника начальника зазначеної Служби (а.с. 54, т. 1).

Згідно з пунктом 1.1 Положення про Службу автомобільних доріг

у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Державного агентства автомобільних доріг України від 29 липня 2019 року № 240, Служба автомобільних доріг у Дніпропетровській області заснована на державній власності і належить до сфери управління Укравтодору.

Відповідно до пункту 8.1 цього положення, Укравтодор погоджує структуру та штатну чисельність Служби (а.с. 61-77, т. 1).

06 лютого 2020 року виконуючий обов`язки начальника Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області Чумаченко Д. С. звернувся до голови Державного агентства автомобільних доріг України з листом,

у якому просив погодити скорочення посад заступника начальника

з експлуатаційного утримання Служби автомобільних доріг

у Дніпропетровській області, юрисконсульта І категорії юридичного відділу та водія транспортних засобів (а.с. 55, т. 1).

17 лютого 2020 року Державне агентство автомобільних доріг України направило Службі автомобільних доріг у Дніпропетровській області погоджені структуру та штатний розпис Служби автомобільних доріг

у Дніпропетровській області (а.с. 56, 57, т. 1).

Наказом виконуючого обов`язки начальника Служби автомобільних доріг

у Дніпропетровській області Чумаченка Д. С. від 19 лютого 2020 року № 33 "Про зміни в організації виробництва і праці" скорочено посади заступника начальника з експлуатаційного утримання Служби автомобільних доріг

у Дніпропетровській області, юрисконсульта І категорії юридичного відділу та водія транспортних засобів (а.с. 58, т. 1).

20 лютого 2020 року заступнику начальника з експлуатаційного утримання автомобільних доріг у Дніпропетровській області ОСОБА_1 під підпис було вручено попередження про скорочення займаної посади

у зв`язку із змінами штатного розпису Служби автомобільних доріг

у Дніпропетровській області та майбутнє звільнення із займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України з 20 квітня 2020 року, також повідомлено про неможливість запропонувати іншу вакантну посаду відповідно до фаху (а.с. 11, т. 1).

21 лютого 2020 року виконуючий обов`язки начальника Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області Чумаченко Д. С. на виконання вимог статті 43 КЗпП України і попередження про скорочення штату, звернувся до Первинної профспілкової організації Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області з поданням про розірвання трудового договору з ОСОБА_1 (а.с. 60, т. 1).

28 лютого 2020 року заступник начальника з експлуатаційного утримання ОСОБА_1 звернувся до Голови профспілки Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області Жибровського Р. Ю. із заявою

з проханням розглядати подання до профспілки без його участі

(а.с. 192, т. 1).

12 березня 2020 року виконуючий обов`язки начальника Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області Чумаченком Д. С. направив голові Державного агентства автомобільних доріг України листа

з проханням погодити звільнення ОСОБА_1, заступника начальника з експлуатаційного утримання Служби автомобільних доріг

у Дніпропетровській області, посада якого скорочується з 20 квітня

2020 року у зв`язку із змінами штатного розпису Служби автомобільних доріг (а.с. 9, т. 1).

Листом від 03 квітня 2020 року Державне агентство автомобільних доріг України не заперечувало проти звільнення ОСОБА_1 (а.с. 10, т. 1).

Наказом Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області

від 04 травня 2020 року № 16-к заступника начальника з експлуатаційного утримання ОСОБА_1 звільнено з 04 травня 2020 року у зв`язку зі скороченням штату за пунктом І статті 40 КЗпП України (а.с. 12, т. 1).

Відповідно до довідки Служби автомобільних доріг у Дніпропетровської області від 13 листопада 2020 року № 1-16/3467 станом на 20 лютого

2020 року в Службі були вакантні такі посади: фахівець з режиму секретності І категорії, провідний інженер відділу будівництва, юрисконсульт І категорії, водій; станом на 04 травня 2020 року була вакантною посада фахівця з режиму секретності 1 категорії (а.с. 189, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області підлягає частковому задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 43 Конституції Українивизначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений

у статті 5-1 КЗпП Україниправовий захист від необґрунтованої відмови

у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння

у збереженні роботи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Згідно з частиною першою статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва

і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами

в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише при відсутності такої роботи інша наявна робота.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

У постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15 суд дійшов висновку, що власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Апеляційний суд, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, посилався на те, що відповідач порушив визначену законом процедуру вивільнення працівника, оскільки позивачу не були запропоновані усі наявні на підприємстві вакансії, зокрема посади фахівця з режиму секретності І категорії та водія, у зв`язку з чим позивача звільнено без законної підстави, що відповідно до статті 235 КЗпП України є підставою для його поновлення на роботі з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розмір якого розраховано судом першої інстанції.

Судом встановлено, що 20 лютого 2020 року заступнику начальника

з експлуатаційного утримання автомобільних доріг у Дніпропетровській області ОСОБА_1 під підпис було вручено попередження про скорочення займаної посади у зв`язку із змінами штатного розпису Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області та майбутнє звільнення із займаної посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України з 20 квітня 2020 року, також повідомлено про неможливість запропонувати йому іншу вакантну посаду відповідно до фаху (а.с. 11, т. 1).

28 лютого 2020 року заступник начальника з експлуатаційного утримання ОСОБА_1 звернувся до голови профспілки Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області Жибровського Р. Ю. із заявою,

в якій просить розглядати подання до профспілки без його участі

(а.с. 192, т. 1).

12 березня 2020 року виконуючий обов`язки начальника Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області Чумаченко Д. С. направив голові Державного агентства автомобільних доріг України листа

з проханням погодити звільнення ОСОБА_1, заступника начальника з експлуатаційного утримання, посада якого скорочується з 20 квітня

2020 року у зв`язку зі змінами штатного розпису Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області (а.с. 9, т. 1).

Наказом Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області

від 04 травня 2020 року № 16-к заступника начальника з експлуатаційного утримання Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області Животченка В. О. звільнено з 04 травня 2020 року у зв`язку із скороченням штату, за пунктом 1 статті 40 КЗпП України (а.с. 12, т. 1).

2020 року у Службі були вакантні такі посади: фахівець з режиму секретності І категорії, провідний інженер відділу будівництва, юрисконсульт І категорії, водій; станом на 04 травня 2020 року була вакантною посада фахівця

з режиму секретності І категорії.

Заперечуючи проти позову, підприємство зазначало, що з дня попередження про вивільнення і до дня розірвання трудового договору роботодавець не пропонував ОСОБА_1 наявні вакантні посади, які існували на день звільнення, з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду, у зв`язку з тим, що вказані посади не відповідали освіті та кваліфікації позивача.

Апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, вказаного не врахував, не навів мотивів того, чи відповідали наявні у відповідача посади на час звільнення

ОСОБА_1 його освіті, кваліфікації, досвіду, та дійшов передчасного висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Згідно з пунктами 1, 2 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд

є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною четвертою статті 411 ЦПК України встановлено, що справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141- 142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028сво18) зроблено висновок, що: "у разі, якщо касаційна інстанція, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює судове рішення про скасування судових рішень та ухвалення нового судового рішення або змінює судові рішення повністю або частково (стаття 412 ЦПК України), цей суд вирішує питання про розподіл судових витрат. Якщо суд касаційної інстанції скасував судові рішення з передачею справи на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції (стаття 411 ЦПК України) або постановлено будь яке інше судове рішення, крім передбаченого статтею 412 ЦПК України, то розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат".

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення

у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 402, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області задовольнити частково.Постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 червня 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.