представник позивача - адвокат Вайдич Ярослав Володимирович,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Вайдич Ярослав Володимирович, на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2019 року у складі судді Куцкіра Ю. Ю. та постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Мацунича М. В., Кондора Р. Ю., Собослоя Г. Г.,

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до

ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя.

Позовна заява мотивована тим, що 12 квітня 2012 року зареєстровано шлюб між ним та ОСОБА_2 . Рішенням Свалявського районного суду

Закарпатської області від 20 лютого 2017 року у справі № 306/2528/16-ц шлюб між ним та ОСОБА_2 розірвано.

Вказував, що після укладення шлюбу вони спільно проживали у будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_2 . Зазначав, що цей будинок ОСОБА_2 набула у власність 03 лютого 2002 року за договором дарування житлового будинку. Загальна площа будинку складає 60,7 кв. м.

Згідно з довідкою Мукачівського бюро технічної інвентаризації

та експертної оцінки (далі - Мукачівське БТІ та ЕО) від 24 лютого 2017 року № 18 інвентаризаційна вартість будинку складає 134 400,00 грн. Будинок старий, побудований у 1949 році з цегли та саману. Так як зазначений будинок був занедбаний, для проживання була придатна тільки частина будинку, в якій проживала та проживає мати відповідача ОСОБА_2, тому проживати йому та відповідачу в будинку було не можливо. У зв`язку з цим він та ОСОБА_2 вирішили зробити ремонт будинку. Частину коштів, необхідних для проведення ремонту, він заробив ще до шлюбу, а частину коштів взяв у борг вже після укладення шлюбу. Таким чином, більшість вкладених коштів у ремонт будинку є його особистими коштами, а не заробленими під час спільного проживання.

Зазначав, що витрачені кошти підтверджуються: договором підряду

від 03 травня 2012 року на суму 10 680,00 дол. США, договором підряду

від 14 травня 2014 року на суму 1 887 дол. США, договором підряду

від 02 червня 2015 року на суму 950 дол. США, квитанціями про купівлю будівельних матеріалів та товарними чеками.

За його особисті кошти в будинку здійснені такі ремонтні роботи: добудова двоповерхового флігеля будинку, площа якого складає близько

60 кв. м, який за час спільного проживання: встановлено котел, який обігріває як флігель, так з весь будинок, виготовлено та встановлено

120 кв. м вагонки з ізоляцією зі скловати на суму 2 400,00 дол. США, чотириярусну полицю для підвального приміщення флігеля вартістю

250 дол. США, виготовлено та встановлено п`ятеро дверей за ціною

300,00 дол. США за одні двері, загальною сумою 2 500,00 дол. США, виготовлено та замінено 3 вікна на загальну суму 360,00 дол. США, встановлено 32 кв. м паркету на загальну суму 1 280,00 дол. США; встановлено дерев`яну стелю в кухні вартістю 450,00 дол. США, у кімнаті вартістю 450,00 дол. США, зроблено ремонт спальної кімнати на суму

665,00 дол. США (тільки за роботу), ванної кімнати та кухні на суму

372,00 дол. США (тільки за роботу), прихожої кімнати на суму

850,00 дол. США (тільки за роботу), зроблено водопостачання в будинку

на суму 250,00 дол. США за роботу, виготовлено металеві ворота та хвіртку на суму 700,00 дол. США, бесідку вартістю 1 200,00 дол. США, яка

є невід`ємною частиною житлового будинку, качалку вартістю

150,00 дол. США, клітку для кролів вартістю 150,00 дол. США. Загалом ним особисто вкладено в ремонт будинку більше 15 000,00 дол. США.

Крім того, за час спільного проживання в будинку, вони спільно придбали речі домашнього вжитку, які залишилися в будинку, наявність яких також суттєво збільшує вартість житла. Так, під час спільного проживання

вони придбали: спальню індивідуального виготовлення вартістю

1 500,00 дол. США, кухонний гарнітур вартістю 1 600,00 дол. США, вітрину вартістю 3 800,00 грн, письмовий стіл вартістю 1 800,00 грн, набір (журнальний стіл та два крісла) вартістю 3 500,00 грн, холодильник вартістю 450 дол. США, холодильник вартістю 250,00 дол. США, газову плиту вартістю 250,00 дол. США, витяжку вартістю 1 100,00 грн, гофровану трубу до витяжки вартістю 150,00 грн, пральну машину вартістю 250,00 дол. США, диван вартістю 7 900,00 грн, параболічну антену вартістю 150,00 дол. США.

Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1,

- визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частки у житловому будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області

від 18 червня 2019 рокуу задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів, що саме за рахунок його затрат майно відповідача, тобто будинок АДРЕСА_1, істотно збільшилося у своїй вартості, тому позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 21 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області

від 18 червня 2019 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не надав належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження того, що його внесок у ремонт спірного житлового будинку у розумінні частини першої статті 62 СК України є достатньо значним для можливості визнання спірного майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, тоді як сам по собі факт перебування позивача у шлюбі з відповідачкою на момент здійснення реконструкції спірного об`єкта нерухомого майна не

є підставою для визнання зазначеного майна спільним сумісним майном подружжя.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2021 року до Верховного Суду,

ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Вайдич Я. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

У липні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 вересня 2021 року справу призначено

до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки доказам, які містяться у матеріалах справи.

Вказує, що під час розгляду справи, а саме допиту свідків, було встановлено, що він залучав свідків для проведення ремонтно-будівельних робіт будинку і вони підтвердили факт виконання ними саме тих робіт, які зазначені в актах виконаних робіт. Вказаним обставинам суди першої та апеляційної інстанцій оцінки не надали.

Зазначає, що вимоги про визначення суми понесених ним витрат на проведення ремонтно-будівельних робіт він не заявляв, а тому оцінка доказів понесених витрат, на підставі яких суд ухвалив рішення, виходить за межі позовних вимог.

Відповідач у справі не надав належних і допустимих доказів, які б спростували покази свідків у сукупності з актами виконаних робіт і той факт, що всі заявлені покращення житлового будинку проводилися за час шлюбу сторін.

Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень, зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права

без урахування висновку у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 25 червня 2020 року у справі

№ 924/233/18. Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 не подала.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до договору дарування житлового будинку від 03 квітня

2002 року ОСОБА_4 подарував своїй дочці ОСОБА_2 будинок, який знаходиться на АДРЕСА_1 (а.с. 30, т. 1).

Згідно з договором дарування земельної ділянки від 02 лютого

2006 року ОСОБА_4 подарував ОСОБА_2 земельну ділянку, що знаходиться на території Ключарківської сільської ради Мукачівського району, загальною площею 0,273 га, згідно з планом земельної ділянки, цільове призначення якої - для будівництва та обслуговування жилого будинку та ведення підсобного господарства (а.с. 96, т. 1).

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Ключарківської сільської ради від 20 липня 2006 року "Про надання дозволу на прибудову господарських споруд" ОСОБА_4, мешканцю АДРЕСА_1, надано дозвіл на будівництво господарських будівель на АДРЕСА_1 (а.с. 87, т. 1).

Згідно з рахунком від 08 серпня 2006 року № 136 ОСОБА_4 сплатив

447,70 грн за виготовлення технічної документації з будівництва господарських споруд (а.с. 93, т. 1).

Відповідно до накладної від 19 червня 2007 року № 544 ОСОБА_5 відпущено товарів на суму 4 945,00 грн (а.с. 92, т. 1).

Згідно з накладною від 18 липня 2007 року № 1092 ОСОБА_5 відпущено товарів на суму 580,00 грн (а.с. 92, т. 1).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (а.с. 98, т. 1).

Відповідно до розписки від 09 лютого 2011 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_7 у позику 6 800,00 дол. США (а.с. 13, т. 1).

Згідно з квитанцією на розрахунок готівкою від 30 липня 2011 року

№ 0008 ОСОБА_2 придбала холодильник LG:GA-В409РаА (а.с. 107, т. 1).

Відповідно до накладної від 18 січня 2012 року № 3 ОСОБА_1 здійснена одноразова поставка "Дуба половника", кількістю 1,47 м

Згідно з накладною від 07 лютого 2012 року № 9 ОСОБА_1 здійснена одноразова поставка дерева породи "Ясень", кількістю 1,93 та 2,00 м

Відповідно до накладної від 10 лютого 2012 року № 14 ОСОБА_1 здійснена одноразова поставка деревини "Хвоя", кількістю 6,24 м

Згідно з накладною від 27 квітня 2012 року № 26 ОСОБА_1 здійснена одноразова угода щодо поставки деревини породи "Ясен" та "Хвоя", кількістю 2,5 та 6,5 метра (а.с. 18, т. 1).

Відповідно до квитанцій до прибуткового касового ордера від 18 січня

2012 року № 3, від 02 лютого 2012 року № 7, від 10 лютого 2012 року № 14

та ОСОБА_1 сплатив за лісопродукцію 2 745,60 грн, 3 140 грн

та 1 881,60 грн (а.с. 20, т. 1).

28 квітня 2012 року у Виконавчому комітеті Кам`яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, актовий запис № 51 (а.с. 7, т. 1).

Відповідно до договору підряду від 03 травня 2012 року ОСОБА_1, мешканець АДРЕСА_2, та ОСОБА_8, уклали договір про надання послуг (а.с. 13-14, т. 1).

Згідно з актом виконаних робіт ОСОБА_1 прийняв, а ОСОБА_8 здав виконані роботи (а.с. 19, т. 1).

Згідно з розпискою від 07 лютого 2013 року ОСОБА_1 отримав

від ОСОБА_9 8 500,00 дол. США у позику (а.с. 11, т. 1).

Відповідно до товарного чеку від 02 липня 2013 року придбано арматуру, кутник, швелер за 1 799,00 грн (а.с. 27, т. 1).

Згідно з товарним чеком від 10 липня 2013 року придбано кутник, трубу

та цемент за 1 320,50 грн (т.1 а.с. 26).

Відповідно до договору підряду від 14 травня 2014 року ОСОБА_1

та ОСОБА_10 уклали договір про надання послуг (а.с. 21-22, т. 1).

Згідно з актом виконаних робіт від 05 серпня 2014 року ОСОБА_1 прийняв, а ОСОБА_10 здав виконані роботи (а.с. 23, т. 1).

Відповідно до накладної від 01 листопада 2014 року № 174 ОСОБА_1 відпущено товари на суму 2 280,00 грн (а.с. 69, т. 1).

Згідно з накладною від 14 листопада 2014 року № 210 ОСОБА_1 відпущено товари на суму 15 585 грн (а.с. 69, т. 1).

Відповідно до договору підряду від 02 червня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_11 уклали договір про надання послуг (а.с. 24, т. 1).

Згідно з актом виконаних робіт від 02 серпня 2015 року ОСОБА_1 прийняв, а ОСОБА_11 здав виконані роботи (а.с. 25, т. 1).

Відповідно до листа від 24 лютого 2017 року № 18 директора Мукачівського районного БТІ та ЕО інвентаризаційна вартість домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, станом на 23 лютого 2017 року становить 134 400,00 грн (а.с. 33, т. 1).

Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 20 лютого 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено. Шлюб, укладений між

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та зареєстрований Виконавчим комітетом Кам`яницької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області 28 квітня 2012 року за № 51, розірвано. (а.с. 110, т. 1).

Відповідно до довідки від 10 травня 2017 року № 332, виданої Виконавчим комітетом Ключарківської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області мешканцю АДРЕСА_1 )

ОСОБА_12, до складу його сім`ї входять, дружина ОСОБА_13, дочка ОСОБА_14 та ОСОБА_5 (а.с. 111, т. 1).

Згідно з висновком експерта від 27 листопада 2018 року № 284/10-18 судовою будівельно-технічною експертизою встановлено, що ринкова (дійсна) вартість житлового будинку за адресою:

АДРЕСА_1, без врахування вартості земельної ділянки, яка знаходиться під цим житловим будинком, станом на момент проведення експертизи, з врахуванням поліпшень

та ремонтно-будівельних робіт, які були здійснені на підставі договору підряду від 03 травня 2012 року та акта виконаних робіт від 02 червня

2016 року, договору підряду від 14 травня 2014 року та акта виконаних робіт від 05 серпня 2014 року, договору підряду від 02 червня 2015 року та акта виконаних робіт від 02 серпня 2015 року, а також платіжних документів про понесені видатки на ремонт, становить 1 097 959,87 грн. Ринкова (дійсна) вартість житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, без врахування вартості земельної ділянки, яка знаходиться під цим житловим будинком, станом на момент проведення експертизи, без врахування поліпшень та ремонтно-будівельних робіт, які були здійснені на підставі договору підряду

від 03 травня 2012 року та акта виконаних робіт від 02 червня 2016 року, договору підряду від 14 травня 2014 року та акта виконаних робіт

від 05 серпня 2014 року, договору підряду від 02 червня 2015 року та акта виконаних робіт від 02 серпня 2015 року, а також платіжних документів про понесені видатки на ремонт, становить 466 356,89 грн.

Поліпшення та ремонтно-будівельні роботи в житловому будинку на

АДРЕСА_1, які були здійснені на підставі договору підряду від 03 травня

2012 року та акта виконаних робіт від 02 червня 2016 року, договору підряду від 14 травня 2014 року та акта виконаних робіт від 05 серпня 2014 року, договору підряду від 02 червня 2015 року та акта виконаних робіт

від 02 серпня 2015 року, а також платіжних документів про понесені видатки на ремонт, безпосередньо вплинули на ринкову вартість цього житлового будинку та призвели до її збільшення. Різниця між ринковою (дійсною) вартістю житлового будинку за адресою:

АДРЕСА_1, без врахування вартості земельної ділянки, яка знаходиться під цим будинком, станом на момент проведення експертизи, із врахуванням поліпшень та ремонтно-будівельних робіт, які були здійснені на підставі договору підряду

від 05 серпня 2014 року, договору підряду від 02 червня 2015 року та акта виконаних робіт від 02 серпня 2015 року, а також платіжних документів

про понесені видатки на ремонт, та без врахування поліпшень становить

631 602,98 грн (а.с. 148-164, т. 1).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно

у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою

статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат

Вайдич Я. В., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог

і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Майнові відносини, які складаються між подружжям, урегульовано нормами СК України (2947-14) .

У сімейному законодавстві передбачено два режими власності подружжя - особиста приватна власність дружини, чоловіка, тобто кожного з подружжя, та спільна сумісна власність подружжя.

Згідно зі статтею 57 СК України (у редакції на час укладення сторонами шлюбу) особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним

за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України.

Якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об`єктом права спільної сумісної власності подружжя (частина перша

статті 62 СК України).

Отже, наведені положення закону встановлюють підстави обмеження (втручання) у права особистої власності одного з подружжя, внаслідок яких зменшується обсяг правомочностей колишнього одноосібного власника майна. Тому у статті 62 СК України передбачені умови, за яких таке втручання у право власності буде не лише законним, але і необхідним

з точки зору забезпечення інтересів іншого, не власника, з подружжя та гарантуватиме дотримання балансу інтересів кожного з подружжя.

Зі змісту статті 62 СК України вбачається, що втручання у право власності може бути обґрунтованим та дотримано балансу інтересів подружжя, у разі наявності у сукупності двох факторів: 1) істотність збільшення вартості майна; 2) таке збільшення вартості пов`язане зі спільними трудовими чи грошовими затратами або затратами другого з подружжя, який не

є власником.

Як трудові затрати, необхідно розуміти особисту чи спільну трудову діяльність подружжя. Така діяльність може бути направлена на ремонт майна, його добудову чи перебудову, тобто дії, що потягли істотне збільшення вартості такого майна.

Грошові затрати передбачають внесення особистих чи спільних коштів на покращення чи збільшення майна. Наявність істотного збільшення вартості є оціночним поняттям, тому у конкретній справі рішення про задоволення чи відмову у задоволенні позову приймається судом з урахуванням усіх його обставин.

Істотність має визначальне значення, так як необхідно враховувати не лише збільшення остаточної вартості в порівнянні з первинною оцінкою об`єкта, однак співвідносити і у співмірності з одиницями тенденцій загального удорожчання конкретного майна, інфляційними процесами, якісні зміни характеристик самого об`єкта та ту обставину, що первинна оцінка чи сам об`єкт стають малозначними в остаточній вартості об`єкта власності чи

у остаточному об`єкті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 вересня 2020 року

у справі № 214/6174/15-ц (провадження № 14-114цс20) зробила висновок, що істотність збільшення вартості майна підлягає з`ясуванню шляхом порівняння вартості майна до та після поліпшень внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.

Тобто істотність збільшення вартості має відбутися така, що первинний об`єкт нерухомості, який належав одному з подружжя на праві приватної вартості, розчиняється, нівелюється, втрачається чи стає настільки несуттєвим, малозначним у порівнянні із тим об`єктом нерухомого майна, який з`явився під час шлюбу у результаті спільних трудових чи грошових затрат подружжя чи іншого з подружжя, який не є власником.

За загальною практикою мають враховуватися капітальний ремонт чи переобладнання житла, тобто значне перетворення об`єкта нерухомості.

Поточний ремонтжитла, зміна його призначення з житловогона нежитлове без капітального переобладнання не буде надавати підстав для визнання такого об`єкта спільною сумісною власністю подружжя, оскільки значних перетворень сам об`єкт не зазнав і не можна вважати ці перетворення такими, що істотно збільшили вартість майна.

У такому випадку, якщо суд встановить наявність понесених затрат з боку іншого подружжя - не власника, однак не визнає такі затрати істотними,

то цей з подружжя може вимагати грошової компенсації понесених затрат, якщо такі затрати понесені під час перебування у шлюбі.

Другий чинник істотності такого збільшення має бути пов`язаний із спільними затратами грошових коштів або трудовими затратами. Сам факт перебування осіб у шлюбі у період, коли особисте майно чи його вартість істотно збільшилося, не є підставою для визнання його спільним майном.

Істотне збільшення вартості майна обов`язково і безумовно має бути наслідком спільних трудових чи грошових затрат або затрат іншого, не власника майна, з подружжя. Тобто вирішальне значення має не факт збільшення вартості сам по собі у період шлюбу, а правова природа збільшення такої вартості, шляхи та способи збільшення такої вартості, зміст процесу збільшення вартості майна.

Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інших чинників, які не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат подружжя чи іншого, не власника, з подружжя, у майно, не повинні враховуватися у зв`язку з тим, що законодавець у статті 62 СК України не називає їх як підстави для визнання особистого майна одного

з подружжя спільним майном.

В іншому випадку, у разі збільшення вартості майна внаслідок тенденції загального удорожчання об`єктів нерухомості, інфляційних та інших об`єктивних процесів, не пов`язаних з внесками подружжя чи одного з них, визнання особистого майна одного з подружжя спільною сумісною власністю подружжя буде нести, як наслідок, непропорційне втручання

у власність майна одного з подружжя, який набув таку власність до шлюбу.

При посиланні на вимоги статті 62 СК України як на підставу виникнення спільної сумісної власності подружжя, позивач повинен довести, що збільшення вартості майна є істотним і у таке збільшення були вкладені його окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність.

Із системного аналізу норм статей 57, 60, 63, 66- 68, 70 СК України вбачається, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю незалежно від участі кожного з подружжя у її виникненні, і право визначати порядок здійснення права спільної сумісної власності та частки кожного з подружжя при поділі майна є рівними.

Ці вимоги застосовуються і у разі, якщо особиста приватна власність одного з подружжя зазнала перетворень і збільшилась у вартості, однак таке збільшення не було істотним, то інший з подружжя, не власник, має право на 1/2 частини збільшення вартості такого майна, якщо воно пов`язане

з вкладенням у об`єкт особистої приватної власності спільних коштів подружжя за час шлюбу.

Визначаючи правовий статус спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд має враховувати, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власністю.

Разом із цим за змістом указаної постанови істотність збільшення вартості майна одного із подружжя передбачає, що частка первинної власності стає незначною, співмірно малою за остаточною ціною. Збільшення вартості майна внаслідок коливання курсу валют, зміни ринкових цін та інші чинники не співвідносяться з обсягом грошових чи трудових затрат у майно, тобто вирішальне значення мають шляхи та способи збільшення такої вартості, яка має бути доведена тим з подружжя, хто претендує на таке майно.

Тобто застосування вказаних норм не виключає можливості визнання права спільної сумісної власності на об`єкт права особистої приватної власності одного з подружжя з подальшим визначенням часток при поділі такої власності лише з урахуванням особистих і спільних майнових

та трудових затрат кожного з подружжя.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що будинок, який знаходиться на

АДРЕСА_1, був подарований ОСОБА_2 03 квітня 2002 року її батьком ОСОБА_4,

що підтверджується договором дарування жилого будинку від 03 квітня 2002 року (а.с. 30, т. 1).

Згідно з договором дарування земельної ділянки від 02 лютого

Відповідно до рішення Виконавчого комітету Ключарківської сільської ради від 20 липня 2006 року "Про надання дозволу на прибудову господарських споруд" ОСОБА_4, мешканцю

АДРЕСА_1, надано дозвіл на будівництво господарських будівель на

АДРЕСА_1 (а.с. 87, т. 1).

Згідно зі свідоцтвом про шлюб, серія НОМЕР_1, 28 квітня 2012 року зареєстрований шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, актовий запис № 51 (а.с. 7, т. 1).

Місцем проживання позивача ОСОБА_1 зареєстроване за адресою:

Відповідно до висновку експерта судової будівельно-технічної експертизи від 27 листопада 2018 року № 284/10-18 поліпшення та ремонтно-будівельні роботи в житловому будинку на АДРЕСА_1, які були здійснені на підставі договору підряду від 03 травня 2012 року та акта виконаних робіт

від 02 червня 2016 року, договору підряду від 14 травня 2014 року та акта виконаних робіт від 05 серпня 2014 року, договору підряду від 02 червня 2015 року та акта виконаних робіт від 02 серпня 2015 року,

а також платіжних документів про понесені видатки на ремонт, безпосередньо вплинули на ринкову вартість цього житлового будинку

та призвели до її збільшення (а.с. 148-164, т. 1).

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, надав належну правову оцінку висновку експерта від 27 листопада 2018 року

№ 284/10-18, за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи, та правильно вважав, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт істотного збільшення вартості спірного житлового будинку за рахунок його власних коштів та власних трудових затрат.

У зазначеному висновку експерта враховано договір підряду від 03 травня 2012 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_8 щодо надання послуг, та акт виконаних робіт від 02 червня 2016 року, які суди попередніх інстанцій правильно вважали неналежними доказами, оскільки

в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_8 вказані договір підряду та акт виконаних робіт не підписував та ремонтні роботи не проводив.

Також експертом у висновку зазначені платіжні документи про понесені видатки на ремонт будинку, але, як було встановлено в судовому засіданні одні платіжні документи були видані до реєстрації шлюбу позивача

з відповідачем, а в інших не було зазначено, що саме ОСОБА_1 придбав зазначені товари та матеріальні цінності, а також доказів сплати коштів за товари та цінності.

Договір підряду від 14 травня 2014 року суди також не взяли до уваги, оскільки відповідно до акта виконаних робіт від 05 серпня 2014 року зазначено, що ОСОБА_1 прийняв, а ОСОБА_10 здав виконані роботи за договором підряду від 13 травня 2012 року, а не від 14 травня 2014 року.

Також судами надано належну оцінку розпискам від 07 лютого 2013 року

та 09 лютого 2011 року, та правильно зазначено, що ці розписки не свідчать про те, що кошти, отримані за ними, були спрямовані саме на поліпшення спірного будинку.

Разом з тим, суди врахували заперечення ОСОБА_2 про те, що у спірному будинку проживає її мати, дозвіл на прибудову господарських споруд було надано в 2006 році батькові відповідача ОСОБА_4 .

Ураховуючи зазначене, суд першої інстанції, з висновком якого погодився

і апеляційний суд, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що саме його внесок у ремонт спірного житлового будинку у розумінні частини першої статті 62 СК України є достатньо значним для можливості визнання спірного майна об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

ОСОБА_1 не позбавлений можливості вимагати з відповідача грошової компенсації понесених затрат за поточний ремонт житла чи придбаних речей домашнього обіходу.

Посилання у касаційній скарзі на те, що судами не враховані висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 25 червня 2020 року у справі № 924/233/18, не заслуговують на увагу, оскільки у справах встановлені інші фактичні обставини.

Інші доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень

не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення,

а ухвали апеляційного суду - без змін.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 402, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якого діє адвокат Вайдич Ярослав Володимирович, залишити без задоволення.Рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 18 червня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 21 квітня 2021 рокузалишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.