треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 листопада 2020 року у складі судді Комаревцевої Л. В. та постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року у складі колегії суддів: Вербової І. М., Саліхова В. В., Шахової О. В.у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини разом з матір`ю, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини разом з батьком,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 у серпні 2019 року звернулася до суду з вищевказаним первісним позовом, в якому просила визначити місце проживання дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з нею.

Зазначений позов, ОСОБА_1 мотивувала тим, що 10 липня 2013 року між нею та відповідачем було укладено шлюб, який зареєстрований Центральним відділом реєстрації шлюбів Головного управління юстиції в місті Києві, актовий запис № 1454.

ІНФОРМАЦІЯ_3 у них з відповідачем народився син ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_4 - ОСОБА_4 .

Сімейне життя з відповідачем не склалось, оскільки відповідач зловживав алкогольними напоями, вів себе агресивно по відношенню до неї, у зв`язку з чим вона була змушена звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу.

Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03 липня 2019 року шлюб між нею та ОСОБА_2 розірвано. Після розірвання шлюбу діти проживали разом із нею та відвідували заклад дошкільної освіти № 449 в Подільському районі міста Києва.

Відповідач у травні 2019 року силоміць забрав у неї дітей та перевіз їх до місця своєї реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, і з того часу вона не має можливості бачитись з дітьми та спілкуватись з ними.

Вони не дійшли згоди щодо місця проживання спільних дітей, тому вона була змушена звернутися до суду з цим позовом.

ОСОБА_2 у грудні 2019 року подав вищевказаний зустрічний позов, в якому просиввизначити місце проживання дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з ним.

Зазначений зустрічний позов ОСОБА_2 мотивував тим, що ОСОБА_1 добровільно залишила дітей на його виховання, у зв`язку з чим, вони тривалий час виховуються особисто ним. Діти відвідують дошкільні виховні заклади, що, на його думку, є достатньою підставою для задоволення заявлених ним зустрічних позовних вимог.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Дарницький районний суд міста Києва рішенням від 05 листопада 2020 року позов задовольнив.

Визначив місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з матір`ю ОСОБА_1 .

Позовні вимоги ОСОБА_2 залишив без задоволення.

Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1 536,40 грн.

Задовольняючи первісні позовні вимоги та залишаючи без задоволення зустрічний позов суд першої інстанції встановив, що на час розгляду справи визначення місця проживання дітей разом з матір`ю не суперечитиме інтересам дітей, при цьому врахував ставлення обох батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дітей до обох батьків та вік дітей (вони не досягли 10 річного віку, тому суд позбавлений можливості з`ясувати їх думку щодо місця проживання).

Київський апеляційний суд постановою від 24 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 листопада 2020 року залишив без змін.

Постанову апеляційний суд мотивував тим, що суд першої інстанції дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності, виходячи з норм чинного законодавства України, з метою забезпечення найкращих інтересів малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для визначення їх місця проживання з матір`ю.

Дарницький районний суд міста Києва додатковим рішенням від 22 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення задовольнив. Зобов`язав ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 шляхом відібрання малолітніх дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, для їх подальшого проживання з ОСОБА_1 .

Допустив негайне виконання рішення в частині відібрання дітей та повернення їх матері.

Додаткове рішення мотивоване тим, що негайне відібрання дітей від батька та повернення їх матері буде відповідати найкращому забезпеченню інтересів дітей. Водночас з урахуванням тривалої протиправної поведінки відповідача щодо переховування дітей від матері суд вважає за необхідне встановити спосіб виконання даного рішення, відповідно до якого відібрання дитини у батька означає відібрання дітей у будь-якої особи, з якою діти перебувають на час його примусового виконання.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

ОСОБА_2 у березні 2021 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати постанову апеляційного суду і направити матеріали справи для нового розгляду в апеляційному суді.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди під час розгляду справи врахували вироки Голосіївського районного суду міста Києва від 25 квітня 2013 року, Дарницького районного суду міста Києва від 29 вересня 2020 року та постанови Деснянського районного суду міста Києва від 29 грудня 2020 року щодо нього, які характеризують його з негативної сторони. Однак принципи визначення місця проживання дітей за змістом закону не передбачають оцінку характеризуючих ознак щодо батьків.

Апеляційний суд однобічно підійшов до оцінки доказів та обставин (оцінка "давнього" вироку, оцінка вироку, який не набрав законної сили та оцінка судового акта, який взагалі не існував на час постановлення рішення місцевого суду).

Він не був повідомлений про час та місце розгляду справи і не міг бути повідомлений засобами електронної пошти через те, що не має такої адреси. Жодного разу він не вказував у процесуальних документах свою електронну адресу, тому не зрозуміло, на яку електронну адресу могла бути направлена повістка та в який спосіб.

Теж саме стосується і телефону, оскільки в останніх процесуальних документах, які подавалися до судових органів він не вказував свій номер телефона через технічні неполадки з апаратом. Ним було зазначено лише номер телефона адвоката, проте за повідомленнями останнього він не отримував жодних телефонних повідомлень про час та місце розгляду справи.

В оскаржуваному судовому рішенні апеляційного суду відсутня вказівка на спосіб доставки повідомлень. Єдиним адекватним, процесуально коректним та прямо визначеним, а також достатнім засобом інформування є інформування засобами поштового зв`язку.

Згідно з вимогами процесуального закону у подібних спорах обов`язкове залучення та участь у судових засіданнях органу опіки та піклування.

Третіми особами у цій справі були Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації та Служба у справах дітей Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, проте йому невідомо статус вказаних утворень, їх повноваження. Під час апеляційного розгляду представник однієї із третіх осіб взагалі не були присутні під час розгляду справи.

Судами було порушено суб`єктний склад учасників провадження, а саме не залучено належні треті особи, а ті, які залучені - один не був присутній і не проінформований про час та місце розгляду справи.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано

Рух справи в суді касаційної інстанції

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 19 травня 2021 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Дарницького районного суду міста Києва.

Справа № 753/16685/19 надійшла до Верховного Суду 15 червня 2021 року.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 12 серпня 2021 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Батьками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 03 липня 2019 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Судовим наказом, виданим 20 травня 2019 року Шевченківським районним судом міста Києва, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частки заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків мінімального прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину щомісяця, починаючи з 02 травня 2019 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Згідно з актом обстеження умов проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4, складеним уповноваженими особами Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації 13 серпня 2019 року, ОСОБА_1 зареєстрована та проживає у квартирі АДРЕСА_2, яка є придатною для проживання в ній малолітніх дітей з матір`ю.

ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, загальна сума доходу якої за 2018 рік становить 248 520 грн.

Згідно з листом Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги № 2" Шевченківського району міста Києва від 18 липня 2019 року, ОСОБА_1 цікавиться станом здоров`я дітей регулярно відвідує лікаря для проходження профілактичних оглядів та у разі захворювання, виконує усі призначення сімейного лікаря.

ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відвідують дошкільний навчальний заклад № 449, що підтверджується довідкою із закладу дошкільної освіти № 449 від 18 липня 2019 року.

Вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 25 квітня 2013 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 186 КК України.

З листа Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної і місті Києві державної адміністрації від 26 лютого 2019 року судами встановлено, що відносно ОСОБА_2 було складено протокол за частиною першою статті 173-2 КУпАП.

Згідно з висновком експертного дослідження № 041-555-2019 від 18 березня 2019 року ОСОБА_2 15 березня 2019 року вчинив конфлікт у ході якого ОСОБА_1 були завдані тілесні ушкодження легкого типу.

25 червня 2019 року до Подільським управлінням поліції ГУ НП у місті Києві були внесені відомості до ЄДРСР про вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 125 КК України.

24 січня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Служби у справах дітей Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації із заявою, в якій повідомила про те, що 21 січня 2019 року ОСОБА_2 забрав дітей з дитячого закладу та не дозволяє їй бачитися з ними, у зв`язку з чим просила провести відповідну роботу в межах компетенції та повноважень з метою захисту прав малолітніх дітей.

З висновку про визначення місця проживання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 12 грудня 2019 року, складеного Дарницькою районною в місті Києві державною адміністрацією, як органом опіки та піклування, судами встановлено, що дітям буде доцільно проживати разом з матір`ю.

Згідно з актом обстеження умов проживання, складеним відповідними особами Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації 08 липня 2019 року, у квартирі АДРЕСА_3, для дітей створені необхідні умови для проживання разом з батьком.

ОСОБА_2 працює в ТОВ "Мілбуд", його середня заробітна плата за період з липня до грудня 2019 року становить 4 250 грн на місяць, що підтверджується довідкою про заробітну плату (грошове забезпечення, винагороду) від 19 грудня 2019 року.

Згідно з висновком Органу опіки та піклування Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 27 листопада 2019 року дітям доцільно проживати разом з матір`ю однією родиною, що забезпечить найкращі інтереси дітей.

Згідно з висновком № 202 від 03 жовтня 2019 року психологічного обстеження, малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають надійний тип прив`язаності як до матері так і до батька, мріють про щасливу дружню сім`ю, про мирні та безпечні взаємовідносини, про те, що вони будуть жити разом.

Апеляційним судом також встановлено, що малолітні ОСОБА_3 та ОСОБА_4, станом на день звернення ОСОБА_1 до суду з позовом, проживають з батьком ОСОБА_2 .

Згідно з наявними у матеріалах справи характеристиками, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 характеризуються позитивно.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 працевлаштовані та позитивно характеризуються за місцем роботи. Матеріальний стан ОСОБА_1 є значно кращим за матеріальний стан ОСОБА_2, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Згідно з вироками Голосіївського районного суду міста Києва від 25 квітня 2013 року, Дарницького районного суду міста Києва від 29 вересня 2020 року та постановою Деснянського районного суду міста Києва від 29 грудня 2020 року ОСОБА_2 характеризується з негативної сторони.

ОСОБА_1 на праві власності належить двокімнатна квартира АДРЕСА_2, яка згідно з актами обстеження умов проживання дитини, складеними уповноваженими особами Служби у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації, придатна для проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

В свою чергу ОСОБА_2 на праві власності належить трикімнатна квартира АДРЕСА_3, яка згідно з актом обстеження умов проживання дитини, складеним уповноваженими особами Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, придатна для проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Згідно з висновком № 202 від 03 жовтня 2019 року психологічного обстеження, малолітні діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 мають надійний тип прив`язаності як до матері так і до батька.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини п`ятої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

У частині восьмій статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.

Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (стаття 129 Конституції України).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права особи на справедливий судовий розгляд, а також порушенням статей 8- 12, 128- 130, 372 ЦПК України, які передбачають, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду справи, врегульовують порядок повідомлення учасників справи про дату судового засідання та наслідки неявки в судове засідання.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що принципи змагальності та рівності сторін, які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять його в явно гірше становище порівняно з його опонентом. До того ж, право на змагальний судовий процес, в принципі, означає надання сторонам можливості ознайомлюватися та коментувати всі надані докази або подані зауваження з метою впливу на рішення суду. Крім того, сторони повинні мати можливість подати будь-які докази, необхідні для того, аби їхні, вимоги задовольнили. До того ж, суд, який розглядає справу, повинен сам дотримуватися принципу змагальності, наприклад, якщо він розглядає справу на підставі обґрунтування або заперечення, висловленого ним за власною ініціативою (рішення ЄСПЛ від 14 січня 2021 року у справі "Гусєв проти України").

У рішеннях від 27 червня 2017 року у справі "Лазаренко та інші проти України" і від 03 жовтня 2017 року у справі "Віктор Назаренко проти України" ЄСПЛ зазначив, що національне законодавство містить спеціальні норми щодо забезпечення інформування сторін про ключові процесуальні дії і дотримання, таким чином, принципу рівності сторін, та зберігання відповідної інформації. Відповідні норми вимагають, щоб у випадку надсилання судових документів поштою вони надсилались рекомендованою кореспонденцією. Більше того, особа, яка вручає документ, має повернути до суду розписку про одержання, а національне законодавство чітко вимагає, щоб таку розписку було долучено до матеріалів справи.

ЄСПЛ вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (№ 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене сенсу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість брати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

За змістом статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Викладене узгоджується із правовими висновками, висловленими у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2021 року у справі № 176/585/17 (провадження № 61-2122сво19) та, зокрема у постанові Верховного Суду від 14 травня 2021 року у справі № 759/16009/20 (провадження № 61-3925св21).

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ОСОБА_2, зокрема зазначив про те, що він не був повідомлений належним чином про розгляд справи в апеляційному суді.

Матеріалами справи підтверджується, що Київський апеляційний суд ухвалами від 26 січня 2021 року відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 05 листопада 2020 року, закінчив проведення підготовчих дій та призначив справу до розгляду на 10 лютого 2021 року об 16 год. 35 хв.

Однак, судова повістка-повідомлення не була направлена, зокрема на адресу ОСОБА_2, зазначену в апеляційній скарзі, оскільки згідно з довідкою Київського апеляційного суду від 20 січня 2021 року № 13-04/104/21 кошторисні призначення для оплати послуг з письмової кореспонденції суду через відділення поштового зв`язку є обмеженими та не забезпечують у повному обсязі потребу Київського апеляційного суду на 2021 рік.

Згідно з довідкою Київського апеляційного суду від 10 лютого 2021 року справа знята з розгляду, у зв`язку із відсутністю складу суду та призначена до розгляду на 24 лютого 2021 року об 16 год. 45 хв.

Із матеріалів справи встановлено, що фото зазначеної судової повістки-повідомлення направлено ОСОБА_3 через безкоштовний мобільний онлайн-додаток "Viber".

Враховуючи вищезазначені положення статті 128 ЦПК України, ОСОБА_2 не був належним чином повідомлений про розгляд справи на 24 лютого 2021 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

Відповідно до частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Оскаржувана постанова Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року ухвалена з порушенням норм процесуального права, що є обов`язковою підставою для її скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки Верховний Суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, а передає справу на новий розгляд, тому розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.Постанову Київського апеляційного суду від 24 лютого 2021 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.ГоловуючийВ. С. Висоцька Судді:А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров О. С. Ткачук