Постанова

Іменем України20 вересня 2021 рокум. Київсправа № 686/8422/20провадження № 61-2846св21Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідач - Держава Україна в особі управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області,розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області та ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2020 року в складі судді Мазурок О. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 січня 2021 року в складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Купельського А. В., Янчук Т. О.,ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимогУ березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області (далі - УДМС України в Хмельницькій області) про відшкодування моральної шкоди.В обґрунтування позову вказав, що постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року зобов`язано Хмельницький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію у його паспорт громадянина України, який видати йому на руки. Тривалий час це судове рішення не виконувалося, внаслідок чого йому завдано моральної шкоди. Зокрема, він зазнав душевних страждань і приниження, відчував страх і занепокоєння за своє психологічне здоров`я, переніс стрес і розчарування у системі органів державної влади, були порушені його честь і гідність, він вживав додаткових зусиль для організації свого життя та захисту порушеного права.За таких обставин ОСОБА_1 просив суд стягнути з державного бюджету України через Державну казначейську службу України на свою користь 11 000 000 000 грн моральної шкоди.

Короткий зміст ухвалених у справі судових рішеньРішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2020 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 19 січня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ОСОБА_1 10 510 грн моральної шкоди, завданої бездіяльністю управління. В решті позову відмовлено.Судові рішення мотивовані тим, що неправомірною бездіяльністю органу державної влади ОСОБА_1 завдано моральної шкоди, розмір якої слід визначити з урахуванням характеру правопорушення, глибини душевних страждань потерпілого, вимог розумності та справедливості.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх доводиУ лютому 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування статей 1166, 1167, 1176, 1173, 1174 без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 686/20012/18, від 12 серпня 2020 року у справі № 761/7165/17, від 22 січня 2020 року у справі № 560/798/16-а, від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17.Касаційна скарга з урахуванням уточнень мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки тому, що позивач внаслідок неправомірних дій відповідача зазнав психологічного напруження, розчарування та незручності, що, незважаючи на відсутність вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, свідчить про заподіяння йому моральної шкоди, оцінюючи розмір якої, суди не узяли до уваги усі обставини справи.Так, при вирішенні цієї справи суди не врахували тривалість невиконання судового рішення (понад 10 років) та характер немайнових втрат, які призвели до тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, суттєве зниження престижу і ділової репутації позивача.У лютому 2021 року управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 січня 2021 року, в якій просило скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 23 січня 2020 року у справі № 580/1617/19, від 30 січня 2018 року у справі № 804/2252/14, від 20 лютого 2018 року у справі № 818/1394/17, від 22 грудня 2020 року у справі № 686/24223/17.Касаційна скарга мотивована тим, що рішення суду, яким зобов'язано вклеїти фото до попереднього паспорта позивача неможливо було виконати у зв'язку із тим, що паспорт позивача було втрачено, а після отримання нового паспорта громадянина України, попередній паспорт є недійсним. Таким чином, відповідачем вживались усі можливі дії щодо виконання рішення суду, проте воно не могло бути виконане з незалежних від відповідача причин. Позивачу було видано паспорт, а тому твердження судів попередніх інстанцій про те, що бездіяльністю УДМС України в Хмельницькій області було завдано моральної шкоди, що виразилась у докладанні додаткових зусиль та часу для організації свого життя, є необґрунтованими.При вирішенні цієї справи суди не звернули увагу на відсутність доказів, що підтверджують наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанціїВідповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.Згідно із протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 23 лютого 2021 року справу призначено судді-доповідачеві.Ухвалою Верховного Суду від 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.У червні 2021 року від УДМС України в Хмельницькій області надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, мотивований незгодою із її доводами.

Фактичні обставини справи, встановлені судамиПостановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі № 2270/14181/11 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Хмельницького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області, Управління державного казначейства України у м. Хмельницькому та зобов`язано Хмельницький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію у паспорт громадянина України ОСОБА_1, який видати йому на руки.На підставі цього рішення 11 червня 2012 року суд видав виконавчий лист №2270/14181/11, який перебував у відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області на виконанні (виконавче провадження №33223826).Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2012 року замінено боржника у виконавчому проваджені №33223826 - Хмельницький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області на Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області.Постановою державного виконавця від 28 грудня 2018 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2270/14181/11, виданого 11 червня 2012 року Хмельницьким окружним адміністративним судом, закінчено на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Позиція Верховного СудуЧастиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.Касаційні скарги задоволенню не підлягають.Відповідно до положень статті 129-1 Конституції України обов`язковість рішення суду віднесено до основних засад судочинства.Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦПК України 2004 року судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до яких моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 та 1174 ЦК України відповідно.Згідно зі статтею 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.Отже, ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює як вказані органи, так і їх посадових чи службових осіб, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 (провадження № 12-208гс18) вказано, що застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 750/1591/18-ц (провадження № 14-261цс19) вказано, що згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.Установивши, що тривале невиконання судового рішення, ухваленого на користь позивача, спричинило йому моральну шкоду, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди та правильно визначив її розмір, врахувавши характер і обсяг душевних страждань позивача, вимоги розумності та справедливості.З урахуванням конкретних обставин справи, глибини заподіяної моральної шкоди, характеру та обсягу душевних страждань, яких зазнав позивач унаслідок бездіяльності державного органу, вимог розумності, добросовісності, виваженості та справедливості, тривалості моральних страждань позивача у зв`язку з неможливість тривалий час користуватися паспортом громадянина України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що сума у розмірі 10 510 грн є достатньою для відшкодування спричиненої моральної шкоди.За таких обставин доводи касаційної скарги ОСОБА_1 ненадання судами попередніх інстанцій оцінки усім обставинам справи при визначенні розміру моральної шкоди, є необґрунтованими.При цьому встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено зокрема статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).Доводи касаційної скарги УДМС України в Хмельницькій області були предметом дослідження судами із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.Аргументи касаційної скарги УДМС України в Хмельницькій області про те, що позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди, не надано доказів протиправності дій, рішень та бездіяльності УДМС України в Хмельницькій області, є необґрунтованими, оскільки судами встановлено порушення прав позивача внаслідок протиправної бездіяльності відповідача та наявність шкоди, заподіяної такою бездіяльністю.Протиправність дій, рішень та бездіяльності полягає у тривалому невиконанні судового рішення, що набрало законної сили, ухваленого на користь позивача, що встановлено судовими рішеннями. Такі дії, рішення, бездіяльність, їх тривалість, безумовно негативно впливають на моральний стан позивача та призводять до душевних страждань.Таким чином доводи касаційної скарги про порушення судами норм матеріального та процесуального права є необґрунтованими.Безпідставними є аргументи касаційних скарг про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 22 травня 2019 року у справі № 686/20012/18, від 12 серпня 2020 року у справі № 761/7165/17, від 22 січня 2020 року у справі № 560/798/16-а, від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17, від 23 січня 2020 року у справі № 580/1617/19, від 30 січня 2018 року у справі № 804/2252/14, від 20 лютого 2018 року у справі № 818/1394/17, від 22 грудня 2020 року у справі № 686/24223/17, оскільки у цих постановах встановлені судами фактичні обставини є різними у порівнянні зі справою, яка є предметом перегляду.Інші доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, на законність судових рішень не впливають, а зводяться до незгоди заявника із висновками судів, а також спростовуються встановленими вище обставинами справи.Доводи, наведені в касаційній скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду з їх оцінкою.Із урахуванням того, що інші доводи касаційної скарги є ідентичними доводам заявників, яким судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з`ясуванням судами обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків судів обставинам справи, а доводи касаційних скарг цих висновків не спростовують.Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційні скарги управління Державної міграційної служби України в Хмельницькій області та ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 05 жовтня 2020 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 19 січня 2021 року - без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара