Постанова

Іменем України20 вересня 2021 рокум. Київсправа № 646/5747/19провадження № 61-277св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М.,

учасники справи:

позивач - Харківська міська рада,

відповідач - ОСОБА_1,розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2019 року у складі судді Єжова В. А. та постанову Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимогУ серпні 2019 року Харківська міська рада звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1, у якому просила стягнути з останнього на свою користь безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 480 196,34 грн за використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 з порушенням вимог земельного законодавства. Позивачем до суду була подана заява про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження (шляхом дарування, продажу, поділу, обміну, знищення та ін.) нежитлової будівлі літ. "Б-2" по АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_1 .В обґрунтування заяви послався на те, що позивачу невідомо про наявність у відповідача готівкових коштів чи відкритих рахунків в установах банку, а звернення стягнення на заробітну плату або інші соціальні доходи не забезпечить виконання рішення суду у разі задоволення позову, то практичним механізмом виконання такого рішення є звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_1 .Позивач зазначав, що у разі задоволення судом позову існує ймовірність відчуження відповідачем майна іншій особі для уникнення відповідальності шляхом штучної відсутності об`єктів нерухомого майна, зареєстрованого за відповідачем, на яке можна було б звернути стягнення задля забезпечення виконання рішення суду про стягнення коштів.

Короткий зміст судових рішень судів першої інстанціїУхвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2019 року заяву Харківської міської ради про забезпечення позову задоволено.Забезпечено позов шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження (шляхом дарування, продажу, поділу, обміну, знищення та ін.) нежитлової будівлі літ. "Б-2" по АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 .Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що подана заява про забезпечення позову спрямована на забезпечення прав сторони у спорі та з урахуванням наявних ризиків запобігатиме утрудненню чи неможливості виконання рішення суду в майбутньому.У жовтні 2019 року Харківська міська рада подала до суду заяву про виправлення описки в ухвалі Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2019 року.У вказаній заяві Харківська міська рада просила суд викласти пункт 2 резолютивної частини даної ухвали у наступній редакції: "забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження (шляхом дарування, продажу, поділу, обміну, знищення, та ін.) нежитлових приміщень 1-го поверху № 1, 2, 5-:-9, 2-го поверху № 1-: 7, мансарди № 1-:-4, загальною площею 1053,4 кв. м в нежитловій будівлі літ. "Б-2" по АДРЕСА_1, зареєстрованих з 17 серпня 2017 року за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі продажу від 10 листопада 2011 року № 2785; нежитлових приміщень цокольного поверху № 1, 3-:-8, загальною площею 526,3 кв. м в нежитловій будівлі літ. "Б-2" по АДРЕСА_1, зареєстрованих з 22 червня 2017 року за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10 листопада 2011 року за № 2782".Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2019 року на підставі положень статті 269 ЦПК України виправлено описку в ухвалі Червонозаводського районного суду м. Харкова від 3 вересня 2019 року, викладено другий абзац ухвали наступним чином: "Забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження (шляхом дарування, продажу, поділу, обміну, знищення, та ін.) нежитлових приміщень 1-го поверху № 1, 2, 5-:-9, 2-го поверху № 1-:7, мансарди № 1-:-4, загальною площею 1053,4 кв. м в нежитловій будівлі літ. "Б-2" по АДРЕСА_1, зареєстрованих за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10 листопада 2011 року № 2785; нежитлових приміщень цокольного поверху № 1, 3-:-8, загальною площею 526,3 кв. м в нежитловій будівлі літ. "Б-2" по АДРЕСА_1, зареєстрованих з 22 червня 2017 за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10 листопада 2011 року за № 2782".

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанціїПостановою Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2019 року змінено.Забезпечено позов шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які дії щодо відчуження (шляхом дарування, продажу, поділу, обміну, знищення та ін.) нежитлових приміщень 1-го поверху № 1, 2, 5-:-9, 2-го поверху № 1-:7, мансарди № 1-:7, мансарди № 1-:-4, загальною площею 1053,4 кв. м в нежитловій будівлі літ. "Б-2" по АДРЕСА_1, зареєстрованих з 17 серпня 2017 року за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10 листопада 2011 року № 2785; нежитлових приміщень цокольного поверху № 1, 3-:-8, загальною площею 526,3 кв. м в нежитловій будівлі літ. "Б-2" по АДРЕСА_1, зареєстрованих з 22 червня 2017 року за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 10 листопада 2011 року № 2782.Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 25 жовтня 2019 року скасовано.Заяву Харківської міської ради про виправлення описки в ухвалі Червонозаводського районного суду м. Харкова залишено без задоволення.Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що ухвала місцевого суду від 03 вересня 2019 року постановлена судом через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, а тому така підлягає зміні шляхом уточнення об`єкта, на який накладено заборону відчуження, а саме конкретних приміщень, з яких складається нежитлова будівля літ. "Б-2".Враховуючи те, що ухвала суду першої інстанції від 25 жовтня 2019 року про виправлення описки постановлена з порушенням норм процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що тому така підлягає скасуванню, оскільки уточнені дані резолютивної частини не є виправлення описки в розумінні статті 269 ЦПК України, оскільки йдеться про уточнення об`єкта, на який накладено заборону відчуження, а не виправлення найменування, написання тощо.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції У січні 2020 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.У серпні 2021 року до Верховного Суду надійшла справа.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скаргиУ касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.Касаційна скарга мотивована тим, що судами попередніх інстанцій під час розгляду заяви про забезпечення позову не враховано принцип співмірності, передбачений статтею 150 ЦПК України.Заявник вказує, що позовні вимоги визначено чітким грошовим еквівалентом у розмірі 480 196,34 грн, але судами забезпечено позов шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти дії щодо відчуження цілої будівлі, належної на праві власності. Судами не досліджувалась вартість нежитлової будівлі літ. "Б-2" по АДРЕСА_1 .При цьому при укладенні ОСОБА_1 при договорів купівлі-продажу під час придбання будівлі у 2011 році загальна вартість об`єкта становила 3 352 000 грн, що значно перевищує суму заявлених позивачем вимог.Також заявник посилається на те, що в оскаржуваних судових рішеннях відсутнє належне мотивування щодо необхідності накладення заборони на відчуження об`єкта нерухомого майна. Зазначає, що матеріали справи не містять доказів щодо необхідності вжиття відповідного заходу забезпечення позову, а є лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення ОСОБА_1 від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування, що не може вважатись достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.Суди не врахували, що наявність самого по собі позову про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в жодному разі не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони відчуження належного відповідачу на праві власності об`єкта нерухомого майна з огляду на те, що право власності на це приміщення позивачем не оспорюється.Також заявник посилається на постанови Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 752/6255/18, від 27 листопада 2019 року у справі № 766/8126/19, від 17 жовтня 2018 року № 183/5864/17.

Доводи особи, які подала відзив на касаційну скаргуУ лютому 2020 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від Харківської міської ради, у якому вказано, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судамиУ серпні 2019 року Харківська міська рада звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1, у якому просила стягнути з останнього на свою користь безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 480 196,34 грн за використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 з порушенням вимог земельного законодавства.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуЗгідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення із таких підстав.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми праваСтаттею 124 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень, який із огляду на положення статей 18, 153 ЦПК України поширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову.При цьому відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.За змістом статті 151 ЦПК України заява про забезпечення позову повинна містить, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову.Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 480 196,34 грн за використання земельної ділянки по АДРЕСА_1 з порушенням вимог земельного законодавства.Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач вказував на те, що йому невідомо про наявність у відповідача готівкових коштів чи відкритих рахунків в установах банку, а звернення стягнення на заробітну плату або інші соціальні доходи не забезпечить виконання рішення суду у разі задоволення позову, то практичним механізмом виконання такого рішення є звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна, право власності на які зареєстровано за ОСОБА_1 .У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: "співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".Таким чином, встановивши, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій відповідача, спрямованих на уникнення виконання можливого рішення суду, прийнятого на користь позивача, суд апеляційної інстанції, змінюючи судове рішення місцевого суду, дійшов обґрунтованого висновку, що накладення арешту на приміщення, з яких складається нежитлова будівлі літ. "Б-2" по АДРЕСА_1, є адекватним захистом для попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.Посилання заявник у касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій під час розгляду заяви про забезпечення позову не було враховано принципу співмірності, не можуть бути прийняті судом, оскільки з наданих позивачем доказів вбачається наявність у відповідача права власності на нежитлове приміщення літ. "Б-2" по АДРЕСА_1, а забезпечення позову, з урахуванням його ціни, шляхом заборони відчуження є співмірним заявленим позовним вимогам, що забезпечить запобігання ухилення від виконання рішення суду, у випадку позитивного для позивача вирішення справи. Крім того, вид забезпечення позову, застосований судами попередніх інстанцій, не позбавляє можливості володіти та користуватися спірним майном.Колегія суддів враховує, що матеріали справи не містять доказів вартості нежитлових приміщень на час розгляду заяви про забезпечення позову, а тому посилання заявника на вартість майна, яка була визначена під час його придбання, не можуть бути прийняті судом.Посилання заявника на постанови Верховного Суду також не можуть бути прийняті судом, оскільки оскаржувані судові рішення не суперечать висновкам, викладеним у вказаних постановах.З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають вимогам закону, підстави для їх скасування відсутні.Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" (Seryavin and others v. Ukraine, № 4909/04, § 58).Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.Ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 вересня 2019 року у незміненій частині та постанову Харківського апеляційного суду від 12 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Н. Ю. Сакара

О. В. Білоконь

О. М. Осіян