розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Дніпровського апеляційного суду у складі колегії суддів: Городничої В. С., Лаченкової О. В., Петешенкової М. Ю., від 02 червня 2021 року.

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом

до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Восьма дніпровська державна нотаріальна контора, акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Свої вимоги позивач мотивував тим, щовін є рідним сином ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, який за життя не склав заповіт. Крім нього спадкоємцями померлого є: ОСОБА_2, яка дія в інтересах неповнолітньої доньки померлого ОСОБА_3 . До складу спадщини входить житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, який розташований по АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 вказував, що 12 березня 2020 року на усій території України установлено карантин. Він постійно проживає та працює в м. Київ, у зв`язку із чим не мав можливості з 12 березня 2020 року і по 12 травня 2020 року звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, оскільки було відсутнє міжобласне сполучення та не працювали нотаріальні контори. Лише після відновлення сполучення він отримав можливість звернутися із заявою до Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори, де відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_4 . Постановою нотаріуса йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його батька ОСОБА_4, у зв`язку з тим, що він не проживав постійно зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та протягом строку, визначеного частиною першою статті 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори.

Позивач вважав, що причина, з якої він пропустив встановлений ЦК України (435-15) строк для подання заяви про прийняття спадщини, є поважною.

Із урахуванням зазначеного, позивач просив позов задовольнити, визнати поважною причину пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини та надати додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, протягом одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська у складі судді Маштак К. С. від 11 грудня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач мав достатньо часу для особистого звернення до нотаріальної контори із письмовою заявою чи направлення поштою такої заяви, чи виклику нотаріуса до місця свого проживання. Вказані позивачем обставини не є поважними, вони не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення дій,спрямованих на прийняття спадщини.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 11 грудня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано поважною причину пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини та надано ОСОБА_1 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, протягом одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили.

Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки протягом останніх двох місяців, коли позивач ще мав право звернутися з заявою до нотаріальної контори, у зв`язку з карантинними обмеженнями було відсутнє міжобласне сполучення, що перешкоджало звернутися до Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори, де відкрита спадкова справа після смерті ОСОБА_4 . Пропуск строку для прийняття спадщини ОСОБА_1 пов`язаний з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій у зв`язку з оголошенням з 12 березня 2020 року карантину на території України, припиненням міжміського сполучення по всій території України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

22 червня 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 02 червня 2021 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявниця зазначила неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених

у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі

№ 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15,

від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 23 серпня 2017 року

у справі № 6-1320цс17 та у постановах Верховного Суду від 26 червня

2019 року у справі № 565/1145/17, від 30 січня 2020 року у справі

№ 487/2375/18, від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18, від 02 квітня 2020 року у справі № 420/23/18, від 30 липня 2020 року у справі

№ 172/888/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

У касаційній скарзі заявниця вказує, що позивачем не наведено об`єктивних підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України, для визначення йому додаткового строку на подання до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини. Зазначає, що апеляційний суд не прийняв до уваги той факт, що позивач мав достатньо часу, протягом якого міг вільно і без перешкод, до введення в дію карантинних заходів, скористатися своїм правом на звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Спадкодавець ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Строк для подання заяви про прийняття спадщини, відповідно, закінчувався 08 травня 2020 року, а карантин було оголошено з 12 березня 2020 року. В той же час, у цей період держані нотаріальні контори проводили невідкладні нотаріальні дії.

На думку заявниці, позивачем не було доведено об'єктивних, непереборних, істотних труднощів для своєчасного прийняття спадщини, а тому апеляційним судом зроблено безпідставний висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 26 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

У вересні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу не надходив

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, є сином ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 .

ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .

ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 .

ОСОБА_4 був власником транспортного засобу Hyundai I30, що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 .

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, помер ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 .

21 березня 2020 року до Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори надійшла претензія кредитора АТ КБ "ПриватБанк"до померлого боржника ОСОБА_4, на підставі чого була заведена спадкова справа.

Спадкова справа після смерті ОСОБА_4 була заведена 21 березня 2020 року, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру № 60846489 від 08 липня 2020 року.

08 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Восьмої дніпровської державної нотаріальноїіз заявою про відкладення видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, що залишилось після смерті ОСОБА_4 строком на один місяць у зв`язку з наміром звертатися до суду з метою встановлення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

14 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Восьмої дніпровської державної нотаріальноїіз заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_4 .

Постановою державного нотаріуса Восьмої дніпровської державної нотаріальноїКамендо О. М. від 14 липня 2020 року ОСОБА_1 було відмолено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його батька, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, який на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, на спадкове майно, яке складається з домоволодіння, що знаходиться за вказаною адресою, у зв`язку тим, що ОСОБА_1 протягом шести місяців з часу відкриття спадщини не вчинив дій, що свідчать про її прийняття, а саме: не подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини; постійно не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.

31 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Восьмої дніпровської державної нотаріальноїіз заявою про відкладення видачі свідоцтва про право на спадщину на майно, що залишилось після смерті ОСОБА_4, у зв`язку зі зверненням до суду з позовною заявою про надання додаткового строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

ОСОБА_1 винаймав квартиру АДРЕСА_2 з 15 грудня 2018 року по 15 грудня 2020 року, що підтверджується копією договору оренди від 15 грудня 2018 року та додатковою угодою № 1 до нього від 15 грудня 2019 року.

Згідно копії довідки № 2150 про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку разом з ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, були зареєстровані: дружина ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3 .

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.

Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).

Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Якщо ж у спадкоємця об`єктивних перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17.

Подібні висновки зроблені Верховним Судом при розгляді справ, на які посилається заявниця у касаційній скарзі. Постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 (211-2020-п) "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20 травня 2020 року № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" та від 22 липня 2020 року № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року до 31 серпня 2020 року в Україні було запроваджено карантин.

Внаслідок карантинних обмежень було зупинено рух громадського транспорту, зокрема міжобласного сполучення, обмежувалось пересування громадян та вводилось ряд інших обмежень.

Листом Міністерства юстиції України від 17 березня 2020 року № 1534/19.5/32-20 "Щодо організації роботи державних нотаріальних контор та приватних нотаріусів на час дії карантину" було рекомендовано державним та приватним нотаріусам обмежити прийом громадян та вчиняти лише невідкладні нотаріальні дії.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, обґрунтованого виходив із того, що ОСОБА_1 з поважних причин у визначений законом шестимісячний строк після смерті батька не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, а тому наявні правові підстави для визначення додаткового строку (один місяць) для подання заяви про прийняття спадщини.

Вирішуючи спір, апеляційний суд надав належну оцінку обставинам справи, які вказують на те, що позивач з незалежних від нього причин не подав до державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини (за місцем відкриття спадщини м. Дніпро), оскільки проживав з 15 грудня 2018 року по 15 грудня 2020 року у м. Києві. Апеляційним судом враховано обмеження, які діяли з 12 березня 2020 року по 31 серпня 2020 року в Україні у зв`язку із запровадженням карантину, внаслідок чого було зупинено рух громадського транспорту, обмежено пересування громадян, обмежено прийом громадян державними нотаріальними конторами, що вплинуло на пропуск позивачем шестимісячного строку звернення до державного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті його батька. Також враховано, що пропуск є незначним (із заявою про прийняття спадщини позивач звернувся 14 липня 2020 року, тобто через два місця після закінчення шестимісячного терміну, на які, зокрема, припадали карантинні обмеження).

Необхідність дотримання карантинних обмежень і запобігання зараженню й поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) створили позивачу перешкоди у тому, щоб своєчасно подати до державного нотаріуса заяву про прийняття спадщини після смерті батька.

Отже суд апеляційної інстанції інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, визначив, що обставини, на які посилався позивач, слід визнати поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини, оскільки ці обставини пов`язані з об`єктивними, істотними труднощами.

Висновки апеляційного суду є обґрунтованими, судом правильно застосовано норми статей 1270, 1272 ЦК України.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).