Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за скаргою ОСОБА_1 про скасування постанов державного виконавця Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Львівського апеляційного суду від 02 березня 2021 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Савуляка Р. В.

учасники справи:

заявник (боржник у виконавчому провадженні) - ОСОБА_1,

особа, дії якої оскаржуються - державний виконавець Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів),

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, у якій просив визнати неправомірними та скасувати постанови державного виконавця Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Львів) від 12 лютого 2020 року винесені в порядку частини дев`ятої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".

Скарга мотивована тим, що на підставі рішення Сокальського районного суду від 06 лютого 2007 року із нього стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частки його заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 грудня 2006 року і до досягнення дитиною повноліття. На виконання вказаного рішення 06 лютого 2007 року було видано виконавчий лист.

14 травня 2007 року відділом ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Указував, що як на час розгляду справи судом та відкриття виконавчого провадження він офіційно працював. У подальшому, згідно запису у трудовій книжці від 19 листопада 2009 року, він звільнився з роботи за власним бажанням та до цього часу офіційно не працює.

Зазначав, що його дохід є нестабільним, майновий стан погіршився та на його утриманні перебувають батьки пенсійного віку. Після звільнення з роботи він систематично сплачував аліменти в частці від свого тимчасового доходу.

12 лютого 2020 року державний виконавець Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Костюк Т. А. виніс постанови, якими ОСОБА_1 тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України; йому встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобами, у праві полювання, у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, до погашення заборгованості із сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа (дублікат) №2-449, виданого 06 лютого 2007 року Сокальським районним судом Львівської області.

Дані постанови вважає незаконними, оскільки державний виконавець при винесенні вказаних постанов не врахував того, що він не ухиляється від виконання зобов`язань, що покладені на нього рішенням суду, а також того, що обмеживши його у праві на керування транспортними засобами, позбавляє його єдиного джерела засобів для існування, а також того, що за ним не зареєстровано жодної зброї.

Посилаючись на вказані обставини, ОСОБА_1 просив скаргу задовольнити.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 05 травня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державний виконавець, приймаючи рішення про встановлення обмежень щодо боржника діяв у спосіб та відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , в межах його повноважень, а тому скарга ОСОБА_1, не підлягає задоволенню.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 02 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Сокальського районного суду Львівської області від 05 травня 2020 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду, справу передати на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Доводи касаційної скарги зводяться до порушення судом норм процесуального права. Суд не дослідив зібрані у справі докази, ухвалив судове рішення на підставі розрахунку, який відсутній у матеріалах справи.

Доводи інших учасників справи

Відзив Сокальського районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на касаційну скаргу колегія суддів не бере до уваги, оскільки він не відповідає вимогам частини четвертої статті 395 ЦПК України, так як не містить доказів надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На примусовому виконанні у Сокальському районному відділі державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) знаходиться виконавче провадження №3724706 із виконання виконавчого листа №2-449, що виданий 06 лютого 2007 року Сокальським районним судом Львівської області про стягнення з

ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 1/4 частки його заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 09 грудня 2006 року і до досягнення дитиною повноліття.

Станом на 04 квітня 2019 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість із сплати аліментів у сумі 104 942,80 грн.

Постановами державного виконавця від 12 лютого 2020 року

ОСОБА_1 тимчасово обмежено. у: праві виїзду за межі України; встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортним засобом; встановлено тимчасове обмеження у праві полювання; встановлено тимчасове обмеження у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю.., до погашення заборгованості із сплати аліментів у повному обсязі згідно виконавчого листа (дублікат) №2-449, виданого 06 лютого 2007 року Сокальським районним судом.

Станом на 01 лютого 2020 року у ОСОБА_1 наявна заборгованість із сплати аліментів у сумі 49 510,65 грн.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.

Право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), було б ілюзорним, якби органи державної виконавчої служби дозволяли, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням пункту 1 статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до вимог статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною дев`ятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено особливий порядок дій, метою яких є створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання, який передбачає, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець виносить вмотивовані постанови: 1) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 2) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 3) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та холодною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі; 4) про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання - до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

При цьому, вказані у цій статті обмеження будуть вважатись такими, що застосовані із дотриманням вимог Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , зокрема частини дев`ятої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", у разі, коли таке рішення буде вмотивоване державним виконавцем у відповідних постановах належним чином.

За правилами Закону "Про виконавче провадження" (1404-19) розмір заборгованості по аліментах визначається державним виконавцем за місцем виконання рішення, виходячи з фактичного заробітку (доходів), одержаного боржником за час, протягом якого стягнення не провадилось, або одержуваного ним на момент визначення заборгованості у твердій грошовій сумі або у відсотковому відношенні. Якщо боржник в цей період не працював, заборгованість визначається виходячи з середньої заробітної плати для даної місцевості.

При встановленні державним виконавцем наявності заборгованості зі сплати аліментів і того, що її сукупний розмір перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, застосування вказаних обмежень прямо передбачено частиною дев`ятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".

При цьому вказана стаття не зобов`язує державного виконавця перевіряти наявність таких прав у боржника, а містить припис у вигляді імперативного обов`язку виконавця винести постанови, перелік яких визначено у цій статті, адже застосування заходів, прямо передбачених частиною дев`ятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", слугують належному захисту прав дітей та сприяють встановленню механізму притягнення до відповідальності осіб за несплату аліментів та ухилення боржників у подальшому від виконання призначеного обов`язку із стягнення за несплату аліментів, зменшенню заборгованості зі сплати аліментів.

У разі усунення заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, яка дає підстави виконавцю для накладення постанови про обмеження певних прав, виконавцем будуть вжиті заходи, передбачені Законом України "Про виконавче провадження" (1404-19) .

Відповідно до частини першої статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 447 ЦПК України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи обов`язки.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суди встановили, що боржник ОСОБА_1 доказів, які б підтверджували незаконність винесення оскаржуваних постанов, суду не надав.

Частиною 10 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що тимчасове обмеження боржника у праві керувати транспортними засобами не може бути застосовано в разі: 1) якщо встановлення такого обмеження позбавляє боржника основного законного джерела засобів для існування; 2) використання боржником транспортного засобу у зв`язку з інвалідністю чи перебуванням на утриманні боржника особи з інвалідністю I, II групи, визнаної в установленому порядку, або дитини з інвалідністю; 3) проходження боржником строкової військової служби, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період або якщо боржник проходить військову службу та виконує бойові завдання військової служби у бойовій обстановці чи в районі проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях; 4) розстрочення або відстрочення сплати заборгованості за аліментами у порядку, встановленому законом.

Також ОСОБА_1 не надав докази на підтвердження винятків визначених у частині 10 статті 71 Закону України "Про виконавче провадження"

Ураховуючи, що заборгованість за аліментами існує тривалий час і має триваючий характер, на час вжиття державним виконавцем відповідних обмежень не погашена, касаційний суд вважає, що у такому випадку державним виконавцем не порушені основні засади виконавчого провадження, встановлені статтею другою Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , зокрема щодо співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Встановивши, що за боржником рахується заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини, розмір якої перевищує сукупну суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець правомірно виніс постанови про обмеження боржника у встановленні тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві полювання, про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії відносно боржника ОСОБА_1 до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Висновок суду узгоджується з нормами матеріального права, які суд правильно застосував.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

Оскільки оскаржувані постанови державного виконавця винесені згідно з вимогами Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19) , направлені на забезпечення прав третьої особи - дитини, жодним чином не позбавляють боржника права на працю, то доводи касаційної скарги щодо порушення оскаржуваною постановою його прав є неспроможними.

Аргументи касаційної скарги зводяться до неправильної оцінки судами доказів щодо наявної у ОСОБА_1 заборгованості зі сплати аліментів та переоцінки цих доказів, при цьому розмір заборгованості у цій справі не оскаржується. Заявник вважає незаконними вжиті оскаржуваними постановами державного виконавця обмеження щодо нього.

Разом із тим суд касаційної інстанції в силу вимог статті 400 ЦПК України позбавлений можливості встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.