розглянувши у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 14 квітня 2020 року у складі судді Скиба М. М та на постанову Донецького апеляційного суду від 18 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Канурної О. Д., Агєєва О.В., Папоян В. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Донецької міської ради, Служби автомобільних доріг у Донецькій області про припинення права власності на земельні ділянки та відшкодування майнової шкоди,

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Донецької міської ради, Служби автомобільних доріг у Донецькій області про припинення права власності на земельні ділянки та відшкодування майнової шкоди.

Позов обґрунтовано тим, що у 2015 році позивач успадкувала земельну ділянку

(пай 1), розташовану у м. Донецьку, площею 0,5822 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1410137700:01:001:0061.

У 2016 році позивач прийняла у спадщину земельну ділянку (пай 2), розташовану

у м. Донецьку, площею 0,5544 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1410137700:01:001:0063.

Одночасно з відкриттям спадщини у 2016 році позивач отримала від родини спадкодавця документи, що свідчать про те, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 1410137700:01:001:0063 відійшла під автомагістраль загального користування Запоріжжя-Донецьк (обхід міста Донецька, 4 черга), а на земельній ділянці з кадастровим номером 1410137700:01:001:0061 побудована допоміжна ґрунтова дорога, яка перегородила земельну ділянку та річку, що унеможливлює використання земельних ділянок за цільовим призначенням.

Донецькою міською радою прийняте рішення від 17 грудня 2010 року № 2/125 "Про надання Службі автомобільних доріг у Донецькій області дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у постійне користування для реконструкції автомобільної дороги загального користування (в обхід міста Донецька, 4 черга) на території Ленінського, Петрівського та Кіровського районів

м. Донецька.

Рішенням Донецької міської ради від 25 грудня 2013 року № 42/29 вирішено здійснити викуп земельних ділянок, проте договір викупу земельних ділянок для суспільних потреб укладено так і не було.

Служба автомобільних доріг у Донецькій області листом № 01.3-191 повідомила позивача про те, що в зв`язку з тим, що Службою автомобільних доріг у Донецькій області не здійснюється управління на тимчасово окупованій та непідконтрольній території, позивачу відмовлено у викупі земельних ділянок у зв`язку з відсутністю суспільної потреби у використанні зазначених ділянок.

Позивач зазначала, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 1410137700:01:001:0063 (пай 1) відійшла під автомагістраль загального користування Запоріжжя-Донецьк (обхід міста Донецька, 4 черга), а на земельній ділянці з кадастровим номером 1410137700:01:001:0061 побудована допоміжна ґрунтова дорога ще у 2012 році (додаток 10 - звіти з будівництва, додаток 11 - карта Державного земельного кадастру з відбудованою автомагістраллю), проте вартість ділянок на момент звернення із позовом їй не відшкодована.

Позивач вказувала, що діями та бездіяльністю Служби автомобільних доріг у Донецькій області та Донецької міської ради їй завдано майнової шкоди, оскільки відповідачі без попереднього викупу, без припинення права власності та попереднього відшкодування вартості земельних ділянок здійснили забудову автомагістралі.

Посилаючись на зазначене, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд припинити право власності ОСОБА_1 на земельні ділянки з кадастровими номерами 1410137700:01:001:0063 (пай 1), 1410137700:01:001:0061 (пай 2), що розташовані у колишньому КСП "Широкий", Ленінський район міста Донецька; відшкодувати майнову шкоду шляхом стягнення із Служби автомобільних доріг у Донецькій області та Донецької міської ради вартості земельних ділянок з кадастровими номерами 1410137700:01:001:0063, 1410137700:01:001:0061 у сумі 136 352,00 грн з урахуванням 217 511,07 грн інфляційного збільшення та 23 826,11 грн 3 % річних, а разом - 377 729,18 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 14 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 18 серпня

2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із недоведеності порушення прав позивача.

На момент звернення позивача до суду трирічний строк з моменту прийняття відповідного рішення сплив, договір купівлі-продажу земельної ділянки між Донецькою міською радою та позивачем чи попереднім власником земельної ділянки - ОСОБА_2 укладений не був, рішення Донецької міської ради в частині викупу земельної ділянки з кадастровим номером 1410137700:01:001:0063 для суспільних потреб втратило чинність, а отже, відсутні підстави для покладення зобов`язання на відповідачів з оплати вартості земельної ділянки на підставі норм Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" (1559-17) та припинення права власності позивача на земельні ділянки на цій підставі.

Позивач не довела завдання шкоди саме Донецькою міською радою, Службою автомобільних доріг у Донецькій області, а тому відповідно до статті 1166 ЦК України недоведеним є і наявність у відповідачів перед позивачем відповідного зобов`язання з її відшкодування.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

01 грудня 2020 року ОСОБА_1 подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 14 квітня 2020 року та на постанову Донецького апеляційного суду від 18 серпня 2020 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.

У березні 2021 року справу № 225/92/20 передано до Верховного Суду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Як напідставу касаційного оскарження ОСОБА_1 посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано статтю 1166 ЦК України, оскільки не враховано правові висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду з розгляду цивільних і кримінальних справ та Верховного Суду з приводу застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, що викладені в постановах від 09 грудня 2020 року у справі № 705/1087/20-ц, від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17.

Суди повно та всебічно не дослідили обставини та докази у справі, не взяли до уваги, що публічна кадастрова карта - це інформаційний портал, на якому оприлюднюються відомості Державного земельного кадастру. Відомості, що містяться у публічній кадастровій карті, є достовірними і мають офіційний характер.

З роздруківок сайту "map.land.gov.ua" вбачається, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 1410137700:01:001:0063 зайнята дорогою, позначеною як Н-15, тобто відбулася забудова земельної ділянки.

Служба автомобільних доріг у Донецькій області як єдиний суб`єкт, який здійснює будівництво доріг загального користування, не спростувала факт забудови земельної ділянки з кадастровим номером 1410137700:01:001:0063 та не довела, що шкода, завдана позивачу забудовою земельної ділянки, заподіяна не нею.

Суди не звернули уваги, що забудова спірних земельних ділянок відбулася без достатніх правових підстав, а саме: без викупу цих земельних ділянок для суспільних потреб.

Доводи інших учасників справи

У квітні 2021 року Служба автомобільних доріг у Донецькій області подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність доводів касаційної скарги.

Правові висновки, на які посилається позивач у касаційній скарзі, не є релевантними обставинам, що розглядаються у цій справі, отже, їх не можливо застосувати як правові висновки у схожих справах.

Позивач не надала суду доказів, які підтверджують захоплення земельної ділянки Службою автомобільних доріг у Донецькій області, користування нею, забудову допоміжної ґрунтової дороги та інше.

Процедура викупу земельних ділянок, що передбачена законодавством України, не була проведена. За Службою автомобільних доріг у Донецькій області не зареєстровано право постійного користування земельними ділянками, що є предметом спору у цій справі.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину від 10 червня 2016 року за заповітом ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею

0,5822 га, кадастровий номер 1410137700:01:001:0061.

Відповідно до рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 21 червня 2018 року у справі № 225/6456/17 за позивачем в порядку спадкування за заповітом визнано право власності на земельну ділянку площею 0,5544 га, яка розташована

у м. Донецьк, колишнє КСП "Широкий" Ленінського району, - пай № НОМЕР_1, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 1410137700:01:001:0063.

Згідно з витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

від 05 серпня 2018 року № 140430451 позивач є власником земельної ділянки площею 0,5544 га, кадастровий номер 1410137700:01:001:0063.

Згідно з рішенням Донецької міської ради від 25 грудня 2013 року № 42/29 вирішено викупити для суспільних потреб земельні ділянки у зв`язку з реконструкцією автомобільної дороги загального користування Запоріжжя-Донецьк, зокрема, земельну ділянку з кадастровим номером 1410137700:01:001:0063.

11 березня 2014 року виконавчим комітетом Донецької міської ради

ОСОБА_2 (попередній власник ділянки з кадастровим номером 1410137700:01:001:0063) направлено повідомлення про викуп земельної ділянки для суспільних потреб, в якому запропоновано умови викупу земельної ділянки та повідомлено про необхідність надання відповіді на пропозицію протягом одного місяця. До зазначеного повідомлення додано витяг з рішення Донецької міської ради

від 25 грудня 2013 року № 42/29 та експлікація земельних угідь з зазначенням схеми вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 1410137700:01:001:0063

від 2011 року "Реконструкція автомобільної дороги державного значення Запоріжжя-Донецьк на ділянці км 214+500 - км 217+000 (обхід м. Донецька, 4 черга), Донецька область".

15 квітня 2014 року ОСОБА_2 направив лист Донецькій міській раді, в якому повідомив, що не заперечує проти викупу земельної ділянки, проте до укладання договору просив вирішити питання про викуп сусідньої ділянки, яка належить ОСОБА_3

23 січня 2017 року позивач направила лист до Донецької міської ради з проханням відшкодувати вартість ділянок, що відійшли під автомагістраль загального користування Запоріжжя-Донецьк та до Служби автомобільних доріг у Донецькій області.

28 січня 2019 року Службою автомобільних доріг у Донецькій області листом повідомлено позивача про те, що на сьогодні немає суспільної необхідності у викупі земельних ділянок, що перебувають у власності позивача, для суспільних потреб та здійснення відшкодування їх вартості.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Перевіривши доводи касаційної скарги у межах та з підстав касаційного перегляду, вивчивши аргументи, викладені у відзиві, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просила припинити її право власності на земельні ділянки та відшкодувати їй майнову шкоду у зв`язку із примусовим відчуженням земельних ділянок із мотивів суспільної необхідності та здійснення забудови під автомагістраль.

Відповідно до пункту ґ) частини першої статті 140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб.

Згідно зі статтею 10Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності"ініціатива щодо викупу земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб може належати лише органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування, спеціальним адміністраціям щодо управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду, особам, які отримали спеціальний дозвіл (ліцензію) на користування надрами, і підприємствам, які здійснюють будівництво, капітальний ремонт, реконструкцію, експлуатацію об`єктів транспортної та енергетичної інфраструктури, захисних гідротехнічних споруд і які погодили місце розташування таких об`єктів у випадках та в порядку, визначених статтею 151 ЗК України.

За наслідками розгляду пропозицій суб`єктів, зазначених в абзаці першому частини першої цієї статті, відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня надходження такої пропозиції приймає рішення про викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, здійснюється шляхом укладення договору купівлі-продажу, що підлягає нотаріальному посвідченню. У разі надання особі у власність земельної ділянки чи іншого майна замість викупленого може укладатися договір міни.Викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, може здійснюватися лише за згодою їх власників.

У разі досягнення згоди щодо викупу земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, сторони укладають договір купівлі-продажу (інший правочин, що передбачає передачу права власності).

У разі якщо протягом одного року з дня прийняття рішення про викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб (крім випадків, коли допускається примусове відчуження цих об`єктів з мотивів суспільної необхідності) договір купівлі-продажу (інший правочин, що передбачає передачу права власності) з власником земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, не укладений, таке рішення втрачає чинність.

Рішення про викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для суспільних потреб з підстав, які допускають примусове відчуження цих об`єктів з мотивів суспільної необхідності, втрачає чинність у разі, якщо протягом одного року з дня прийняття рішення відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування не звернувся до суду з позовом про примусове відчуження цих об`єктів або якщо рішення суду про відмову у задоволенні цього позову набрало законної сили.

Рішення про викуп земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, для будівництва, капітального ремонту, реконструкції та обслуговування автомобільних доріг, мостів, естакад та об`єктів, необхідних для їх експлуатації, втрачає чинність, якщо протягом трьох років з дня прийняття рішення відповідний орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування не звернувся до суду з позовом про примусове відчуження цих об`єктів або якщо рішення суду про відмову в задоволенні цього позову набрало законної сили.

Як встановили суди, Донецькою міською радою ухвалено рішення від 25 грудня

2013 року № 42/29 про викуп в комунальну власність земельних ділянок загальною площею 16,6035 га, які перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, для суспільних потреб, у зв`язку з реконструкцією автомобільної дороги загального користування Запоріжжя-Донецьк, в додатку до зазначеного рішення наведена лише Ділянка 1, яка на той момент належала ОСОБА_2 .

Суди також встановили, що на час звернення позивача до суду трирічний термін від прийняття відповідного рішення сплив, договір купівлі-продажу земельної ділянки між Донецькою міською радою та позивачем чи попереднім власником земельної ділянки - ОСОБА_2 укладений не був, рішення Донецької міської ради, в частині викупу ділянки з кадастровим номером 1410137700:01:001:0063 для суспільних потреб, втратило чинність, отже, відсутні підстави для покладення зобов`язання на відповідачів з оплати вартості земельної ділянки на підставі норм Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності" (1559-17) та припинення права власності позивача на земельні ділянки на цій підставі.

Щодо відшкодування збитків Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач не довела забудову земельних ділянок

з кадастровими номерами 1410137700:01:001:0063, 1410137700:01:001:0061 під магістраль.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частиною першою статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Підстави і порядок відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам передбачені статтями 156, 157 ЗК України.

Відповідно до статті 156 ЗК України, власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: а) вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов`язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; б) тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; в) встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; г) погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; ґ) приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; д) неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки; е) використання земельних ділянок для потреб нафтогазової галузі; є) використання земельних ділянок для потреб надрокористування з метою дослідно-промислової розробки родовищ бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення та/або видобування бурштину, інших корисних копалин загальнодержавного значення.

Відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, які використовують земельні ділянки, а також органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, громадяни та юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів або погіршує якість земель, розташованих у зоні їх впливу, в тому числі внаслідок хімічного і радіоактивного забруднення території, засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і стічними водами. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (частини перша, третя статті 157 ЗК України).

Відповідно до пункту 1 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284 (284-93-п) (далі - Порядок № 284), власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

Розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими органами сільських, селищних, міських рад. До складу комісій включаються представники Київської, Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, виконавчих органів сільських, селищних, міських рад (голови комісій), власники землі або землекористувачі (орендарі), яким заподіяні збитки, представники підприємств, установ, організацій та громадяни, які будуть їх відшкодовувати, представники територіальних органів Держгеокадастру, Держекоінспекції, фінансових органів, органів у справах містобудування і архітектури. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії (пункт 2 Порядку № 284).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 284 збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій, а у разі вилучення (викупу) земельних ділянок - після прийняття відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування рішення про вилучення (викуп) земельних ділянок в межах їх повноважень у період до державної реєстрації підприємством, установою, організацією або громадянином речового права на земельну ділянку у порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (1952-15) .

Судами встановлено, що позивач не довела, що діями відповідачів їй завдано шкоди.

Доводи касаційної скарги щодо забудови спірних земельних ділянок є аналогічними тим, що були викладені в апеляційній скарзі та були предметом перевірки судом апеляційної інстанції, на які він надав умотивовані відповіді у своєму рішенні.

Зазначення в касаційній скарзі, що суди не врахували висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і касаційних справ, не мають правового значення, оскільки відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Доводи касаційної скарги про те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано статтю 1166 ЦК України, оскільки не враховано правові висновки Верховного Суду з приводу застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладені в постановах від 09 грудня 2020 року у справі

№ 705/1087/20-ц, від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17,

є необґрунтованими, оскільки фактичні обставини у цих справах є відмінними від обставин у справі, яка переглядається.

У справах, які наводить ОСОБА_1 як приклади неврахування правих висновків, встановлені інші обставини, тому висновки у вказаних постановах не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.Правовідносини у вказаних справах та справі, що переглядається, є відмінними.

Колегія суддів наголошує, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин із метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до роздруківок з сайту "map.land.gov.uа" (на яких в пошуковому полі зазначені кадастрові номери земельних ділянок 1410137700.01.001.0063 та 1410137700.01.001.0061) вбачається, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 1410137700.01.001.0063 зайнята дорогою, позначеною як Н-15.

Суд зазначив, що право власності власника земельної ділянки з кадастровим номером 1410137700.01.001.0063 було порушено, у зв`язку з чим у позивача наявне право на відшкодування завданої матеріальної шкоди відповідно до статей 1218, 1166 ЦК України. Водночас суд зазначив, що в роздруківках з сайтів "altcom.ua", "dn.vgorode.ua", "donbass.ua", "сfts.org.ua" мова йде про будівництво та реконструкцію дороги Донецьк-Запоріжжя. З роздруківки з сайту "altcom.ua" відомо, що він є сайтом фінансово-промислової групи "Альтком". У роздруківці з сайту "сfts.org.ua" мова йде про те, що пресс-служба групи "Альтком" повідомляє, що начальник СУ1 ООО "Дорожне будівництво "Альтком" надав коментарі про плани дорожніх будівельників на поточний рік, зокрема про будівництво траси Донецьк-Запоріжжя до Євро-2012. Отже, в жодній з зазначених роздруківок не вказується, що відповідні будівельні роботи по реконструкції траси Запоріжжя-Донецьк здійснювались Донецькою міською радою чи Службою автомобільних доріг у Донецькій області або відбувались на їх замовлення. Суд наголосив, що експлікація земельних угідь із зазначенням схеми вилучення земельної ділянки з кадастровим номером 1410137700:01:001:0063 від 2011 року"Реконструкція автомобільної дороги державного значення Запоріжжя-Донецьк на ділянці км 214+500 - км 217+000 (обхід м. Донецька, 4 черга), Донецька область" свідчить лише про плани щодо викупу зазначеної земельної ділянки для суспільних потреб, який так і не відбувся.

Отже, суди обґрунтовано встановили, що позивачем не доведено завдання шкоди саме Донецькою міською радою, Службою автомобільних доріг у Донецькій області.

Інші доводи касаційної скарги в сукупності зводяться до незгоди із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, неправильного розуміння заявником вимог чинного законодавства та помилкового тлумачення характеру спірних правовідносин.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, правильно застосували норми матеріального права, та з урахуванням підстав і предмета позову вирішили спір.

Доводи касаційної скарги про неповне встановлення судами обставин справи, ненадання належної оцінки доказам є безпідставними та зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі

№ 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Російської Федерації", "Нєлюбін проти Російської Федерації").

Таким чином, Верховний Суд як суд права не має повноважень втручатися в оцінку доказів, надану судами першої та апеляційної інстанцій, вдаватися до переоцінки доказів та підміняти собою апеляцію.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, висновків судів не спростовують, на законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень не впливають, судові процедури повинні бути справедливі для всіх учасників процесу, що відповідає положенням статті 6 Конвенції, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.