розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства "Альфа-Банк" про захист прав споживачів, повернення банківського вкладу, за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 лютого 2021 року, ухвалене суддею Нерушкою Т. І., та постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 травня 2021 року, прийняту колегією суддів у складі: Височанської Н. К., Одинака О. О., Половінкіної Н. Ю.,

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із указаним позовом, посилаючись на те, що 20 лютого 2014 року між нею та Акціонерним товариством "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк") в особі начальника Кіцманського відділення укладено договір банківського вкладу № 12, на підставі якого вона того ж дня внесла 100 тис. грн, 18 квітня 2014 року - 15 тис. доларів США та 5 тис. євро, 28 квітня 2014 року - 10 тис. доларів США. Договір депозиту укладено на строк до 20 лютого 2015 року включно. Проте після закінчення строку договору вклади з нарахованими на них відсотками їй не були виплачені.

20 листопада 2014 року вона звернулася до банку із вимогою повернути їй вклади із нарахованими на них відсотками, проте отримала відмову із зазначенням, що договору вкладу банк із нею не укладав, у АТ "Укрсоцбанк" такий договір не обліковується.

Крім того, ОСОБА_1 зазначила, що 18 лютого 2014 року її чоловік ОСОБА_2 також уклав із АТ "Укрсоцбанк" договір банківського вкладу № 15/16/2.64, на підставі якого вніс на депозит 500 тис. грн, 75 тис. доларів США та 75 тис. євро.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер і вона успадкувала його право на банківські вклади, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину.

Враховуючи викладене та посилаючись на те, що вказані вище банківські вклади їй не повернуті, позивачка просила стягнути з відповідача: на підставі договору банківського вкладу № 12 заборгованість у розмірах 100 тис. грн, 25 тис. доларів США та 5 тис. євро, а також відсотки за розміщення вкладу в гривнях у розмірі 22 873 грн 97 коп.; на підставі договору банківського вкладу № 15/16/2.64: заборгованість у розмірі 500 тис. грн, відсотки за розміщення вкладу у гривні у розмірі 114 369 грн 86 коп., заборгованість у розмірі 75 тис. доларів США, відсотки за розміщення вкладу в доларах США у розмірі 12 307,19 доларів США, заборгованість у розмірі 75 тис. євро, відсотки за розміщення вкладу в євро у розмірі 12 307,19 євро.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 лютого 2021 року, залишеним без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 18 травня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з АТ "Альфа-Банк" на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором банківського вкладу від 20 лютого 2014 року № 12 у сумах 122 873 грн 97 коп., 25 тис. доларів США та 5 тис. євро. Стягнуто з АТ "Альфа-Банк" на користь ОСОБА_1, згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 29 жовтня 2014 року після смерті ОСОБА_2, за договором банківського вкладу від 18 лютого 2014 року заборгованість у сумах 614 369 грн 86 коп., 87 307,19 доларів США та 87 307,19 євро. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач довела належними та допустимими доказами факт внесення нею та її чоловіком коштів на депозити, відкриті в АТ "Альфа-Банк".

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У травні 2021 року до Верховного Суду АТ "Альфа-Банк" подало касаційну скаргу, у якій просило скасувати рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 лютого 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 травня 2021 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Заявник посилався на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи

У липні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому посилалася на законність та обґрунтованість судових рішень та просила залишити їх без змін, а касаційну скаргу АТ "Альфа-Банк" - без задоволення.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 10 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Ухвалою Верховного Суду від 09 вересня 2021 року справу призначено до розгляду у складі п`яти суддів.

Обставини справи, встановлені судами

20 лютого 2014 року між ПАТ "Укрсоцбанк" в особі начальника Кіцманського відділення Чернівецької обласної філії Василькової В. Г. та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу № 12, згідно з пунктом 1.1 якого внесення клієнтом грошових коштів підтверджується банком шляхом видачі розпорядження та договору.

20 лютого 2014 року ОСОБА_1 внесла депозитний вклад у сумі 100 тис. грн, що підтверджується розпорядженням банку на внесення коштів на депозит від 20 лютого 2014 року.

18 квітня 2014 року ОСОБА_1 внесла депозитний вклад у сумі 15 тис. доларів США та 5 тис. євро, що підтверджується розпорядженням банку на внесення коштів на депозит від 18 квітня 2014 року.

28 квітня 2014 року ОСОБА_1 внесла депозитний вклад у сумі 10 тис. доларів США, що підтверджується розпорядженням банку на внесення коштів на депозит від 28 квітня 2014 року.

Пунктом 1.1. договору передбачено нарахування та сплату банком відсотків за розміщення депозитного вкладу у гривні в розмірі 23 % річних.

Відповідно пункту 2.2 договору нарахування процентів на вклад здійснюється за фактичну кількість днів у році з врахуванням фактичного залишку коштів на рахунку. При розрахунку процентів не враховуються день початку та день закінчення строку, на який залучається депозитний вклад.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що депозитний вклад залучається на строк з 20 лютого 2014 року по 20 лютого 2015 року включно.

Також судами встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_2 .

Згідно зі свідоцтвом про право па спадщину за законом від 29 жовтня 2014 року позивач ОСОБА_1 є спадкоємицею права на банківські вклади ОСОБА_2 в АТ "Укрсоцбанк" на суму 500 тис. грн, 75 тис. доларів США, 75 тис. євро, які відкриті ОСОБА_2 на підставі договору банківського вкладу від 18 лютого 2014 року № 15/16/2.64.

Відповідно до пункту 1.1 договору № 15/16/2.64 ОСОБА_2 вніс депозитний вклад у сумі 500 тис. грн, 75 тис. доларів США, 75 тис. євро, що також підтверджується довідкою начальника Кіцманського відділення АТ "Укрсоцбанк" від 15 жовтня 2014 року № 32.

Пунктом 1.1 договору № 15/16/2.64 передбачено нарахування та сплату банком відсотків за розміщення депозитного вкладу у гривнях у розмірі 23 % річних, за розміщення депозитного вкладу у доларах США у розмірі 16,5 % річних та за розміщення депозитного вкладу у євро у розмірі 16,5 % річних.

Відповідно пункту 2.2 договору № 15/16/2.64 нарахування процентів на вклад здійснюється за фактичну кількість днів у році з врахуванням фактичного залишку коштів на рахунку. При розрахунку процентів не враховуються день початку та день закінчення строку, на який залучається депозитний вклад.

Пунктом 1.2. договору № 15/16/2.64 встановлено, що депозитний вклад залучається на строк з 18 лютого 2014 року по 18 лютого 2015 року включно.

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 01 вересня 2020 року, яке набрало законної сили, у задоволенні позову АТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 недійсним відмовлено.

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадах: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором (частина перша статті 1058 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається в письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (z1256-03) (далі - Положення № 516), передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до пункту 2.9 глави 2 розділу ІV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 (далі - Інструкція № 174) (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), передбачено, що банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 (z1172-03) (далі - Інструкція № 492) (у редакції на час виникнення спірних правовідносин), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8 Інструкції № 492); договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі, один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9 Інструкції № 492); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції № 492).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам і використання коштів за цими рахунками. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Згідно з пунктом 1.1 глави 1 розділу IV Інструкції № 174 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать, зокрема, заява на переказ готівки (додаток 8) та заява на видачу готівки (додаток 10).

Пунктом 1.2 глави 1 розділу IV Інструкції № 174 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що цією Інструкцією визначені зразки касових документів, на підставі яких здійснюються приймання і видача готівки з операційної каси. Бланки касових документів виготовляються з урахуванням їх зразків друкарським способом або з використанням комп`ютерної техніки з відображенням обов`язкових реквізитів, передбачених цією Інструкцією, крім грошових чеків, які виготовляються лише друкарським способом.

Відповідно до пункту 1.3 глави 1 розділу IV Інструкції № 174 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) касові документи мають містити такі обов`язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.

Аналіз зазначених норм матеріального права свідчить про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 21 листопада 2018 року у справі № 727/6902/15-ц (провадження № 61-40082св18), від 14 листопада 2019 року у справі № 752/3746/15-ц (провадження № 61-6196св19), від 01 лютого 2018 року у справі № 727/6902/15-ц (провадження № 61-677св18), від 03 червня 2020 року у справі № 752/7208/15-ц (провадження № 61-14740св19) та від 24 жовтня 2018 року у справі № 752/3746/15-ц (провадження № 61-21029св18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19) звернула увагу на те, що відповідно до усталеної судової практики письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Заява на внесення готівки не є прибутковим касовим документом, передбаченим Інструкцією № 174, та не засвідчує факт прийняття банком від відповідача готівки, а судам нижчих інстанцій необхідно у порядку, передбаченому процесуальним законом, перевіряти доводи і докази сторін стосовно додержання письмової форми договорів банківського вкладу та щодо розмірів вкладів, досліджувати документи про укладення договорів, перевіряти проведення розрахунків, внесення сум і наводити відповідні висновки у судовому рішенні.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що суди мають у порядку, передбаченому процесуальним законом, перевіряти доводи сторін і досліджувати докази стосовно додержання письмової форми договорів банківського вкладу, враховуючи, що недотримання уповноваженими працівниками банку вимог законодавства у сфері банківської діяльності та внутрішніх вимог банку щодо залучення останнім вкладу (депозиту) (зокрема, й через видання документів на підтвердження внесення коштів, які не відповідають певним вимогам законодавства й умовам договору банківського вкладу) не може свідчити про недотримання сторонами письмової форми цього договору.

АТ "Альфа-Банк" в апеляційній скарзі наголошувало, що в нього не обліковуються будь-які депозитні рахунки, відкриті на ім`я ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а укладені між сторонами та із померлим ОСОБА_2 договори не відповідають за формою та змістом договорам банківського вкладу, типові форми яких були затверджені та діяли у банку станом на лютий 2014 року.

Крім того, банк посилався на те, що надані позивачем розпорядження на підтвердження внесення нею та померлим ОСОБА_2 грошових коштів на рахунки банківської установи не відповідають звичаям ділового обороту, суперечать визначеним Національним банком України формам ведення та обліку касових операцій, на них відсутні підписи касира, а тому не можуть бути підтвердженням здійснення касової операції через касу банку.

Наведеного апеляційний суд у порушення статті 367 ЦПК України належним чином не перевірив.

Апеляційним судом у порядку, передбаченому процесуальним законодавством, не встановлено: чи додержана між сторонами письмова форма договорів банківського вкладу, чи відповідають надані позивачем розпорядження про внесення коштів до банківської установи вимогам Інструкції № 492, а також не перевірено розміру вкладу та наданий позивачем розрахунок, не досліджено обґрунтованість та правильність цього розрахунку.

Погодження з вимогами позивача у цих питаннях має знайти відображення у процесі належного мотивування та ретельної оцінки сукупності доказів у справі.

Копія висновку експерта від 28 січня 2015 року, що наявна у справі (а. с. 47--57, т.1) містить лише окремі фрагменти (витяг), що суттєво впливає на можливість оцінки такого висновку разом з іншими доказами у справі.

Окрім того, покладаючи в основу рішення висновки, що викладені у рішенні Кіцманського районного суду Чернівецької області від 19 вересня 2020 року та постанові Чернівецького апеляційного суду від 12 січня 2021 року у справі за позовом АТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 про визнання свідоцтва про право на спадщину за законом недійсним, апеляційний суд не звернув уваги на те, що Верховний Суду ухвалою від 19 квітня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Альфа-Банк" на зазначені судові рішення, тобто судовий розгляд справи не закінчено.

Верховний Суд в аналогічній справі в постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 752/3746/15-ц (провадження № 61-6196св19) вказав: ураховуючи те, що Василькова Г. В. - начальник Кіцманського відділення АТ "Укрсоцбанк", тобто як посадова особа Кіцманського відділення АТ "Укрсоцбанк", зловживаючи своїм службовим становищем, протягом тривалого часу, користуючись довірою фізичних осіб, отримувала від них значні суми коштів, як у гривнях, так і в іноземній валюті, і від імені банку укладала з ними депозитні договори, при цьому кошти на банківські рахунки не надходили, має місце шкода, яка відшкодовується винною особою у разі доведення вини при наявності судового рішення у кримінальному провадженні. Отже, у даному випадку мають місце деліктні правовідносини, а не договірні, а ОСОБА_1 пред`явила позовні вимоги до банку як до сторони договорів.

Разом з тим апеляційному суду належить перевірити висновки суду першої інстанції з приводу того, що розпорядження на внесення коштів на депозит (а. с. 11-13, 164-174, т. 1) відповідають вимогам, які ставляться до таких документів, звернувши увагу на форму та зміст вказаних розпоряджень, спростувати або прийняти доводи банку щодо відсутності у вказаних розпорядженнях відомостей про внесення коштів до каси банку, а не лише вказівку про можливість такого зарахування грошей банком.

Суд апеляційної інстанції, зокрема, не звернув уваги на те, що розпорядження на внесення ОСОБА_1 коштів на депозит датоване 20 лютого 2014 року, дата договору у ньому вказана 29 квітня 2011 року, дата внесення коштів та дата закінчення депозиту - 20 лютого 2014 року (а. с. 11, т. 1), у розпорядженнях на внесення коштів на депозит від 18 квітня 2014 року та від 28 квітня 2014 року дата договору вказана 29 квітня 2011 року, дата внесення коштів - 20 лютого 2014 року, дата закінчення депозиту - 20 лютого 2015 року (а. с. 12, 13, т. 1).

Також апеляційний суд не дав оцінки аналогічним розпорядженням щодо клієнта ОСОБА_2, зокрема у розпорядженні від 03 листопада 2011 року дата договору вказана 03 листопада 2011 року, а номер - 64, у розпорядженні від 12 серпня 2009 року дата договору та дата залучення коштів - 12 серпня 2009 року, а дата повернення депозиту - 12 листопада 2009 року (а. с. 164 -174, т. 1).

У той же час апеляційний суд, задовольняючи вимоги за цими розпорядженнями, вказав, що договір депозиту № 15/16/2.64 з ОСОБА_2 було укладено у 2014 році.

Ураховуючи те, що суд касаційної інстанції позбавлений права досліджувати докази, які не були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, відтак, і ухвалити своє рішення не має процесуальної можливості.Згідно з частиною третьою статті 411 ЦПК Українипідставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.За правилами частини четвертої статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. За викладених обставин доводи, наведені в касаційній скарзі АТ "Альфа-Банк", колегія суддів вважає обґрунтованими та достатніми для скасування постанови апеляційного суду із передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для встановлення вищевказаних обставин та надання належної оцінки усієї сукупності доказів.Керуючись статтями 400, 402, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду