розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" Северина Юрія Петровича на рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2017 року у складі судді Писанця В. А.та постанову Апеляційного суду міста Києва від 23 травня 2018 року у складі колегії суддів: Шахової О. В., Головачова Я. В., Вербової І. М.,

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" (далі - ПАТ КБ "Банк Камбіо") про зобов`язання видати готівкові кошти з поточного рахунку, стягнення пені та трьох процентів річних.

Позов обґрунтований тим, що 15 вересня 2014 року між ПАТ КБ "Банк Камбіо" і ОСОБА_1 укладений договір на відкриття та обслуговування поточного рахунку у національній валюті, згідно з яким банк взяв на себе зобов`язання здійснювати розрахунково - касове обслуговування вказаного поточного рахунку.

17 вересня 2014 на її поточний рахунок зараховано 187 920,00 грн.

23 вересня 2014 року та 24 вересня 2014 року на адресу відповідача направлено заяви про видачу з поточного рахунку готівкових коштів у розмірі 150 000,00 грн та 37 920,00 грн відповідно. Проте 24 вересня 2014 року та 25 вересня 2014 року вона отримала від банку повідомлення про невиконання розрахункових документів відповідно від 24 вересня 2014 року та 25 вересня 2014 року у зв`язку з тим, що у банку відсутні кошти на кореспондентському рахунку.

Відповідач своє зобов`язання за укладеним договором на відкриття та обслуговування поточного рахунку № НОМЕР_1 у національній валюті не виконав.

Позивач просила суд зобов`язати ПАТ "Банк Камбіо" видати їй з поточного рахунку готівкові кошти у сумі 187 920,00 грн, стягнути з відповідача пеню - 939,60 грн та три проценти річних - 77,23 грн.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2017 року, яке залишене без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 23 травня 2018 року,позов задоволено. Зобов`язано ПАТ "Банк Камбіо" видати ОСОБА_1 з поточного рахунку № НОМЕР_1 готівкові кошти в сумі 187 920,00 грн. Стягнено з ПАТ "Банк Камбіо" на користь ОСОБА_1 пеню в розмірі 939,60 грн та три проценти річних - 77,23 грн.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що договором від 15 вересня 2014 року не передбачений інший строк видачі грошових коштів з поточного рахунку, ніж встановлений частиною третьою України, а отже, банк зобов`язаний був видати позивачу грошові кошті на загальну суму 187 920,00 грн не пізніше 25 вересня 2014 року. Відмова банку видати позивачу грошові кошти у встановлений законом строк є порушенням вимог частини третьої статті 1068 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У червні 2018 року ПАТ "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Северина Ю. П. звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Печерського районного суду м. Києва від 02 жовтня 2017 року та постанову Апеляційного суду міста Києва від 23 травня 2018 року, просило скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права.

Суди помилково не взяли до уваги, що в ПАТ "Банк Камбіо" відповідно до рішення Виконавчої дирекції Фонду гарнтування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) від 02 березня 2015 року № 46 розпочату процедуру ліквідації ПАТ "Банк Камбіо" з відшкодуванням з боку Фонду коштів за вкладами фізичних осіб та призначено уповноважену особу на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Додусенка В. І. Рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 22 лютого 2016 року № 212 строк ліквідації банку та повноваження уповноваженої особи продовжено до 01 березня 2018 року включно.

У встановлений законом 30-денний строк з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду ОСОБА_1 не звернулася до відповідача з вимогою визнання її кредитором.

У зв`язку з закінченням строку прийняття вимог кредиторів, вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки вважаються погашеними, відповідно до частини першої статті 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (далі - Закон).

Оскільки на момент ухвалення судом рішення у банку вже було введено тимчасову адміністрацію, це унеможливлює стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж це передбачено Законом.

Посилається на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 04 червня 2018 року у справі № 331/5364/16-ц, провадження № 61-18777св18, від 13 червня 2016 року у справі № 205/8299/15, провадження № 6-1123цс16, які суди не застосували.

Аргументи інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У серпні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.

Відповідно до розпорядження від 15 квітня 2020 року № 1093/0/226-20 "Про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до пунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду", затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя" доповідачем у справі відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Олійник А. С.

Ухвалою Верховного Суду від 19 червня 2020 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2020 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 381/622/17.

Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року касаційне провадження у справі поновлено.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що15 вересня 2014 року між ПАТ КБ "Банк Камбіо" і ОСОБА_1 укладено договір на відкриття та обслуговування поточного рахунку у національній валюті, згідно з яким банк взяв на себе зобов`язання здійснювати розрахунково-касове обслуговування вказаного поточного рахунку.

17 вересня 2014 на поточний рахунок позивача зараховано 187 920,00 грн.

23 вересня 2014 року позивач на адресу відповідача направила заяву щодо видачі з поточного рахунку готівкових коштів у сумі 150 000, 00 грн у строк не пізніше 24 вересня 2014року. На адресу відповідача була направлена ще одна заява щодо видачі з поточного рахунку готівкових коштів у сумі 37 920,00 грн у строк не пізніше 24 вересня 2014 року. Загальна сума, яку відповідач повинен був видати позивачу з поточного рахунку, становила 187 920,00 грн.

24 вересня 2014 року позивач отримала від відповідача повідомлення про невиконання розрахункового документа (вих. № 1 від 24 вересня 2014 року), з тексту якого дізналась, що ПАТ "Банк Камбіо" не виконав вимогу вкладника щодо видачі готівкових коштів згідно із заявою від 23 вересня 2014 року у зв`язку з тим, що немає (недостатньо) коштів на кореспондентському рахунку.

25 вересня 2014 року позивач отримала від відповідача ще одне повідомлення про невиконання розрахункового документа (вих. № 1 від 25 вересня 2014 року), яким відповідач повідомив, що не виконав вимогу позивача щодо видачі готівкових коштів згідно із заявою від 24 вересня 2014 року у зв`язку з тим, що немає (недостатньо) коштів на кореспондентському рахунку.

Суди встановили, що станом на 01 жовтня 2014 року термін прострочення становить 5 днів, отже, розмір пені станосить 5 * 0,1 % = 0,5 %, таким чином, сума пені становить: 187 920 грн (сума боргу) * 0,5% = 939,60 грн.

Сума трьох процентів річних становить: 187 920,00 грн (сума боргу) * 3 % * 5/365=77,23 грн.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) (далі - Закон № 460-ІХ (460-20) ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у червні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ (460-20) .

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду по захист свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вирішуючи спір, суд повинен дати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу позивача на момент його звернення до суду.

Відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону тимчасова адміністрація - це процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з пунктом 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства. Отже, у спорах, пов`язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов`язань перед його кредиторами, норми Закону є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Відповідно до статті 36 Закону врегульовано наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Згідно з пунктом 1 частини п`ятої статті 36 Закону під час тимчасової адміністрації не здійснюється, зокрема, задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку.

Пунктом 1 частини шостої статті 36 цього Закону встановлено, що обмеження, встановлене пунктом 1 частини п`ятої цієї статті, не поширюється на зобов`язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників. Зазначені виплати здійснюються в межах суми відшкодування, що гарантується Фондом.

У доповненні до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду вказано ОСОБА_1, загальна гарантована сума становить 187 937,21 грн ( а. с. 89).

Відповідно до частини другої статті 46 Закону з дня призначення уповноваженої особи Фонду банківська діяльність завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню чи збільшенню ліквідаційної маси.

Порядок задоволення визнаних ліквідатором вимог кредиторів під час ліквідації банку не передбачає можливості задоволення вимог конкретного кредитора поза процедурою, встановленою Законом.

Відкликання Національним банком України на момент вирішення спору банківської ліцензії відповідача і початок процедури його ліквідації як юридичної особи зумовили для позивача настання правових наслідків, зокрема необхідність застосування спеціальної процедури пред`явлення майнових вимог до банку та їх задоволення у передбачених Законом порядку та черговості.

У спорах, пов`язаних з виконанням банком (в якому запроваджена тимчасова адміністрація та/або розпочата процедура ліквідації) зобов`язань перед кредиторами, норми Закону є спеціальними; Закон є пріоритетним щодо інших нормативних актів України у цих правовідносинах.

Запровадження тимчасової адміністрації у банку та початок процедури його ліквідації унеможливлюють стягнення з банку коштів в інший спосіб, аніж це передбачено Законом.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі №127/10129/17, провадження 14-254цс18.

Згідно з постановою правління Національного банку України від 04 грудня 2014 року № 782 "Про віднесення публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" до категорії неплатоспроможних", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 04 грудня 2014 року № 140 "Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві "Банк Камбіо", згідно з яким з 05 грудня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Банк Камбіо".

Відповідно до постанови правління Національного банку України від 27 лютого 2015 року № 144 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо", виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 46 "Про початок процедури ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Додусенка В. І. строком на 1 рік з 02 березня 2015 року до 01 березня 2016 року включно.

На офіційному сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за посиланням http://www.fg.gov.ua/payments/bank-cambio-104.html опубліковано оголошення про те, що з Фонд з 06 березня 2015 року розпочинає виплати коштів вкладникам третьої особи; для отримання коштів вкладники публічного акціонерного товариства "Банк Камбіо" з 06 березня 2015 року по 17 квітня 2015 року включно можуть звертатись до установ банку-агента Фонду ПАТ "Укрінбанк". Виплати гарантованої суми відшкодування здійснюватимуться відповідно до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду від 22 лютого 2016 року № 212 строк ліквідації банку та повноваження уповноваженої особи продовжено до 01 березня 2018 року включно.

На момент ухвалення судом рішення, тобто станом на 02 жовтня 2017 року, у банку вже була введена тимчасова адміністрація та ліквідаційна процедура, а тому стягнення коштів у будь-який інший спосіб, ніж це передбачено Законом, є неможливим.

Верховний Суд зауважує, що відповідно до пункту 9.1 договору договір вступає в силу з дня внесення готівкових коштів у касу банку чи зарахування безготівкових коштів на рахунок, відкритий вкладнику і діє до повного виконання сторонами своїх обов`язків за цим договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року в справі № 381/622/17, провадження № 14-98цс20, зроблено висновок, що вкладник, у якого виник спір із банком стосовно повернення коштів за договором банківського вкладу, строк якого закінчився до запровадження у банку тимчасової адміністрації (якщо такий вкладник не звертався до Фонду чи його уповноваженої особи із заявою про включення його вимог до реєстру вкладників або реєстру акцептованих вимог кредиторів банку), може звернутися до суду з позовом про стягнення з банку заборгованості за відповідним договором банківського вкладу. Запровадження в банку тимчасової адміністрації та початок процедури його ліквідації не забороняють задовольнити позов до такого банку про стягнення з нього коштів на користь вкладника у спорі щодо виконання зобов`язань за договором банківського вкладу, строк якого закінчився до введення в банку тимчасової адміністрації. Таке рішення суду є підставою для звернення вкладника за Законом до Фонду та/або його уповноваженої особи із заявою про включення вимог кредитора банку в межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом до реєстру вкладників, а вимог на суму, що перевищують гарантоване Фондом відшкодування, - до реєстру акцептованих вимог кредиторів банку, які задовольняються з урахуванням черговості, встановленої статтею 52 Закону. Зазначене рішення суду про стягнення з неплатоспроможного банку на користь вкладника заборгованості за договором банківського вкладу на таку черговість не впливає і не змінює її.

Згідно зі змістом судових рішень, які ПАТ "Банк Камбіо" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Камбіо" Северина Ю. П. просить скасувати, суди виходили з того, що договором від 15 вересня 2014 року не передбачений інший строк видачі грошових коштів з поточного рахунку, ніж встановлений частиною третьою статті 1068 ЦК України, а отже, банк був зобов`язаний видати позивачу грошові кошті на загальну суму 187 920,00 грн не пізніше 25 вересня 2014 року. Відмова банку видати позивачу грошові кошти у встановлений законом строк є порушенням вимог частини третьої статті 1068 ЦК України.

Задовольнивши позов, суду першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку, що умовами договору від 15 вересня 2014 року не передбачений інший строк видачі грошових коштів з поточного рахунку, ніж встановлений частиною третьою статті 1068 ЦК України, а отже, банк був зобов`язаний видати позивачу грошові кошті на загальну суму 187 920,00 грн не пізніше 25 вересня 2014 року.

Таким чином, рішення суду про зобов`язання ПАТ "Банк Камбіо" видати ОСОБА_1 з поточного рахунку № НОМЕР_1 готівкові кошти в сумі 187 920,00 грн, пеню - 939,60 грн та три проценти річних - 77,23 грн є підставою для звернення вкладника за Законом до Фонду та/або його уповноваженої особи із заявою про включення вимог кредитора банку в межах гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом до реєстру вкладників, отже, звернення ОСОБА_1 із цим позов є ефективним способ захистом її порушених прав.

Верховний Суд не бере до уваги доводи касаційної скарги, що у зв`язку з закінченням строку прийняття вимог кредиторів, вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки вважаються погашеними відповідно до частини першої статті 49 Закону, з огляду на правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17, провадження № 14-98цс20.

Також не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги, що у встановлений законом 30-денний строк з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку та призначення уповноваженої особи Фонду ОСОБА_1 не звернулася до відповідача з вимогою про визнання її кредитором, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Безпідставними є посилання на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду України від 04 червня 2018 року у справі № 331/5364/16-ц, провадження № 61-18777св18, від 13 червня 2016 року у справі № 205/8299/15, провадження № 6-1123цс16, оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17, провадження № 14-98цс20, відступила від них шляхом конкретизації для забезпечення ефективного захисту прав вкладників і передбачуваності правозастосовної практики.