Позов обгрунтований тим, що 03 вересня 2013 року на підставі нотаріально посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Олійник Л. М. за реєстровим номером 1299 довіреності він уповноважив ОСОБА_2 представляти його інтереси з питань одержання необхідних документів для оформлення та реєстрації права власності у зв`язку з реконструкцією та переплануванням належної йому на праві приватної власності нежитлової будівлі літ. "Б-3", загальною площею 2 714,1 кв. м, АДРЕСА_1 строком до 03 вересня 2016 року. Для цього відповідачу надано право, зокрема, бути його представником у всіх підприємствах, установах, організаціях будь-якої форми власності та підпорядкування, в тому числі комунальних службах м. Харкова, управлінні житлового госпорства, житлово-експлуатаційній конторі та інших установах з питань сплати будь-яких платежів, а також укладати та підписувати договори на обслуговування та додаткові угоди до них.У період дії довіреності та після строку її дії він неодноразово звертався до відповідача з вимогами надати інформацію та відомості про хід виконання довіреності, на що відповідач не відреагував.

Йому стало відомо, що відповідач від його імені підписав договір доручення на обслуговування об`єкта від 12 вересня 2013 року, що має для нього негативні наслідки.

30 жовтня 2017 року він направив відповідачу письмову вимогу про надання інформації (відомостей) та передачу документів, що оформлювалися, приймалися, видавалися останнім, начебто від його імені, на яку ОСОБА_2 також не відреагував.

Посилаючись на те, що відповідач порушив його право на отримання відомостей про виконання доручення, звіту про виконання доручення, всього одержаного відповідачем (у тому числі документів) у зв`язку з виконанням доручення, позивач просив зобов`язати ОСОБА_2 передати йому: детальний звіт про виконання доручення та документи за весь час дії (з 03 вересня 2013 року до 03 вересня 2016 року) довіреності; оригінали документів (у тому числі не виключно, правочинів, актів, декларацій, листів, повідомлень), що були оформлені, прийняті, видані, підписані, відправлені, отримані ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 протягом виконання доручення за довіреністю; оригінал договору доручення на обслуговування об`єкта, який укладений 12 вересня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в особі довіреної особи ОСОБА_2, а також оригінали усіх додатків до цього договору; оригінали документів (у тому числі, але не виключно, актів, декларацій, листів, повідомлень), що були оформлені, прийняті, видані, підписані, відправлені, отримані ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 під час укладення та виконання договору доручення на обслуговування об`єкта, який укладений 12 вересня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в особі довіреної особи ОСОБА_2 ; оригінал довіреності ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2, нотаріально посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Олійник Л.М. за реєстровим № 1299.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 липня 2018 року позов задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 : детальний звіт про виконання доручення та виправдні документи за весь час дії (з 03 вересня 2013 року до 03 вересня 2016 року) довіреності, нотаріально посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Олійник Л. М. 03 вересня 2013 року за реєстровим № 1299;оригінали документів (у тому числі не виключно, правочинів, актів, декларацій, листів, повідомлень), що були оформлені, прийняті, видані, підписані, відправлені, отримані ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 під час виконання доручення за довіреністю, нотаріально посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Олійник Л. М. 03 вересня 2013 року за реєстровим № 1299; оригінал договору доручення на обслуговування об`єкта, який укладений 12 вересня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в особі довіреної особи ОСОБА_2, а також оригінали усіх додатків до цього договору; оригінали документів (у тому числі, але не виключно, актів, декларацій, листів, повідомлень), що були оформлені, прийняті, видані, підписані, відправлені, отримані ОСОБА_2 від імені ОСОБА_1 за час укладення та виконання договору доручення на обслуговування об`єкта, який нібито укладений 12 вересня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в особі довіреної особи ОСОБА_2 ; оригінал довіреності ОСОБА_1 на ім`я ОСОБА_2, нотаріально посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Олійник Л. М. 03 вересня 2013 року за реєстровим номером 1299. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з частиною першою статті 1004 ЦК України повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту виданого йому доручення. Оскільки відповідач не виконав обов`язок за договором доручення про інформування довірителя (позивача) про його виконання та надання відповідної письмової інформації, порушене право позивача підлягає захисту в обраний ним спосіб відповідно до ЦК України (435-15) .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року заочне рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 липня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Відмовивши у позові, суд апеляційної інстанції виходив заналізу тексту довіреності, договору доручення на обслуговування об`єкта від 12 вересня 2013 року та дійшов висновку, що умови договорів та характер доручення не вимагаютьнадання звіту про виконання доручення та документів.

Крім того, суд апеляційної інстанції виходив з того, що 20 лютого 2014 року складено акт приймання-передачі, згідно з яким сторони ( ОСОБА_1 (довіритель) в особі довіреної особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (повірений) засвідчили, що доручення та всі роботи з обслуговування об`єкта, передбачені договором доручення на обслуговування об`єкта від 12 вересня 2013 року, виконані своєчасно та у повному обсязі, претензій сторони не мають. Цей акт приймання-передачі, у встановленому законом порядку не оспорений. 31 жовтня 2017 року ОСОБА_1 направив ОСОБА_2 вимогу про передання йому вичерпної письмової інформації про всі вчинені ним юридичні дії під час виконання доручення за довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Олійник Л. М. 03 вересня 2013 року за реєстровим номером 1299. Вимога направлена у зв`язку з пред`явленим у вересні 2017 року ОСОБА_3 позову до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором доручення на обслуговування об`єкта від 12 вересня 2013 року в розмірі 33 809 619,33 грн. Справа перебуває на розгляді Московського районного суду м. Харкова, спір не вирішений.

Крім того, ОСОБА_1 подав зустрічний позов до ОСОБА_3 про визнання договору доручення на обслуговування об`єкта недійсним у зв`язку з його підробкою.

Короткий зміст вимог касаційноїскарги

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргоюна постанову Харківського апеляційного суду від 25 вересня 2019 року, просив скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване судове рішення є незаконним, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушеннями норм процесуального права.

Обов`язок повіреного після виконання доручення надати звіт та виправдні документи, а також негайно передати все одержане у зв`язку з виконанням доручення, визначений статтею 1006 ЦК України, та має виконуватись відповідачем. Безпідставними є висновки суду апеляційної інстанції про те, що акт приймання-передачі робіт за договором доручення на обслуговування об`єкта від 12 вересня 2013 року в установленому законом порядку не оспорений, оскільки вказаний документ відповідач мав передати йому у порядку виконання доручення. Копія опису вкладення до листа не підтверджує виконання вказаного обов`язку щодо передачі документів.

Аргументи інших учасників справи

Відзив ОСОБА_2 на касаційну скаргу мотивований тим, що оскаржуване судове рішення є законним, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Аналіз тексту довіреності та договору доручення на обслуговування об`єкта свідчить про те, що надання звіту про виконання доручення та документів не вимагалося за умовами вказаних договорів та характером доручення.

20 лютого 2014 року складено акт приймання-передачі, згідно з яким сторони ( ОСОБА_1 (довіритель) в особі довіреної особи ОСОБА_2. та ОСОБА_3 (повірений) засвідчили, що доручення та всі роботи з обслуговування об`єкта, передбачені договором доручення на обслуговування об`єкта від 12 вересня 2013 року, виконані своєчасно та у повному обсязі. Крім того, засобами поштового зв`язку позивачу повернено усі необхідні документи. Також суд апеляційної інстанції неналежним чином повідомив його про час та місце розгляду справи. Суд першої інстанції стягнув витрати на правову допомогу у розмірі 50 000,00 грн, проте обгрунтованість такої суми не перевірив.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 13 листопада 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.

У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що 03 вересня 2013 року на підставі нотаріально посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Олійник Л. М. за реєстровим номером 1299 довіреності ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 представляти його інтереси з питань одержання необхідних документів для оформлення та реєстрації права власності у зв`язку з реконструкцією та переплануванням належної йому на праві приватної власності нежитлової будівлі літ. "Б-3", загальною площею 2 714,1 кв. м, АДРЕСА_1 у м. Харкові строком до 03 вересня 2016 року.

Відповідачу надано право вести переговори та попередньо узгоджувати всі процедурні питання; подавати та підписувати документи (довідки, заяви, технічну документацію та інше), необхідні для виконання повноважень; одержувати оформлені на ім`я позивача документи, у тому числі рішення сесій органів місцевого самоврядування, будь-які дозволи (у тому числі будівельні), будь-які висновки та документи органів ДАБК, тощо; зареєструвати право власності на нерухоме майно на ім`я позивача на об`єкт нерухомого майна в Реєстраційній службі Харківського міського управління юстиції; бути представником ОСОБА_1 у всіх підприємствах, установах, організаціях будь-якої форми власності та підпорядкування, в тому числі комунальних службах м. Харкова, управлінні житлового госпорства, житлово - експлуатаційній конторі та інших установах з питань сплати будь-яких платежів, а також укладати та підписувати договори на обслуговування та додаткові угоди до них; оплачувати належні з позивача платежі (у тому числі державне мито, збори, податки), а також вчинити інші дії, передбачені законодавством України, для такого виду повноважень, та які, на думку представника, будуть доцільними для правильного та ефективного ведення справ ОСОБА_1 .

12 вересня 2013 року в простій письмовій формі укладено договір доручення на обслуговування об`єкта, згідно з яким ОСОБА_1 (довіритель) в особі довіреної особи ОСОБА_2., що діє на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Олійник Л. М. 03 вересня 2013 року за реєстровим номером 1299, доручає, а ОСОБА_3 (повірений) бере на себе зобов`язання до 20 лютого 2014 року виконати за комісійну плату доручення довірителя від його імені та за його рахунок організувати обслуговування об`єкта будівлі літ. Б-3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке включає в себе реконструкцію приміщень будівлі під квартири готельного типу, капітальний ремонт, земляні, санітарно-технічні, електротехнічні, вентиляційні підсобні та інші роботи, забезпечення водопостачання, водовідведення, газопостачання, електропостачання тощо.

20 лютого 2014 року складено акт приймання-передачі, згідно з яким сторони ( ОСОБА_1 (довіритель) в особі довіреної особи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (повірений)) засвідчили, що доручення та всі роботи з обслуговування об`єкта, передбачені договором доручення на обслуговування об`єкта від 12 вересня 2013 року - будівлі літ. Б-3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке включає в себе реконструкцію приміщень будівлі загальною площею 2 770,5 кв. м під 118 однокімнатних квартир готельного типу загальною площею 2 189,7 кв. м, житловою площею 1847,5 кв. м, допоміжною площею 342,2 кв. м, коридорів загального користування площею 447,2 кв. м, та інші роботи, передбачені пунктом 4.1 вказаного договору, виконані своєчасно та у повному обсязі. Претензій сторони не мають.

У вересні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов обгрунтованийтим, що 12 вересня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, в інтересах якого діяв представник за довіреністю від 03 вересня 2013 року ОСОБА_2, укладений договір доручення на обслуговування об`єкта, згідно з якимОСОБА_3 взяв на себе зобов`язання до 20 лютого 2014 року виконати за комісійну плату доручення відповідача від його імені та за його рахунок організувати обслуговування об`єкта - будівлі літ. "Б-3" на АДРЕСА_1 . Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не оплатив послуги ОСОБА_3 за договором, а також не відшкодував залучені ним кошти, просив суд стягнути заборгованість за договором дорученням на обслуговування об`єкта від 12 вересня 2013 року у розмірі 33 809 619,33 грн, з яких: сума залучених коштів - 19 768 251,43 грн;15 % річних - 11 462 877,90 грн; комісійна винагорода - 2 578 490 грн.

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про визнання правочину недійсним. Зустрічний позов обгрунтований тим, що 12 вересня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, в інтересах якого діяв представник за довіреністю від 03 вересня 2013 року ОСОБА_2, укладений договір доручення на обслуговування об`єкта, згідно з яким ОСОБА_3 взяв на себе зобов`язання до 20 лютого 2014 року виконати за комісійну плату доручення відповідача від його імені та за його рахунок організувати обслуговування об`єкта - будівлі літ. "Б-3" на АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 вказував, що спірний договір доручення на обслуговування об`єкта від 12 вересня 2013 року є фіктивним правочином, який вчинено без наміру створення правових наслідків.Посилаючись на те, що спірний договір укладено представником ОСОБА_1 за довіреністю з перевищенням повноважень, просив суд визнати цей договір недійсним.

Справа № 643/12296/17 перебуває на розгляді Московського районного суду м. Харкова, спір на сьогодні не вирішений.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) (далі - Закон № 460-ІХ (460-20) ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).

Касаційна скарга у цій справі подана у жовтні 2019 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ (460-20) .

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, третьою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, третьої статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Верховний Суд зазначає, що довіреність звернена до третьої особи, з якою представник буде вчиняти правчини від імені особи, яка видала довіреність. Довіреність підтверджує наявність повноважень у представника, свідчить, що у представника та особи, яку він представляє, виникли відносини представництва, і представник діє легітимно від імені особи, зазначеної в довіреності.

Відповідно до частини першої статті 1000 ЦК України за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

Згідно зі статтею 1003 ЦК України у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними.

Згідно з частиною першою статті 1004 ЦК України повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення.

Відповідно до статті 1006 ЦК України повірений зобов`язаний: повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення.

За змістом вказаних норм матеріального права довіреність та договір доручення є документами, які посвідчують права представника під час вчинення ним певних дій.

Виходячи зі змісту пункту 3 частини першої статті 3 (свобода договору як засада цивільного законодавства), пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 509, частини першої статті 627 ЦК України укладення договору із погодженням сторонами його умов, що визначені на розсуд сторін з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та становлять зміст договору, зобов`язує сторони виконувати зобов`язання за цим договором належним чином відповідно до його умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526, частина перша статті 628, стаття 629 ЦК України).

Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 після закінчення терміну дії довіреності № 1299, посвідченої приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Олійник Л. М., якою ОСОБА_2 уповноважено на представництво інтересів позивача з питань одержання необхідних документів для оформлення та реєстрації права власності, направив письмову вимогу від 13 жовтня 2017 року про надання повної та вичерпної письмової інформації про всі юридично значущі дії, вчинені ОСОБА_2 під час виконання доручення у період дії довіреності, та після закінчення її строку; відповідач обов`язок за договором доручення про інформування довірителя (позивача) про виконання доручення та надання відповідної письмової інформації, у тому числі за вимогою від 13 липня 2010 року, не виконав.

З урахуванням цього суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову, оскільки зобов`язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Належним є виконання зобов`язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Суд апеляційної інстанції, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відмовив у позові, дійшовши висновку, що умови договорів та характер доручення не вимагають надання звіту про виконання доручення та документів.

Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Обов`язки повіреного за договором доручення визначені статтею 1006 ЦК України. Ці обов`язки є такими, що встановлені безпосередньо законом.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції щодо застосування норм матеріального права з урахуванням встановлених обставин справи відпоідно до підстав позову.

Повірений зобов`язаний вчинити визначені пунктом 2 частини першої статті 1006 ЦК України дії за умови, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення.

Суд першої інстанції, задовольнивши позов, не встановив, що за умовами договору та характером доручення відповідач зобов`язаний був вчинити ті дії, які є змістом позову.

Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши довіреність та договір доручення, обгрунтовано зазначив, що надання звіту про виконання доручення та виправдних документів не вимагалося умовами вказаних догоговорів та характером доручення.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції відступив від предмета спору та перекрутив фактичні обставини справи, неправильно застосував пункт 2 частини першої статті 1006 ЦК України є необгрунтованими, оскільки суд апеляційної інстанції надав правову оцінку встановленим обставинам справи з урахуванням підстав та змісту позову, правильно застосував норми матеріального права. Надана судом апеляційної інстанції правова оцінка договору доручення на обслуговування об`єкта 12 вересня 2013 року та акта - приймання -передачі від 20 лютого 2014 року не є виходом суду за межі позовних вимог, оскільки позивач просив зобов`язати відповідача надати детальний звіт про виконання доручення та документи за період дії довіреності з 03 вересня 2013 року до 03 вересня 2016 року.

Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовим рішенням у справі, помилкового тлумачення норм матеріального права та необхідності переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційноїінстанції.

Щодо посилань відповідача у відзиві на касаційну скаргу на те, що засобами поштового зв`язку позивачу повернено усі необхідні документи; його неналежним чином повідомлено про час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції; суд першої інстанції стягнув витрати на правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн, проте обгрунтованість такої суми не перевірив, необхідно зазначити, що з наведених підстав ОСОБА_2 судові рішення у справі не оскаржував, а правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах доводів касаційної скарги (частина перша статті 400 ЦПК України).