Постанова

Іменем України15 вересня 2021 рокум. Київсправа № 362/525/16-цпровадження № 61-5988св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - ОСОБА_2,

відповідачі: Глевахівська селищна рада Васильківського району Київської області, ОСОБА_3,

представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Київської області Іванніков Іван Михайлович,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2020 року у складі судді Марчука О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Приходька К. П., Таргоній Д. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимогУ лютому 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_3, Глевахівської селищної ради Васильківського району Київської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Васильківського районного нотаріального округу Київської області Іванніков І. М., про звернення стягнення на нерухоме майно.Позовна заява мотивована тим, що 15 листопада 2012 року між нею і ОСОБА_5 було укладено договір позики, за умовами якого вона передала, а ОСОБА_5 отримала в борг грошові кошти у розмірі 343 699,00 грн, що еквівалентно 43 000,00 дол. США, які зобов`язалася повернути у строк до 15 листопада 2015 року з урахуванням офіційного курсу Національного банку України до долара США на час повернення боргу, а якщо позичальник не поверне всю суму боргу до встановленого строку, позикодавець має право на відшкодування в примусовому порядку встановленого індексу інфляції та три проценти річних від простроченої суми. Факт передачі і отримання зазначених коштів підтверджується письмовою розпискою, складеною ОСОБА_5 15 листопада 2012 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, вказані кошти в установлений строк не повернула. Про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_5, до складу якої входить однокімнатна квартира АДРЕСА_1, вона дізналася 23 грудня 2015 року. Із заявою про прийняття спадщини за заповітом до приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу Київської області Іваннікова І. М. звернувся ОСОБА_3 23 грудня 2015 року вона направила приватному нотаріусу Васильківського районного нотаріального округу Київської області Іваннікову І. М. заяву з вимогами кредитора про доведення до відома спадкоємців, які прийняли спадщину, про обов`язок спадкодавця за договором позики повернути кошти, яка була долучена до спадкової справи № 10/2015. 20 січня 2016 року вона пред`явила ОСОБА_3, як спадкоємцю боржника, вимогу (претензію) про сплату боргу спадкодавця та трьох процентів річних одноразовим платежем на підставі положень статей 1281, 1282 ЦК України, проте грошові кошти від спадкоємця не надійшли, тому ОСОБА_1 просила суд звернути стягнення на нерухоме майно, а саме однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, яка є спадщиною позичальника та яку за заповітом успадкував ОСОБА_3, в рахунок погашення боргу ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, у загальному розмірі 1 105 819,46 грн, яка складається із основної заборгованості у розмірі 1 098 865,00 грн і трьох процентів річних у розмірі 6 954,46 грн.

Короткий зміст судових рішеньРішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року, позов ОСОБА_1 задоволено.У рахунок задоволення вимог ОСОБА_1, яка є кредитором спадкодавця ОСОБА_5, звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1, яку було передано ОСОБА_3 в натурі як спадкоємцю ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 6 890,00 грн.Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що спадкодавець відповідача не виконала свої зобов`язання за договором позики від 15 листопада 2012 року, укладеним із ОСОБА_1, та за життя не повернула суму позики у визначеному розмірі, крім того, ОСОБА_3 на вимогу позивача, як кредитора його спадкодавця, не задовольнив вимоги кредитора, а тому відповідно до статті 1282 ЦК України, з метою захисту порушених майнових прав позивача, наявні підстави для звернення стягнення на майно спадкоємця позичальника, яке було передане йому в натурі.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції У квітні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року.Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 вересня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргуУ касаційній скарзі представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.Підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 387/266/17, від 18 листопада 2020 року у справі № 198/67/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди необґрунтовано відхилили клопотання про призначення експертизи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_5 договорів позики з ОСОБА_1 не укладала, розписку від 15 листопада 2012 року про отримання грошових коштів не складала, оскільки не мала потреби в отриманні грошових коштів у розмірі 43 000,00 дол. США та як людина пенсійного віку не мала можливості повернути ці кошти. При цьому суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про призначення у справі судово-технічної експертизи та повторної судової почеркознавчої експертизи. Разом з тим, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, та наявність підписів має підтверджувати наміри і волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Отже, суд безпідставно не дав відповідачу можливості довести свої заперечення щодо нікчемності правочину, яким позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, а у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірного договору у мотивувальній частині судового рішення. Апеляційний суд на вказані обставини належної уваги не звернув та безпідставно залишив без змін рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позов ОСОБА_1 .

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргуУ травні 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що підстав для скасування оскаржуваних судових рішень немає, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що судами допущено порушення норм процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами15 листопада 2012 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 було укладено договір позики, за умовами якого ОСОБА_1 передала у власність, а ОСОБА_5 отримала у борг грошові кошти у розмірі 343 699,00 грн, що згідно з офіційним курсом Національного банку України є еквівалентом 43 000,00 дол. США, які зобов`язалася повернути у строк до 15 листопада 2015 року з урахуванням офіційного курсу Національного банку України до долара США на час повернення боргу. На підтвердження отримання грошових коштів за договором позики від 15 листопада 2012 року у розмірі 43 000,00 дол. США із зобов`язанням повернення цих коштів не пізніше 15 листопада 2015 року ОСОБА_5 15 листопада 2012 року було складено розписку.ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, після смерті якої відкрилась спадщина, до складу якої увійшла квартира АДРЕСА_1 .28 квітня 2015 року ОСОБА_5 було складено заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Іванніковим І. М., згідно з яким вона заповіла вказану квартиру ОСОБА_3, який в установленому законом порядку прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5, звернувшись 13 жовтня 2015 року до приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу Київської області Іваннікова І. М. з відповідною заявою про прийняття спадщини за заповітом від 28 квітня 2015 року.23 грудня 2015 року ОСОБА_1 направила приватному нотаріусу Васильківського районного нотаріального округу Київської області Іваннікову І. М. заяву про долучення до спадкової справи від 13 жовтня 2015 року № 10/2015 інформації про претензії кредитора ОСОБА_5 за договором позики і розпискою від 15 листопада 2012 року.21 січня 2016 року ОСОБА_1 направила ОСОБА_3 як спадкоємцю боржника і нотаріусу, до відома, вимогу (претензію) про обов`язок спадкоємця сплатити суму боргу спадкодавця за договором позики від 15 листопада 2012 року ітри проценти річних одноразовим платежем на підставі статей 1281, 1282 ЦК України.Вказані вимоги кредитора спадкоємцем боржника добровільно виконані не були.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуПоложенням частини другої статті 389 ЦПК України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.Касаційна скарга представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.У статті 1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.Судом установлено, що позичальник ОСОБА_5 померла, борг в установлений строк не повернула.Спадкування, перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України), є підставою для універсального правонаступництва у цивільних правовідносинах. У такому разі відбувається зміна суб`єктного складу у правовідношенні, тобто цивільні правовідносини існують безперервно, не припиняючись, відбувається лише заміна одного із їх учасників.Основною метою універсального правонаступництва є збереження стабільності цивільного обороту за допомогою забезпечення заміни третіми особами тієї особи, яка вибула зі складу учасників цивільного обороту.За правилом статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.Законодавством визначено, що у подібних випадках не відбувається припинення одних правовідносин і виникнення інших, при цьому правовідносини за змістом і природою продовжують існувати за основними своїми характеристиками.Таким чином, у разі смерті спадкодавця спадкоємці, які прийняли спадщину, не відмовилися від її прийняття, замінюють його особу у всіх правовідносинах, що існували на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок смерті спадкодавця.Законодавець зберігає за кредитором право вимоги у разі смерті боржника. У такому випадку відбувається правонаступництво, яке є транслятивним, тобто таким, що переносить права та обов`язки первісного боржника на нового боржника.Право на захист є складовою будь-якого суб`єктивного права. Визнавши за особою певне цивільне право, законодавець тим самим визнає за кредитором право вимагати надання захисту, у тому числі й у судовому порядку.Згідно з абзацом 1 частини другої статті 1282 ЦК України вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. Наведене дає підстави для висновку, що у Кодексі визнається право кредитора на вимогу до спадкоємців.У ЦК України (435-15) серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.Визначення цього балансу законодавцем сформульовано таким чином, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим стосовно до законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.Вказана позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19 травня 2021 року у справі № 522/20081/15-ц (провадження № 61-21510св19).При вирішенні спору про стягнення із спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора встановленню підлягають обставини, пов`язані із з`ясуванням кола спадкоємців, належності спадкодавцю будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна та дотримання кредитором законодавчо визначеного строку пред`явлення вимоги до спадкоємців боржника.У справі, що переглядається, судом установлено, що спадкоємцем позичальника за заповітом від 28 квітня 2015 року є ОСОБА_3, який в установленому законом порядку прийняв спадщину після ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, звернувшись 13 жовтня 2015 року до приватного нотаріуса Васильківського районного нотаріального округу Київської області Іваннікова І. М. з відповідною заявою про прийняття спадщини за заповітом від 28 квітня 2015 року.ОСОБА_1 свої вимоги до спадкодавця ОСОБА_5 пред`явила 23 грудня 2015 року, направивши приватному нотаріусу Васильківського районного нотаріального округу Київської області Іваннікову І. М. заяву про долучення до спадкової справи інформації про претензії кредитора за договором позики від 15 листопада 2012 року та розпискою.За змістом заповіту від 28 квітня 2015 року, складеним ОСОБА_5 на випадок своєї смерті, остання заповіла ОСОБА_3 належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 . Відповідно до звіту про оцінку вартості нерухомого майна від 05 листопада 2020 року, складеного товариством з обмеженою відповідальністю "Нотаріус" на замовлення ОСОБА_1 для подання до суду, ринкова вартість вказаної квартири складає 892 000,00 грн або 31 298,24 дол. США.Також судом установлено, що позивачу не було своєчасно повернуто борг за договором позики, а тому зі спадкодавця відповідача на її користь підлягають стягненню грошові кошти у сумі, яка дорівнює загальному розміру основного зобов`язання, а саме 43 000,00 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на день звернення позивача до суду становить 1 068 300,60 грн. Крім того, позивач відповідно до положень частини другої статті 625 ЦК України має право на відшкодування трьох процентів річних від простроченої суми грошового зобов`язання у гривнях, починаючи з 16 листопада 2015 року до моменту пред`явлення позову, а саме до 05 лютого 2016 року (65 днів), що складає 5 707,35 грн. Розмір заборгованості відповідачем не оспорюється.Таким чином, встановивши, щоспадкоємець ОСОБА_5 не задовольнив законні вимоги кредитора за борговими зобов`язаннями шляхом одноразового платежу або домовленістю між ними, суд першої інстанції, з яким погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов до правильного висновку про існування передбачених статтею 1282 ЦК України підстав для звернення стягнення на майно, яке було передане спадкоємцю боржника - ОСОБА_3, у межах вартості цього майна.Посилання у касаційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача і призначенні у справі судово-технічної експертизи та повторної судової почеркознавчої експертизи, що не дозволило встановити наявність у спадкодавця волевиявлення на укладення договору позики і складання розписки, є безпідставним з огляду на наступне.Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод (995_004) та практику Суду як джерело права.За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі -ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia, заява № 48778/99). У статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.Судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об'єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду (стаття 1 Закону України "Про судову експертизу").Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.За змістом частин другої, третьої статті 102 ЦПК України предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.Відповідно до статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності. У разі необхідності суд може призначити декілька експертиз, додаткову чи повторну експертизу.Статтею 113 ЦПК України передбачено, що якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам). Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленимистаттею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (стаття 110 ЦПК України).У пунктах 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 "Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах" (v0008700-97) судам роз`яснено, що додаткова експертиза призначається після розгляду судом висновку первинної експертизи, коли з`ясується, що усунути неповноту або неясність висновку шляхом допиту експерта неможливо.Висновок визнається неповним, коли експерт дослідив не всі подані йому об'єкти чи не дав вичерпних відповідей на порушені перед ним питання. Неясним вважається висновок, який нечітко викладений або має невизначений, неконкретний характер.Повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб.Із матеріалів справи вбачається, що на підтвердження своїх позовних вимог ОСОБА_1 надала суду висновок експертного дослідження від 09 лютого 2016 року № 2, підготовлений на замовлення її представника - ОСОБА_2, згідно з яким підписи від імені ОСОБА_5 у договорі позики грошових коштів від 15 листопада 2012 року та розписці від 15 листопада 2012 року виконані ОСОБА_5 .При розгляді даної справи у суді першої інстанції були проведені судова почеркознавча та судова технічна експертизи документів, в яких судові експерти Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України надали чіткі і однозначні відповіді на порушені перед ними питання, а саме щодо наявності факту підписання ОСОБА_5 договору позики і розписки від 15 листопада 2012 року, а також відсутності ознак змін їх первинного змісту, монтажу чи накладання друкованого тексту.Так, ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 14 травня 2018 року було задоволено клопотання представника відповідача та призначено у справі судову почеркознавчу і технічну експертизу документів. За результатом проведення судової почеркознавчої експертизи судовим експертом Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України складено висновок від 18 липня 2018 року № 19/17-3/1/155-СЕ/18, відповідно до якого підписи від імені ОСОБА_5 у договорі позики грошових коштів від 15 листопада 2012 року і розписці від 15 листопада 2012 року виконані ОСОБА_5 . Рукописні записи: " ОСОБА_5" від імені ОСОБА_5 у зазначених вище документах також виконані ОСОБА_5 .Крім того, на замовлення позивача судовим експертом Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, який попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта та відмову без поважних причин від виконання покладених обов`язків, підготовлено висновок від 18 грудня 2019 року № 19/17/3-262/СЕ/19 для подання до Васильківського міськрайонного суду Київської області, за яким у договорі позики грошових коштів від 15 листопада 2012 року першим було виконано друкований текст, другим рукописні записи " ОСОБА_5", " ОСОБА_1" та підписи від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . У розписці від 15 листопада 2012 року першим було виконано друкований текст, другим рукописний запис " ОСОБА_5" та підпис від імені ОСОБА_5 . Друковані тексти у договорі позики грошових коштів від 15 листопада 2012 року та у розписці від 15 листопада 2012 року було виконано за допомогою одного монохромного знакодрукуючого пристрою за типом лазерного принтера. У договорі позики грошових коштів від 15 листопада 2012 року та у розписці від 15 листопада 2012 року будь-яких ознак змін первинного змісту не виявлено. У договорі позики грошових коштів від 15 листопада 2012 року та у розписці від 15 листопада 2012 року ознак, які б свідчили про факт монтажу шляхом компіляції з використанням частин (фрагментів) інших документів, не виявлено. За основу при виготовлені договору позики грошових коштів від 15 листопада 2012 року та розписки від 15 листопада 2012 року було використано єдиний електронний документ (файл), до якого вносилися відповідні зміни.Вказані висновки не було визнано необґрунтованими, вони не є такими, що суперечать іншим матеріалам справи або викликають сумніви в їх правильності, клопотань про допит судових експертів, які проводили експертизи та попереджалися про кримінальну відповідальність, не заявлялося, а тому у суду були відсутні підстави, передбачені статтею 113 ЦПК України, для призначення повторної експертизи.Отже, відмовляючи у задоволенні клопотання представника відповідача про проведення у справі судово-технічної експертизи та повторної судово-почеркознавчої експертизи суд першої інстанції правильно виходив із того, що в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення її по суті вимог про звернення стягнення на нерухоме майно спадкодавця, а стороною, яка заявила клопотання про проведення такої експертизи не надано доказів того, що попередні висновки судових експертів є неповними або неясними, чи виконані з порушення вимог закону.Таким чином, доводи касаційної скарги, які є подібними доводам апеляційної скарги, мотивована відповідь на які надана судом апеляційної інстанції, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.Посилання заявника на те, що суди не дослідили усі зібрані у справі докази і не дали їм належної оцінки до уваги не приймаються, оскільки встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).При цьому порушень порядку надання та отримання доказів судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.Колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому їх відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.Керуючись статтями 402, 403, 409, 410, 416, ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 12 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 24 березня 2021 року залишити без змін.Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:

Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович