Короткий зміст позовних вимогУ липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "А.Т.К." (далі - ТОВ "А.Т.К.") про розірвання договорів оренди землі та стягнення заборгованості за орендною платою.Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20 березня 2016 року між його матір`ю ОСОБА_3 та ТОВ "А.Т.К." укладено договори оренди земельних ділянок площею 2,2681 га (кадастровий номер 1820880300:05:000:0066) та 2,2687 га (кадастровий номер 1820880300:05:000:0065), які призначені для ведення особистого селянського господарства та розташовані на території Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області.10 лютого 2013 року між ними також укладено договори оренди землі, за умовами яких ОСОБА_3 передала в оренду ТОВ "А.Т.К." належні їй земельні ділянки площею 1,4716 га (кадастровий номер 1820880300:02:000:0597) та площею 1,7656 га (кадастровий номер 1820880300:03:000:0596), які призначені для ведення особистого селянського господарства та розташовані на території Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області.14 березня 2016 року та 20 березня 2016 року між ОСОБА_3 та ТОВ "А.Т.К." укладено додаткові угоди до договорів оренди землі від 10 лютого 2013 року, відповідно до яких строк оренди земельних ділянок продовжено до 20 березня 2031 року.Вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_1 його мати померла. Він у встановлений законом строк прийняв спадщину та отримав свідоцтва про право на спадщину за законом на зазначені земельні ділянки.Посилався на те, що в порушення вимог договорів оренди землі ТОВ "А.Т.К." протягом 2018-2019 років не сплачувало орендну плату, що є підставою для розірвання цих угод.З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд розірвати договори оренди земельних ділянок:від 20 березня 2016 року, укладений між ТОВ "А.Т.К." та ОСОБА_3, на земельну ділянку площею 2,2681 га, кадастровий номер 1820880300:05:000:0066, який зареєстрований Бердичівським міськрайонним управлінням юстиції у Житомирській області;від 10 лютого 2013 року, укладений між ТОВ "А.Т.К." та ОСОБА_3, з урахуванням додаткової угоди від 20 березня 2016 року, на земельну ділянку площею 1,4716 га, кадастровий номер 1820880300:02:000:0597, який зареєстрований Бердичівським міськрайонним управлінням юстиції у Житомирській області;від 20 березня 2016 року, укладений між ТОВ "А.Т.К." та ОСОБА_3, на земельну ділянку площею 2,2687 га, кадастровий номер 1820880300:05:000:0065, який зареєстрований Бердичівським міськрайонним управлінням юстиції у Житомирській області;від 10 лютого 2013 року, укладений між ТОВ "А.Т.К." та ОСОБА_3, з урахуванням додаткової угоди від 14 березня 2016 року, на земельну ділянку площею 1,7656 га, кадастровий номер 1820880300:03:000:0596, який зареєстрований Бердичівським міськрайонним управлінням юстиції у Житомирській області;стягнути з ТОВ "А.Т.К." невиплачену орендну плату за 2018-2019 роки у розмірі 51 347,15 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанціїРішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 січня 2021 року у складі судді Хуторної І. Ю. позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.Розірвано договір оренди землі від 20 березня 2016 року, укладений між ТОВ "А.Т.К." та ОСОБА_3, щодо земельної ділянки площею 2,2681 га, кадастровий номер 1820880300:05:000:0066, який зареєстрований Бердичівським міськрайонним управлінням юстиції у Житомирські області.Розірвано договір оренди землі від 10 лютого 2013 року, укладений між ТОВ "А.Т.К." та ОСОБА_3, з урахуванням додаткової угоди від 20 березня 2016 року, щодо оренди земельної ділянки площею 1,4716 га, кадастровий номер 1820880300:02:000:0597, який зареєстрований Бердичівським міськрайонним управлінням юстиції у Житомирській області.Розірвано договір оренди землі від 20 березня 2016 року, укладений між ТОВ "А.Т.К." та ОСОБА_3, щодо земельної ділянки площею 2,2687 га, кадастровий номер 1820880300:05:000:0065, який зареєстрований Бердичівським міськрайонним управлінням юстиції у Житомирські області.Розірвано договір оренди землі від 10 лютого 2013 року, укладений між ТОВ "А.Т.К." та ОСОБА_3, з урахуванням додаткової угоди від 14 березня 2016 року, щодо земельної ділянки площею 1,7656 га, кадастровий номер 1820880300:03:000:0596, який зареєстрований Бердичівським міськрайонним управлінням юстиції у Житомирські області.У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.Вирішено питання щодо судових витрат.Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що ТОВ "А.Т.К.", знаючи про смерть орендодавця у 2018 році, не надало доказів вжиття необхідних заходів товариством для виплати орендної плати за вказаними договорами оренди землі, зокрема, доказів нарахування орендної плати за вказаний період, направлення повідомлень орендодавцю щодо її отримання, вчинення інших дій, спрямованих на виконання грошового зобов`язання за договорами оренди землі шляхом внесення їх кредитору за місцем його проживання або дій щодо виконання зобов`язання шляхом внесення боргу в депозит нотаріуса. Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено виконання (вчинення дій, спрямованих на виконання) свого обов`язку зі сплати орендної плати за 2018-2019 роки.Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за орендною платою, суд виходив із того, що відповідач сплатив орендну плату за вказаними договорами.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанціїПостановою Житомирського апеляційного суду від 27 травня 2021 року апеляційну скаргу ТОВ "А.Т.К." задоволено.Рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 19 січня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивач з дня відкриття спадщини після смерті матері на виконання положень статті 148-1 ЗК України повинен був повідомити відповідача про прийняття ним спадщини та про перехід до нього прав та обов`язків за договорами оренди землі, проте таких дій позивач не здійснив.Також апеляційний суд зазначив, що дії щодо внесення грошових коштів на депозит нотаріусу, передбачені статтею 537 ЦК України, не є обов`язковими, а лише регламентують можливу поведінку орендаря та нотаріуса.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції У червні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 вересня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Короткий зміст вимог касаційної скаргиУ касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судове рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення місцевого суду. Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17, провадження № 61-41932сво18, від 23 січня 2019 року у справі № 355/385/17, провадження № 61-30435сво18, від 01 вересня 2020 року у справі № 383/1211/18-ц, провадження № 61-15903св19, від 22 вересня 2020 року у справі № 327/163/17, провадження № 61-46216св18, від 08 квітня 2020 року у справі № 139/1248/18, провадження № 61-17168св19, від 07 жовтня 2020 року у справі № 484/4708/18, провадження № 61-8142св19, від 01 квітня 2020 року у справі № 623/3443/16-ц, провадження № 61-19711св19, від 04 березня 2020 року у справі № 613/1107/16-ц, провадження № 61-24327св18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що смерть орендодавця є підставою для припинення нарахування та виплати орендної плати за договорами оренди землі. При цьому апеляційним судом не враховано, що після смерті орендодавця, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідач продовжив майже протягом трьох років безоплатно користуватися земельними ділянками.Крім того, вказує, що сам факт виявлення наміру орендарем сплатити заборгованість по орендній платі за 2018-2019 роки після подання позивачем позову до суду, тобто у січні 2021 року, свідчить про недобросовісність дій і підтверджує факт ухилення від виконання обов`язку, визначеного договорами оренди.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргуУ серпні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від ТОВ "А.Т.К.", у якому вказано, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують.

Фактичні обставини справи, встановлені судами20 березня 2016 року між ОСОБА_3 та ТОВ ТОВ "А.Т.К." укладено договір оренди землі, відповідно до якого відповідачеві передано в оренду земельну ділянку площею 2,2681 га, кадастровий номер 1820880300:05:000:0066, яка розташована на території Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області та призначена для ведення особистого селянського господарства.20 березня 2016 року між ними укладений договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_3 передала в оренду ТОВ " А.Т.К." належну їй земельну ділянку площею 2,2687 га, кадастровий номер 1820880300:05:000:0065, яка розташована на території Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області та призначена для ведення особистого селянського господарства.Вказані договори укладені строком на 15 років та зареєстровані у встановленому законом порядку 11 квітня 2016 року.10 лютого 2013 року між ОСОБА_3 та ТОВ "А.Т.К." укладено договір оренди землі, за умовами якого ОСОБА_3 передала в оренду відповідачеві строком на 5 років належну їй земельну ділянку площею 1,4716 га, кадастровий номер 1820880300:02:000:0597, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована на території Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області.20 березня 2016 року між ними укладено додаткову угоду до вказаного договору оренди землі, згідно з якою ОСОБА_3 та відповідач погодили строк дій договору оренди землі до 20 березня 2031 року.10 лютого 2016 року ОСОБА_3 та ТОВ "А.Т.К." укладено договір оренди землі, відповідно до якого ОСОБА_3 передала відповідачеві в оренду належну їй земельну ділянку площею 1,7656 га, кадастровий номер 1820880300:03:000:0596, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована на території Райгородоцької сільської ради Бердичівського району Житомирської області.14 березня 2016 року між орендодавцем та орендарем укладено додаткову угоду до даного договору оренди землі, якою сторони дійшли згоди про продовження строку оренди до 14 березня 2031 року.Вказані договори зареєстровані у порядку, встановленому законодавством.Договорами оренди землі передбачено, що орендна плата вноситься у строк до 31 грудня щорічно, шляхом виплати орендодавцю у грошовій формі, а саме готівкою або шляхом перерахування на банківський рахунок орендодавця за вказаними ним реквізитами, протягом терміну дії цих договорів. Виплата орендної плати за згодою сторін може проводитися шляхом натуроплати.ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла. Позивач прийняв спадщину після смерті своєї матері та 21 травня 2020 року отримав свідоцтва про право на спадщину за законом на вказані земельні ділянки.17 червня 2020 року ОСОБА_1 на адресу ТОВ "А.Т.К." направив лист-вимогу про дострокове розірвання договорів оренди землі, у зв`язку з несплатою орендної плати, який товариство отримало 02 липня 2020 року.Із вказаним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 16 липня 2020 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуЗгідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми праваПравовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України "Про оренду землі" (161-14) , ЗК України (2768-14) та загальними нормами ЦК України (435-15) щодо підстав дострокового розірвання договору.Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.Відповідно до статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.Згідно з частиною першою статті 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України (2768-14) та іншими законами України.У пункті "д" частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.Згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної несплати орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки може бути підставою для розірвання такого договору.Отже, наведеними положеннями закону, які регулюють спірні відносини, передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, передбаченої договором як підстава для розірвання договору оренди.Наведене відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (статті 1218 ЦК України).Частиною третьою статті 1223 ЦК України визначено, що спадщина належить спадкодавцю від дня відкриття спадщини. Тобто дата оформлення спадщини, а саме отримання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину не може обмежувати можливість реалізації належних спадкоємцю прав власника від дня відкриття спадщини.Відповідно до статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.Судами встановлено, що після смерті ОСОБА_3 орендовані земельні ділянки успадкував ОСОБА_1, що підтверджується копіями свідоцтв про право на спадщину від 21 травня 2020 року та витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21 травня 2020 року, отже у позивача виникло право вимагати у відповідача сплати орендної плати з моменту отримання ним спадщини.Пунктами 9 договорів оренди передбачено, що оплата орендної плати здійснюється щорічно до 31 грудня поточного року. Згідно пунктів 11 договорів оренди орендна плата здійснюється готівкою або шляхом перерахування на банківський рахунок орендодавця за вказаними ним реквізитами, протягом дії цього договору. 17 червня 2020 року ОСОБА_1 на адресу ТОВ "А.Т.К." направив лист-вимогу про дострокове розірвання договорів оренди землі, у зв`язку з несплатою орендної плати, який товариство отримало 02 липня 2020 року.Із вказаним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 16 липня 2020 року.З наведеного вбачається, що з липня 2020 року ТОВ "А.Т.К." було обізнано про спадкоємця орендодавця, а з урахуванням умов договорів оренди мало сплатити орендну плату до 31 грудня 2020 року за вказаний рік й, відповідно, за 2018-2019 роки також.Судами встановлено, що ТОВ "А.Т.К." лише у січні 2021 року, тобто з порушенням строків, встановлених у договорах оренди землі, сплатило позивачу орендну плату за договорами оренди землі за 2018-2019 роки.Таким чином, здійснюючи оплату за договорами оренди землі у січні 2021 року, ТОВ "А.Т.К." порушило умови вказаних договорів щодо строків її здійснення, а враховуючи те, що з часу обізнаності про нового власника земельних ділянок, тобто з липня 2020 року, відповідач не здійснив оплату за 2018-2019 роки до 31 грудня 2020 року, вбачається систематична несплата орендної плати за договорами оренди землі, що є підставою для їх розірвання.Посилання апеляційного суду на те, що позивачем не було виконано приписи статті 148-1 ЗК України, а отже з незалежних від орендаря причин він був позбавлений можливості виконати свій обов`язок щодо виплати орендної плати, є безпідставними, оскільки чинне законодавство України не встановлює наслідків порушення вказаних строків. Крім того, матеріали справи не містять доказів намагання орендарем здійснити оплату за 2018-2019 року до обізнаності про спадкоємця орендодавця, так і після обізнаності про нього, тобто з липня 2020 року, у відповідності до умов договорів оренди землі, а саме здійснення оплати до 31 грудня поточного року.Суд касаційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції були належним чином оцінені подані сторонами докази, вірно встановлені обставини справи та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а апеляційний суд помилково скасував законне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції.Згідно статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасоване судове рішення, яке відповідає закону.За таких обставин ухвалене судом апеляційної інстанції судове рішення не можна вважати законним та обґрунтованим, тому воно підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції.