відповідач - акціонерне товариство "Альфа-Банк",розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Альфа-Банк" на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 травня 2019 року у складі судді Стрепки Н. Л., та постанову Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2019 рокуу складі колегії суддів: Курій Н. М., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк") про визнання припиненим зобов`язання.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 14 серпня 2008 року між ОСОБА_2 і Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Укрсоцбанк", було укладено кредитний договір № 611/35-36/214.

На забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вказаним договором 15 серпня 2008 року між ОСОБА_1 та банком укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого позивач передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 22 квітня 2013 року.

Заяви про прийняття спадщини подані ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які повинні нести боргові зобов`язання за кредитним договором.

Позивач не надавала згоди на забезпечення виконання зобов`язання, передбаченого кредитним договором, новими боржниками, які є спадкоємцями позичальника, а тому вважає, що іпотечний договір припинив свою дію.

25 вересня 2018 року позивач направила відповідачу лист про припинення іпотечного договору, на який отримала відповідь 19 жовтня 2018 року про неможливість припинення іпотеки та зняття заборони щодо іпотечного майна.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд, з підстав визначених статтею 523 ЦК України, визнання припиненим її зобов`язання за іпотечним договором від 15 серпня 2008 року.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 15 травня 2019 року задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 .

Визнано припиненими зобов`язання ОСОБА_1 за іпотечним договором від 15 серпня 2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Амбросійчук Л. В., зареєстрованого в реєстрі за № 3480, який укладався в якості забезпечення виконання зобов`язань по договору кредиту № 611/35-36/214 від 14 серпня 2008 року, укладеного між ОСОБА_2 та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Укрсоцбанк".

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відбулась заміна боржника у зобов`язанні, забезпеченого іпотекою. Оскільки позивач не погоджувалася забезпечувати виконання зобов`язання за іншим боржником, тому наявні підстави для припинення іпотечного зобов`язання.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Рішення місцевого суду оскаржено у апеляційному порядку АТ "Укрсоцбанк".

Постановою Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції при розгляді справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Місцевим судом всебічно та повно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, досліджено у судовому засіданні усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості, надано їм правильну оцінку.

При вирішенні справи місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Короткий зміст вимог касаційної скарги

10 вересня 2019 року загальними зборами акціонерів акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк") та єдиним акціонером АТ "Укрсоцбанк" затверджено рішення про реорганізацію АТ "Укрсоцбанк" шляхом приєднання до АТ "Альфа-Банк".

У грудні 2019 року АТ "Альфа-Банк" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 травня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2019 рокуі ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 залишити без задоволення.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Місцевий та апеляційний суд дійшли безпідставного висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 позовних вимог.

Застосування положень статті 523 ЦК України до даних правовідносин є необґрунтованим.

Залишено по за увагою те, що після смерті боржника не відбувається заміна боржника у зобов`язанні.

Положення статті 17 Закону України"Про іпотеку" не містять такої підстави для припинення іпотеки, як смерть позичальника.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

24 грудня 2019 рокуухвалою Верховного Суду АТ "Альфа-Банк" поновлено строк касаційного оскарження рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 травня 2019 року і постанови Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року та відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

05 серпня 2021 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 у письмових поясненнях (відзив на касаційну) скаргу вказує на правильність висновків місцевого та апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

14 серпня 2008 року між ОСОБА_2 і Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Укрсоцбанк", укладено кредитний договір № 611/35-36/214 (т. 1, а.с. 5-12).

На забезпечення виконання зобов`язань за цим договором, 15 серпня 2008 року між ОСОБА_1 і Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Укрсоцбанк", укладено іпотечний договір, відповідно до умов якого позивач передала відповідачу, в якості забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов`язань за договором кредиту № 611/35-36/214 від 14 серпня 2008 року, в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 13-15).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 22 квітня 2013 року (т. 1, а.с. 16).

До Другої Львівської державної нотаріальної контори звернулись ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_5 із заявами (копії яких містяться в матеріалах спадкової справи № 256/2013) про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с. 6-8 копії спадкової справи № 256/2013).

25 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до АТ "Укрсоцбанк" із заявою про припинення іпотеки (а.с. 18, 19).

19 жовтня 2018 року АТ "Укрсоцбанк" повідомило ОСОБА_1 про відсутність підстав для припинення договору іпотеки (а. с. 20, 21).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" № 460-IX від 15 січня 2020 року (460-20) , який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Враховуючи, що касаційну скаргу подано у грудні 2019 року то розгляд даної справи має відбуватись у порядку та за правилами, що діяли до 08 лютого 2020 року

Статтею 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до приписів статті 523 ЦК України, порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За частиною першою статті 16 ЦК України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з частиною п`ятою статті 3 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Відповідно до статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Статтею 1282 ЦК України визначено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

З матеріалів справи вбачається, що 14 серпня 2008 року між ОСОБА_2 і Акціонерним комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Укрсоцбанк", укладено кредитний договір № 611/35-36/214, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 30 000 дол. США зі сплатою 14,00% річних та комісій строком до 13 грудня 2015 року.

Під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а заявами про прийняття спадщини померлого звернулись ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_5

ОСОБА_1 не давала згоди на заміну боржника за кредитним договором, про що повідомила банк.

Матеріали справи не містять доказів того, що банк за час дії кредитного договору та за життя позичальника звертався до суду з питанням про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на предмет іпотеки.

У Єдиному державному реєстрі судових рішень такі відомості також відсутні.

Відповідно до частини першої статті 523 ЦК України порука або застава, встановлена іншою особою, припиняється після заміни боржника, якщо поручитель або заставодавець не погодився забезпечувати виконання зобов`язання новим боржником.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Зобов`язання іпотекодавця за договором іпотеки може бути повністю припиненим з підстави, визначеної частиною першою статті 523 ЦК України, у випадку, коли спадкоємцем позичальника, а отже, і новим боржником за кредитним договором, є інша особа, ніж цей майновий поручитель, і якщо останній не давав згоди на забезпечення виконання основного зобов`язання новим боржником.

Аналогічний за змістом висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 520/7281/15-ц (провадження № 14-49цс19), постановах Верховного Суду від 23 вересня 2019 року у справі № 501/2700/16-ц (провадження № 61-26580св18), від 29 липня 2020 року у справі № 487/6529/15-ц (провадження № 61-5490св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 629/4377/18 (провадження № 61-4752св19), від 11 березня 2020 року у справі № 362/2232/17 (провадження № 61-41185св18).

Колегія суддів зауважує, що Велика Палата Верховного Суду від такого застосування норми права у подібних правовідносинах у вищенаведених судових рішеннях, станом на час перегляду цієї справи, не відступала.

Для належного застосування правила статті 523 ЦК України для оцінки спірних правовідносин вирішальним є визначення співвідношення моменту настання обставин, з якими пов`язується припинення майнової поруки за згаданими правилами частини першої статті 523 ЦК України, та моменту пред`явлення формалізованої вимоги кредитором до майнового поручителя.

У таких висновках Верховний Суд керується тим, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов`язання за кредитним договором повинно бути пред`явлено в судовому порядку під час дії (чинності) поруки.

Отже, правила частини першої статті 523 ЦК України не можуть бути враховані лише у тому випадку, якщо кредитор за життя позичальника реалізував своє право вимоги до майнового поручителя (звернувся з відповідним позовом до суду) до настання умов, за яких майнова порука припиняється.

У справі, яка переглядається, на момент подання цього позову банк не реалізував своє право пред`явлення вимог як до боржника в основному зобов`язанні, так і до його майнового поручителя.

За таких обставин, встановивши, що іпотекодавець відмовилася відповідати за кредитними зобов`язаннями у зв`язку зі зміною боржника у цьому зобов`язанні, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання припиненим іпотечного зобов`язання та обґрунтовано застосував у даному випадку положення частини першої статті 523 ЦК України.

Доводи касаційної скарги про те, що місцевим та апеляційним судом рішення у справі було ухвалено без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема викладених у постановах Верховного Суду України від 01 березня 2017 року у справі № 6-130цс17 та від 31 травня 2017 року у справі № 6-1803цс16, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки обставини та предмет спору у цих справах не є подібними щодо справи, яка є предметом касаційного перегляду.

У справі № 6-130цс17 вирішувався спір щодо іпотечного майна, що належало юридичній особі і яке у подальшому було реалізовано на аукціоні, а у справі № 6-1803цс16 спір стосувався визнання наступного набувача іпотеки та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Саме по собі посилання на неоднакове застосування положень ЦК України (435-15) у різних справах хоч і у подібних правовідносинах, алез різними встановленими обставинами, не має правового значення для справи, яка є предметом перегляду, та не свідчить про різне застосування чи тлумачення норм матеріального права.

Також колегія суддів залишає поза увагою й посилання заявника на неврахування судами попередніх інстанцій правових позицій викладених у постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017 року у справі № 6-786цс17, оскільки у цій справі суд касаційної інстанції висловлював правову позицію щодо спливу позовної давності до основної та додаткової вимог кредитора про стягнення боргу за кредитним договором і про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим, у справі, яка є предметом перегляду, питання щодо спливу позовної давності не вирішувалось.

Решта доводів касаційної скарги зводяться до незгоди з судовим рішенням у справі та переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу акціонерного товариства "Альфа-Банк" залишити без задоволення.Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 15 травня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2019 року залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.