Іменем України15 вересня 2021 року м. Київсправа № 585/2899/18провадження № 61-4985св20Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю. учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідач - ОСОБА_7,розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Сумського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Левченко Т. А., Собини О. І., Орлова І. В. і касаційну скаргу ОСОБА_7 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 вересня 2019 року в складі судді Машини І. М. та постанову Сумського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя.

Позов мотивований тим, що вона з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі з 05 серпня 1995 року по 02 травня 2018 року. У шлюбі у них народилося двоє дітей, 2001 та 2009 року народження. Під час шлюбу за спільні кошти було придбане рухоме та нерухоме майно.

Оскільки діти залишаються проживати з нею, вона самостійно їх забезпечує, піклується про їх фізичний та духовний розвиток, а відповідач під час шлюбу без її відома поповнював свій особистий депозитний рахунок спільними коштами, то при поділі спільного майна необхідно відступити від засад рівності часток подружжя, присудивши їй 3/4 частки від всього спільно набутого майна.

В подальшому, після проведення будівельно-технічної експертизи, позивач уточнила вимоги та просила суд: поділити належний подружжю житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 з відступом від ідеальних часток співвласників відповідно до варіанту ІІ Висновку експерта від 25 лютого 2019 року № 1618-1620/150-155 (далі - висновок експерта) та зобов`язати ОСОБА_7 провести необхідні переобладнання; поділити горищне приміщення згідно з лінією розподілу житлового будинку без улаштування перегородок, поділити огорожу відповідно до розподілу земельної ділянки, стягнути із ОСОБА_7 на її користь 3 968,00 грн грошової компенсації за її частку, яка після поділу в натурі є меншою від ідеальної частки;

поділити земельну ділянку загальною площею 0,0801 га за адресою:

АДРЕСА_1, кадастровий номер 5910700000:03:021:0100, відповідно до варіанту II висновку експерта;

поділити житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_2, з відступом від ідеальних часток співвласників відповідно до варіанту II висновку експерта та зобов`язати ОСОБА_7 провести необхідні переобладнання, поділити горищне приміщення згідно з лінією розподілу житлового будинку без улаштування перегородок, огорожу - відповідно до розподілу земельної ділянки;

встановити порядок користування земельною ділянкою загальною площею 0,1000 га відповідно до варіанту II висновку експерта;

поділити 1/2 частину нежилого приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 37,4 кв. м, визнавши за ОСОБА_7. право власності на 1/2 частину нежилого приміщення магазину та стягнути з нього на її користь 70 000,00 грн грошової компенсації вартості 1/4 частини вказаного нерухомого майна і припинити її право власності на 1/4 частину нежилого приміщення магазину;

стягнути із ОСОБА_7 на її користь 53 734,86 грн компенсації 1/2 частини вкладу на картковому рахунку НОМЕР_1 та 4 000,00 дол. США компенсації 1/2 частини вкладу на картковому рахунку НОМЕР_1, відкритих

в Акціонерному товаристві "Укрсоцбанк" та судові витрати в розмірі

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 вересня 2019 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Поділено належні ОСОБА_2 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 з відступом від ідеальних часток співвласників, відповідно до варіанту II висновку експерта, а саме: виділено в натурі ОСОБА_2 приміщення 1-5 в житловому будинку літ. "А1-1", що становить 49/100 частин вказаного спільного майна, та виділено в натурі ОСОБА_2 приміщення 1-1, 1-2, 1-3, 1-5, 1-6, 1-7, 2-1 в житловій добудові літ. "А2-1", приміщення 1-4

в житловому будинку літ. "А1-1", що становить 51/100 частину вказаного спільного майна.

Зобов`язано ОСОБА_7 провести такі переобладнання: закласти проріз між приміщеннями 1-4 та 1-5 в житловому будинку літ. "А1-1". Поділ горищного приміщення здійснити згідно з лінією розподілу житлового будинку без улаштування перегородок. Поділ огорожі здійснити відповідно до розподілу земельної ділянки.

Стягнено із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 3 968,00 грн грошової компенсації співвласнику, частка якої в натурі після поділу є меншою від ідеальної частки.

Поділено належну ОСОБА_2 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності земельну ділянку, загальною площею 0,0801 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташовану за адресою:

АДРЕСА_1, кадастровий номер 5910700000:03:021:0100, відповідно до варіанту II висновку експерта, а саме: виділено в натурі ОСОБА_2 земельну ділянку площею 401 кв. м, та виділено в натурі ОСОБА_2 земельну ділянку площею 400 кв. м.

Поділено належний ОСОБА_2 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_2

з відступом від ідеальних часток співвласників, відповідно до варіанту II висновку експерта, а саме: виділено в натурі ОСОБА_2 приміщення 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 14 в житловому будинку з мансардою і погребом літ. "А"

з прибудовою літ. "а", та наступні надвірні будівлі і споруди: сарай літ. "Б", літню кухню літ. "В", літній душ літ. "Д", вбиральню літ. "У", що становить 58/100 частин вказаного спільного майна, та виділено в натурі ОСОБА_2 приміщення 1, 2, 3, 4, 5 в житловому будинку з мансардою і погребом літ. "А"

з прибудовою літ. "а", та наступні надвірні будівлі і споруди: гараж літ. "Г", що становить 42/100 частин вказаного спільного майна.

Зобов`язано ОСОБА_7 провести такі переобладнання: закласти проріз між приміщення 3 та 10 в житловому будинку з мансардою і погребом літ. "А"

з прибудовою літ. "а". Поділ горищного приміщення здійснити згідно з лінією розподілу житлового будинку без улаштування перегородок. Поділ огорожі здійснити відповідно до розподілу земельної ділянки.

Встановлено порядок користування належною ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності земельною ділянкою загальною площею 0,1000 га, цільове призначення якої для будівництва та обслуговування жилого будинку, розташованою за адресою: АДРЕСА_2, відповідно до варіанту II висновку експерта, а саме: виділено в користування ОСОБА_2 земельну ділянку площею 480 кв. м та виділено в користування ОСОБА_2 земельну ділянку площею 480 кв. м, земельну ділянку площею

40 кв. м. залишив у спільному користуванні. Встановити безоплатний земельний сервітут на право проходу та проїзду площею 82 кв. м на користь ОСОБА_2 за рахунок земельної ділянки площею 480 кв. м, виділеної у користування

Поділено належну ОСОБА_2 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності 1/2 частину нежилого приміщення магазину, розташованого за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 37,4 кв. м., визнано за ОСОБА_7. право власності на 1/2 частину вказаного нежилого приміщення, стягнено з нього на користь ОСОБА_2 70 000,00 грн грошової компенсації вартості 1/4 частини вказаного нерухомого майна. Припинено право власності ОСОБА_2 на 1/4 частину цього нежилого приміщення.

Стягнено з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 53 734, 86 грн компенсації 1/2 частини вкладу на картковому рахунку НОМЕР_2, та 4000,00 дол. США компенсації 1/2 частини вкладу на картковому рахунку НОМЕР_1, відкритих в Акціонерному товаристві "Укрсоцбанк".

Стягнено з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 судові витрати: 6 539,06 грн - судовий збір; 8 580,00 грн - витрати на проведення експертизи; 8 000,00 - витрати на професійну правничу допомогу.

Суд першої інстанції виходив з того, що будинки, земельні ділянки та нежитлове приміщення є спільною сумісною власністю сторін як подружжя, та їх поділ

у спосіб, який визначила позивач, відповідає положенням статей 70, 71 СК України, статей 358, 364, 367 ЦК України.

Стягуючи на користь позивача 1/2 частину вкладів, суд першої інстанції виходив з того, що під час шлюбу відповідач відкрив рахунки, на яких відбувався рух коштів без відома позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Сумського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 задоволено частково, рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 вересня 2019 року скасовано

в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_7 про поділ нежитлового приміщення магазину і стягнення компенсації грошових вкладів, ухвалено нове рішення про часткове задоволення цих вимог.

Визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_7. право власності за кожним на 1/4 частину нежитлового приміщення магазину за адресою:

АДРЕСА_3, загальною площею 37,4 кв. м.

Стягнено із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 компенсацію грошового вкладу (депозиту) в сумі 5 857,94 грн.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 вересня

2019 року змінено в частині розподілу судових витрат та стягнено із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 20 788,58 грн.

В іншій частині рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від

10 вересня 2019 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції при поділі між сторонами житлового будинку за адресою:

АДРЕСА_2, з відступом від ідеальних часток співвласників, не вирішив питання компенсації майна згідно з висновком експерта на користь відповідача, частка якого зменшується до 42/100; позивач, частка якої збільшується до 58/100, повинна сплатити компенсацію в розмірі 47 558,00 грн. Проте ця компенсація стягненню з неї не підлягає, оскільки охоплюється розміром частки грошового вкладу (депозиту), яка належала позивачу та якою відповідач розпорядився на власний розсуд. Оскільки іншого майна при поділі якого підлягає врахуванню залишок належної позивачу частки грошового вкладу (депозиту) в сумі 5 857,94 грн в межах предмету позову в цій справі немає, саме ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача при вирішенні позовної вимоги про стягнення грошового вкладу (депозиту).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про поділ нежитлового приміщення магазину та ухвалюючи рішення про часткове задоволення цих вимог з визнанням за сторонами права власності на ідеальну частку подружжя в спірному майні (1/4 частка) без його реального поділу

і залишення майна в спільній частковій власності сторін, апеляційний суд виходив з того, що позивач погодилась на присудження судом сплати грошової компенсації замість своєї частки, а відповідач не вніс відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Грошовий вклад (депозит) в сумі 106 831,87 грн. був знятий ОСОБА_2 під час припинення шлюбних відносин з ОСОБА_2 . Будь-яких доказів на підтвердження того, що він використав знятий ним грошовий вклад (депозит)

в інтересах сім`ї відповідач суду не надав.

Також суд першої інстанції помилково задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 000,00 дол. США компенсації 1/2 частини вкладу на картковому рахунку № НОМЕР_1, оскільки з виписки за цим рахунком вбачається, що валютою цього рахунка є гривня, і грошовий вклад в зазначеній сумі на нього не надходив. Зарахування і зняття коштів відбувалося по іншому рахунку під час здійснення ОСОБА_7. підприємницької діяльності та припинення між сторонами шлюбних відносин. Виходячи з викладеного позовна вимога про стягнення з відповідача 4000 дол. США задоволенню не підлягає.

Аргументи учасників справи

У березні 2020 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У квітні 2020 року ОСОБА_7 подав до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 .

Касаційна скарга ОСОБА_7, з урахуванням уточнень, мотивована тим, що позовні вимоги були збільшені, проте позивач подала заяву про уточнення позовних вимог керуючись пунктом 3 частини другої статті 197 ЦПК України,

а не статтею 49 ЦПК України, що унеможливило йому подати зустрічний позов.

Крім того, на момент припинення подружніх відносин, у лютому 2017 року, всі кошти до грудня місяця ними були потрачені. Суду не надано доказів щодо наявності коштів на рахунках у банку станом на час розгляду справи. У зв`язку

з необґрунтованістю цих обставин та відсутністю в позовній заяві цієї позовної вимоги суди мали б дійти висновку про відмову в її задоволенні.

Також до спірних правовідносин підлягають застосуванню як норми КпШС України (2006-07) , так і норми СК України (2947-14) , проти суди застосували лише норми СК України (2947-14) .

У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_2, в якому вона зазначила, що суд першої інстанції не порушив жодних процесуальних норм, прийнявши від неї заяву про збільшення розміру позовних вимог до закінчення підготовчого засідання; правовідносини щодо поділу майна подружжя у цій справі регулюються виключно нормами СК України (2947-14) , оскільки позов поданий після втрати чинності КпШС України (2006-07) ; аргументи про те, що суддя, яка розглядала цю справу, перебуваючи у нарадчій кімнаті, вносила інші рішення до ЄДРСР є надуманими, жодного доказу на підтвердження цього відповідач не надав; підстав для відмови у позові немає, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність спільного майна та необхідність його поділу,

а експерт надав варіанти поділу цього майна, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалами Верховного Суду від 06 квітня 2020 року та від 24 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .

В ухвалі Верховного Суду від 24 квітня 2020 року за касаційною скаргою ОСОБА_7 зазначено, що касаційне провадження у справі відкрито на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд першої та апеляційної інстанції в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права тазастосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду від 13 листопада 2019 року у справі

№ 536/2319/15-ц).

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року закрите касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Суди встановили, що 05 серпня 1995 року ОСОБА_7 та ОСОБА_3 уклали шлюб.

У шлюбі народилося двоє дітей: ОСОБА_4, 2001 року народження, та

ОСОБА_5, 2009 року народження.

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 02 травня

2018 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_7. розірвано.

На підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 30 грудня

2011 року, державного акта на право власності на земельну ділянку від

30 червня 2011 року, рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 18 червня 2015 року ОСОБА_2 набула у власність житловий будинок літ. "А" загальною площею 178,6 кв. м з надвірними будівлями

і спорудами та земельну ділянку площею 0,0801 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 5910700000:03:021:0100, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі договору купівлі-продажу жилого будинку від 13 червня 2001 року

№ 2382, свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 21 лютого

2012 року ОСОБА_2 набула у власність житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 129,5 кв. м.

Згідно з державним актом від 28 серпня 2002 року 1-СМ № 002179 ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 13 червня 2001 року є власником земельної ділянки площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, для ведення підсобного господарства - площа 0,0660 га, загальною площею 0,1660 га, за адресою: АДРЕСА_2 .

На підставі договору купівлі-продажу від 15 квітня 2002 року ОСОБА_7 набув у власність 1/2 частину квартири АДРЕСА_4 . Рішенням виконавчого комітету Роменської міської ради від 18 червня 2003 року № 265, із змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету Роменської міської ради від 26 січня 2011 року № 13, затверджено акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта - реконструйованої квартири під магазин приватного підприємця ОСОБА_6, приватного підприємця ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 37,4 кв. м.

10 лютого 2011 року ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, а саме на 1/2 частку нежилого приміщення магазину, загальною площею 37,4 кв. м.

ОСОБА_7 здійснював підприємницьку діяльність у період з 27 лютого

2003 року до 26 квітня 2018 року.

Відповідно до довідки до акта МСЕК серії 12 ААА № 938901 від 03 травня

2018 року ОСОБА_2 є інвалідом третьої групи.

Згідно довідки Роменського міськрайонного ВДВС від 23 серпня 2018 року

№ 462 станом на дату її видачі заборгованість по несплаті аліментів ОСОБА_2 на утримання двох неповнолітніх дочок складає 17 129,34 грн.

Згідно довідки Роменського міськрайонного ВДВС від 28 серпня 2019 року

№ 28060 станом на 27 серпня 2019 року заборгованість по несплаті аліментів ОСОБА_2 на утримання двох неповнолітніх дочок становить

Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної, земельно-технічної, оціночно-будівельної, оціночно-земельної експертизи від 25 лютого 2019 року № 1618-1620/150-155 ринкова вартість садиби за адресою: АДРЕСА_1 (станом на 25 липня

2018 року) становить 546 100,00 грн, садиби за адресою:

АДРЕСА_2 (станом на 25 липня 2018 року) становить 630 500,00 грн; ринкова вартість земельних ділянок загальною площею 0,1660 га за адресою: АДРЕСА_2 (станом на 25 липня 2018 року) становить 35 700,00 грн, земельної ділянки загальною площею 0,0801 га за адресою: АДРЕСА_1 (станом на 25 липня 2018 року) становить 74 000,00 грн.

У висновку зазначено, що неможливо здійснити розподіл спірних житлових будинків з господарськими будівлями і спорудами на дві рівні частини та запропоновано два варіанти розподілу кожної із садиб з відступом від ідеальних часток. Запропоновано два варіанти поділу земельної ділянки площею 0,0801 га та два варіанти користування земельною ділянкою площею 0,1000 га.

Визначено вартість 1/4 частини нежитлового приміщення магазину, за адресою: АДРЕСА_3, у розмірі 70 000,00 грн.

Апеляційний суд також встановив, що ОСОБА_2 були відкриті карткові рахунки № НОМЕР_2 (зарплатний) та № НОМЕР_1 (приватний-паливна картка). Згідно виписки АТ "Укрсоцбанк" на картковий рахунок НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2, за період з 13 липня 2016 року до 13 квітня 2017 року зараховано 401 363,71 грн та станом на 13 квітня

2017 року списано 401 288,71 грн. 13 квітня 2017 року на нього було повернуто вклад (депозит) в сумі 100 076 грн та відсотки в сумі 6 755,87 грн, всього

106 831,87 грн. В цей же день ОСОБА_7 зняв в касі банку 107 469,71 грн.

Відповідно до постанови Роменського міськрайонного суду Сумської області від 05 липня 2017 року про притягнення ОСОБА_7 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, він під час розгляду справи пояснив суду, що з ОСОБА_2 він не проживає з лютого 2017 року. Оскільки стосунки між ними були напруженими, ОСОБА_2 з дітьми проживала в будинку батьків. (а. с. 5 т. 3).

За вказаний період руху коштів за картковим рахунком НОМЕР_1 не відбувалося.

Зарахування та зняття коштів в сумі 4000 дол. США відбувалось по іншому рахунку № НОМЕР_3, який відкритий на ім`я фізичної особи підприємця ОСОБА_7 . Зарахування і зняття коштів відбувалося під час здійснення ОСОБА_7. підприємницької діяльності та припинення між сторонами шлюбних відносин.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі

і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року у справі

№ 536/2319/15-ц (провадження № 61-20473св18) вказано, що "відповідно до пункту 1 розділу VII "Прикінцевих положень" Сімейного кодексу України (2947-14) (далі - СК України (2947-14) ), зазначений кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом (435-15) , тобто з 1 січня 2004 р. За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції), норми СК України (2947-14) застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 1 січня 2004 року, норми СК України (2947-14) застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності. Відповідно до статті 13 КпШС України права і обов`язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Час виникнення прав і обов`язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану. Отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню як норми Кодексу про шлюб та сім`ю України (2006-07) (далі - КпШС України (2006-07) ) так і норми СК України (2947-14) ".

При вирішенні спору у цій справі, враховуючи набуття сторонами майна під час шлюбу як до 2004 року так і після цього, підлягають застосуванню як норми КпШС України (2006-07) так і норми СК України (2947-14) .

У частині першій статті 22 КпШС України передбачено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен

з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Аналогічні положення визначені у статті 60 СК України, згідно з якою майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Таке ж положення містить і стаття 368 ЦК України.

Тлумачення статті 61 СК Українисвідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були набуті.

Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що

є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Врахувавши презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними за час шлюбу, суди правильно виходили з того, що майно, набуте сторонами за час шлюбу належить їм на праві спільної сумісної власності. При цьому поділ житлових будинків, земельної ділянки, а також встановлення порядку користування земельною ділянкою суди здійснили з врахуванням висновку експерта.

Тому є слушними доводи касаційної скарги ОСОБА_7 щодо необхідності застосуванню у справі також норми КпШС України (2006-07) , проте це порушення не призвело до неправильного вирішення справи, а згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення

з одних лише формальних міркувань.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (стаття 71 СК України, частина друга статті 364 ЦК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2020 року у справі № 565/495/18 (провадження № 61-1539св19) вказано, що "поділ майна подружжя здійснюється таким чином: по-перше, визначається розмір часток дружини та чоловіка в праві спільної власності на майно (стаття 70 СК України); по-друге, здійснюється поділ майна в натурі відповідно до визначених часток (стаття 71 СК України). При цьому не виключається звернення одного із подружжя, при наявності спору, з позовом про визнання права на частку в праві спільної власності без вимог щодо поділу майна в натурі".

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Оцінивши надані сторонами докази суди дійшли і правильного висновку, що відповідач не спростував презумпцію спільності права власності подружжя на грошовий вклад (депозит) у розмірі 106 831,87 грн, а також доводів позивача щодо використання знятого ним грошового вкладу (депозиту) не в інтересах сім`ї.

За таких обставин обґрунтованим є висновок судів, що зазначена грошова сума підлягає врахуванню при поділі майна.

Аргументи касаційної скарги ОСОБА_7, що позивач збільшила позовні вимоги з порушенням процесуальних норм є безпідставними, оскільки таке збільшення здійснене позивачем до закінчення підготовчого засідання, тобто відповідно до частини другої статті 49 ЦПК України (а. с.104-106, 127-128).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги ОСОБА_7, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що судові рішення в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_2 прийняті без додержання норм матеріального та процесуального права, і зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення, судові рішення в оскарженій частині ? без змін, а тому судовий збір за подання касаційної скарги покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.

Керуючись статями 400, 402, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 10 вересня

2019 року в нескасованій при апеляційному перегляді частині та постанову Сумського апеляційного суду від 11 лютого 2020 року в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_7 про поділ спільного майна подружжя залишити без змін.