розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Василюк Наталія Ігорівна, на постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Вербової І. М., Саліхова В. В., Шахової О. В., від 18 листопада 2020 року,

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до публічного акціонерного товариства "Універсал Банк" (далі -

ПАТ "Універсал Банк", Банк) про визнання кредитного договору припиненим та припинення обтяження.

Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 31 березня 2008 року між нею та відкритим акціонерним товариством "Універсал Банк" (далі - ВАТ "Універсал Банк"), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі - ПАТ "Універсал Банк"), укладено кредитний договір, згідно з умовами якого банк надав їй кредит у розмірі 188 000 доларів США, зі сплатою 12, 75 % річних за користування кредитними коштами, строком дії до 15 березня 2023 року.

Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором

31 березня 2008 року між нею та Банком укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .

У зв`язку з неналежним виконанням нею зобов`язань за кредитним договором, в силу тимчасового погіршення матеріального стану, утворилась заборгованість, а банк звернувся до суду із позовом про стягнення заборгованості.

Після проведення судово-економічної експертизи у справі № 755/9384/15-ц вона подала до банку зустрічний позов про стягнення надмірно сплачених коштів на суму 48 495,80 доларів США.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 березня

2017 року у справі № 755/9384/15-ц у задоволенні позову ПАТ "Універсал Банк" та її зустрічного позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2017 року у справі

№ 755/9384/15-ц рішення Дніпровського районного суду міста Києва

від 20 березня 2017 року в частині позову ПАТ "Універсал Банк" залишено без змін, а в частині зустрічного позову скасовано та ухвалено нове рішення, яким задоволено її зустрічний позов та стягнуто з ПАТ "Універсал Банк" грошові кошти у розмірі 48 495,80 доларів США.

Постановою Верховного Суду від 13 червня 2018 року рішення Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2017 року в частині вирішення зустрічного позову скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 березня

2017 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ "Універсал Банк", яке залишено без змін рішенням Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2017 року, набрало законної сили.

Вважала, що оскільки рішенням Дніпровського районного суду міста Києва

від 20 березня 2017 року відмовлено ПАТ "Універсал Банк" у стягненні з неї заборгованості за кредитним договором, наявні правові підстави для припинення кредитного зобов`язання.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_1 просила визнати припиненим зобов`язання за кредитним договором від 31 березня 2008 року

№ 010-2008-961 (на придбання майна), укладеним між нею та

ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк"; зобов`язати відповідача припинити обтяження шляхом подання протягом десятиденного терміну з моменту набрання рішенням про таке зобов`язання законної сили реєстратору Державного реєстру обтяжень нерухомого майна заяви про припинення обтяження з подальшим вилученням (скасуванням) записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 6908755) та з Державного реєстру іпотек (реєстраційний номер обтяження 6908888) стосовно трикімнатної квартири, загальною площею 72,00 кв. м, житловою площею 47,80 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, та є предметом іпотеки відповідно до договору іпотеки нерухомого майна, укладеного 31 березня 2008 року між нею та ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семенюк Л. О. та зареєстрований в реєстрі заборон за № 616.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 листопада

2018 року у складі судді Галагана В. І., позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано припиненими зобов`язання за кредитним договором від 31 березня 2008 року № 010-2008-961, укладеним між ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_1 .

Зобов`язано ПАТ "Універсал Банк" припинити обтяження шляхом подання протягом десятиденного терміну з моменту набрання зазначеним рішенням законної сили реєстратору Державного реєстру обтяжень нерухомого майна заяви про припинення обтяження з подальшим вилученням (скасуванням) записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (реєстраційний номер обтяження 6908755) та з Державного реєстру іпотек (реєстраційний номер обтяження 6908888) стосовно трикімнатної квартири АДРЕСА_1, тобто предмета іпотеки за договором іпотеки нерухомого майна - квартири, укладеного 31 березня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк" та

ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семенюк Л. О. та зареєстрованого в реєстрі заборон за № 615, заборона № 616.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив з того, що зобов`язання ОСОБА_1 перед ПАТ "Універсал Банк", які виникають із кредитного договору

№ 010-2008-961 від 31 березня 2008 року припинено їх належним виконанням, що підтверджено рішенням Дніпровського районного суду

м. Києва від 20 березня 2017 року в справі № 755/9384/15-ц, яке набрало законної сили, та яким відсутність боргу з боку ОСОБА_1 встановлена з урахуванням висновку експерта.

Короткий зміст постанови апеляційного суду

Постановою Київського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року апеляційну скаргу ПАТ "Універсал Банк" задоволено, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 листопада 2018 року скасовано з ухваленням нового судового рішення по справі про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Колегія суддів апеляційного суду виходила з того, що матеріали справи не містять доказів належного виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором № 010-2008-961 від 31 березня 2008 року. При цьому, апеляційним судом враховано, що рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 20 березня 2017 року в справі № 755/9384/15-ц не встановлено відсутність заборгованості у позивача перед банком, а вказано, що суд

не має можливості встановити дійсну суму заборгованості за кредитним договором.

Крім того, строк дії кредитного договору визначений сторонами -

до 15 березня 2023 року та банк не позбавлений можливості звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17 грудня 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Василюк Н. І. подала до Верховного Суду касаційну скаргу в справі № 755/14287/18 на постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року, в якій просить оскаржене судове рішення скасувати, а справу направити для подальшого розгляду до суду апеляційної інстанції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 02 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з місцевого суду.

У лютому 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 09 червня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає застосування судами норм права без урахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 564/2199/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц.

Також вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, що виявилось у не дослідженні зібраних доказів.

Наполягає на тому, що при поданні до суду ПАТ "Універсал Банк" позову у справі № 755/9384/15-ц Банк відкликав кредит, зазначивши у вимозі, направленій на адресу позивача, що у випадку невиконання цієї вимоги термін повернення кредиту визнається Банком таким, що настав достроково на шістдесят перший день з моменту отримання вимоги. Вимоги були отримані 03 жовтня 2014 року, а отже термін повернення кредиту настав.

Крім того, апеляційний суд здійснив розгляд справи 18 листопада 2020 року за наявності заяви представника позивача про перенесення судового засідання.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У лютому 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив ПАТ "Універсал Банк" на касаційну скаргу, в якому представник відповідача, посилаючись на законність та обґрунтованість оскарженого судового рішення, просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного суду від 18 листопада 2020 року залишити без змін.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

31 березня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_1 укладено кредитний договір на придбання майна № 010-2008-961, відповідно до умов якого кредитор зобов`язався надати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 188 000 доларів США, а позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використати та повернути кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 12,75 % річних у порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором. Строк кредитування становить період з дати надання кредиту позичальнику по 15 березня

2023 року включно. Цільовим призначенням кредиту є придбання майна, а саме: квартири АДРЕСА_1 .

31 березня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу квартири, згідно з умовами якого ОСОБА_1 набула у власність квартиру АДРЕСА_1 .

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором

31 березня 2008 року між ВАТ "Універсал Банк", правонаступником якого є ПАТ "Універсал Банк", та ОСОБА_1 укладено і посвідчено нотаріально договір іпотеки, згідно з умовами якого ОСОБА_1 передала в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1, яка належить їй на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 31 березня 2008 року.

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 березня

2017 року у справі № 755/9384/15-ц в задоволенні позову ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до

ПАТ "Універсал Банк" про стягнення надмірно сплачених грошових коштів відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2017 року у справі

№ 755/9384/15-ц рішення Дніпровського районного суду міста Києва

від 20 березня 2017 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Позов ОСОБА_1, ОСОБА_3,

ОСОБА_4 задоволено. Стягнуто з ПАТ "Універсал Банк" на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 48 495,80 доларів США. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 13 червня 2018 року у справі

№ 755/9384/15-ц касаційну скаргу ПАТ "Універсал Банк" задоволено частково, рішення Апеляційного суду міста Києва від 19 жовтня 2017 року

в частині вирішення позову ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 скасовано та направлено справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 20 березня

2017 року у справі № 755/9384/15-ц, залишено без змін.

Позиція Верховного Суду

Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої-другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 "Позика. Кредит. Банківський вклад" ЦК України (435-15) , якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 ЦК України).

Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (стаття 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).

Стаття 17 Закону України "Про іпотеку" визначає, що іпотека серед іншого припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору.

Згідно із частинами першою-другою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Звертаючись до суду з позовом у цій справі, ОСОБА_1 стверджувала, що нею належним чином та в повному обсязі виконано зобов`язання за кредитним договором № 010-2008-961 від 31 березня 2008 року, що встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили в справі № 755/9384/15-ц.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про відмову в задоволенні позову апеляційний суд, правильно застосувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про те, що за відсутності доказів виконання позивачем у повному обсязі зобов`язань за кредитним договором

№ 010-2008-961 від 31 березня 2008 року, відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання кредитного договору припиненим та припинення пов`язаного з ним обтяження.

Дійсно, рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 20 березня 2017 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 05 вересня 2019 року, у справі № 755/9384/15-ц у задоволенні позову ПАТ "Універсал Банк" до ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 010-2008-961

від 31 березня 2008 року, відмовлено.

Однак відмовляючи в задоволенні позову Банку у справі № 755/9384/15-ц, суд виходив із неможливості встановити дійсну суму заборгованості за кредитним договором.

Недоведеність Банком у цивільній справі № 755/9384/15-ц розміру заявленої до стягнення заборгованості, не свідчить про належне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором.

Таким чином судові рішення в справі № 755/9384/15-ц, які набрали законної сили на час прийняття оскаржуваної постанови апеляційним судом,

самі по собі не підтверджують наявність обставин, з якими закон пов`язує припинення зобов`язання за кредитним договором № 010-2008-961

від 31 березня 2008 року та припинення іпотеки за договором від 31 березня 2018 року.

Будь-яких інших доказів, в тому числі платіжних та фінансових документів, які б підтверджували факт належного виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором, матеріали розглядуваної справи не містять.

Висновки суду апеляційної інстанції в оскарженій постанові не суперечать висновкам, викладеним Верховним Судом у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі

№ 564/2199/15-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц,

від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц.

Звернення Банку до суду із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором хоча і змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору, однак саме по собі не свідчить про припинення зобов`язання за кредитним договором.

Вказівку апеляційного суду в оскарженій постанові на те, що кредитним договором строк його дії визначено сторонами до 15 березня 2023 року, а банк не позбавлений можливості у вказаний строк звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на предмет іпотеки, не слід розглядати як підтвердження законності та обґрунтованості можливих позовних вимог Банку.

Натомість зобов`язання за кредитним договором можуть виконуватись не лише примусово, зокрема на підставі рішення суду, а й добровільно, а звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється, як у судовому так і в позасудовому порядку.

Підлягають відхиленню також доводи касаційної скарги про порушення права позивача, брати участь у розгляді апеляційної скарги, оскільки представник позивача 30 вересня 2020 року була належним чином повідомлена про розгляд справи судом апеляційної інстанції 18 листопада 2020 року, а до поданої в день судового засідання заяви про відкладення судового засідання не додала доказів підтвердження поважності причин її неявки в судове засідання.

Таким чином доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова апеляційного суду прийнята із неправильним застосуванням норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права.

Колегія суддів погоджується з висновками апеляційного суду по суті вирішення спору.

Судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норм процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Доводи касаційної скарги які спрямовані на необхідність переоцінки доказів у справі, підлягають відхиленню, оскільки встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц).

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.