Постанова

Іменем України 08 вересня 2021 рокум. Київсправа № 761/13041/20провадження № 61-2980 св 21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

представник позивача - адвокат Серафимов Ілля Миколайович,

відповідач - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Серафимова Іллі Миколайовича, на постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2021 року у складі колегії суддів: Левенця Б. Б., Ратнікової В. М., Борисової О. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимогУ травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про відшкодування майнової шкоди.В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 04 липня 2014 року між нею та публічним акціонерним товариством "Комерційний банк "Український фінансовий світ" (далі - ПАТ "КБ "УФС") було укладено договір банківського вкладу (депозиту) "Вигідний альянс" № 43913 (далі - договір банківського вкладу), за умовами якого банк прийняв від неї на вкладний (депозитний) рахунок 16 200,00 доларів США (еквівалент 191 598,00 грн).Постановою Правління Національного банку України від 10 листопада 2014 року № 717 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії ПАТ "КБ "УФС", у подальшому розпочато процедуру ліквідації банку. Узнавши, що вона не включена до Загального реєстру вкладників банку, 27 листопада 2014 року вона звернулася до Фонду та уповноваженої особи Фонду із заявою про включення її до переліку вкладників ПАТ "КБ "УФС", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду. Листом від 01 грудня 2014 року № 001/377 її повідомлено про те, що вказаний договір банківського вкладу, а також операції із внесення та перерахування грошових коштів по рахунку, відкритому на виконання договору, є нікчемними відповідно до статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" та статті 228 ЦК України.Зазначала, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року у справі № 826/6540/15 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2015 року та ухвалено нову постанову, якою: визнано протиправним та скасовано наказ від 18 листопада 2014 року № 6 уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" Гончарова С. І. у частині визнання нікчемним правочину (договору) банківського вкладу (депозиту); визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" Гончарова С. І. щодо невключення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів, за вкладом за договором банківського вкладу; зобов`язано уповноважену особу Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "УФС" Оберемка Р. А. подати до Фонду додаткову інформацію щодо неї, як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "КБ "УФС" за договором банківського вкладу; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.Уповноважена особа Фонду протягом тривалого часу не передавала до Фонду додаткову інформацію відносно неї, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом, чим допустила протиправну бездіяльність. Вказувала, що вона, як вкладник, при належному виконанні уповноваженою особою Фонду своїх обов`язків, мала б отримати гарантоване відшкодування коштів за вкладом у розмірі 200 000,00 грн. У зв`язку із ліквідацією ПАТ "КБ "УФС", втративши право вимагати отримання суми гарантованого відшкодування коштів за вкладом (стаття 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"), вважала, що отримала право на стягнення з Фонду 200 000,00 грн завданої майнової шкоди.З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд стягнути з Фонду на свою користь майнову шкоду у вищевказаному розмірі.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 20 липня 2020 року у складі судді Пономаренко Н. В. у задоволенні клопотання Фонду про закриття провадження у справі відмовлено.Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 20 липня 2020 року у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовлено.Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту завдання шкоди, протиправності дій Фонду та доказів, які б підтверджували причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями відповідача та завданою позивачу шкодою (статті 1166, 1172, 1173 ЦК України).При цьому суд першої інстанції вказав, що зобов`язання з відшкодування шкоди є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. За своїм характером ці зобов`язання належать до позадоговірних, тобто вони виникають поза межами існуючих між потерпілим і завдавачем шкоди договірних чи інших правомірних зобов`язальних відносин. У свою чергу, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) передбачено порядок задоволення вимог кредиторів банку, як на стадії процедури виведення неплатоспроможного банку з ринку, так і на стадії процедури ліквідації.Крім того, відсутні докази звернення позивача з вимогою про виконання постанови Київського апеляційного адміністивного суду від 13 червня 2017 року у справі № 826/6540/15.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанціїПостановою Київського апеляційного суду від 28 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20 липня 2020 року скасовано. Провадження у справі закрито. Повідомлено ОСОБА_1, що розгляд справи за її позовом віднесено до юрисдикції адміністративних судів.Судове рішення мотивовано тим, що позовні вимоги у цій справі за своєю правовою природою випливають із спору щодо невиплати Фондом коштів за відповідним вкладом у межах гарантованої суми відшкодування.Апеляційний суд врахував відповідні правові позиції Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, правову природи спірних правовідносин, що виникли між сторонами, норми процесуального закону щодо визначення предметної юрисдикції справи і зробив висновок про те, що справа підлягає розгляду у порядку адміністративного, а не цивільного судочинства.

Короткий зміст вимог касаційної скаргиУ касаційній скарзі, поданій у лютому 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Серафимов І. М., посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та передати справу до цього ж суду для продовження розгляду.Крім того, у березні та червні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Серафимова І. М., про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав, передбачених частиною п'ятою статті 403 ЦПК України, оскільки справа містить виключну правову проблему і така передача справи необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 березня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній малозначній справі на підставі підпункту а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, витребувано цивільну справу № 761/13041/20 із Шевченківського районного суду міста Києва. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.У березні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що вказана справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства та не врахував правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 826/12003/16. ОСОБА_1 втратила право на отримання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладом у спеціальному порядку, визначеному Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) , а тому їй завдано шкоду у розмірі тієї суми, яку вона не отримала внаслідок протиправної поведінки посадової особи Фонду.У позовній заяві було заявлено вимогу лише про стягнення шкоди, що не пов`язано з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Таким чином, спір за цим позовом підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.Клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду мотивовано наявністю протилежних правових висновків Верховного Суду у справах про стягнення шкоди, завданої протиправною поведінкою посадової особи Фонду. Також посилається на різну судову практику Київського апеляційного суду у подібних справах. Указане, на думку заявника, свідчить про наявність виключної правової проблеми, а передача цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики. При цьому постанова Київського апеляційного суду від 28 січня 2021 року оскаржується з підстав порушення предметної юрисдикції.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргуУ поясненнях на касаційну скаргу ОСОБА_1 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зазначив, що постанова апеляційного суду є законною, грунтується на нормах права та усталеній судовій практиці Верховного Суду, у тому числі Великої Палати Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами04 липня 2014 року між ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" та ОСОБА_1 укладено Договір банківського вкладу (депозиту) "Вигідний альянс" № 43913, за умовами якого банк прийняв від ОСОБА_1 на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в сумі 16 200,00 дол. США (еквівалент у гривнях - 191 598,00 грн) (а. с. 14-16).Постановою Правління Національного банку України від 10 листопада 2014 року № 717 прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії ПАТ "КБ "Український фінансовий світ". 13 листопада 2014 року Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 119, яким вирішено: розпочати процедуру ліквідації ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" з відшкодуванням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до плану врегулювання з 13 листопада 2014 року; призначити Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "КБ "Український фінансовий світ" Гончарова С.І. строком на 1 рік з 13 листопада 2014 року по 12 листопада 2015 року включно. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 20 травня 2015 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою: визнано протиправним та скасовано наказ від 18 листопада 2014 року № 6 уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова С. І. в частині визнання нікчемним правочину (договору) від 04 липня 2014 року № 43913 банківського вкладу (депозиту) "Вигідний альянс", укладеного між ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" та ОСОБА_1 ; визнано протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Гончарова С. І. щодо не включення ОСОБА_1 до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів, за вкладом за Договором банківського вкладу (депозиту) "Вигідний альянс" від 04 липня 2014 року № 43913 за рахунок Фонду; зобов`язано уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Оберемка Р. А. подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1, як вкладника, яка має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" за Договором банківського вкладу (депозиту) "Вигідний альянс" від 04 липня 2014 року № 43913 за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; у задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено (а. с. 5-13).Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 вересня 2017 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Комерційний банк "Український фінансовий світ" Оберемка Р. А. на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2017 року у справі № 826/6540/15 відмовлено (а. с. 91-92).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуВідповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Серафимова І. М.,задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми праваВідповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.Відповідно до частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 цього Кодексу). Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників - суб`єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. Натомість, визначальні ознаки приватноправових відносин - це юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило, майнового) певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень.При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (4452-17) . Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 зазначеного Закону уповноважена особа Фонду - це працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.За змістом статті 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об`єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.Згідно з частиною першою статті 4 вказаного Закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Для цього Фонд наділено відповідними функціями, визначеними частиною другою статті 4 Закону, серед яких, зокрема: ведення реєстру учасників Фонду; здійснення заходів щодо організації виплат відшкодувань за вкладами у строки, визначені цим Законом; здійснення заходів щодо інформування громадськості про функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, захисту прав та охоронюваних законом інтересів вкладників.На підставі частин першої та другої статті 6 цього Закону в межах своїх функцій та повноважень Фонд здійснює нормативне регулювання системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.Відповідно до частин першої та другої статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200 000,00 грн. Вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.У разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку (частина шоста статті 26 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").Нормами статті 27 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" установлено порядок визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, зокрема: уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку; уповноважена особа Фонду формує перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню; виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду; Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному вебсайті Фонду та оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур`єр" або "Голос України".Відповідно до частини першої статті 28 цього Закону Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.Згідно з положеннями частини першої статті 54 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.Гарантії Фонду є гарантіями держави, передбаченими цим Законом. Для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися державні кошти. Тому рішення та дії Фонду чи уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодувань сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження щодо виведення з ринку неплатоспроможних банків.Правовідносини між Фондом і вкладником, який претендує на отримання гарантованого державою відшкодування за рахунок коштів Фонду в межах граничної суми, складаються без участі банку-боржника та мають управлінський характер. У цих правовідносинах Фонд виконує управлінські функції щодо гарантованої державою виплати відшкодування за банківським вкладом у межах граничного розміру за рахунок коштів Фонду незалежно від перебігу процедури ліквідації банку (продажу його майна). А тому у вказаних відносинах у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку-боржника, що ліквідується, а до держави в особі Фонду.Отже, спір щодо права фізичної особи на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000,00 грн (якщо адміністративна рада Фонду згідно з пунктом 17 частини першої статті 9 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"не прийняла рішення про збільшення граничної суми такого відшкодування), є публічно-правовим і пов`язаний з виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати цього відшкодування. Тому такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства.Такий правовий висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 18 квітня 2018 року у справі № 813/921/16 (провадження № 11-126апп18), від 23 травня 2018 року у справі № 820/3770/16 (провадження № 11-409апп18), від 06 червня 2018 року у справі № 727/8505/15-ц (провадження № 14-180цс18), від 23 січня 2019 року у справі № 285/489/18-ц (провадження № 14-470цс18), від 10 квітня 2019 року справі № 761/10730/18 (провадження № 14-116цс19), від 09 лютого 2021 року у справі № 520/17342/18 (провадження № 14-158цс20), а також у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 761/11256/17 (провадження № 61-31354сво18).Зазначена судова практика є усталеною і незмінною. Крім того, Велика Палата Верховного Суду повернула справу Касаційному цивільному суду у складі Верховного Суду з подібними фактичними обставинами та нормами правозастосування, оскільки питання юрисдикції такої категорії справ, у тому числі щодо банку, який припинено, вже неодноразово визначалася вказаним Судом (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі № 761/3986/20, провадження № 14-123 цс 21).При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).Звернувшись до суду із позовом у цій справі, ОСОБА_1 фактично просила стягнути з Фонду невиплачену їй гарантовану державою граничну суму відшкодування за вкладом, визначену нею як матеріальну шкоду, оскільки невиплата цієї гарантованої законом суми відшкодування вкладу відбулася внаслідок неправомірних дій (бездіяльності) Фонду щодо не включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за договором банківського вкладу, та несвоєчасного виконання судового рішення у справі № 826/6540/15.З урахуванням наведених норм права, правових висновків Великої Палати Верховного Суд та Верховного Суду,суд апеляційної інстанцій, скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, правильно виходив із того, що спір виник щодо права ОСОБА_1 на відшкодування за вкладом за рахунок коштів Фонду у сумі, що не перевищує 200 000,00 грн.Такий спір пов`язаний із виконанням Фондом владної управлінської функції з організації виплати суми гарантованого відшкодування та застосування відповідальності за несвоєчасне виконання такої виплати, тому є публічно-правовим і підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства.Крім того, апеляційний суд вірно зауважив, що відповідач у суді першої інстанції подавав клопотання про закриття провадження у цій справі.Посилання касаційної скарги на постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 826/12003/16 (провадження № 11-1252апп18) є безпідставними, оскільки у вказаній постанові викладено правовий висновок щодо розгляду у порядку цивільного судочинства справи за позовом фізичної особи - вкладника банку, до Фонду про відшкодування шкоди. При цьому суд послався на статті 1166, 1167, 1173 ЦК України та виходив із того, що вимоги не пов`язані з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Отже, зазначена постанова Великої Палати Верховного Суду прийнята у справі, правовідносини в якій не є подібними до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, яка переглядається.З цих самих підстав колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги про наявність протилежних правових висновків Верховного Суду у подібних справах, зокрема, у вищевказаній постанові Великої Палати Верховного Суду та в ухвалі Верховного Суду від 02 листопада 2020 року у справі № 761/45742/19 (провадження № 61-14867ск20). Фактичні обставини та норми правозастосування у цих справах є різними.Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правильно врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які є релевантними для цієї справи й обов`язковими (частина четверта статті 263 ЦПК України), а тому відповідні доводи касаційної скарги є безпідставними. Підстав для відступлення від застосованих правових позицій колегія суддів не вбачає. Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК Українине входить до компетенції суду касаційної інстанції.Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Щодо вирішення клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного СудуЗгідно з частиною п`ятою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.Колегія суддів вважає, що посилання представника ОСОБА_1 - адвоката Серафимова І. М., про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики у подібних правовідносинах не заслуговують на увагу, оскільки правових й обґрунтованих підстав для такої передачі заявником не наведено, а Верховним Судом їх не встановлено, судова практика є незмінною й виключна правова проблема заявником не мотивована.При цьому Велика Палата Верховного Суду уже викладала у своїх постановах висновки щодо предметної юрисдикції спору у подібних правовідносинах, які в силу положень частини четвертої статті 263 ЦПК Україниправильно враховані судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови.Таким чином, у задоволенні клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду слід відмовити.Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 418 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Серафимова Іллі Миколайовича, про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду відмовити.Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Серафимова Іллі Миколайовича, залишити без задоволення.Постанову Київського апеляційного суду від 28 січня 2021 року залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:

Д. Д. Луспеник І. А. Воробйова Б. І. Гулько Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець