Короткий зміст позовних вимогУ листопаді 2018 року Комунальний заклад "Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 247 з поглибленим вивченням іноземних мов" Деснянського району м. Києва (далі - навчальний заклад), ОСОБА_1 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якого діє ОСОБА_2, Регіонального Інтернет-видання "Інформатор" про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та відшкодування моральної шкоди.Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3 у період з 01 вересня 2016 року по 29 листопада 2017 року навчався у цьому навчальному закладі. Протягом усього періоду навчання у директора навчального закладу (ОСОБА_1) та всього педагогічного колективу виникали конфлікти з ОСОБА_2 та його дитиною - ОСОБА_3 через неадекватну та агресивну, на думку позивачів, поведінку дитини. Позивач ОСОБА_4 стверджувала, що своєю неправомірною поведінкою ОСОБА_3 викликав у неї значні психоневрологічні навантаження. Її почали турбувати головний біль, запаморочення, нестабільність артеріального тиску, відчуття серцебиття, поганий сон, внутрішня тривога, внаслідок чого вона змушена була перебувати на стаціонарному лікуванні з 06 жовтня 2017 року по 18 жовтня 2017 року. При цьому батьки дітей, які навчались разом з ОСОБА_3, зверталися до правоохоронних органів та засобів масової інформації, сподіваючись таким чином вплинути на поведінку відповідачів.Позивачі вказували, що ІНФОРМАЦІЯ_2 до навчального закладу з`явилися представники різних засобів масової інформації, серед яких були й представники Регіонального Інтернет-видання "Інформатор" з метою відеозйомки сюжету щодо поведінки ОСОБА_3 . Директор навчального закладу заборонила відеозйомку представникам засобів масової інформації, які не мали дозволу міської адміністрації на її проведення, серед яких було і Регіональне Інтернет-видання "Інформатор". Через деякий час позивачам стало відомо, що Регіональне Інтернет-видання "Інформатор" розмістило на своїй інтернет-сторінці відеосюжет, в якому ОСОБА_2 негативно висловлювався про позивачів, а саме: "директор школи та вся адміністрація школи тероризують його дитину, окрім того ОСОБА_1 вчинила щодо нього та його сина злочин". Також ОСОБА_2 стверджував, що його дитину б`ють вчителі. Слова батька дублювалися на сайті Регіонального Інтернет-видання "Інформатор": "…Кроме того, он уверяет, что мальчика в школе терроризируют, а другие дети и учителя в школе избивают его сына. Также он пишет в разные инстанции, прося помощи. Несмотря на всё это, папа мальчика намерен не переводить сына в другой класс или школу, а добиваться справедливости в этой". Від себе ж Регіональне Інтернет-видання "Інформатор" зазначає, що: "По словам родителей, руководство учреждения никаких активных действий не предпринимает, а директор школы заняла "оборонительную" позицию и с представителями СМИ предпочитает не общаться. Наших же журналистов она выгоняла с территории школы с помощью охраны и угрожала полицией. Персонал учебного заведения уверяет: директриса на нервах и принимает успокоительные".Позивачі вказували, що вищевказана інформація не відповідає дійсності, завдає шкоди їх честі, гідності та діловій репутації.Крім того, позивачі стверджували, що ОСОБА_2 постійно здійснював негативні висловлювання на їх адресу, чим порушував їх особисті немайнові права, зокрема в телепередачі "Стосується кожного", яка транслювалась на телеканалі "Інтер" від ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_2 так само негативно висловлювався у бік керівництва навчального закладу та всього педагогічного колективу. Назвав одного з викладачів навчального закладу "Грушею", при цьому вказував: "в школе бардак, который организован со стороны директора школы…", зухвало заявляв, що директор з ним не справляється, констатував той факт, що його дитина б`є вчителів, оскільки вчителі, начебто, б`ють ОСОБА_3, адміністрація навчального закладу, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_5 повинні звільнитись зі школи.У телепередачі "Стосується кожного", яка транслювалась на телеканалі "Інтер" від ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2 говорив про те, що: " ОСОБА_1 совершила в отношении его сына уголовно наказуемое деяние".Позивачі стверджували, що висловлювання ОСОБА_2 у їх бік та всього педагогічного колективу навчального закладу, порушує їх особисті немайнові права.Комунальний заклад "Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 247 з поглибленим вивченням іноземних мов" Деснянського району міста Києва, ОСОБА_1 просили суд:- зобов`язати Регіональне Інтернет-видання "Інформатор" спростувати недостовірну інформацію, опубліковану на його сайті: "По словам родителей, руководство учреждения никаких активных действий не предпринимает, а директор школы ОСОБА_1 заняла "оборонительную" позицию и с представителями СМИ предпочитает не общаться. Наших же журналистов она выгоняла с территории школы с помощью охраны и угрожала полицией. Персонал учебного заведения уверяет: директриса на нервах и принимает успокоительные", яка стосується Комунального закладу "Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 247 з поглибленим вивченням іноземних мов" Деснянського району міста Києва та ОСОБА_1, шляхом повідомлення про ухвалене рішення на своєму офіційному сайті; - визнати недостовірною та такою, що принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1 та ділову репутацію Комунального закладу "Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 247 з поглибленим вивченням іноземних мов" Деснянського району міста Києва інформацію, поширену ОСОБА_2 у відео репортажі від ІНФОРМАЦІЯ_2, опублікованому на сайті Регіонального Інтернет-видання "Інформатор"; телепередачі "Стосується кожного", яка транслювалась на телеканалі "Інтер" від ІНФОРМАЦІЯ_5; телепередачі "Стосується кожного", яка транслювалась на телеканалі "Інтер" від ІНФОРМАЦІЯ_1; - стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 170 000 грн, - вирішити питання про розподіл судових витрат.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанційРішенням Деснянського районного суду міста Києва від 12 березня 2020 року позов Комунального закладу "Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 247 з поглибленим вивченням іноземних мов" Деснянського району міста Києва, ОСОБА_1 задоволено частково.Зобов`язано регіональне Інтернет-видання "Інформатор" спростувати недостовірну інформацію, опубліковану на його сайті, а саме: "По словам родителей руководство учреждения никаких активных действий не предпринимает, а директор школы ОСОБА_1 заняла "оборонительную" позицию и с представителями СМИ предпочитает не общаться. Наших же журналистов она выгоняла с территории школы с помощью охраны и угрожала полицией. Персонал учебного заведения уверяет: директриса на нервах и принимает успокоительные", яка стосується Комунального закладу "Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 247 з поглибленим вивченням іноземних мов" Деснянського району міста Києва та ОСОБА_1, шляхом повідомлення про ухвалене рішення на офіційному сайті Регіонального Інтернет-видання "Інформатор".У задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.Стягнуто з Регіонального Інтернет-видання "Інформатор" на користь Комунального закладу "Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 247 з поглибленим вивченням іноземних мов" Деснянського району міста Києва витрати по сплаті судового збору у розмірі 680, 00 грн.Стягнуто з Регіонального Інтернет-видання "Інформатор" на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 680,00 грн.Постановою Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, від імені якого діє ОСОБА_2, залишено без задоволення.Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 березня 2020 року залишено без змін.Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що, під час розгляду справи Регіональне Інтернет-видання "Інформатор" не надало доказів, що директор навчального закладу ОСОБА_1 дійсно погрожувала представникам засобів масової інформації, виганяла їх з території навчального закладу за допомогою охорони, і оприлюднена про це відповідачем в мережі інтернет інформація є негативною, не відповідає дійсності, завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації ОСОБА_1 як керівника навчального закладу, а також наносить шкоду діловій репутації цього навчального закладу. Тому суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в цій частині і його задоволення шляхом зобов`язання Регіонального Інтернет-видання "Інформатор" спростувати недостовірну інформацію, опубліковану на його сайті, шляхом повідомлення про ухвалене рішення на своєму офіційному сайті. Відмовляючи в задоволенні позову до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3, від імені якого діє ОСОБА_2, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що висловлювання ОСОБА_2 є оціночними судженнями, які не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності, та не містять в собі брутальних, принизливих чи непристойних виразів щодо позивачів. Крім того, позивачі не довели якими саме діями ОСОБА_2 їм заподіяно моральну шкоду, відповідно до вимог частини першої статті 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ), а також у чому полягає вказана шкода відповідно до вимог статті 23 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скаргиУ листопаді 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3, від імені якого діє ОСОБА_2, подали до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просять скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 12 березня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 вересня 2020 року, закрити провадження у справі.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У грудні 2020 року навчальний заклад та ОСОБА_1 подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просили відмовити в задоволенні касаційної скарги.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанціїЗгідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. 06 листопада 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі судді Коломієць Г. В. задоволено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, касаційну скаргу залишено без руху.18 листопада 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Деснянського районного суду міста Києва. У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргуКасаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив вимоги статей 175, 177, 263- 266 ЦПК України, а саме: належним чином не встановив відповідача - Регіональне Інтернет-видання "Інформатор", оскільки не зазначив у рішенні ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ); у вступній та резолютивній частинах рішення не вказано третю особу; копії доданих до позовної заяви письмових доказів не мають належного засвідчення; не додано доказів сплати судового збору саме позивачами, оскільки доданий до матеріалів справи доказ сплати судового збору від імені третьої особи, що здійснює адвокатську діяльність невідомо за яку юридичну та фізичну особу.Заявник вказує, що суд апеляційної інстанції у порушення вимог статей 367, 382 ЦПК України на вказані порушення вимог закону судом першої інстанції уваги не звернув, порушення не усунув.Крім того, суди ухвалили рішення без урахування висновків Верховного Суду щодо правильного застосування норм права, викладених у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19 (провадження № 61-2192св20). Інших доводів по суті спору касаційна скарга не містить.

Фактичні обставини справи, встановлені судамиУ період з 01 вересня 2016 року по 29 листопада 2017 року син ОСОБА_2, ОСОБА_3 навчався у Комунальному закладі "Спеціалізована школа І-ІІІ ступенів № 247 з поглибленим вивченням іноземних мов" Деснянського району міста Києва, директором якого є ОСОБА_1 .Протягом періоду навчання дитини ОСОБА_3 у навчальному закладі виникали конфлікти через його поведінку, що встановлено із: заяв про вжиття заходів відносно учня 2Б класу ОСОБА_3, складених ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та адресованих директору ОСОБА_1 у період з вересня 2017 року по листопад 2017 року; копії медичної документації щодо надання медичної допомоги дітям заявників; копій витягів з кримінальних проваджень про реєстрації заяв батьків про нанесення їх дітям тілесних ушкоджень; копій висновків спеціалістів у галузі судово-медичної експертизи щодо визначення наявності та ступеня тяжкості тілесних ушкоджень; копія службової записки директора ОСОБА_1 на адресу начальника управління освіти Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації щодо подій, які сталися 20 вересня 2017 року.Контрольно-візитаційна книга навчального закладу містить записи за вересень-жовтень 2017 року щодо відвідування уроків з метою спостереження за поведінкою ОСОБА_3 ; профілактичної бесіди з учнем 2Б класу ОСОБА_3 ; індивідуальної бесіди з батьком ОСОБА_2 та його сином ОСОБА_3 та з`ясування питання щодо агресивної поведінки учня 2Б класу ОСОБА_3, зокрема спеціалістами Служби у справах дітей, інспектором сектору ювенальної превенції Деснянського управління поліції міста Києва.ІНФОРМАЦІЯ_2 до навчального закладу завітали представники різних засобів масової інформації (далі - ЗМІ), серед яких були представники Регіонального Інтернет-видання "Інформатор", з метою зйомки сюжету щодо поведінки дитини ОСОБА_3 . Директор ОСОБА_1 заборонила відеозйомку представникам ЗМІ, які не мали дозволу Київської міської державної адміністрації на її проведення, серед них було і Регіональне Інтернет-видання "Інформатор".Регіональне Інтернет-видання "Інформатор" розмістило на своїй інтернет-сторінці відеосюжет (ІНФОРМАЦІЯ_4), разом із відеосюжетом на цій же інтернет-сторінці, опублікувало власний коментар в письмовому вигляді: "По словам родителей, руководство учреждения никаких активных действий не предпринимает, а директор школы ОСОБА_1 заняла "оборонительную" позицию и с представителями СМИ предпочитает не общаться. Наших же журналистов она выгоняла с территории школы с помощью охраны и угрожала полицией. Персонал учебного заведения уверяет: директриса на нервах и принимает успокоительные."У відеосюжеті Регіонального Інтернет-видання "Інформатор" від ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3) ОСОБА_2 стверджує, що: "директор школи та вся адміністрація школи тероризують його дитину, окрім того, ОСОБА_1 вчинила щодо нього та його сина злочин", а також стверджує, що його дитину б`ють вчителі.У телепередачі "Стосується кожного", що транслювалась на телеканалі "Інтер" від ІНФОРМАЦІЯ_5 (ІНФОРМАЦІЯ_6), ОСОБА_2 висловлювався у бік керівництва і педагогічного колективу школи, а саме називав одного з викладачів школи "Грушею", говорив про те, що: "в школе бардак, который организован со стороны директора школы…", заявляв, що директор з ним не справляється, говорив, що його дитина б`є вчителів, оскільки вчителі начебто б`ють ОСОБА_3, говорив про те, що адміністрація навчального закладу ОСОБА_1 та ОСОБА_5, повинні звільнитись зі школи.У телепередачі "Стосується кожного", що транслювалась на телеканалі "Інтер" від ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІНФОРМАЦІЯ_7), ОСОБА_2 говорив про те, що: " ОСОБА_1 совершила в отношении его сына уголовно наказуемое деяние".

Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуВідповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають вказаним вимогам закону.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми праваВідповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.За змістом частини першої статті 277 Цивільного кодексу України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.Відповідно до роз`яснень, викладених у абзацах 3, 5 пункту 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (v_001700-09) , відповідно до статті 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обгунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов`язок відшкодувати моральну шкоду.Відповідно до частин першої, другої статті 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обгунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду.За своїм характером судження є розумовим актом, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, що пов`язано з такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів.Отже, будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.Ухвалюючи рішення в частині задоволення позову навчального закладу та ОСОБА_1 до Регіонального Інтернет-видання "Інформатор", суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку, що відповідач не надав доказів того, що директор навчального закладу ОСОБА_1 дійсно погрожувала представникам засобів масової інформації, і виганяла їх з території навчального закладу за допомогою охорони, оприлюднена про це відповідачем в мережі Інтернет інформація є негативною, не відповідає дійсності, завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації ОСОБА_1 як керівника навчального закладу, а також наносить шкоду діловій репутації цього навчального закладу, а тому є недостовірною інформацією, що підлягає судовому захисту шляхом її спростування, згідно з визначеним статтею 277 ЦК України порядком. Крім того, відмовляючи в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що висловлювання ОСОБА_2 є оцінкою дій позивачів, на підставі його власних спостережень, не містять в собі брутальних, принизливих чи непристойних виразів, тому не підлягають спростуванню, оскільки чинним законодавством не передбачено відповідальності за висловлювання оціночних суджень, а позивачами не доведено, якими саме діями відповідача ОСОБА_2 завдано їм моральну шкоду, та у чому вона полягала.Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що суд не встановив належного відповідача, оскільки не вказав у рішенні ЄДРПОУ юридичної особи, на увагу не заслуговують.Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, під час розгляду справи встановив, що Регіональне Інтернет-видання "Інформатор" на своїй вебсторінці розмістило інформацію, яку просили спростувати позивачі, а ОСОБА_2 висловлював оціночні судження, які на думку позивачів, принижували їх честь, гідність та ділову репутацію, тобто виконав обов`язок щодо встановлення належності цих відповідачів, а відсутність зазначення ЄДРПОУ Регіонального Інтернет-видання "Інформатор" у судовому рішенні цих висновків не спростовує.Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій щодо встановлення під час розгляду справи належності відповідача, узгоджуються з висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19 (провадження № 61-2192св20), на яку як на підставу касаційного оскарження посилаються заявники.Процесуальних порушень під час ухвалення судових рішень про відмову в задоволенні позову до відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, колегія суддів не вбачає.Крім того, заявник ОСОБА_2, діючи в своїх інтересах та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3, у касаційній скарзі не вказує, які права та законні інтереси заявників були порушені судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, якими було відмовлено в позові до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .Отже, суди попередніх інстанцій виконали вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно дослідили і оцінили докази та встановили обставини у справі.Інші доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають.У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно дослідили наявні у справі докази, дали їм належну оцінку, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення.Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції - без змін.Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду