Короткий зміст позовних вимогУ листопаді 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3 про знесення об`єкта самочинного будівництва.Позовна заява мотивована тим, що вони є власниками квартир АДРЕСА_2, а також співвласниками земельної ділянки площею 0,0608 га, яка розташована за цією самою адресою, з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку. Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 є власністю відповідача та знаходиться навпроти їхнього будинку по АДРЕСА_4 . Спори щодо законності будівництва жилого багатоквартирного будинку по АДРЕСА_3 вже розглядались судами. 19 червня 2015 року Управлінням архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради було видано ОСОБА_3 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки на АДРЕСА_3 для будівництва багатоквартирного житлового будинку з підвальним поверхом і підземним гаражем на АДРЕСА_3 зі знесенням існуючого будинку. У пункті 10 вказаних містобудівних умов та обмежень, у графі "Поверховість" зазначено: "4 з мансардою та підвалом і підземним гаражем". Керуючись вихідними даними, що містились у містобудівних умовах та обмеженнях, проектувальником товариством з обмеженою відповідальністю "Капітель К" (далі - ТОВ "Капітель К") було виготовлено проектну документацію "будівництво багатоквартирного 4-ох поверхового житлового будинку з підвальним поверхом і підземним гаражем, мансардою та демонтажем існуючого будинку на АДРЕСА_3". 17 вересня 2015 року Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області (далі - Департамент ДАБІ у Львівській області) було зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт. Позивачі зазначали, що у подальшому, рішенням головного інспектора будівельного нагляду Департаменту ДАБІ у Львівській області від 27 квітня 2016 року № 27/04-1-Д було скасовано реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт у зв`язку з відхиленням від проекту, однак незважаючи на скасування декларації, ОСОБА_3 добудував будинок без прийняття його до експлуатації, унаслідок чого було здійснено самочинне будівництво 8-ми квартирного будинку, який не відповідає будівельним нормам та порушує права інших осіб, а також не відповідає вимогам садибної забудови, зокрема багатоквартирний житловий будинок побудований на земельній ділянці, призначеній для будівництва та обслуговування індивідуального житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Позивачі посилалися на те, що вказана ділянка не може використовуватись під багатоквартирну забудову, оскільки відповідно до класифікації видів цільового призначення земельних ділянок на такій не можна будувати багатоквартирний житловий будинок. Крім того, відповідачем порушено вимоги містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, оскільки після скасування реєстрації декларації повторно не подавав декларації про готовність об`єкта до експлуатації. Для з`ясування обставин будівництва спірного будинку вони звертались до Інспекції державного архітектурно- будівельного контролю у м. Львові (далі - Інспекція ДАБК у м. Львові )та листом Інспекції ДАБК у м. Львові від 07 лютого 2018 року № 0006-645 їх було повідомлено про незаконність будівництва житлового будинку по АДРЕСА_3 . Позивачі зазначали, що самочинне будівництво перешкоджає їм повноцінно користуватись їхньою власністю, оскільки таке будівництво загрожує її пошкодженням та руйнації їхнього будинку внаслідок обмеження доступу сонячного світла до нього, створення загроз у випадку пожежі чи іншого пошкодження будинку. Просять зобов`язати ОСОБА_3 знести об`єкт самочинного будівництва - багатоквартирний житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанціїРішенням Франківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Крім того, позивачі не довели належними доказами, що будівництвом спірного будинку порушено їх права, як власників квартир будинку АДРЕСА_4, зокрема, що таке будівництво загрожує пошкодженням та руйнації будинку внаслідок обмеження доступу сонячного світла до нього, створення загроз у випадку пожежі, пересторогою в майбутньому обвалу, вибуху.При цьому суд послався на відповідну судову практику Верховного Суду. Додатковим рішенням Франківського районного суду м. Львова від 10 листопада 2020 року стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 28 тис грн.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанціїПостановою Львівського апеляційного суду від 04 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2020 року залишено без змін. Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково. Додаткове рішення Франківського районного суду м. Львова від 10 листопада 2020 року змінено. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 10 тис грн витрат на професійну правничу допомогу, по 5 тис грн з кожного. Апеляційний суд зазначив, що районний суд належним чином мотивував своє рішення про відмову в позові, зазначивши також, що матеріалами справи встановлено, що квартири в будинку, який просять знести позивачі, належать на праві власності третім особам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які позивачами не залучені до участі в справі як відповідачів, хоча результати розгляду справи безпосередньо впливають на їх права та обов`язки.Зауважив, що додаткове рішення суду в частині розміру витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню з позивачів, які просили про їх зменшення. слід змінити, оскільки зазначений адвокатом розмір витрат не в повній мірі відповідає обсягу наданих послуг, затраченого адвокатом часу, складності справи, а також включає в себе гонорар успіху за досягнення позитивного результату прийняття судом першої інстанції рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.Додатковою постановою Львівського апеляційного суду від 20 травня 2021 року заяву представника ОСОБА_4 - ОСОБА_16, про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 2 тис грн витрат на професійну правничу допомогу, по 1 тис грн з кожного.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 березня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.Інші учасники справи судові рішення не оскаржили.

Надходження касаційної скарги до Верховного СудуУхвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 09 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 вересня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 04 березня 2021 року залишено без руху з наданням строку на усунення її недоліків, а саме запропоновано доплатити судовий збір за подання касаційної скарги та надати суду документи, що підтверджують його доплату. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.У квітні 2021 року на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 09 квітня 2021 року ОСОБА_2 надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 травня 2021 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу №465/7206/18 з Франківського районного суду м. Львова. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу.У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргуКасаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій визнали, що спірне будівництво є самочинним, однак не застосували способів захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, державних та суспільних інтересів у спосіб, визначений законом. Зазначає, що порушення його прав як суміжного землевласника та власника квартири у житловому будинку по АДРЕСА_4, навпроти якого знаходиться житловий будинок по АДРЕСА_3, є наявність визнаного факту того, що відповідач без відповідних дозвільних документів з істотними порушеннями будівельних норм і правил, порушуючи вимоги містобудівної документації, містобудівних умов та обмежень, при скасованій декларації про початок виконання будівельних робіт здійснив будівництво багатоповерхового будинку, яке своїм незаконним статусом створює загрозу безпечному володінню його майном.Стверджує, що апеляційний суд зробив помилковий висновок, що власники зареєстрованих квартир у самочинному будівництві повинні залучатися до участі у справі, виключно, як відповідачі з огляду на реєстрацію права власності на квартири.Крім цього, вказує, що суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у відповідних постановах Верховного Суду. Зазначає про відсутність у матеріалах справи розрахунку (детального опису наданих послуг), виконаних адвокатом, подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргуУ червні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСОБА_4 - ОСОБА_16, в якому вказується, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційну скарги - без задоволення.Зазначає, що самочинним будівництвом ОСОБА_3 інтереси держави та територіальної громади не зачіпаються.У червні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника ОСББ "Кондукторська, 48" - Вівчарівського В. П., в якому вказується, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін, а касаційні скарги - без задоволення.Зазначає, що право власності має захищатися лише при доведеності самого факту його порушення із застосування наслідків, у тому числі і звільнення земельної ділянки від самовільно зведених споруд шляхом їх знесеннячи усунення інших перешкод у користуванні земельною ділянкою. При цьому позивач повинен довести, що таке будівництво порушує його права, тобто причинно-наслідковий зв`язок між завданням шкоди самочинним будівництвом і діями відповідача та неможливості усунути такі порушення іншим способом, ніж знесення самочинного будівництва, що є крайнім заходом.Також, у червні 2021 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу від представника Інпекції ДАБК у м. Львові - Заяця Б. Р., в якому погоджується з доводами касаційної скари.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуВідповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України. Зокрема, підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступленнявід такого висновку;4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.Касаційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми праваВідповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.Відповідно до пунктів 3, 4 частини другої статті 16 ЦК України припинення дії, яка порушує право, а також відновлення становища, яке існувало до порушення, визначено одними із способів захисту цивільних прав та інтересів.Згідно положень частини першої статті 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55 та 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.Необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними доказами, певного суб`єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) відповідачем.Відповідно до положень статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (частина четверта статті 376 ЦК України).За змістом частин четвертої та сьомої статті 376 ЦК України залежно від ознак самочинного будівництва особи, зазначені у цих пунктах, можуть вимагати від особи, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво: знесення самочинно збудованого об`єкта або проведення перебудови власними силами або за її рахунок; приведення земельної ділянки в попередній стан або відшкодування витрат.З урахуванням змісту зазначеної норми та з системного аналізу положень статтей 16, 386, 391 ЦК України випливає, що позивачами за такими вимогами можуть бути відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування та інші особи, право власності яких порушено самочинним будівництвом. У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права (стаття 391 ЦК України).Судами попередніх інстанцій на підставі належним чином оцінених доказів, поданих стронами, встановлено, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за від 28 квітня 2016 року № 58380798, ОСОБА_2 є співвласником квартири АДРЕСА_2 .Відповідно до свідоцтва про право власності від 30 липня 2012 року, виданої відділом приватизації житла Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, ОСОБА_1 володіє на праві приватної власності квартирою АДРЕСА_5 . Сарай площею 5,4 кв.м, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав за від 20 грудня 2012 року № 36849484.Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 804706 від 03 червня 2009 року, співвласниками земельної ділянки площею 0,0608 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 з цільовим призначенням обслуговування житлового будинку, є, крім інших, і позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .Відповідно до відповіді Інспекції ДАБК у м. Львові від 26 червня 2018 року № 0006-2237 щодо перевірки законності будівництва на АДРЕСА_3, згідно відомостей з державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором проведено реєстрацію права власності об`єктів нерухомого майна, які знаходяться в будинку АДРЕСА_6 .Відповідно до відповіді Інспекції ДАБК у м. Львові від 07 лютого 2018 року № 0006-465, за результатами проведення перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності на об`єкті будівництва по АДРЕСА_3 складено акт перевірки, в якому встановлено, що відповідно до плану зонування Франківського району м. Львова земельна ділянка по АДРЕСА_3 знаходиться в зоні за видами забудови Ж-1 (зона садибної забудови). Проте по факту будується п`ятиповерховий житловий будинок (у тому числі мансардний поверх). Також встановлено, що проектною організацією ТОВ "Капітель-К" замовнику передано проектну документацію для виконання будівельних робіт, розроблену з порушенням вимог містобудівної документації. 27 квітня 2016 року головним інспектором будівельного нагляду Департаменту ДАБІ у Львівській області прийнято рішення № 27/04-1Д про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з підвальним поверхом і підземним гаражем на АДРЕСА_3 зі знесенням існуючого будинку у м. Львові" від 17 вересня 2015 року № ЛВ 082152601861. На підставі вказаного рішення Департаментом ДАБІ у Львівській області винесено наказ від 27 квітня 2016 року № 27/04-1-Д про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 17 вересня 2015 року № ЛВ 082152601861.27 квітня 2016 року Департаментом ДАБІ у Львівській області винесено приписи про зупинення підготовчих та будівельних робіт. 13 червня 2016 року Інспекцією ДАБК у м. Львові проведено перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Зокрема, перевіркою встановлено, що суб`єктом містобудування не виконано вимог приписів № 16-656/16/1 та № 16-656/16/2 Департаменту ДАБІ у Львівській області. Також зазначено, що станом на час надання відповіді, в єдиному реєстрі документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутні відомості щодо наявності дозвільних документів по АДРЕСА_3 . Згідно Плану зонування території м. Львова, Франківський район поз. Ж-1, земельна ділянка по АДРЕСА_3, відноситься до зони садибної житлової забудови в межах зони регулювання забудови окремо стоячих житлових будинків садибного типу і блокованих житлових будинків поверховістю не вище 3-х поверхів з земельними ділянками, з мінімально дозволеним набором послуг місцевого значення та допустимих видів забудови та іншого використання земельних ділянок - багатоквартирні житлові будинки до 4-х поверхів.Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2016 року у справі № 813/2098/16 визнано протиправним та скасовано припис Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у м. Львові від 16 червня 2016 року в частині зобов`язання ОСОБА_3 виконати умови припису Департаменту ДАБІ у Львівській області від 27 квітня 2016 року № 16-656/16/1.Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій вірно виходили з того, що знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності (пункт 22 постанови Пленуму Вищого спецвалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правоий режим самочинного будівництва" (v0006740-12) ).Крім того, позивачі не довели належними й допустимими доказами, що будівництвом спірного будинку порушено їхні права, як власників квартир будинку АДРЕСА_4, зокрема, що таке будівництво загрожує пошкодженням та руйнації будинку внаслідок обмеження доступу сонячного світла до нього, створення загроз у випадку пожежі, пересторогою в майбутньому обвалу, вибуху.З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю, оскільки він відповідає правовій позиції Великої Палати Верховгого Суду, висловленій в постанові від 30 травня 2018 року у справі № 367/2271/15-ц (провадження № 14-146 цс 18), у якій зроблено висновок, що суди повинні з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чим порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду, та у разі коли таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості.Крім того, матеріалами справи встановлено, що квартири в будинку, який просять знести позивачі, належать на праві власності третім особам: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які позивачами не залучені до участі в справі в якості відповідачів, хоча результати розгляду справи безпосередньо впливають на їх права та обов`язки. При цьому процесуальні права третьої особи та відповідача є різними за своїм змістом та повноваженями. З наведених мотивів, колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваних судових рішень.

Щодо судових витратВідповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.Суд апеляційної інстанції, змінюючи додаткове рішення суду першої інстанції про задоволення заяви представника третьої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_16, щодо розміру витрат на правничу допомогу, яка підлягає стягненню з позивачів на користь третьої особи, дійшов правильного висновку, оскільки зазначений адвокатом розмір витрат не в повній мірі відповідає обсягу наданих послуг, затраченого адвокатом часу, складності справи, а також включає в себе гонорар успіху за досягнення позитивного результату прийняття судом першої інстанції рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.Колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій в силу положень частини третьої статті 89 ЦПК України всебічно, повно та об`єктивно надано оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному окремому доказу, а підстави їх врахування чи відхилення є мотивованими.Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають.Керуючись статтями 400, 401, 416, ЦПК України (1618-15) , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду