розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області у складі судді Шевченко І. І. від 13 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Семенюк Т. А., від 14 квітня 2021 року.

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що05 липня 2013 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Черняхівської сільської ради Кагарлицького району Київської області Марунею Г. П., реєстраційний № 48, яким заповіла йому земельний пай, державний акт серії РІ № 220421, виданий Черняхівською сільською радою Кагарлицького району Київської області 25 лютого 2002 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

Позивач вказував, що єдиним спадкоємцем першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є її сестра ОСОБА_2, яка прийняла спадщину після смерті своєї сестри, оскільки протягом встановленого законом строку подала заяву про прийняття спадщини.

ОСОБА_1 зазначав, що звернувшись до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, він отримав відмову, оскільки пропустив строк для її подання. Як на поважну причину пропуску строку для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 позивач вказував на те, що він не знав про наявність заповіту, був впевнений, що він відсутній, однак в кінці червня 2020 року йому зателефонувала ОСОБА_2 та повідомила, що йому необхідно звернутися до нотаріальної контори із заявою про відмову від спадщини. Отримавши 02 липня 2020 року дублікат заповіту, він звернувся до нотаріальної контори.

Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просив позов задовольнити, визнати причини пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 поважними та встановити йому додатковий строк у три місяці для подачі заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_4 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 13 листопада 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано причини пропуску ОСОБА_1 шестимісячного строку для прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 поважними. Встановлено ОСОБА_1 додатковий строк у три місяці для подачі заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4, яка померла

ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не проживав разом із спадкодавцем, про наявність заповіту, складеного на його користь, дізнався поза межами строку, передбаченого частиною першою статті 1270 ЦК України. Вказані обставини, а також недобросовісна поведінка відповідачки та нотаріуса, свідчать про поважність причин, пов`язаних з об`єктивними та істотними труднощами для спадкоємця для своєчасного подання заяви про прийняття спадщини.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 13 листопада 2020 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що враховуючи обставини справи, наявність заповіту на користь позивача як спадкоємця майна ОСОБА_4, недобросовісну поведінку відповідача та нотаріуса, а також наведені позивачем причини, які є об`єктивними та істотними труднощами, суд першої інстанції відповідно до положень частини третьої статті 1272 ЦК України дійшов правильного та обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У червні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга

представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, в якій заявник просить скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявник зазначає те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 13 травня

2019 року у справі № 639/2082/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також вказує, що суди не дослідили належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

У касаційній скарзі заявник вказує, щопозивач у встановлений статтею 1270 ЦК України шестимісячний строк не звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Позивач не довів, що дізнався про наявність заповіту лише тоді, коли йому нібито зателефонували та повідомили про необхідність звернення до нотаріуса для написання заяви про відмову від спадщини. Позивачем не надано беззаперечних доказів на підтвердження його доводів про необізнаність щодо наявності заповіту, складеного спадкодавцем на його користь.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.

У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правомірного висновку про задоволення позовних вимог та прийняли законні і обґрунтовані рішення з додержанням норм процесуального і матеріального права. Судами правильно встановлено, що він не міг вчасно звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки не був поінформований про наявність заповіту, складеного на його користь, тобто взагалі не знав про свої спадкові права.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_4 з 26 березня 1979 року проживала по АДРЕСА_1 по день смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

З 23 липня 2010 року у будинку за вказаною адресою була зареєстрована та проживала рідна сестра спадкодавця - ОСОБА_2

05 липня 2013 року ОСОБА_4 склала заповіт, посвідчений секретарем виконавчого комітету Черняхівської сільської ради Кагарлицького району Київської області Марунею Г. П., реєстраційний № 48, яким заповіла ОСОБА_1 земельний пай, державний акт серія РІ № 220421, виданий Черняхівською сільською радою Кагарлицького району Київської області 25 лютого 2002 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла.

08 листопада 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Кагарлицької районної державної нотаріальної контори Київської області з заявою про прийняття спадщини за заповітом від 28 березня 2008 року після смерті рідної сестри - ОСОБА_4 .

Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори), сформованої державним нотаріусом Кагарлицької районної державної нотаріальної контори Київської області Грачовою Л. І. 08 листопада 2019 року, з`ясовано відомості про наявність заповіту ОСОБА_4 від 05 липня 2013 року.

11 листопада 2019 року державний нотаріус Грачова Л. І. звернулась до Черняхівської сільської ради з запитом про надання інформації щодо заповіту, посвідченого Черняхівською сільською радою 05 липня 2013 року за реєстровим номером 48.

02 грудня 2019 року секретар Черняхівської сільської ради повідомив державного нотаріуса про наявність складеного заповіту від 05 липня 2013 року за реєстровим № 48 та надав копію вказаного заповіту.

06 липня 2020 року, після закінчення шестимісячного строку для подання заяви про прийняття спадщини, ОСОБА_1 звернувся до Кагарлицької районної державної нотаріальної контори Київської області з заявою про прийняття спадщини за заповітом від 05 липня 2013 року.

06 липня 2020 року державний нотаріус Кагарлицької районної державної нотаріальної контори Київської області Грачова Л. І. винесла постанову про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, яке складається з земельної ділянки площею 3,065 га, кадастровий номер 3222288800:02:305:0012, розташованої за адресою: Черняхівська сільська рада, Кагарлицький район, Київська область, оскільки вчинення такої дії суперечить законодавству України, не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії (стаття 49 Закону України "Про нотаріат").

Позиція Верховного Суду

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно з положеннями пункту 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Призначення спадкоємця є правом заповідача, визначеним частиною першою статті 1235 ЦК України.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 2003, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі №643/3049/16-ц (провадження № 61-39398св18), від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20 (провадження № 61-14038св20), від 03 березня 2020 року у справі № 145/148/20 (провадження № 61-16153св20).

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту може бути визнана поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Подібна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

Про свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту вказано також у постановах Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 315/765/14-ц, від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц, 15 квітня 2020 року у справі № 190/106/18 (провадження № 61-41455св18), 17 березня 2021 року у справі № 308/4272/19 (провадження № 61-17072св20), від 15 квітня 2021 року у справі № 591/1271/18 (провадження № 61-195св21), від 26 липня 2021 року у справі № 405/7058/19 (провадження № 61-18000св20), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Відповідно до положень статті 63 Закону України "Про нотаріат" нотаріус, який одержав від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язаний повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких йому відоме. Нотаріус може також зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Згідно з пунктами 2.2, 2.3 та 3.2 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (z0282-12) , при заведенні спадкової справи нотаріус за даними Спадкового реєстру перевіряє наявність заведеної спадкової справи, спадкового договору, заповіту. У разі наявності заповіту нотаріусу подається його оригінал чи дублікат. Повна інформація про заповіт, який було посвідчено іншим нотаріусом, витребовується нотаріусом шляхом направлення запиту. Для того, щоб не допустити пропуску шестимісячного строку для прийняття спадщини, нотаріус роз`яснює спадкоємцям право подачі заяви про прийняття спадщини чи про відмову від її прийняття.

Необхідність вчинення нотаріусом дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснення виклику спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі узгоджується із правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності у позивача об`єктивних труднощів для своєчасного прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_4, оскільки він не проживав із спадкодавцем, про існування заповіту дізнався після спливу шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини.

Судами належним чином досліджено копію спадкової справи, встановлено, що жодних дій щодо повідомлення спадкоємця про наявність на його ім`я заповіту та, відповідно, наявності у нього спадкових прав, державним нотаріусом вжито не було.

Посилання заявника на те, що позивач був обізнаний про наявність заповіту, складеного спадкодавцем на його користь, є необґрунтованими, оскільки на підтвердження цих обставин відповідачка не надала належних і допустимих доказів, а згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи незначний проміжок пропуску строку подання заяви про прийняття спадщини, наявність заповіту на користь позивача, про який не було відомо останньому, поведінку відповідача та державного нотаріуса, причини, які у сукупності свідчать про наявність об`єктивних труднощів, що не дозволили позивачу своєчасно подати заяву про прийняття спадщини, суди попередніх інстанцій відповідно до положень частини третьої статті 1272 ЦК України дійшли обґрунтованого висновку, про наявність правових підстав для визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Висновки судів першої та апеляційної інстанції є обґрунтованими, судами правильно застосовано норми статей 1270, 1272 ЦК України.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що відповідно до положень статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.

Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Висновки апеляційного суду не суперечать висновкам Верховного Суду, висловленими у постанові від 13 травня 2019 року у справі № 639/2082/17, на яку посилався заявник у касаційній скарзі.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 13 листопада 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 квітня 2021 року залишити без змін.