Постанова

Іменем України03 вересня 2021 рокум. Київсправа № 213/853/20провадження № 61-16017 св 20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат";розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 липня 2020 року у складі судді Нестеренка О. М. та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Зубакової В. П., Барильської А. П., Бондар Я. М.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимогУ березні 2020 року ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє адвокат Гузєв І. Г., звернувся до суду із позовом до акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат") про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві.Позовна заява мотивована тим, що з батьком ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 року під час виконання трудових обов`язків водія автомобіля БілАЗ № 73 гірничотранспортного цеху відкритого акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"), правонаступником якого є відповідач, стався нещасний випадок, а саме: ураження електричним струмом, внаслідок якого ОСОБА_2 помер.По факту нещасного випадку був складений акт № 20 форми Н-1 від 30 листопада 1998 року про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, відповідно до висновків якого причинами нещасного випадку, внаслідок якого ІНФОРМАЦІЯ_2 року загинув ОСОБА_2, є: пристрій ЛЕП-6кВ на території гірничотранспортного цеху з параметрами, які порушують вимоги технічної експлуатації без вжиття заходів з дотримання охоронної зони (порушення пункту 4.6. "Правил безпеки при експлуатації електроустаткування та електромереж на відкритих гірничих роботах" та пункту 31 Додатку 33 "Правил охорони електричних мереж напругою понад 1000 В"); низька виробнича дисципліна серед посадових осіб рудоуправління, гірничотранспортного цеху і енергослужби комбінату (порушення пункту 7.2. "Положения о СУОП на ПГЗК").На момент смерті батька позивачу було всього два роки. Згодом, дізнавшись про смерть батька, позивач зазнав сильного нервового потрясіння, постійно перебуває у напруженому психічному стані, адже думки про смерть батька не залишають його до цього часу, викликають почуття туги та самотності. Смерть батька змусила його докорінно змінити своє життя, що, на думку позивача, є достатньою підставою для відшкодування йому моральної шкоди.Ураховуючи викладене, позивач просив суд стягнути з АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на свою користь 944 600 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок смерті батька на виробництві, без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 липня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.Стягнуто з АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000 грн без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.Вирішено питання розподілу судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що смерть ОСОБА_2, який перебував у трудових відносинах з відповідачем, сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві під час виконання ним трудових обов`язків, а тому на відповідача покладається обов`язок з відшкодування позивачу моральної шкоди на підставі статті 440-1 ЦК Української РСР, розмір якої судом визначено у сумі 200 000 грн.Доводи відповідача про недоведеність факту заподіяння позивачу моральної шкоди суд відхилив з посиланням на те, що ОСОБА_1 втратив батька, будучи малолітньою дитиною, залишився без його піклування та підтримки; факт смерті батька позивача беззаперечно свідчить про те, що ОСОБА_1 відчуває від цього негативні наслідки морального та психологічного характеру, а тому факт моральних страждань позивача є очевидним.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого діє адвокат Гузєв І. Г., задоволено частково; апеляційну скаргу АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишено без задоволення.Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 липня 2020 року змінено, збільшено розмір моральної шкоди, стягнутої з АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1, з 200 000 грн до 280 000 грн.Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 липня 2020 року змінено, збільшено розмір стягнутого АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь держави судового збору з 2 000 грн до 2 800 грн. В іншій частині рішення суду залишено без змін.Вирішено питання розподілу судових витрат. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у зв`язку зі смертю батька, яка сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві під час виконання ним трудових обов`язків. Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, апеляційний суд виходив із того, що суд першої інстанції не в повній мірі урахував тяжкість та глибину страждань позивача у зв`язку із смертю рідної людини - його батька, безповоротність такої втрати, що спричинило йому тяжкі моральні страждання, а тому вважав за необхідне збільшити розмір стягнутої моральної шкоди з відповідача на користь позивача з 200 000 грн до 280 000 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги У жовтні 2020 року АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій заявник просив скасувати рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 липня 2020 року та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року й ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначав неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 210/57/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).Також заявник вказував на порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судувід 19 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 213/853/20 із Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.У грудні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували, що причиною нещасного випадку, що стався ІНФОРМАЦІЯ_2 року з ОСОБА_2, є обставини непереборної сили, тому покладення вини на відповідача є безпідставним. Суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин норми права, які були чинними на час настання нещасного випадку. З аналізу норм статті 440-1 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК Української РСР (1540-06) ), Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 23 червня 1993 року № 472 (472-93-п) (далі - Правила № 472) та статті 12 Закону України "Про охорону праці" випливає, що законодавством не передбачалося право членів сім`ї потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу У січні 2021 року представник ОСОБА_1 - Гузєв І. Г. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, у зв`язку з тим, що доводи скарги є безпідставними, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій є мотивованими, законними й ґрунтуються на належних та допустимих доказах, судами вірно застосовано норми матеріального та процесуального права щодо спірних правовідносин.

Фактичні обставини справи, встановлені судамиСудами встановлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, його батьками в свідоцтві про народження зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а. с. 25).ІНФОРМАЦІЯ_2 року на території гірничотранспортного цеху ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (яке змінило назву на ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", згодом - на АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат"), під час виконання трудових обов`язків водія автомобіля БілАЗ № 73 внаслідок ураження електричним струмом ОСОБА_2 помер (а. с. 11-18).Відповідно до додатку № 2 акту № 20 про нещасний випадок від 30 листопада 1998 року, причиною нещасного випадку є: пристрій ЛЕП-6кВ на території гірничотранспортного цеху з параметрами, які порушують вимоги технічної експлуатації без вжиття заходів з дотримання охоронної зони (порушення пункту 4.6. "Правил безпеки при експлуатації електроустаткування та електромереж на відкритих гірничих роботах" та пункту 31 Додатку 33 "Правил охорони електричних мереж напругою понад 1000 В"); низька виробнича дисципліна серед посадових осіб рудоуправління, гірничотранспортного цеху і енергослужби комбінату (порушення пункту 7.2. "Положения о СУОП на ПГЗК") (а. с. 16). Згідно додатку № 4 до акту особами, які порушили законодавство про охорону праці, є енергетик кар`єра по мережах і підстанцій гірської ділянки з ремонту електроустаткування в кар`єрі ОСОБА_5, головний енергетик рудоуправління ОСОБА_6, начальник гірничо-транспортного цеху ОСОБА_7, головний енергетик комбінату ОСОБА_8 (а. с. 18).Відповідно до свідоцтва про смерть, виданого повторно відділом реєстрації громадянського стану Інгулецького районного управління юстиції м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 серпня 2003 року, актовий запис № 357, ОСОБА_2 помер у віці 40 років, причина смерті - поразка технічним струмом (а. с. 10).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуЧастиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.Касаційна скарга АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.Відповідно до частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.Смерть батька позивача, яка стала підставою для звернення до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, настала ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто, мала місце до 01 січня 2004 року, до набрання чинності ЦК України (435-15) , а тому до спірних правовідносин підлягають застосовуванню положення ЦК Української РСР (1540-06) .Згідно зі статтею 440-1 ЦК Української РСР моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діянням іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.Необхідною умовою виникнення зобов`язання з відшкодування моральної (немайнової) шкоди є заподіяння цієї шкоди. Під шкодою прийнято розуміти всяке зменшення блага, що охороняється правом. Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим. Внаслідок цього і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою). Вказуючи на моральну (немайнову) шкоду, що підлягає відшкодуванню, частина перша статті 440-1 ЦК Української РСР не визначала її поняття. Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.Стаття 440-1 ЦК Української РСР не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК Української РСР фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах. Неправомірна поведінка заподіювача моральної (немайнової) шкоди є необхідною умовою відповідальності, тому суд при розгляді справ цієї категорії зобов`язаний з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння моральних або фізичних страждань, за яких обставин і якими діями (бездіяльністю) вони заподіянні.Стаття 440-1 ЦК Української РСР є загальною нормою, такою, що регулює деліктні правовідносини. Отже, моральна шкода за наявності для цього підстав повинна виплачуватись особою, яка її заподіяла, на підставі статті 440-1 чинного на час виникнення спірних правовідносин ЦК Української РСР (1540-06) .Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України (254к/96-ВР) або випливає з її положень, у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК Української РСР та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди.Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 210/2271/19 (провадження № 61-19033сво19).Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, враховуючи зазначені норми матеріального права, дійшов обґрунтовано висновку про наявність правових підстав для покладення на АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" обов`язку з відшкодування позивачу, як сину загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві працівника відповідача, завданої моральної шкоди з підстав, визначених статтею 440-1 ЦК Української РСР.Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, апеляційний суд врахував характер та обсяг моральних страждань позивача, пов`язаних зі смертю його батька, що сталася внаслідок нещасного випадку на виробництві, та виходив із засад розумності, пропорційності та справедливості.Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судами попередніх інстанцій правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 210/57/19 (провадження № 61-16622св19).У зазначеній постанові суд дійшов висновку про те, що нещасний випадок на виробництві стався у вересні 1998 року, порядок відшкодування моральної шкоди на час виникнення спірних правовідносин регулювався статтею 440-1 ЦК Української РСР, статтею 12 Закону України "Про охорону праці" (в редакції, чинній на момент настання нещасного випадку) та Правилами № 472, якими не передбачалося право членів сім`ї потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві на відшкодування моральної шкоди, завданої смертю особи на виробництві, а тому правові підстави для задоволення позову члена сім`ї потерпілого відсутні.Проте, указана правова позиція на час перегляду цієї справи у касаційному порядку є неактуальною та застосуванню не підлягає, оскільки Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у вищезазначеній постанові від 14 грудня 2020 року у справі № 210/2271/19 (провадження № 61-19033сво19) відступив від цього висновку, виклавши свій висновок про те, що стаття 440-1 ЦК Української РСР не містить будь-яких обмежень відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Отже, відповідно до статті 440-1 ЦК Української РСР фізична або юридична особа має право вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди у разі порушення її прав неправомірними діями в будь-яких цивільних та інших правовідносинах.Доводи касаційної скарги про те, що суди безпідставно поклали відповідальність з відшкодування позивачу моральної шкоди на АТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", оскільки нещасний випадок з його батьком стався внаслідок непереборної сили, є безпідставними та спростовуються матеріалами справи, зокрема, актом про нещасний випадок від 30 листопада 1998 року № 20 форми Н-1, яким встановлено, що нещасний випадок стався внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці працівниками відповідача, а тому саме відповідач має нести відповідальність з відшкодування моральної шкоди позивачу.Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, зводяться до власного тлумачення норм права, необхідності переоцінки доказів, що відповідно до статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення суду першої інстанції в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" залишити без задоволення.Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28 липня 2020 року в незміненій після апеляційного перегляду частині та постанову Дніпропетровського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Осіян

О. В. Білоконь

Н. Ю. Сакара