Постанова
Іменем України 02 вересня 2021 рокум. Київсправа № 2-2505/10провадження № 61-10121св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
представник заявника - ОСОБА_2,
суб`єкт оскарження - приватний виконавець Лабчук Роман Михайлович,
заінтересована особа - публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє
її представник ОСОБА_2, на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області у складі судді Заворотної О. Л. від 24 березня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду у складі колегії суддів: Ярмолюка О. І., Купельського А. В., Янчук Т. О., від 03 червня 2021 року.
Короткий зміст скарги
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргоюна рішення приватного виконавця Лабчука Р. М.
Свої вимоги заявниця мотивувала тим, що рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 березня 2010 року у справі № 2218/2505/10 стягнуто солідарно з неї та ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства акціонерний банк "Укргазбанк"(далі - АБ "Укргазбанк") 83 540, 83 доларів США і 18 001, 07 грн заборгованості за кредитним договором. На підставі цього рішення 09 жовтня 2013 року суд видав виконавчий лист № 2218/2505/10, який був пред`явлений стягувачем до примусового виконання. Приватний виконавець Лабчук Р. М. постановами від 18 лютого 2021 року відкрив виконавче провадження № 64554741, зазначив про стягнення з заявниці основної винагороди у розмірі 173 956, 38 грн та визначив розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 131, 94 грн. Оскільки стягувачем пропущено строк для пред`явлення вказаного виконавчого листа до виконання, то винесені приватним виконавцем Лабчуком Р. М. постанови ОСОБА_3 вважає такими, що не відповідають вимогам закону.
Із урахуванням зазначеного, ОСОБА_1 просила суд визнати неправомірними та скасувати постанови приватного виконавця Лабчука Р. М. від 18 лютого 2021 року про відкриття виконавчого провадження, про стягнення з боржника основної винагороди та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 24 березня 2021 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що скарга ОСОБА_1 на рішення приватного виконавця Лабчука Р. М. до задоволення не підлягає, оскільки строк пред`явлення виконавчого листа до виконання не сплив, а тому оскаржувані постанови були прийняті приватним виконавцем Лабчуком Р. М. відповідно до закону.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 03 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області
від 24 березня 2021 року в частині відмови у задоволенні скарги
ОСОБА_1 на постанови приватного виконавця Лабчука Р. М.
від 18 лютого 2021 року про стягнення з боржника основної винагороди
та про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження скасовано,
а провадження у справі в цій частині закрито.
Повідомлено заявницю, що розгляд справи у вказаній частині віднесено до адміністративної юрисдикції.
В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що міськрайонний суд дійшов правильного висновку про те, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив, а тому приватний виконавець Лабчук Р. М. зобов`язаний був відкрити виконавче провадження та приступити до примусового виконання судового рішення.
При вирішенні порушеного заявницею питання в частині оскарження постанови приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження апеляційний суд виходив із того, що Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VІІІ (1404-19)
встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності приватного виконавця щодо стягнення основної винагороди та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства, а тому провадження у цій частині слід закрити.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу
17 червня 2021 року до Верховного Суду ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_2, подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 червня 2021 року і ухвалити нове судове рішення про задоволення її заяви, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Заявниця посилається на те, що рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 березня 2010 року у справі № 2218/2505/10 набрало законної сили 30 березня 2010 року. На момент видачі виконавчого листа № 2118/2505/10 від 09 жовтня 2013 року строк пред`явлення вказаного виконавчого документу до виконання становив один рік з моменту набранням рішення законної сили, а саме до 30 березня 2011 року. Вказаний виконавчий лист від 09 жовтня 2013 року вперше пред`явлено до виконання 07 листопада 2013 року, що свідчить про те, що стягувачем пропущено строк для пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2118/2505/10 від 09 жовтня 2013 року. Приватним виконавцем не враховано, що строк пред`явлення виконавчого документу до виконання не переривався, оскільки такий строк сплинув до моменту видачі виконавчого листа.
Доводи касаційної скарги не містять аргументів щодо закриття провадження у справі № 2-2505/10 постановою Хмельницького апеляційного суду від 03 червня 2021 року, а тому в цій частині постанова апеляційного суду не є предметом касаційного перегляду в силу положень частини першої статті 400 ЦПК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
У серпні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
У встановлений судом строк відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 березня 2010 року у справі № 2218/2505/10 стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь АБ "Укргазбанк" 83 540, 83 доларів США і 18 001, 07 грн заборгованості за кредитним договором.
В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на предмет іпотеки - належну ОСОБА_3 на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь АБ "Укргазбанк" 1 820, 00 грн судових витрат.
На підставі вказаного рішення 07 травня 2010 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області видав один виконавчий лист № 2-2505/10 щодо обох боржників, який перебував на примусовому виконані у Першому міському відділі державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції.
24 грудня 2012 року державний виконавець Перун В. Є. виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до пункту 8 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-ХIV (далі - Закон № 606-ХIV (606-14)
) у зв`язку з тим, що коштів, які надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувача-заставодержателя за виконавчим документом, на підставі якого звернуто стягнення на заставлене майно.
Постановою державного виконавця Першого міського відділу державної виконавчої служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції Чабан К. М. від 06 лютого 2013 року відмовлено у відкритті виконавчого провадження № 36421818 за вказаним виконавчим листом на підставі частини другої статті 18, пункту 8 частини першої статті 26 Закону № 606-ХIV через невідповідність виконавчого документа вимогам закону.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 червня 2013 року виправлено помилку, допущену при оформленні виконавчого листа, шляхом видачі двох виконавчих листів (щодо кожного з боржників) про солідарне стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_1 на користь АБ "Укргазбанк" 83 540, 83 доларів США і 18 001, 07 грн заборгованості за кредитним договором.
На підставі вказаної ухвали 09 жовтня 2013 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області видав виконавчий лист № 2218/2505/10 щодо боржниці ОСОБА_1, який перебував на примусовому виконанні у Першому відділі державної виконавчої служби у м. Хмельницькому.
28 жовтня 2013 року АБ "Укргазбанк" пред`явило виконавчий лист до виконання.
Постановою державного виконавця Журбіцького М. О. від 07 листопада 2013 року відкрито виконавче провадження № 40458191 з виконання виконавчого листа № 2218/2505/10 від 09 жовтня 2013 року.
14 травня 2015 року державний виконавець Топольніцький В. В. виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХIV у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
18 травня 2015 року АБ "Укргазбанк" знову пред`явило виконавчий лист до виконання.
Постановою державного виконавця Коваль В. В. від 19 травня 2015 року відкрито виконавче провадження № 47574374 з виконання виконавчого листа № 2218/2505/10 від 09 жовтня 2013 року.
17 червня 2016 року державний виконавець Шматлай О. В. винесла постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" № 606-ХIV у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
02 вересня 2016 року АТ "Укргазбанк" вкотре пред`явило виконавчий лист до виконання.
Постановою державного виконавця Чайковського О. В. від 05 вересня 2016 року відкрито виконавче провадження № 52104030.
27 жовтня 2020 року державний виконавець Шматлай О. В. винесла постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VІІІ (1404-19)
) у зв`язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
На підставі виконавчого листа Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області № 2218/2505/10 від 09 жовтня 2013 року приватний виконавець Лабчук Р. М. постановою від 18 лютого 2021 року відкрив виконавче провадження № 64554741.
У рамках зазначеного виконавчого провадження 18 лютого 2021 року приватний виконавець Лабчук Р. М. виніс постанови про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди у розмірі 173 956, 38 грн та визначення для ОСОБА_1 розміру мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 131, 94 грн.
Позиція Верховного Суду
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частини другої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо до суду на підставі Конституції України (254к/96-ВР)
гарантується.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства є обов`язковість рішень суду.
Відповідно до статті 14 ЦПК України 2004 року та статті 18 чинної редакції ЦПК України (1618-15)
судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (606-14)
втратив чинність з 05 жовтня 2016 року, згідно із Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року (1404-19)
№ 1404-XVIII.
В свою чергу Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року (1404-19)
№ 1404 -XVIII набрав чинності 05 жовтня 2016 року.
У Рішенні Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 09 лютого 1999 року (v001p710-99)
зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
У відповідності до пункту 1 частини першої, пункту 1 частини другої статті 21 Закону № 606-ХIV (в редакції чинній на час видачі виконавчого листа від 07 травня 2010 року № 2-2505/10) виконавчі листи та інші судові документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а у випадку, коли рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його поновлення.
Статтею 22 Закону № 606-ХIV (у редакції від 08 березня 2011 року) визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються, зокрема, для виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення.
Відповідно до частин першої, третьої статі 23 Закону № 606-ХIV (606-14)
(у редакції від 08 березня 2011 року) строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: пред`явленням виконавчого документа до виконання; частковим виконанням рішення боржником; наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони.
Як зазначалося вище, 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон № 1404-VIII (1404-19)
, згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення якого виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом.
У відповідності до статті 1 Закону № 1404-VІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР)
, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частиною першою статті 12 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
У відповідності до частин першої, п`ятої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі
і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у постанові від 29 січня 2020 року у справі № 344/19847/18 (провадження № 61-6732св19) дійшов висновку про те, що Конституція України (254к/96-ВР)
закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом (пункт 4 Рішення Конституційного Суду України від 05 квітня 2001 року (v003p710-01)
у справі № 3-рп/2001). Згідно пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (1404-19)
виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Аналіз пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (1404-19)
свідчить, що він застосовується тільки до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими не сплинув на час набрання чинності законом № 1404-VIII від 02 червня 2016 (1404-19)
року. Для пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення не передбачено зворотної дії в часі і можливості застосування норм закону № 1404-VIII від 02 червня 2016 року (1404-19)
до виконавчих документів, строк пред`явлення до виконання за якими сплинув на час набрання ним чинності.
У постанові Верховного Суду України від 05 жовтня 2016 року у справі
№ 910/18165/13 (провадження № 6-698гс16) зроблено висновок, що після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання
у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення (отримання стягувачем постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження). Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 18 березня 2010 року у справі № 2218/2505/10 набрало законної сили 30 березня 2010 року. Виконавчий лист за вказаним судовим рішенням мав бути пред`явлений до виконання протягом трьох років з наступного дня після набрання рішенням законної сили, тобто до 30 березня 2013 року.
24 грудня 2012 року державний виконавець повернув виконавчий лист № 2218/2505/10 від 07 травня 2010 року стягувачу через неможливість виконати судове рішення у повному обсязі, внаслідок чого почав перебіг новий строк пред`явлення виконавчого листа до виконання. У подальшому 14 травня 2015 року, 17 червня 2016 року та 27 жовтня 2020 року державні виконавці виносили відповідні постанови щодо повернення виконавчого листа стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, натомість АТ "Укргазбанк" знову пред`являло його до виконання до закінчення строку повторного пред`явлення виконавчого листа.
Після повернення виконавчого листа - 27 жовтня 2020 року, АБ "Укргазбанк" пред`явило його до виконання приватному виконавцю у лютому 2021 року, тобто в межах трирічного строку.
Таким чином, суди, з урахуванням положення пункту 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII (1404-19)
, правильно виходили з того, що строк пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2218/2505/10 не сплинув, та виконавчий документ міг бути пред`явлений до виконання до 27 жовтня 2023 року.
Інші доводи касаційної скарги є подібними доводам, що були викладені заявницею у її апеляційній скарзі, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, містять посилання на обставини, що були предметом перевірки судів попередніх інстанцій, яким була надана належна правова оцінка.
Доводи касаційної скарги та зміст оскаржених судових рішень не дають підстав для висновку про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм Закону України "Про виконавче провадження" (1404-19)
та ЦПК України (1618-15)
.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1, від імені якої діє її представник ОСОБА_2, залишити без задоволення.
Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 03 червня 2021 рокузалишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
Є. В. Синельников
С. Ф. Хопта
В. В. Шипович