розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмового провадження) касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 10 жовтня 2019 року в складі Миркушіної Н. С. та постанову Полтавськогоапеляційного суду від 12 лютого 2020 року в складі колегії суддів: Триголова В. М., Одринської Т. В., Пікуля В. П.,

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство Відродження" (далі - ТОВ "Підприємство Відродження") звернулося до суду з позовомдо ОСОБА_1, фізичної особа-підприємця ОСОБА_2 та просило

- визнати поновленим між товариством та ОСОБА_1, як спадкоємцем після ОСОБА_3, на строк 7 років, визначивши орендну плату в розмірі 10 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, договір оренди землі від 01 червня 2011 року щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 2, 7737 га, кадастровий номер якої 5324884400:000:023:0021, що знаходиться на території Петракіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області, який зареєстрований в Хорольському районному відділі Полтавської РФ центру ДЗК, про що в Державному реєстрі земель вчинено запис від 05 березня 2012 року за № 5324884400:000:023:0021;

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 25 квітня 2018 року, укладений між відповідачами відносно вищевказаної земельної ділянки та скасувати реєстрацію права оренди, що виникла за цим договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 червня 2011 року між ТОВ "Підприємство Відродження" та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки, площею 2, 7737 га, для товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Петракіївської сільської ради Хорольського району, строком на 5 років, з переважним правом орендаря поновити договір на новий строк. Вказаний договір був зареєстрований у Хорольському районному відділі Полтавської РФ центру ДЗК 05 березня 2012 року.

У 2017 році товариство зверталося до ОСОБА_3 з листами-повідомленнями про поновлення договору оренди землі, до яких був доданий проект додаткової угоди. Жодної відповіді на листи-повідомлення не отримали, а тому восени 2017 року засіяли земельну ділянку, а 27 квітня 2018 року дізналися, що ОСОБА_3 помер.

Право власності на спірну земельну ділянку в порядку спадкування набув відповідач ОСОБА_1, а тому 03 травня 2018 року вони звернулися до нього з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі, до якого додали проект додаткової угоди.

У подальшому їм стало відомо, що 25 квітня 2018 року ОСОБА_1 уклав з ФОП ОСОБА_2 договір оренди землі від 25 квітня 2018 року щодо вищезазначеної земельної ділянки, чим порушив переважне право ТОВ "Підприємство Відродження" на поновлення договору оренди землі на цю земельну ділянку.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 10 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 12 лютого 2020 року, позов задоволено.

Визнано поновленим між ТОВ "Підприємство Відродження" та ОСОБА_1 як спадкоємцем після ОСОБА_3, на строк 7 років, визначивши орендну плату в розмірі 10 відсотків від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, договір оренди земельної ділянки від 01 червня 2011 року щодо земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 2, 7737 га, кадастровий номер якої 5324884400:00:023:0021, що знаходиться на території Петракіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області, який зареєстрований в Хорольському РВ Полтавської РФ "Центр ДЗК", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05 березня 2012 року за № 532480004001969.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 25 квітня 2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2, відносно земельної ділянки площею 2, 7737 га ріллі, для товарного сільськогосподарського товариства, на території Петракіївської сільської ради Хорольського району, кадастровий номер якої 5324884400:00:023:0021, та скасовано реєстрацію права оренди, що виникли за цим договором.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач дотримався процедури й строків, установлених частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі", про наміри поновити дію договору повідомляв відповідача ОСОБА_1, який, у свою чергу, своєчасно не повідомив орендаря про свої наміри скористатися правом на укладення договору оренди землі з іншою особою, а тому дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги

У березні 2020 року ФОП ОСОБА_2, через свого представника ОСОБА_4, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 10 жовтня 2019 року та постанову Полтавськогоапеляційного суду від 12 лютого 2020 року й ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

Підставами касаційного оскарження зазначає неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, а саме:

- застосування норми права без урахування висновків щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року в справі № 594/376/17-ц, у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 312/344/17, від 16 січня 2019 року в справі № 312/337/17, від 23 січня 2019 року в справі № 312/265/17, від 06 березня 2019 року в справі № 312/333/17, від 06 березня 2019 року в справі № 312/246/17, від 09 грудня 2019 року в справі № 378/319/18, від 11 квітня 2019 року в справі № 903/847/17, від 04 квітня 2019 року в справі № 905/174/18, від 19 березня 2019 року в справі № 908/1805/17, від 19 березня 2019 року в справі № 908/2484/17, від 06 березня 2019 року в справі № 916/600/18, від 20 лютого 2019 року в справі № 915/1401/17, від 13 лютого 2019 року в справі № 911/3225/17, від 16 січня 2019 року в справі № 908/127/17, від 15 січня 2019 року в справі № 922/1464/18, від 11 грудня 2018 року в справі № 921/43/18, від 06 грудня 2018 року в справі № 908/1634/17, від 06 грудня 2018 року в справі № 915/456/17, від 11 вересня 2018 року в справі № 911/1170/17 та від 10 вересня 2018 року в справі № 920/739/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);

- судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що звернувшись 03 травня 2018 року до ОСОБА_5, як до нового власника земельної ділянки, з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі, позивач пропонував йому укласти договір на нових (змінених) умовах, на які ОСОБА_5 не погодився, про що свідчить надіслана ним позивачу в місячний строк з дня отримання цього повідомлення відповідь. При цьому до 03 травня 2018 року ОСОБА_5 не знав та не міг знати про наявність будь-яких прав на успадковану ним земельну ділянку, а тому його дії щодо укладення оспорюваного правочину були добросовісними.

Таким чином, враховуючи відсутність досягнення згоди між позивачем та ОСОБА_5 щодо продовження орендних відносин, переважне право ТОВ "Підприємство Відроження" на поновлення договору оренди землі, строк дії якого закінчився 05 березня 2017 року, не було порушено, у зв`язку з чим підстав для задоволення позову не було.

Окрім цього зазначає, що суди не звернули уваги на те, що обраний позивачем спосіб захисту - визнання договору оренди землі поновленим, є неналежним способом захисту, оскільки можливий лише у випадку ініціювання поновлення договору оренди землі на підставі частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка передбачає поновлення договору на той самий строк на тих самих умовах, тоді як позивач звернувся з цими вимогами з підстав, передбачених частинами першою-п`ятою статті 33 Закону України "Про оренду землі", яка передбачає переговірний процес досягнення згоди щодо нових істотних умов договору оренди, а відтак належним способом захисту в цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.

22 квітня 2020 року справа № 548/1244/18 надійшла до Верховного Суду.

Позивач надіслав відзив на касаційну скаргу, у якому просить залишити її без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, та якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини, встановлені судами

Суди встановили, що 01 червня 2011 року між ТОВ "Підприємство Відродження" та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 2, 7737 га, для товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5324884400:000:023:0021, що знаходиться на території Петракіївської сільської ради Хорольського району, строк на 5 років.

Договір зареєстрований у Хорольському районному відділі Полтавської РФ центру ДЗК 05 березня 2012 року.

03 лютого 2017 року та позивач звернувся до ОСОБА_3 з листом-повідомленням про поновлення вищезазначеного договору та додав проект додаткової угоди. 27 березня 2017 року позивач повторно надіслав такий лист.

Восени 2017 року позивач засіяв вищевказану земельну ділянку, яка була передана йому за договором оренди від 01 червня 2011 року.

Згідно з довідкою Петракіївської сільської ради Хорольського району Полтавської області від 27 квітня 2018 року, ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.

Спадкоємцем після його смерті є відповідач ОСОБА_3, який 20 квітня 2018 року зареєстрував за собою право власності на спірну земельну ділянку.

25 квітня 2018 року ОСОБА_1 уклав з ФОП ОСОБА_2 договір оренди землі від 25 квітня 2018 року на земельну ділянку, кадастровий номер якої 5324884400:000:023:0021, що знаходиться на території Петракіївської сільської ради Хорольського району.

03 травня 2018 року позивач звернувся до ОСОБА_1 з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі, до якого додав проект додаткової угоди. Істотними умовами, що пропонувалися відповідачу, є строк дії договору вже не на 5, як було раніше, а на 7 років, із збільшеною орендною платною у розмірі 10% від нормативно грошової оцінки.

22 травня 2018 року ОСОБА_6 надіслав на адресу ТОВ "Підприємство Відродження" лист-повідомлення, у якому зазначав про те, що не бажає поновлювати (продовжувати) дію договору.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У частинах другій, третій, восьмій та одинадцятій статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди можуть бути оскаржені в суді.

У разі смерті орендодавця перебіг строків, визначених частинами другою, п`ятою, шостою, восьмою цієї статті, зупиняється до моменту повідомлення орендаря про перехід права власності на земельну ділянку. З дня, коли орендарю стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку до спадкоємця або територіальної громади, перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням строку, що минув до їх зупинення (частини дев`ята та десята статті 33 Закону України "Про оренду землі").

Поновлення договору оренди землі у судовому порядку в спосіб, передбачений статтею 33 Закону України "Про оренду землі", вимагає укладення додаткової угоди між сторонами як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків на новий строк.

Додаткова угода до договору оренди землі, зміст якої зафіксований у рішенні суду, відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

У частині другій статті 16 ЦК України передбачано, зокрема, такі способи захисту цивільних прав та інтересів судом, як визнання права, визнання правочину недійсним, зміна та припинення правовідношення.

Цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) та від 26 травня 2021 року в справі № 322/287/18 (провадження № 61-6042св19).

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26 травня 2020 року в справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) зроблено висновок про те, що при вирішенні спірних правовідносин щодо поновлення договору оренди шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди землі, обов'язковість укладення якої передбачена частиною восьмою статті 33 Закону України "Про оренду землі", належним способом захисту порушеного права є визнання укладеною додаткової угоди саме із викладенням її змісту.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року в справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19) вказано, що визнання договору оренди поновленим фактично є констатацією судом обставин продовження орендних правовідносин, а не зміною правовідношення судом та поновленням договору у судовому порядку у розумінні положень статей 16 та 651 ЦК України. Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову у задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач, серед іншого, просив визнати поновленим договір оренди земельної ділянки від 01 червня 2011 року на частково змінених умовах щодо розміру орендної плати й строку дії договору оренди земельної ділянки.

Позовної вимоги про визнання укладеної додаткової угоди до вказаного договору оренди позивач не заявляв.

Таким чином, оскільки позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх порушених прав, у задоволенні позовних вимог у частині визнання договору оренди поновленим необхідно відмовити.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення позову в частині визнання поновленим договору оренди землі немає й підстав для задоволення похідних вимог про визнання недійсним договору оренди землі та скасування реєстрації права оренди.

За викладених обставин помилковим є висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного в постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

Враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, а також висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року в справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19) та від 29 вересня 2020 року в справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс20), у постановах Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 лютого 2021 року в справі № 754/5841/17 (провадження № 61-17966св19) та від 26 травня 2021 року в справі № 322/287/18(провадження № 61-6042св19), колегія суддів дійшла висновку про задоволення касаційної скарги, скасування оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій й ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову з підстав, наведених вище.

Щодо судових витрат

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки касаційну скаргу задоволено, судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасовано та в задоволенні позову відмовлено, то сплачений ФОП ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 5 286 грн та за подання касаційної скарги в сумі 7 048 грн підлягає стягненню з ТОВ "Підприємство Відродження" на його користь.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 10 жовтня 2019 року та постанову Полтавськогоапеляційного суду від 12 лютого 2020 року скасувати й ухвалити нове рішення.

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Відродження" до ОСОБА_1, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання договору оренди землі поновленим, визнання договору оренди землі недійсним та скасування реєстрації речових прав.