Іменем України 01 вересня 2021 року м. Київсправа № 522/6949/15-цпровадження № 61-11964св20Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:головуючого - Крата В. І.,суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Тітова М. Ю.,учасники справи: позивач - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль",відповідач - ОСОБА_1, особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області,розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області на ухвалу Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року в складі колегії суддів: Цюри Т. В., Сегеди С. М., Гірняк Л. А.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

У квітні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") звернулося до суду з позовом до

ОСОБА_1, про звернення стягнення на нерухоме майно у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 17 травня 2007 року між ВАТ "Райффайзен Банк Аваль" правонаступником всіх прав та обов`язків якого є ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ОСОБА_2 укладений кредитний договір №014/0027/82/74937. Відповідно до умов цього договору, банк надав ОСОБА_2 кредит в іноземній валюті в сумі 395 964,00 дол США до 17 травня 2017 року під 13,5% річних. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №014/0027/82/74937 від 17 травня

2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки від 22 травня 2007 року, згідно якого в іпотеку передано майнові права на квартиру АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. У порушення взятих на себе зобов`язань ОСОБА_2 належним чином не виконує умови кредитного договору, внаслідок чого станом на 30 березня 2015 року наявна заборгованість у розмірі 59 314 052,48 грн.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2016 року позов задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/0027/82/74937 від 17 травня 2007 року, яка станом на 30 березня

2015 року становить 2 530 179,64 дол США, що еквівалентно 59 314 052,48 грн,

з яких: 314 536,71 дол США, що еквівалентно 7 373 566,15 грн - заборгованість за кредитом; 255 453,33 дол США, що еквівалентно 5 988 496,62 грн - заборгованість за відсотками; 1 960 189,60 дол США, що еквівалентно

45 951 989,72 грн - пеня за прострочення сплати кредиту та відсотків, звернуто стягнення на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль", в особі Одеської обласної дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" на предмет іпотеки за іпотечним договором від 22 травня 2007 року, а саме на: квартиру АДРЕСА_1, та яка належать ОСОБА_1, на підставі свідоцтва про право власності, виданого Виконавчим комітетом Одеської міської ради 22 грудня 2006 року, шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження, з дотриманням вимог Закону України "Про іпотеку" (898-15) за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на ці види майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішення суду мотивоване тим, що враховуючи факт порушення

ОСОБА_2 своїх кредитних зобов`язань за кредитним договором

№ 014/0027/82/74937 від 17 травня 2007 року, позовні вимоги банку

є обґрунтованими та доведеними.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року відмовлено

у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2016 року по цивільній справі за позовом ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" в особі Одеської обласної ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на нерухоме майно у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Апеляційний суд виходив із того, що заявником не наведено поважних підстав для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження.

Аргументи учасників справи

У грудні 2020 рокуУправління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області (далі - Управління) звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Одеського апеляційного суду від 30 листопада 2020 року, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що постановою Одеського апеляційного суду від 23 червня 2020 року замінено боржника ОСОБА_1 на Управління

у виконавчому провадженні № 59554895 з виконання виконавчого документа, виданого 03 листопада 2016 року Приморським районним судом м. Одеси по цивільній справі № 522/6949/15-ц. Таким чином Управління набуло права, обов`язки та статус боржника в рамках вказаного виконавчого провадження.

Внаслідок такої заміни Управління набуло статус особи, яка не брала участь

у розгляді справи, проте, суд вирішив питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, тому в порядку статті 352 ЦПК України Фонд має право на апеляційне оскарження та згідно пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України має право на поновлення строку на апеляційне оскарження заочного рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2016 року.

Крім того, копію повного тексту постанови Одеського апеляційного суду від

23 червня 2020 року отримано Управлінням 23 листопада 2020 року і саме з цієї дати стало відомо про факт заміни боржника у виконавчому провадженні. Зазначає, що ознайомитися з матеріалами справи представнику Управління вдалося лише 17 серпня 2020 року та саме з цієї дати необхідно відраховувати строк на апеляційне оскарження.

Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано.

Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду

Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2021 року відкрито касаційне провадження в цій справі.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції

в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначено, що наведені

у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України.

03 серпня 2021 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Європейський суд з прав людини неодноразово зауважував, що: "вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не

є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 03 квітня 2008 року)"; "одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (USTIMENKO v. UKRAINE, № 32053/13, § 46, ЄСПЛ, від 29 жовтня 2015 року)".

У справі, що переглядається, рішення Приморського районного суду м. Одеси ухвалене 21 січня 2016 року, а апеляційну скаргу на це рішення Управлінням подано 17 вересня 2020 року.

Апеляційний суд встановив, що 21 липня 2020 року Управління подало до суду заяву про виправлення помилки у виконавчому проваджені, в якій посилається на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 21 січня 2016 року та на постанову Одеського апеляційного суду від 23 червня 2020 року. Копія зазначеної постанови апеляційного суду отримана Управлінням23 липня

2020 року. Тобто Управління, знаючи про наявність постанови Одеського апеляційного суду від 23 червня 2020 року та про порушення, на його думку, законних прав та інтересів апелянта оскарженим рішенням, ознайомилось

з матеріалами справи лише у серпні 2020 року та подало апеляційну скаргу

17 вересня 2020 року.

Згідно з пунктом 4 частини першоїстатті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Встановивши, що заявником не наведено поважних причин для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, зробив обґрунтований висновокпро відмову у відкритті апеляційного провадження.