Постанова

Іменем України01 вересня 2021 рокум. Київсправа № 693/694/18провадження № 61-2939св19головуючого - Луспеника Д. Д.,суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідач - ОСОБА_2,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 30 листопада 2018 року у складі судді Шимчика Р. В. та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 15 січня 2019 року у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Пономаренка В. В., Фетісової Т. Л.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимогУ липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частини земельних ділянок.Позовну заяву мотивовано тим, що з 05 червня 1993 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2, який рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 07 квітня 2017 року було розірвано.Під час перебування сторін у шлюбі вони придбали на підставі договору купівлі-продажу від 29 липня 2005 року житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .Також 29 липня 2005 року ОСОБА_2 оформив право власності на земельні ділянки, на яких розташований спірний житловий будинок і споруди, зокрема, на земельну ділянку, кадастровий номер 7120910100:01:001:1329, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, державний акт від 25 серпня 2005 року серії ЯА № 475510; на земельну ділянку, кадастровий номер 7120910100:01:001:1330, для ведення особистого селянського господарства, державний акт від 25 серпня 2005 року серії ЯА № 475511.Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2018 року у справі № 693/357/17 визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частини житлового будинку на АДРЕСА_1 .11 червня 2018 року вона отримала витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з яким за нею зареєстровано право власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .ОСОБА_1 вважає, що має право і на 1/2 частини зазначених земельних ділянок, однак вирішити це питання мирним шляхом не вдалося.Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила визнати за нею право власності на 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 7120910100:01:001:1329, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, державний акт від 25 серпня 2005 року серії ЯА № 475510, та на 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 7120910100:01:001:1330, для ведення особистого селянського господарства, державний акт від 25 серпня 2005 року серії ЯА № 475511.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанційРішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 30 листопада 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 15 січня 2019 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.Суди виходили з того, що спірні земельні ділянки перейшли у власність відповідача на підставі договору дарування, є його особистою власністю відповідно до статті 57 Сімейного кодексу України (далі - СК України (2947-14) ), тому не можуть бути спільною сумісною власністю подружжя і не підлягають поділу. У зв`язку з цим відсутні правові підстави для визнання за позивачем права власності на 1/2 частини спірних земельних ділянок.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводівУ касаційній скарзі, поданій у лютому 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просила скасувати рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 30 листопада 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 15 січня 2019 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували норми права, які не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, зокрема, статті 57, 61 СК України; статті 98, 100 Земельного кодексу України (далі - ЗК України (2768-14) ); статтю 12 Закону України "Про власність". При цьому суди не застосували вимоги статті 120 ЗК України, статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ).

Короткий зміст позиції інших учасників справиУ відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 зазначив, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин.

Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанціїУхвалою Верховного Суду від 18 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 30 листопада 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 15 січня 2019 року і витребувано із Жашківського районного суду Черкаської області цивільну справу № 693/694/18.Ухвалою Верховного Суду від 21 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуВідповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі - у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Фактичні обставини справиЗ 05 червня 1993 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 07 квітня 2017 року було розірвано.Відповідно до договору купівлі-продажу від 29 липня 2005 року ОСОБА_2 придбав житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .Згідно з договорами дарування від 29 липня 2005 року ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв у дар земельні ділянки площею 0,0549 га, площею 0,05489 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на АДРЕСА_1 .Відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку від 25 серпня 2005 року серії ЯА № 475510 та серії ЯА № 475511 власником земельних ділянок, площею 0,1000 га, кадастровий номер 7120910100:01:002:0818, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,0097 га, кадастровий номер 7120910100:01:002:0819, для ведення особистого селянського господарства, на АДРЕСА_1, є ОСОБА_2 .Рішенням Жашківського районного суду Черкаської області від 20 лютого 2018 року у справі № 693/357/17 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на 1/2 частини майна задоволено.Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину житлового будинку на АДРЕСА_1 . Рішення набрало законної сили.12 червня 2018 року ОСОБА_1 зареєструвала право власності на 1/2 частини житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 127286821.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, і доводів касаційної скарги колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції відповідають зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.Відповідно до статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.Згідно з частиною першою статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.Порядок набуття громадянами права власності на земельну ділянку встановлений ЗК України (2768-14) .Відповідно до пункту "а" частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та не спростовано матеріалами справи те, що відповідно до договору купівлі-продажу від 29 липня 2005 року ОСОБА_2 придбав житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .Згідно з частиною першою статті 120 ЗК України (у редакції від 11 січня 2005 року), чинній на час укладання договору купівлі-продажу, при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.Також судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та не спростовано матеріалами справи те, що відповідно до договорів дарування від 29 липня 2005 року ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_2 прийняв у дар земельні ділянки, площею 0,0549 га, та площею 0,05489 га, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, на АДРЕСА_1 .Відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку від 25 серпня 2005 року серії ЯА № 475510 та серії ЯА № 475511 власником земельних ділянок площею 0,1000, кадастровий номер 7120910100:01:002:0818, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, і площею 0,0097 га, кадастровий номер 7120910100:01:002:0819, для ведення особистого селянського господарства, на АДРЕСА_1, є ОСОБА_2 .Згідно з пунктом 2 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.У пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляд справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" (v0011700-07) роз`яснено, що не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування. Статтею 240 ЦК України визначено презумцію правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та не спростовано матеріалами справи те, що договори дарування земельних ділянок від 29 липня 2005 року не визнавалися судом недійсними.За загальним правилом про дію актів цивільного законодавства у часі, викладеним у частині першій статті 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Положення про те, що до особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, було внесено до частини першої статті 120 ЗК України Законом України від 27 квітня 2017 року № 997-V "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Цивільного кодексу України (435-15) ". Натомість договір купівлі-продажу житлового будинку було укладено 29 липня 2005 року.Отже, спірні земельні ділянки, отримані ОСОБА_2 на підставі договорів дарування під час шлюбу, є його особистою приватною власністю і не підлягають поділу.Також суди попередніх інстанцій правильно звернули увагу на те, що за даних фактичних обставин земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд можливо виділити лише у користування, шляхом установлення земельного сервітуту.Відповідно до статті 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельні сервітути можуть бути постійними і строковими. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.Згідно зі статтею 100 ЗК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. Земельний сервітут підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно.Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлено відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовано. Доводи касаційної скарги є ідентичними доводам апеляційної скарги та зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).

Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиВідповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

Щодо розподілу судових витратОскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.Рішення Жашківського районного суду Черкаської області від 30 листопада 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області від 15 січня 2019 року залишити без змін.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк