Постанова

Іменем України31 серпня 2021 рокум. Київсправа № 643/9638/19провадження № 61-11215св20Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,учасники справи:позивач - ОСОБА_1,відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Орловська Валентина Георгіївна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Міссіяж Олена Анатоліївна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Галина Іванівна, Департамент управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківської міської ради,розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - Лаєвської Марине Леніківни на рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2019 року у складі судді Горбунової А. М. та постанову Харківського апеляційного суду від 08 липня 2020 рокуу складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Хорошевського О. М.,ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимогУ червні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Орловська В. Г., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Міссіяж О. А., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Г. І., Департамент управління державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Харківської міської ради, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Іншим співвласником є відповідач ОСОБА_2 у період з березня 2018 по січень 2019 року спірна квартира на підставі підробленого правовстановлюючого документу була декілька разів поспіль відчужена різним особам за договорами купівлі-продажу.Вказувала, що 15 березня 2018 року на підставі документа під назвою "свідоцтво про право власності на житло від 16 березня 2007 року, виданого Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету ХМР, реєстраційний №5А-07-281122", відповідно до якого власником квартири АДРЕСА_2 є виключно ОСОБА_2, вказана вище квартира була відчужена ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Орловською В. Г., під реєстраційним номером 836.30 березня 2018 року було оформлено договір купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Міссіяж О. А., реєстраційний номер 262.24 січня 2019 року зазначена квартира за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г. І., реєстровий номер 87, була передана у власність ОСОБА_5 .На підставі викладеного, ОСОБА_1 просила визнати недійсним договір купівлі-продаж квартири АДРЕСА_2, який посвідчено 15 березня 2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Орловською В. Г. та зареєстровано в реєстрі за № 836; витребувати квартиру АДРЕСА_2 з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 та повернути в володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; cкасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно квартири АДРЕСА_2, а саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 40135318 від 15 березня 2018 року, приватний нотаріус ХМНО Орловська В. Г., внесеного на підставі договору купівлі-продажу від 15 березня 2018 року, №836, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Орловською В. Г.; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 40416759 від 30 березня 2018 року, приватний нотаріус ХМНО Міссіяж О. А., внесеного на підставі договору купівлі-продажу від 30 березня 2018 року, №262, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Міссіяж О. А.; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 45204707 від 24 січня 2019 року, приватний нотаріус ХМНО Малахова Г. І., внесеного на підставі договору купівлі-продажу від 24 січня 2019 року, №87, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г. І.; стягнути з відповідачів по справі на користь позивачки судові витрати, а саме суму судового збору, витрати на правничу допомогу адвоката, витрати за проведення оцінки нерухомого майна.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанційРішенням Московського районного суду міста Харкова від 18 грудня 2019 року позовні вимоги задоволено.Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, посвідчений 15 березня 2018 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Орловською В. Г., реєстраційний номер 836.Витребувано квартиру АДРЕСА_2, житловою площею 30,0 кв.м, загальною площею 47,9 кв.м., з чужого незаконного володіння ОСОБА_5 та повернуто у володіння ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка їм належала по праву спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на житло від 16 березня 2007 року, виданого Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету ХМР, реєстраційний №5А-07-281122.Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень стосовно квартири АДРЕСА_2, а саме рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 40135318 від 15 березня 2018 року, приватний нотаріус ХМНО Орловська В. Г., внесеного на підставі договору купівлі-продажу від 15 березня 2018 року, №836, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_7, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Орловською В. Г.; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 40416759 від 30 березня 2018 року, приватний нотаріус ХМНО Міссіяж О. А., внесеного на підставі договору купівлі-продажу від 30 березня 2018 року, №262, укладеного між ОСОБА_7 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Міссіяж О. А.; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 45204707 від 24 січня 2019 року, приватний нотаріус ХМНО Малахова Г. І., внесеного на підставі договору купівлі-продажу від 24 січня 2019 року, №87, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г. І.Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у розмірі 6 829,80 грн, по 1 707,45 грн з кожного.Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у розмірі 15 600,00 грн, по 3 900,00 грн з кожного.Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на проведення оцінки нерухомого майна з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 у розмірі 800,00 грн, по 200,00 грн з кожного.Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що згоди на розпорядження належною позивачці та відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності квартирою ОСОБА_1 не надавала, у неї була відсутня воля на продаж належного їй на праві спільної сумісної власності з ОСОБА_8 нерухомого майна іншій особі, внаслідок чого спірний договір купівлі-продажу відповідно до статті 215 ЦК України є недійсним, а спірна квартира відповідно до статті 388 ЦК України, з урахуванням роз`яснень, які були надані судам у пункті 10 постанови Пленуму ВССУ №9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" про те, що майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, підлягає поверненню.Постановою Харківського апеляційного суду від 08 липня 2020 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - адвоката Лаєвської М. Л. задоволено частково.Рішення Московського районного суду міста Харкова від 18 грудня 2019 року скасовано в частині стягнення на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 витрат, пов`язаних з розглядом, на професійну правничу допомогу на суму 15 600,00 грн, по 3 900,00 з кожного, у задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині відмовлено.В іншій частині рішення Московського районного суду міста Харкова від 18 грудня 2019 року залишено без змін.Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги27 липня 2020 року представник ОСОБА_5 - Лаєвська М. Л. через засоби поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 липня 2020 року та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.Касаційна скарга мотивована тим, що розгляд судом першої інстанції цієї справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін не є обґрунтованим, оскільки дана справа не відповідає критеріям справи, яка може бути всебічно та повно розглянута у такий спосіб, оскільки дана справа є складною, має вирішальне значення для власника спірної квартири. Судом за позовом одного з співвласника квартири визнано недійсним в цілому договір купівлі-продажу спірної квартири. Судами попередніх інстанцій не розглядалося питання щодо добросовісності набуття права власності відповідачами.Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 755/20923/14-ц, постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи інших учасників справи27 серпня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_9 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 липня 2020 року залишити без змін.

Рух касаційної скарги та матеріалів справиУхвалою Верховного Суду від 06 серпня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Московського районного суду міста Харкова.19 серпня 2020 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2020 року зупинено дію рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду від 08 липня 2020 року до закінчення касаційного провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Короткий зміст фактичних обставин справи ОСОБА_1 є співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_2 . Іншим співвласником є відповідач ОСОБА_2 ОСОБА_1 частину свого часу мешкає у м. Санкт-Петербурзі Російської Федерації. Спірну квартиру для проживання постійно не використовує. На час відсутності позивачки в України в спірній квартирі проживають її батько ОСОБА_10, дядько ОСОБА_13 та дядько ОСОБА_2 .15 березня 2018 року на підставі документа під назвою "свідоцтво про право власності на житло від 16 березня 2007 року, виданого Відділом приватизації житлового фонду Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Виконавчого комітету ХМР, реєстраційний №5А-07-281122", відповідно до якого власником квартири АДРЕСА_2 є виключно ОСОБА_2, вказана вище квартира була 15 березня 2018 року відчужена ОСОБА_3 за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Орловською В. Г., реєстраційний номер 836.30 березня 2018 року було оформлено договір купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Міссіяж О. А., реєстраційний номер 262.24 січня 2019 року в період відсутності заборони відчуження зазначена квартира за договором купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Малаховою Г. І., реєстровий номер 87, була передана у власність ОСОБА_5 .Згідно із інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна квартира під АДРЕСА_2 належить ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, квартири, серія та номер: 87, виданий 24 січня 2019 року, видавник: Малахова Г. І., приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45204707 від 24 січня 2019 року, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Малахова Г. І.20 березня 2018 року ОСОБА_1 стало відомо від батька про зміну замків у квартирі на час його відсутності та появу у їх квартирі сторонніх осіб з договором купівлі-продажу від 15 березня 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_2 передав право власності на квартиру в цілому ОСОБА_3 .Представник позивачки звернувся з заявою в результаті чого 19 квітня 2018 року до ЄРДР були внесені відповідні відомості, що підтверджується копією витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19 квітня 2018 року. З вказаного витягу вбачається, що 19 квітня 2018 року в Московському відділі поліції ГУ НП в Харківській області було зареєстровано кримінальне провадження №12018220470002133 за частини першої статті 190 КК України щодо складення шахрайським шляхом 15 березня 2018 року угоди про продаж квартири АДРЕСА_2 .На теперішній час досудове розслідування по кримінальному провадженню №12018220470002133 продовжується. Також це підтверджується наявними документами з матеріалів кримінального провадження №12018220470002133 за частиною першою статті 190 КК України, які надані суду для дослідження на виконання ухвали суду про витребування доказів.З матеріалів справи також відомо, що рішенням Московського районного суду міста Харкова від 26 листопада 2018 року у справі № 643/3317/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4, треті особи: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Орловська В. Г., ОСОБА_3 про визнання договорів купівлі-продажу від 15 березня 2018 року та від 30 березня 2018 року недійсними, відмовлено у задоволенні вказаного позову.Підставою відмови стало те, що позивач не є стороною оспорюваного правочину, він наділений правом звернутися до суду за захистом свого порушеного права з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Мотиви, з яких виходить Верховний СудУ частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

щодо визнання недійсним договору купівлі-продажуВідповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша статті 203 ЦК України).Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.Статтею 355 ЦК України визначено, що майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (частина перша статті 368 ЦК України).Право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою (частина перша статті 358 ЦК України).Згідно з частинами першою та другою статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. У разі вчинення одним із співвласників правочину щодо розпорядження спільним майном вважається, що він вчинений за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена.Якщо об`єкт належить на праві спільної сумісної власності кільком особам, то право власності кожного із співвласників у спільній сумісній власності поширюється на весь об`єкт, відтак передати у власність можна лише об`єкт в цілому. Договір дарування спільного сумісного майна, укладений без згоди іншого співвласника, є недійсним в цілому.Вказана правова позиція викладена у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 червня 2020 року у справі № 430/1281/14-ц (провадження № 61-43510сво18).Вказане спростовує аргументи заявника про неправомірність визнання недійсним договору купівлі-продажу в цілому.Визнаючи недійсним договір купівлі-продажу спірної квартири від 15 березня 2018 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, правильно виходив із того, що ОСОБА_2, незважаючи на те, що ОСОБА_12 фактично була співвласником спірної квартири, протиправно продав її, порушивши право позивача на її частину цього майна.Враховуючи, що спірна квартира належала ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, оспорюваний договір купівлі-продажу порушує право ОСОБА_1 як співвласника квартири на володіння своєю часткою у праві спільної власності, Верховний Суд погоджується з висновками суді в першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири.

щодо витребування спірної квартириВідповідно до статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до частини другої статті 327 ЦК України управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.За положеннями статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.Згідно статті 330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України (1618-15) ).Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.Установивши на підставі належним чином оцінених доказів, що спірна квартира була відчужена за договором купівлі-продажу, який не відповідає вимогам статей 203, 215 ЦК України, суди зробили правильний висновок про наявність підстав для витребування спірної квартири на користь позивача.Аргументи заявника про те, що справу помилково було розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження, не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.Є безпідставними аргументи заявника про те, що судами не було враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 755/20923/14-ц та постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, оскільки правовідносини у справі яка переглядається є відмінними від правовідносин, у справах, на які посилається заявник.Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатом розгляду касаційної скаргиВідповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 липня 2020 року - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.За змістом частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).Враховуючи те, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відповідно до положень частини третьої статті 436 ЦПК України Верховний Суд поновлює дію рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду від 08 липня 2020 року. Керуючись статтями 400, 401, 416, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу представника ОСОБА_5 - Лаєвської Марине Леніківни залишити без задоволення.Рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 08 липня 2020 року залишити без змін.Поновити дію рішення Московського районного суду м. Харкова від 18 грудня 2019 року та постанови Харківського апеляційного суду від 08 липня 2020 року.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.Судді: В. М. КоротунС. Ю. БурлаковМ. Є. Червинська