Постанова

Іменем України06 серпня 2021 рокум. Київ справа № 456/2650/19провадження № 61-5341св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Коротенка Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Військова частина А2847,

третя особа - Самбірська квартирно-експлуатаційна частина району,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2847, третя особа - Самбірська квартирно-експлуатаційна частина району, про визнання незаконним та скасування рішення житлової комісіїза касаційною скаргою Військової частини А2847 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07 лютого 2020 року у складі судді Саса С. С. та постанову Львівського апеляційного суду від 25 січня 2021 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимогУ березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним та скасувати рішення житлової комісії Військової частини А2847 (далі - ВЧ А2847), оформлене протоколом від 29 листопада 2018 року № 175, про зняття його та членів його сім`ї: дружини - ОСОБА_2, сина - ОСОБА_3, дочки - ОСОБА_4 з обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов у місті Стрий; зобов`язати ВЧ А2847 поновити його та членів його сім`ї на обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов у місті Стрий, у загальній та першочерговій чергах за тим же номером у списку, що і станом на 29 листопада 2018 року, із збереженням часу перебування на обліку.Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що він проходив військову службу у ВЧ А2847 на посаді оперативного чергового командного пункту військової частини. Наказом командира повітряного командування "Захід" (по особовому складу) від 14 вересня 2018 року № 73 він був звільнений з військової служби. Рішення про припинення з ним контракту прийняте у зв`язку з набуттям права на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (2262-12) . На час звільнення з військової служби він перебував у ВЧ А2847 на квартирному обліку осіб, які потребують поліпшення житла, складом сім`ї чотири особи, у загальній черзі на отримання житла. Наказом командира у ВЧ А2847 від 14 листопада 2018 року № 265 виключений з списків особового складу частини, у зв`язку з чим рішенням житлової комісії у ВЧ А2847 від 29 листопада 2018 року його та членів сім`ї було знято з квартирного обліку. Вважає, що відповідач незаконно зняв його та членів його сім`ї з квартирного обліку, оскільки підставою його звільнення стало виникнення в нього права на пенсію (отримання пенсійного забезпечення). У зв`язку з цим просив позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанціїСтрийський міськрайонний суд Львівської області рішенням від 07 лютого 2020 року позов задовольнив. Визнав незаконним та скасував рішення житлової комісії у ВЧ А2847, оформлене протоколом від 29 листопада 2018 року № 175, про зняття ОСОБА_1 та членів його сім`ї: дружини - ОСОБА_2, сина - ОСОБА_3, дочки - ОСОБА_4 з обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов у місті Стрий. Зобов`язав у ВЧ А2847 поновити ОСОБА_1 та членів його сім`ї на обліку військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які потребують поліпшення житлових умов у місті Стрий у загальній та першочерговій чергах за тим же номером у списку, що і станом на 29 листопада 2018 року, із збереженням часу перебування на обліку. Вирішив питання щодо розподілу судових витрат. Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки позивач є ветераном військової служби, він не підлягав зняттю з квартирного обліку за місцем попередньої служби у ВЧ А2847 у зв`язку з тим, що зберігав право перебувати на цьому обліку до одержання постійного житла, а тому рішення житлової комісії є незаконним.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанціїАпеляційний суд Львівської області постановою від 25 січня 2021 року рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07 лютого 2020 року залишив без змін.Постанову апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що з позивачем припинено контракт та було звільнено у запас у зв`язку з набуттям права на пенсію. Позивач є ветераном військової служби і не забезпечений постійним або службовим житлом.

Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументиУ березні 2021 року ВЧ А2847 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 07 лютого 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 січня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.Як підставу касаційного оскарження зазначенонеобхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 752/5881/15-ц та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.Касаційна скарга мотивована тим, що постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 752/5881/15-ц не підлягала застосуванню до спірних правовідносин, оскільки у цій справі позивач є колишнім військовослужбовцем Збройних Сил України, що зумовлює застосування інших спеціальних нормативних актів, ніж застосовані у справі № 752/5881/15-ц. Предметом спору у справі № 752/5881/15-ц є рішення житлово-побутової комісії про зняття з квартирного обліку та поновлення на квартирному обліку для отримання житла позачергово колишнього працівника Служби безпеки України. При цьому Верховний Судом використав для обґрунтування своєї правової позиції спеціальні нормативно-правові акти, зокрема Положення про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затверджене Указом Президента України від 27 грудня 2007 року № 1262 (1262/2007) та Інструкції про організацію забезпечення і надання військовослужбовцям Служби безпеки України та членам їх сімей житлових приміщень, затверджену наказом Служби безпеки України від 06 листопада 2007 року № 792 (z1308-07) . Ці нормативно-правові акти не можуть бути застосовані до правовідносин, щодо яких виник спір у справі № 456/2650/19, оскільки позивачем у справі є колишній військовослужбовець Збройних Сил України, що зумовлює застосування інших спеціальних нормативних актів. Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 752/5881/15-ц не розглядалося питання щодо поновлення на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, разом з позивачем його повнолітніх дітей. При розгляді справи № 456/2650/19 суди поновили на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, не лише позивача, а і його повнолітніх дітей. Суди не надали оцінки твердженню відповідача про те, що основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців і членів їх сімей, єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантії військовослужбовцям і членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (2011-12) , який чітко визначає коло колишніх військовослужбовців, які мають право залишатися на квартирному обліку після звільнення з військової служби: "військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла". Також суди попередніх інстанції безпідставно посилалися на Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджену наказом Міністерства оборони України від 31 листопада 2011 року № 737 (далі - Інструкція № 737), оскільки на момент зняття позивача та членів його сім`ї з обліку військовослужбовців вже діяла Інструкція про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затверджена наказом Міністерства оборони України від 31липня 2018 року № 380 (z1020-18) . Крім того, суди не врахували, що право на пенсію виникло у позивача за кілька років до його звільнення з військової служби. За таких умов посилання судів, що саме набуття права на вихід на пенсію призвело до звільнення позивача з військової служби, тому в цьому випадку підлягає застосуванню стаття 37 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК Української РСР), є неправомірним. Також ВЧ А2847 зазначила, що після свого звільнення з військової служби і прийняття житловою комісією рішення про його зняття з квартирного обліку позивач звернувся до відповідних державних структур щодо оформлення пенсії. З копії пенсійного посвідчення позивача відомо, що воно оформлено у січні 2019 року. Отже, звільнення позивача з військової служби жодним чином не було пов`язано з його виходом на пенсію.

Рух справи в суді касаційної інстанціїУхвалою Верховного Суду від 06 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.23 квітня 2021 року справа № 456/2650/19 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи Суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ВЧ А2847 на посаді оперативного чергового командира пункту військової частини. На підставі наказу командира Повітряного командування "Захід" по особовому складу від 14 вересня 2018 року № 73 капітана ОСОБА_1, оперативного чергового командного пункту зенітного ракетного полку звільнено у запас із правом носіння військової форми одягу за підпунктом "к" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду). Згідно з витягом з наказу командира ВЧ А2847 від 14 листопада 2018 року № 265 ОСОБА_1 з 14 листопада 2018 року виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. ОСОБА_1 має вислугу років у Збройних Силах України 31 рік 03 місяці 13 днів, підлягає направленню на військовий облік до Стрийського ОМВК Львівської області. Термін набуття права на звільнення - 08 жовтня 2015 року. З витягу з протоколу засідання житлової комісії ВЧ А2847 від 29 листопада 2018 року № 175 встановлено, що на підставі витягу з наказу командира військової частини А2847 від 14 листопада 2018 року № 265 відповідно до підпункту 3 пункту 26 Правил обліку громадян у зв`язку з припиненням трудових відносин з військовою частиною А 2847, а саме звільненням з військової служби за контрактом за підпунктом "к" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, якщо вони не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду), вирішено зняти капітана запасу ОСОБА_1 з квартирного обліку у ВЧ А2847 зі складом сім`ї 4 (чотири) особи, а саме: він, дружина - ОСОБА_2, 1963 року народження, син - ОСОБА_3, 1985 року народження, дочка - ОСОБА_4, 1996 року народження.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного СудуЗгідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, перевіривши правильність застосування судами норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми праваЗгідно з частинами першою-другою статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.Однією з гарантій соціального захисту військовослужбовців є право на забезпечення їх та членів їхніх сімей жилими приміщеннями, закріплене частиною першою статті 31 ЖК Української РСР, згідно з якою громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або громадського житлового фонду в порядку, передбаченому законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Жилі приміщення надаються зазначеним громадянам, які постійно проживають у даному населеному пункті, як правило, у вигляді окремої квартири на сім`ю.Відповідно до частини першої статті 9 ЖК Української РСР громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду, або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.Потребуючі поліпшення житлових умов члени житлово-будівельних кооперативів, громадяни, які мають жилий будинок (квартиру) у приватній власності, та інші громадяни, що проживають у цих будинках (квартирах), забезпечуються жилими приміщеннями на загальних підставах (стаття 33 ЖК Української РСР).Згідно зі статтею 34 ЖК Української РСРтакими, що потребують поліпшення житлових умов, визнаються громадяни, забезпечені житловою площею нижчою за рівень, визначений чинним законодавством. Облік таких осіб здійснюється за їх місцем роботи або за їх місцем проживання (стаття 37 ЖК Української РСР).Статтею 43 ЖК Української РСР встановлено, що громадянам, які перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов, жилі приміщення надаються в порядку черговості.Відповідно до частини дев`ятої статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.Аналогічні приписи закріплені у пункті 29 Порядку забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2006 року № 1081 (1081-2006-п) (далі - Порядок № 1081).Частина дев`ята статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" містить вичерпний перелік підстав, які дають право для залишення військовослужбовців на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов у військовій частині, після звільнення з військової служби.Застосування частини дев`ятої статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" безпосередньо пов`язується із тим, з якої саме з підстав, зазначених у частині 6 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", військовослужбовець звільнений у запас чи у відставку. Правовий висновок щодо застосуванням судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах частини дев`ятої статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", пункту 29 Порядку № 1081 викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 752/5881/15-ц (провадження № 14-169цс18).Розглядаючи цю справу, суд апеляційної інстанції обґрунтовано посилався на вказаний висновок Великої Палати Верховного Суду.Та обставина, що у справі № 752/5881/15-ц позивач проходив військову службу на офіцерській посаді в управлінні Служби безпеки України, не впливає на зміст правовідносин, оскільки правовий висновок стосується застосування саме частини дев`ятої статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з огляду на частину шосту статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" та Порядок № 1081. Дія цих нормативно-правових актів поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей (стаття 3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"). Таким чином, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 06 червня 2018 року у справі № 752/5881/15-ц вже виклала висновок щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, підстав відступати від якого Верховний Суд не встановив.Зокрема, позивач є особою, звільненою з військової служби, тому при вирішенні питання щодо залишення його на квартирному обліку як особи, звільненої з військової служби, слід застосовувати саме положення частини дев`ятої статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" з огляду на статтю 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" та Порядок № 1081 як спеціальні нормативно-правові акти.Так, пунктом 30 Порядку № 1081 встановлено, що військовослужбовці знімаються з обліку у разі: поліпшення житлових умов, внаслідок чого відпала потреба в наданні житла; засудження військовослужбовця до позбавлення волі на строк понад шість місяців, крім умовного засудження; звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; в інших випадках, передбачених законодавством. Пунктом 3 Порядку № 1081 передбачено, що військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання проводиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.Відповідно до абзацу першого пункту 2.17 Інструкції № 737 (чинної на час звільнення ОСОБА_1 з військової служби), військовослужбовці, які перебувають на обліку, під час звільнення з військової служби в запас або відставку за віком, станом здоров`я, а також у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, за неможливості використання на військовій службі, а також після закінчення строку контракту при досягненні 20 років вислуги на військовій службі в календарному обчисленні, залишаються (за їх бажанням) на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду за останнім місцем проходження служби, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і КЕВ (КЕЧ) району, на території обслуговування яких знаходилася розформована військова частина, та користуються правом позачергового одержання житла.Згідно з пунктом 2.19 цієї ж Інструкції військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, знімаються з обліку за місцем служби (за місцем звільнення з військової служби) у разі: поліпшення житлових умов, унаслідок чого зникла потреба в наданні житла; переміщення військовослужбовця до нового місця служби в інший населений пункт; звільнення з військової служби за підставами, які не зазначені в абзаці 1 пункту 2.17 цього розділу; подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на облік; звільнення в запас або відставку до досягнення 20 років вислуги на військовій службі особами, які зараховані на облік після 01 січня 2005 року (крім випадків, вказаних у пункті 2.18 цього розділу); обрання для місця проживання іншого населеного пункту особами, які звільнені у запас або у відставку; в інших випадках, передбачених законодавством.Отже, наведені норми Інструкції № 737 також передбачали підстави для залишення позивача на обліку громадян, потребуючих поліпшення житлових умов, з огляду на його звільнення у запас у зв`язку із закінченням строку дії контракту та наявністю у нього більше 20 років календарної вислуги.Відповідно пункту 1 розділу VI Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністра оборони України від 31 липня 2018 року № 380 (z1020-18) , яка набрала чинності з 16 жовтня 2018 року, житловими приміщеннями для постійного проживання забезпечуються військовослужбовці та члени їх сімей, які відповідно до вимог статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" набули права та не забезпечувалися постійним житлом протягом усього часу проходження військової служби і мають календарну вислугу на військовій службі 20 років і більше, зареєстровані в населеному пункті дислокації військової частини, в якій військовослужбовець проходить службу та перебуває на відповідному обліку.Пунктом 1 частини другої статті 40 ЖК Української РСР визначено, що громадяни знімаються з обліку потребуючих поліпшення житлових умов у випадку поліпшення житлових умов, внаслідок якого відпали підстави для надання іншого жилого приміщення.Суди попередніх інстанцій встановили, що на момент звільнення позивача його вислуга років у Збройних силах СРСР та Збройних силах України складала 31 рік 03 місяці 13 днів.Оскільки вислуга позивача на військовій службі більше ніж 20 років, він був звільнений з військової служби у запас у зв`язку із закінченням строку контракту та виходом на пенсію, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для зняття позивача з квартирного обліку у військовій частині.Доводи касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанції безпідставно посилалися на Інструкцію № 737, не дають підстави вважати, що суди неправильно застосували норми матеріального права, оскільки ця Інструкція була чинною на час звільнення позивача з військової служби, тобто була чинною на час виникнення спірних правовідносин. Крім того, суди встановили порушення прав позивача, передбачених не лише зазначеною Інструкцією, а й іншими нормативно-паровими актами, які регулюють спірні правовідносини.З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це знаходиться поза межами його повноважень.Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону, і підстав для їх скасування немає.Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу Військової частини А2847 залишити без задоволення.РішенняСтрийського міськрайонного суду Львівської області від 07 лютого 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 25 січня 2021 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді:А. Ю. ЗайцевВ. С. ЖдановаЄ. В. Коротенко