Іменем України05 серпня 2021 року м. Київсправа № 587/617/20провадження № 61-18260св20Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Калараша А.А., Ткачука О. С.,учасники справи:позивач - ОСОБА_1, відповідач - виконавчий комітет Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Сумського районного суду Сумської області від 17 серпня 2020 року у складі судді Черних О. М. та постанову Сумського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Левченко Т. А., Собини О. І., Хвостика С. Г., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області про визнання належного на підставі свідоцтва про право на спадщину житлового будинку як дачного для тимчасового проживання та визнання права власності

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до виконкому Верхньосироватської сільської ради про визнання належного їй на підставі свідоцтва про право на спадщину житлового будинку як дачного для тимчасового проживання та визнання права власності на нього.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2, який за життя отримав земельну ділянку для ведення садівництва. На цій земельній ділянці батько звів дачний будинок, але прийняв його в експлуатацію як житловий.

Рішенням виконавчого комітету Верхньосироватської сільської ради від 30 листопада 2004 року № 182 було затверджено акт обстеження комісії Сумської районної державної адміністрації від 25 грудня 2003 року та визнано, що будинок, який знаходиться на території садівничого товариства "Хімік-3" в АДРЕСА_1, відповідає вимогам для житлових будинків.

04 лютого 2005 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності на житловий будинок АДРЕСА_1, виданий виконавчим комітетом Верхньосироватської сільської ради.

07 лютого 2005 року введений у експлуатацію будинок був зареєстрований у КП "Сумське міське бюро технічної інвентаризації", як житловий.

Після смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) відкрилась спадщина, яку позивачка отримала у вигляді вказаного вище житлового будинку та земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення садівництва.

15 березня 2013 року позивач отримала новий технічний паспорт на зазначений житловий будинок.

При зверненні позивача до нотаріуса з`ясувалось, що земельна ділянка знаходиться на території Верхньосироватської сільської ради, садівниче товариство "Хімік-3", ділянка № НОМЕР_1, Сумського району Сумської області, а житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто житловий будинок та земельна ділянка, на якій він розташований, зареєстровані за різними адресами, а тому для укладення договору купівлі-продажу необхідно змінити цільове призначення земельної ділянки.

На заяву позивачки 28 лютого 2019 року Верхньосироватська сільська рада надала відповідь про те, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу.

27 травня 2019 року виготовлено новий технічний паспорт на житловий будинок вже за новою адресою, а саме: садівниче товариство "Хімік-3" ділянка № НОМЕР_1 Верхньосироватської сільської ради Сумського р-ну Сумської обл.

У відповідь на заяву позивачки 02 липня 2019 року Верхньосироватська сільська рада надала відповідь про те, що рішення виконавчого комітету Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області від 30 листопада 2004 року "Про затвердження акту обстеження та визнання будинку житловим" № 182 не підлягає скасуванню, оскільки стосується конкретно переведення дачного будинку в житловий і розраховане на одноразове застосування, що тягне за собою вичерпність дії фактом його виконання, а отже не може бути скасоване після його виконання. Тому питання про скасування рішення виконавчого комітету Верхньосироватської сільської ради від 30 листопада 2004 року № 182 може бути вирішено в судовому порядку.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до виконавчого комітету Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області про визнання рішення недійсним було відмовлено.

ОСОБА_1 зазначала, що будинок не міг бути житловим, так як площі забудови, зовнішні конструкції та інженерне обладнання не відповідає нормативам, установленим для житлових будинків та знаходиться на землі з цільовим призначенням для ведення садівництва, а відповідач у свою чергу не мав право приймати рішення про присвоєння будинку статусу житлового.

Просила визнати належний їй на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом житловий будинок, як дачний будинок для тимчасового проживання.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 17 серпня 2020 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що особа може набути у власність в порядку спадкування лише те майно, яке належало спадкодавцю на праві власності. Суд встановив, що позивачка прийняла спадщину після смерті свого батька ОСОБА_2, отримавши свідоцтва про право на спадщину за законом саме на житловий будинок і на земельну ділянку та зареєструвала право власності на них в установленому законом порядку.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Постановою Сумського апеляційного суду від 13 жовтня 2020 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення Сумського районного суду Сумської області від 17 серпня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивач вже набула право власності на житловий будинок в порядку спадкування за законом на підставі свідоцтва про право на спадщину. Виконавчий комітет Верхньосироватської сільської ради, який вона зазначила відповідачем, не оспорює її право власності на будинок, спір між нею та вказаним відповідачем щодо належного їй будинку відсутній. Крім того, обраний позивачем спосіб захисту (визнання права власності на належний їй житловий будинок як дачний для тимчасового проживання) не передбачений ні ЦК України (435-15) , ні законом. До компетенції суду не входить вирішення питання щодо зміни статусу нерухомого майна, належного певній особі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2020 року, ОСОБА_1 звернулись до суду з касаційною скаргою у якій, з урахуванням уточнень, просила скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове про задоволення позову.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1, витребувано цивільну з Сумського районного суду Сумської області.

17 лютого 2021 року до Верховного Суду надійшла витребовувана справа.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень ОСОБА_1 посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права (зокрема статті 41 Конституції України, статей 319, 391 ЦК Украни), та відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме в разі вирішення питання про зміну статусу будинку з житлового на дачний (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).

Відзиву на касаційну скаргу не надходило

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_2 (а. с. 9, 10, 11).

За свого життя батько, будучи членом садівничого товариства "Хімік-3" Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області, отримав земельну ділянку для ведення садівництва (а. с. 12-13).

На вказаній земельній ділянці ОСОБА_2 був зведений дачний будинок, який прийнятий в експлуатацію як житловий (а. с. 16).

Рішенням Виконавчого комітету Верхньосироватської сільської ради від 30 листопада 2004 року № 182 (а. с. 15) затверджено акт обстеження комісії Сумської районної державної адміністрації від 25 грудня 2003 року (а. с. 14) та визнано, що будинок, який знаходиться на території садівничого товариства "Хімік-3" в АДРЕСА_1, відповідає вимогам для житлового будинку.

04 лютого 2005 року ОСОБА_2 отримав свідоцтво про право власності на житловий будинок (а. с. 18) та зареєстрував введений в експлуатацію будинок як житловий (а. с. 19).

Після смерті ОСОБА_2 позивачка в порядку спадкування за законом набула право власності на земельну ділянку для ведення садівництва, що знаходиться на території Верхньосироватської сільської ради, садівниче товариство "Хімік-3", ділянка № НОМЕР_1 (а. с. 23-24) та на розташований на вказаній земельній ділянці житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 20-22).

26 лютого 2019 року ОСОБА_1 з метою відчуження будинку шляхом укладення договору купівлі-продажу звернулася до Верхньосироватської сільської ради із заявами про зміну цільового призначення земельної ділянки за адресою: садівниче товариство "Хімік-3" ділянка № НОМЕР_1 Верхньосироватської сільської ради та про уточнення адреси житлового будинку, що знаходиться на вказаній земельній ділянці (а. с. 26, 28).

28 лютого 2019 року Верхньосироватська сільська рада надала відповідь, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу (а. с. 27).

Також 29 березня 2019 року виконавчим комітетом Верхньосироватської сільської ради прийнято рішення № 29 про розгляд заяви ОСОБА_1 щодо уточнення адреси житлового будинку, яким: виключено з погосподарського обліку села Новоселиця Верхньосироватської сільської ради об`єкт (житловий будинок) за адресою: АДРЕСА_1, як такий, що фактично знаходиться за межами населеного пункту Новоселиця на території садівничого товариства "Хімік-3" Верхньосироватської сільської ради на земельній ділянці № НОМЕР_1 ; уточнено об`єкт нерухомого майна (житлового будинку), що розташований на земельній ділянці АДРЕСА_4 (а. с. 29).

27 травня 2019 року ОСОБА_1 виготовила новий технічний паспорт на житловий будинок вже за новою адресою, а саме: садівниче товариство "Хімік-3" ділянка № НОМЕР_1 Верхньосироватської сільської ради Сумського району Сумської області (а. с. 30).

19 червня 2019 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Верхньосироватської сільської ради, в якій просила скасувати рішення виконавчого комітету Верхньосироватської сільської ради від 30 листопада 2004 року № 182 "Про затвердження акту обстеження та визнання будинку житловим", з метою зміни статусу житлового будинку у статус садового (а. с. 31-32) та 02 липня 2019 року отримала відповідь, в якій роз`яснено, що зазначене рішення не може бути скасоване, оскільки дане рішення розраховане на одноразове застосування, що тягне за собою вичерпність дії фактом його виконання, тому воно не може бути скасоване після його виконання та питання про його скасування може бути вирішено у судовому порядку (а. с. 33).

29 липня 2019 року позивач письмово звернулась до приватного нотаріуса про посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки (а. с. 34), у відповідь на яку отримала відмову по тій причині, що житловий будинок збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети (а. с. 35).

29 жовтня 2019 року рішенням Сумського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову про визнання рішення виконкому Верхньосироватської сільської ради від 30 листопада 2004 року № 182 "Про затвердження акту обстеження та визнання будинку житловим" недійсним в частині помилкового визнання житловим дачного будинку (а. с. 36-38).

12 березня 2019 року позивач звернулась до експерта Андрєєва Л. Г. із заявою на проведення будівельно-технічного дослідження спірного будинку. Відповідно до експертного висновку будівельно-технічного дослідження від 19 березня 2019 року № 1362 будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_4 відповідно до державних будівельних норм, діючих на момент будівництва, є дачний будинок. Подальша експлуатація будинку можлива як дачного будинку для тимчасового проживання (а. с. 39-45).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваних судових рішень, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на наступне.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

Згідно частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 травня 2020 року в справі № 750/3917/17 (провадження № 14-24цс20) вказано, що особа, якій належить порушене право, може скористатися не будь-яким на свій розсуд, а певним способом захисту такого свого права, який прямо визначається спеціальним законом, що регламентує конкретні цивільні правовідносини, або договором. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У постанові Верховного Суду від 03 серпня 2020 року в справі № 167/867/17 (провадження № 61-17092св18) зроблено висновок, що для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.

За таких обставин позов про визнання права власності на належний позивачу житловий будинок як дачний для тимчасового проживання не підлягає задоволенню з тих підстав, що не передбачено такого способу захисту права та інтересу. До компетенції суду не входить вирішення питання щодо зміни статусу нерухомого майна, належного певній особі.

У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Щодо судових витрат

Оскільки касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.