Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.У червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" (далі - ТОВ "Порше Мобіліті") звернулося до суду з позовом, який уточнило у процесі розгляду справи, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 16 грудня 2011 року між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 50002766, за яким позичальник отримала кредит в розмірі 469 575,01 грн, що еквівалентно 58 514,02 доларам США, під 9,9 % річних (зі змінною процентною ставкою) на строк 60 місяців (з кінцевим терміном повернення до 15 грудня 2016 року). Додатковою угодою від 30 вересня 2014 року до кредитного договору строк кредитування було змінено до 15 березня 2017 року. Кредитні кошти були надані відповідачу для придбання автомобіля "AUDI A6", 2011 року випуску. Всі платежі за вказаним договором мали бути здійснені у гривнях і підлягали розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквівалента суми кредиту в доларах США. З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 22 грудня 2011 року між сторонами було укладено договір застави № 50002766, предметом якого є належний відповідачу на праві власності автомобіль "AUDI A6", реєстраційний номер НОМЕР_1 . У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором 05 жовтня 2015 року ТОВ "Порше Мобіліті" надіслало ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату заборгованості, яка станом на момент направлення повідомлення складала 736 267,53 грн. Зазначеною вимогою, яку відповідач отримала 25 лютого 2016 року та не виконала протягом 30-ти календарних днів від вказаної дати, товариство також повідомило, що заборгованість за кредитом визначено в еквіваленті іноземної валюти, її розмір підлягає зміні відповідно до показників обмінного курсу та буде перераховано на дату подання позову. Враховуючи викладене, ТОВ "Порше Мобіліті" просило стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором врозмірі 1 219 385,39 грн, з яких: 683 001,24 грн - основна сума боргу за кредитом; 112 089,41 грн - страхові виплати за період з грудня 2015 року по лютий 2017 року (збитки у зв`язку з невиконанням зобов`язань щодо страхування майна), 70 820,79 грн - 3 % річних; 353 473,95 грн - інфляційні втрати. У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, до ТОВ "Порше Мобіліті", треті особи: Державне підприємство "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (далі - ДП "Інформаційний центр"), приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Г. В., про визнання недійсним кредитного договору, застосування наслідків недійсного правочину, визнання недійсним договору застави та реєстраційного запису про заставу рухомого майна, визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, зобов`язання вчинити дії, в якому просила: визнати порушеним її право як споживача фінансових послуг при укладенні з ТОВ "Порше Мобіліті" кредитного договору від 16 грудня 2011 року № 50002766 у зв`язку з визначенням ціни договору неналежним чином; визнати графік погашення кредиту, який не містить розрахунку у гривні, недійсним; тлумачити зміст положення пункту 1.3.1 загальних умов кредитування, які є додатком до кредитного договору № 50002766 (далі - Загальні умови кредитування) таким, що розмір платежів, які підлягають сплаті позичальником на виконання кредитного договору, визначено у гривні на день укладення кредитного договору; визнати недійсним положення пункту 1.3.1 Загальних умов кредитування; визнати несправедливою вимогу пункту 1.3.1 щодо нарахування додаткових платежів, які передбачають зміни у витратах; визнати недійсним кредитний договір від 16 грудня 2011 року № 50002766; визнати недійсним договір застави транспортного засобу від 22 грудня 2011 року № 50002766; визнати недійсним реєстраційний запис про заставу рухомого майна; зобов`язати реєстратора ДП "Інформаційний центр" виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження - заставу автомобіля "AUDI A6", колір сірий, 2011 року випуску, тип палива - бензин, об`єм двигуна - 2 995 куб. см, номер кузова НОМЕР_2 ; визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 24 березня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г. В. за реєстровим № 451; зобов`язати ТОВ "Порше Мобіліті" прийняти від неї грошові кошти в розмірі 58 384,24 грн як різницю між отриманою та частково виплаченою нею сумою на виконання кредитного договору. В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що через залежність загальної вартості кредиту та розміру щомісячних платежів від курсу іноземної валюти вона не мала можливості дізнатися про орієнтовну сукупну вартість кредиту, у зв`язку з чим умови кредитного договору є неконкретними та несправедливими відносно неї як споживача фінансових послуг. Застосування обмінного курсу долара США на день платежу при визначенні розміру суми, що підлягає сплаті у гривні на виконання умов пункту 1.3.1 Загальних умов кредитування, суперечить положенням абзацу третього частини першої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", згідно з яким надання (отримання) споживчих кредитів в іноземній валюті на території України забороняється. Товариство приховало від неї фактичне значення подорожчання кредиту, не попередило, що валютні ризики під час виконання зобов`язань несе споживач. На дату вчинення оспорюваного виконавчого напису сума заборгованості за кредитним договором не була безспірною. Крім того, для звернення стягнення на предмет застави попередньо необхідна реєстрація у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про таке звернення та сплив тридцятиденного строку для добровільного виконання боржником свого зобов`язання. Вона не пропустила позовну давність, оскільки дізналася про невідповідність реальної ціни та реальної процентної ставки умовам кредитного договору лише з висновку експертного дослідження від 12 грудня 2016 року № 21, складеного Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ України.Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 20 лютого 2018 року позови ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1 об`єднані в одне провадження.Рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 20 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано порушеним ТОВ "Порше Мобіліті" право ОСОБА_1 як споживача фінансових послуг при укладенні кредитного договору від 16 грудня 2011 року № 50002766 у зв`язку з визначенням неналежним чином ціни договору. Визнано недійсним кредитний договір від 16 грудня 2011 року № 50002766, укладений між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1 . Визнано недійсним договір застави від 22 грудня 2011 року № 50002766, укладений між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Швець Р. О. за реєстровим № 11905. Визнано недійсним реєстраційний запис про заставу рухомого майна, внесений реєстратором Київської обласної філії ДП "Інформаційний центр" Куценко І. С. згідно з витягом від 28 грудня 2011 року № 34482030, про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. Зобов`язано реєстратора ДП "Інформаційний центр" виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження - заставу автомобіля "AUDI A6", колір сірий, 2011 року випуску, тип палива - бензин, об`єм двигуна - 2 995 куб. см, номер кузова НОМЕР_2 . Визнано таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис за реєстровим № 451 від 24 березня 2016 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г. В., щодо звернення стягнення на предмет застави - автомобіль "AUDI A6", 2011 року випуску, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 . Зобов`язано ТОВ "Порше Мобіліті" прийняти від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 49 702,73 грн (у зв`язку із застосуванням двосторонньої реституції) як різницю отриманої та частково виплаченої ОСОБА_1 суми на виконання кредитного договору. Стягнуто з ТОВ "Порше Мобіліті" на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 3 376,80 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "Порше Мобіліті" відмовлено. В задоволенні позову ТОВ "Порше Мобіліті" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено.Рішення місцевого суду мотивоване тим, що представник ТОВ "Порше Мобіліті" підтвердив факт ненадання ОСОБА_1 перед укладенням кредитного договору інформації про умови кредитування, зазначивши, що така інформація наявна в самому договорі, графіку погашення кредиту, Загальних умовах кредитування, в яких міститься підпис позичальника. Отже, Товариство проігнорувало вимоги чинного законодавства, що є однією з підстав для визнання кредитного договору недійсним, адже згідно з частиною другою статті 19 Закону України "Про захист прав споживачів" підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору. Суд не погодився з твердженнями ТОВ "Порше Мобіліті" про те, що пунктом 1.3.1 Загальних умов кредитування передбачено обчислення всіх платежів за обмінним курсом, чинним на момент виставлення рахунку, оскільки зміст вказаного пункту має двозначний характер, зокрема його перше речення передбачає обчислення платежів за обмінним курсом 8,025 грн/долар США, що узгоджується з іншими умовами договору та графіком погашення кредиту, а з другого речення ("в подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні, при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент виставлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у кредитному договорі") неможливо однозначно зрозуміти, чи мається на увазі обмінний курс, зазначений в кредитному договорі (8,025 грн/долар США), що діє на момент виставлення рахунку, або обмінний курс, що діє на момент виставлення рахунку, банку КредіАгріколь, зазначеному в кредитному договорі, що не узгоджується зі змістом першого речення та іншими умовами договору. Крім того, застосувавши вислів "в подальшому" кредитор відійшов від чіткого і конкретного визначення дати або події, коли та/або у зв`язку з чим має настати це "подальше". Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача. Таким чином, на користь споживача тлумачиться зміст пункту 1.3.1 Загальних умов кредитування, за яким розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту (суми кредиту та процентів за її використання) визначено у гривні на день укладення кредитного договору у графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною договору. Тому сплаті підлягали щомісячні платежі в загальній сумі 9 953,97 грн. Отже, розмір платежів, що надавався кредитором для оплати позичальником на підставі рахунків-фактури в період виконання зобов`язань за кредитним договором, не відповідає встановленим у договорі та є значно вищим. Еквівалент суми кредиту, який згідно з умовами договору має розраховуватися за курсом 8,025 грн/долар США, відповідає графіку погашення кредиту. На здорожчання кредиту для позичальника мали вплив операції з нарахування процентів за збільшеним валютним курсом, який не відповідав ні курсу 8,025 грн/долар США, ні курсу, що діяв на момент виставлення рахунку обмінного курсу Креді Агріколь, ні жодному загальновідомому курсу національної валюти на відповідний період. Таким чином, реальна процентна ставка та ціна договору є значно більшими за договірну. ОСОБА_1 не пропустила трирічну позовну давність, оскільки для розуміння невідповідності реальної процентної ставки та ціни договору за іншими, ніж передбачено пунктом 2.3 Загальних умов кредитування, правилами необхідне було не тільки довготривале виконання зобов`язань за договором, а й офіційно підтверджений висновок експертного дослідження, який позичальник отримала лише у грудні 2016 року. Кредитний договір не містить таких істотних умов як зменшення змінюваної процентної ставки та максимальний розмір збільшення процентної ставки, що є порушенням вимоги статті 1056-1 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України (435-15) ) і також слугує підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним. Крім того, кредитний договір містить умови, які є несправедливими, а за змістом пункту 1.3.1 Загальних умов кредитування всі фінансові ризики Товариство поклало на позичальника, не попередивши останню про це. Положення Загальних умов кредитування є такими, що вводять позичальника в оману щодо реальної ціни договору, відсоткової ставки та обставин, які мають суттєве значення. ОСОБА_1 зареєстрована в місті Донецьку. Статтею 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" встановлено мораторій на нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. Отже, відсутність в матеріалах справи належних та допустимих доказів на підтвердження отримання ОСОБА_1 вимоги ТОВ "Порше Мобіліті" щодо дострокового повернення кредитних коштів, а також безпідставне включення до наданого нотаріусу розрахунку заборгованості пені та штрафів, є порушеннями, які унеможливлювали вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису про звернення стягнення на предмет застави. Відмовляючи в задоволенні позову ТОВ "Порше Мобіліті", місцевий суд виходив з його недоведеності та необґрунтованості. Зокрема, вимоги про стягнення страхових платежів суд вважав безпідставними з огляду на те, що договір добровільного страхування припинив свою дію 21 грудня 2012 року у зв`язку з несплатою ОСОБА_1 100 % страхової премії на наступний період страхування, а Товариство не надало доказів на підтвердження укладення/продовження договору зі страховою компанією. Станом на жовтень 2015 року у ОСОБА_1 була відсутня заборгованість за основним зобов`язанням, так як перед цим вона сплачувала визначені графіком періодичні платежі у більшому розмірі. Оскільки прострочення позичальником грошового зобов`язання за період з січня по вересень 2015 року не відбулося, а фактично має місце прострочення кредитора, то відсутні підстави для застосування статті 625 ЦК України, а саме стягнення 3 % річних та інфляційних втрат як способу захисту майнового права та інтересу, що полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації від боржника за користування безпідставно утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Постановою Харківського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року апеляційну скаргу ТОВ "Порше Мобіліті" задоволено частково. Рішення Дзержинського районного суду місті Харкова від 20 грудня 2019 року в частині зобов`язання державного реєстратора виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про обтяження та в частині зобов`язання ТОВ "Порше Мобіліті" прийняти грошові кошти змінено. Абзаци шостий, восьмий резолютивної частини рішення місцевого суду викладено в такій редакції: "Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію обтяження - заставу автомобіля "AUDI A6", колір сірий, 2011 року випуску, тип палива - бензин, об`єм двигуна - 2 995 куб. см, номер кузова НОМЕР_2"; "Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Порше Мобіліті" суму в розмірі 49 702,73 грн". В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Про порушення свого права як споживача фінансових послуг ОСОБА_1 дізналася після проведення експертизи від 25 травня 2018 року № 192, а позов пред`явила у грудні 2016 року, тобто в межах позовної давності. Разом з тим, зобов`язуючи реєстратора ДП "Інформаційний центр" виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна запис про заставу автомобіля, місцевий суд залишив поза увагою те, що наразі ефективним способом захисту порушених прав є саме вимога про скасування рішення суб`єкта державної реєстрації щодо державної реєстрації прав та обтяжень. Крім того, такий спосіб застосування наслідків недійсності правочину як зобов`язання ТОВ "Порше Мобіліті" прийняти від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 49 702,73 грн (різницю отриманої та частково виплаченої нею суми на виконання кредитного договору) не передбачений нормами чинного законодавства.Рішення місцевого суду в частині задоволення позову ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не оскаржувалося, а тому не переглядалося в означеній частині судом апеляційної інстанції.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.У листопаді 2020 року ТОВ "Порше Мобіліті" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 20 грудня 2019 року та постанову Харківського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України (1618-15) ), заявник зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених в постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі № 127/22797/15-ц, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 06 березня 2018 року у справі № 225/4626/15-ц, від 14 березня 2018 року у справі № 654/4006/14-ц, від 16 квітня 2018 року у справі № 760/8192/15-ц, від 17 жовтня 2018 року у справі № 303/2669/16-ц, від 01 листопада 2018 року у справі № 219/9911/16-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 204/2217/16-ц, від 09 жовтня 2019 року у справі № 310/9979/15-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 758/6565/16-ц, від 11 червня 2020 року у справі № 464/4017/16-ц та в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 квітня 2018 року у справі № 904/9890/16.У березні 2021 року ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції.Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Дзержинського районного суду міста Харкова.16 лютого 2021 року справа № 638/20120/16 надійшла до Верховного Суду.Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 19 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція Верховного Суду.Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.За змістом статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).Відповідно до частини першої статті 367, частини першої статті 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою 1 розділу V ЦПК України (1618-15) .Зазначеним вимогам закону оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції в повній мірі не відповідає.Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.Судами встановлено, що 16 грудня 2011 року між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 50002766, який складається з цього договору, Загальних умов кредитування та графіку погашення кредиту, за умовами якого позичальник отримала кредит для придбання автомобіля "AUDI A6" 2011 року випуску в розмірі 469 575,01 грн, що еквівалентно 58 514,02 доларам США, під 9,9 % річних (зі змінною процентною ставкою) на строк 60 місяців (з кінцевим терміном повернення до 15 грудня 2016 року). Курс для обчислення: 8,0250 грн/долар США.Частиною першою статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 22 грудня 2011 року між сторонами було укладено договір застави транспортного засобу № 50002766, предметом якого є належний ОСОБА_1 на праві власності автомобіль "AUDI A6" 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 .Згідно з пунктом 5.3.3 договору застави транспортного засобу у випадку невиконання (або часткового невиконання) заставодавцем своїх зобов`язань перед заставодержателем за кредитним та цим договорами нотаріус на вимогу заставодержателя здійснює виконавчий напис на цьому договорі. Додатковою угодою від 30 вересня 2014 року до кредитного договору строк кредитування було змінено до 15 березня 2017 року, у зв`язку з чим сторонами також було узгоджено новий графік погашення кредиту, в якому зазначено, що всі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в еквівалент у доларах США відповідно до пункту 1.3 Загальних умов кредитування.Пунктом 1.1 Загальних умов кредитування передбачено, що компанія зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі, визначеній у кредитному договорі, в українських гривнях. В кредитному договорі сторони встановлюють еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, прийнятній для сторін.Сторони погодили, що кошти у повернення кредиту позичальником відображають справедливу вартість кредиту на момент його видачі та забезпечують отримання компанією очікуваної станом на дату сплати таких коштів суми на основі діючого обмінного курсу валюти, як це погоджено сторонами у кредитному договорі (пункт 1.3 Загальних умов кредитування).Згідно з пунктом 1.3.1 Загальних умов кредитування розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту, визначено у гривні на день укладення кредитного договору у графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору. В подальшому позичальник сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до встановлених компанією рахунків у гривні, при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту, чинного на момент встановлення рахунку обмінного курсу банку, зазначеного у кредитному договорі. Позитивне або від`ємне значення різниці, яка виникла внаслідок зміни обмінного курсу іноземної валюти на момент виставлення рахунка та обмінного курсу, який діяв на день укладення кредитного договору, по відношенню до основної суми боргу та суми процентів, вказаних у графіку погашення кредиту, враховується як коригування суми процентів, що підлягає сплаті відповідно до умов цього кредитного договору. Якщо в період між датою виставлення рахунка та датою отримання суми, еквівалентної тій, що зазначена в такому рахунку, обмінний курс, який був використаний компанією, збільшиться більше ніж на 2 %, різниця, що виникла внаслідок такого збільшення, виплачується позичальником.Нарахування процентів відбувається щомісячно, 15 числа поточного місяця. Період нарахування процентів починається з першого календарного дня місяця і закінчується останнім календарним днем поточного місяця. Проценти нараховуються за методом "30/360" (для цілей розрахунку один календарний місяць складається із 30 днів, при цьому умовно в році 360 днів), відповідно до графіка погашення кредиту. Проценти нараховуються на еквівалент суми кредиту в іноземній валюті, яка залишається неповернутою, відповідно до графіка погашення кредиту (пункт 2.4 Загальних умов кредитування).Згідно з пунктами 5.5., 5.6 Загальних умов кредитування позичальник зобов`язується забезпечити страхування майна, яким забезпечено виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором протягом усього строку дії кредитного договору в страховій компанії, яка авторизована компанією. В тому випадку, якщо позичальник не сплатить суми страхових платежів на користь страхової компанії у строки, обумовлені договором страхування, вказаним у пункті 5.5 цього кредитного договору, цим договором позичальник дає згоду і доручає компанії здійснити від імені та за рахунок позичальника сплату страхових платежів, передбачених таким договором (договорами) страхування, на користь страхової компанії. Позичальник компенсує компанії витрати, понесені останньою у зв`язку з виконанням даного доручення, в порядку, передбаченому пунктом 1.7.3 цього кредитного договору.16 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством "Українська страхова група" (далі - ПАТ "Українська страхова група") як страховиком та ОСОБА_1 як страхувальником було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 28-0199-11-2649, вигодонабувач - ТОВ "Порше Мобіліті", за яким застраховано предмет застави - автомобіль "AUDI A6" 2011 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 . Строк дії договору з 16 грудня 2011 року по 21 грудня 2016 року, страхова сума на період страхування складає 679 574,98 грн, страхова премія (плата за страхування) - 39 959,01 грн. Пунктами 7.1-7.3 договору передбачено, що строк дії договору може поділятися на періоди. Період страхування - частина строку, протягом якого діє договір. Кожен період складає 12 місяців. В будь-якому випадку договір не набирає чинності раніше моменту сплати страхувальником 100 % страхової премії або її першої частини (якщо договором передбачена сплата страхової премії частинами), якщо інше не зазначено в частині 1 договору.30 вересня 2014 року між ПАТ "Українська страхова група" та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 3, яким внесені зміни до договору добровільного страхування наземного транспорту № 28-0199-11-2649, а саме строк дії договору визначено до 21 березня 2017 року.Пунктом 3.2.1 Загальних умов кредитування передбачено право компанії достроково вимагати повернення кредиту у випадку порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу (його частини) відповідно до графіку повернення кредиту та/або сплати за користування кредитом на строк щонайменше 1 (один) календарний місяць.Позичальник зобов`язаний повернути компанії у повному обсязі суму кредиту, плату за кредит та штрафні санкції, якщо такі підлягають застосуванню (сума до повернення позичальником розраховується компанією і вказується у повідомленні) протягом 30-ти календарних днів з дати одержання позичальником повідомлення про таку вимогу. Якщо з будь-яких причин повідомлення не буде отримано перебіг вказаного строку починається з дати відправлення цього повідомлення (пункт 3.3 Загальних умов кредитування).Згідно з пунктом 8.1 Загальних умов кредитування у разі порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту відповідно до графіка погашення кредиту позичальник сплачує компанії пеню у розмірі 10 % річних від суми заборгованості за кожен день прострочення до моменту повного погашення заборгованості включно. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за фактичний термін користування кредитом.Пунктом 8.2 Загальних умов кредитування передбачено, що у разі порушення позичальником терміну повернення кредиту, визначеного у пункті 3.3, за винятком умови порушення позичальником терміну сплати будь-якого чергового платежу з повернення кредиту відповідно до графіка погашення кредиту, передбаченого в пункті 3.2.1, позичальник сплачує компанії штраф у розмірі 20 % від суми кредиту. Згідно з пунктом 8.3 Загальних умов кредитування за кожен випадок порушення позичальником пунктів 5.1, 5.2, 5.3, 5.4, 8.2 позичальник сплачує компанії штраф в українських гривнях у розмірі еквіваленту 15 Євро чи 20 доларів США відповідно до еквіваленту суми кредиту у кредитному договорі за обмінним курсом банку, зазначеним у кредитному договорі, на момент направлення компанією першого листа щодо сплати.Підписанням Загальних умов кредитування позичальник підтверджує, що компанія належним чином ознайомила позичальника з інформацією, передбаченою статтею 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правилами надання фінансових послуг (кредитів), затвердженими компанією (пункт 9.5 Загальних умов кредитування). З січня 2015 року ОСОБА_1 припинила сплату щомісячних платежів, однак на виконання умов кредитного договору сплатила щомісячні платежі без врахування процентів у розмірі 419 872,28 грн.У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором 05 жовтня 2015 року ТОВ "Порше Мобіліті" надіслало ОСОБА_1 вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату кредитної заборгованості, яка станом на момент направлення вимоги складала 736 267,53 грн, з яких: 414 086,49 грн (еквівалент 19 593,38 доларів США) - сума кредиту, яка підлягає достроковому поверненню; 265 498,54 грн - несплачені чергові платежі (прострочені проценти та прострочена сума основного боргу); 16 723,49 грн - штрафні санкції згідно з пунктом 8.3 кредитного договору; 39 959,01 грн - компенсація страхових платежів за пунктом 5.6 кредитного договору. Зазначеною вимогою Товариство також повідомило, що заборгованість за кредитом визначено в еквіваленті іноземної валюти, її розмір підлягає зміні відповідно до показників обмінного курсу та буде перераховано на дату подання позову. Заборгованість має бути повернута протягом 30-ти календарних днів з дати одержання позичальником повідомлення про таку вимогу, а якщо з будь-яких причин повідомлення не буде отримано - перебіг вказаного строку починається з дати відправлення цього повідомлення. У випадку порушення терміну дострокового повернення кредиту до заборгованості буде додано штраф у розмірі 20 % від суми кредиту, що складає 93 915 грн.В матеріалах справи відсутні докази на підтвердження отримання ОСОБА_1 вказаної вимоги.24 березня 2016 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Семенова Г. В. вчинила виконавчий напис № 451, за яким було звернено стягнення на переданий позичальником в заставу транспортний засіб - автомобіль "AUDI A6" 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, для задоволення за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета застави, вимог ТОВ "Порше Мобіліті" за кредитним договором від 16 грудня 2011 року № 50002766 за несплачені чергові платежі, штрафні санкції за період з 16 грудня 2011 року по 05 жовтня 2015 року, суми поточної заборгованості станом на 05 жовтня 2015 року, а саме: 265 498,54 грн - несплачені чергові платежі (несплачені відсотки та прострочена сума основного боргу); 16 723,49 грн - штрафні санкції; 39 959,01 грн - компенсація страхових платежів; 522 163,58 грн - сума кредиту до повернення; 93 915 грн - штраф в розмірі 20 % від суми кредиту, всього сума до стягнення - 938 259,62 грн.За наданим ТОВ "Порше Мобіліті" розрахунком у ОСОБА_1 утворилася заборгованість в розмірі 1 219 385,39 грн, з яких: 683 001,24 грн - основна сума боргу за кредитом; 112 089,41 грн - страхові виплати за період з грудня 2015 року по лютий 2017 року (збитки у зв`язку з невиконанням зобов`язань щодо страхування майна), 70 820,79 грн - 3 % річних; 353 473,95 грн - інфляційні втрати. Згідно з висновком експертного дослідження № 21, складеним 12 грудня 2016 року судовим експертом Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Завдов`євою І. Г. на замовлення ОСОБА_1, у кредитному договорі від 16 грудня 2011 року № 50002766 відсутнє посилання щодо детального розпису сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг, повної вартості кредиту, а також інших фінансових зобов`язань споживача, з наведенням, зокрема значення реальної процентної ставки, що не відповідає вимогам постанови Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту" (z0541-07) (далі - Постанова НБУ № 168). На зміну реальної (ефективної) відсоткової ставки та абсолютного здорожчання кредиту мали вплив операції з нарахування процентів за збільшеним валютним курсом, що за умови відсутності інформування позичальника про зміну процентної ставки не відповідає умовам кредитного договору від 16 грудня 2011 року № 50002766 (пункт 2.3.1) та вимогам Постанови НБУ № 168. В межах наданих документів підтверджується, що розмір фактично нарахованих процентів перевищує розмір процентів, узгоджених у графіку погашення кредиту на момент укладення кредитного договору; перевищення нарахованих процентів (здорожчання кредиту) складає в загальній сумі 134 216,95 грн. Зміна реальної відсоткової ставки призвела до абсолютного здорожчання кредиту для споживача.Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 29 серпня 2017 року в цій справі було призначено судову економічну експертизу, на вирішення якої поставлено такі питання: 1) чи відповідають умови кредитного договору від 16 грудня 2011 року № 50002766, укладеного між ТОВ "Порше Мобіліті" та ОСОБА_1, вимогам частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів"? 2) чи відповідає реальна відсоткова ставка умовам договору, якими її розмір зафіксовано на рівні 9,9 % та повної вартості кредиту? Який розмір цієї відсоткової ставки? 3) чи призвела зміна реальної відсоткової ставки до абсолютного здорожчання кредиту для споживача?За висновком судового експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ України Завдов`євої І. Г. від 25 травня 2018 року № 192 оформлення ТОВ "Порше Мобіліті" інформації про умови кредитування (в тому числі перед укладенням кредитного договору) та сукупну вартість кредиту (у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту) під час укладення кредитного договору від 16 грудня 2011 року № 50002766 виконано з недотриманням вимог частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів". В межах наданих матеріалів реальна відсоткова ставка за кредитним договором від 16 грудня 2011 року № 50002766 становить 24,7 %, що на 14,80 % більше, ніж передбачено його умовами. Повна вартість кредиту складає 108 221,31 доларів США. Зміна реальної відсоткової ставки призвела до абсолютного здорожчання кредиту споживача, яке становить 49 729,84 доларів США, що у гривнях по курсу, який застосовувався кредитором, становить 399 081,97 грн.Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).Відповідно до частини другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).Згідно зі статтею 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України в редакції, чинній на час укладення кредитного договору, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.За змістом частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено договором кредиту і не випливає із суті кредитного договору.Частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, яка залишилася, та сплати процентів, належних йому.Відповідно до частин першої-третьої статті 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.За змістом вказаної правової норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).Частиною першою статті 230 ЦК України передбачено, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.Аналіз вказаної норми дає підстави для висновку про те, що правочин може бути визнаний таким, що вчинений під впливом обману, у випадку навмисного цілеспрямованого введення іншої сторони в оману стосовно фактів, які впливають на укладення правочину. Ознакою обману є умисел. Установлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обов`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.Згідно з частинами другою, четвертою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (в редакції, чинній на час укладання сторонами в цій справі кредитного договору) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. У разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону. Договір про надання споживчого кредиту укладається у письмовій формі, один з оригіналів якого передається споживачеві. Обов`язок доведення того, що один з оригіналів договору був переданий споживачеві, покладається на кредитодавця. Споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі. Кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. У договорі про надання споживчого кредиту зазначаються: 1) сума кредиту; 2) детальний розпис сукупної вартості кредиту для споживача (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням, обслуговуванням, погашенням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; 3) дата видачі кредиту або, якщо кредит видаватиметься частинами, дати і суми надання таких частин кредиту та інші умови надання кредиту; 4) право дострокового повернення кредиту; 5) річна відсоткова ставка за кредитом; 6) умови дострокового розірвання договору; 7) інші умови, визначені законодавством. За змістом частини п`ятої статті 11, статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" (в редакції, чинній на час укладання кредитного договору) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім процентної ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким із моменту укладення договору. Положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту та плати за дострокове його погашення є несправедливими і це є підставою для визнання таких положень договору недійсними. Рішенням Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 (v015p710-11) у справі щодо офіційного тлумачення положень пунктів 22, 23 статті 1, статті 11, частини восьмої статті 18, частини третьої статті 22 Закону України "Про захист прав споживачів" у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України (справа про захист прав споживачів кредитних послуг) підтверджено, що положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.Відповідно до частин першої та другої статті 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.Грошове зобов`язання має бути виконано у гривнях, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. (частини перша та друга статті 533 ЦК України).Аналіз зазначених норм свідчить про те, що національна валюта України є єдиним законним платіжним засобом на території України, проте вони не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань у національній валюті України з посиланням на еквівалент суми зобов`язання в іноземній валюті.В постанові Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі № 127/22797/15-ц (провадження № 6-2024цс16), на яку послався заявник, вказано, що згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. У статті 192 ЦК України закріплено, що гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. Згідно із частиною першою статті 524 та частиною першої статті 533 ЦК України зобов`язання має бути виражене та виконане у грошовій одиниці України - гривні. Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Разом з тим частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. У такому разі сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.У постановах від 16 квітня 2018 року у справі № 760/8192/15-ц (провадження № 61-9661св18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 303/2669/16-ц (провадження № 61-33207св18), від 01 листопада 2018 року у справі № 219/9911/16-ц (провадження № 61-30331св18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 310/9979/15-ц (провадження № 61-24429св18), від 11 червня 2020 року у справі № 464/4017/16-ц (провадження № 61-14397св19), на які також послався заявник на обґрунтування підстави касаційного оскарження судових рішень, Верховний Суд дійшов таких висновків: - у справі № 760/8192/15-ц: 17 вересня 2013 року сторони у справі уклали кредитний договір, за яким ТОВ "Порше Мобіліті" зобов`язалося надати позичальнику кредит у розмірі 184 315,85 грн, що було еквівалентно 22 532,50 доларам США, та додатковий кредит у розмірі 18 247,15 грн, що було еквівалентно 2 230,70 доларам США, зі змінною процентною ставкою на строк 84 місяці на споживчі цілі - придбання автомобіля. За умовами цього договору всі платежі за ним повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеному відповідно до Загальних умов кредитування. Під час укладення кредитного договору сторони погодили, що цей договір складають у тому числі і Загальні умови кредитування. За змістом пункту 1.3.1 Загальних умов кредитування розмір платежів, що підлягають сплаті позичальником у повернення кредиту, визначено в еквіваленті іноземної валюти станом на робочий день, що передував дню укладення кредитного договору, в графіку погашення кредиту, який є невід`ємною частиною кредитного договору; у подальшому позичальник сплачує платежі в повернення кредиту відповідно до виставлених компанію рахунків у гривні, при цьому розмір платежів розраховується шляхом застосування обмінного курсу за безготівковими операціями банку до еквівалентів платежів у іноземній валюті, вказаних у графіку погашення кредиту і для розрахунку використовується обмінний курс, чинний станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка з урахуванням передбачених нижче особливостей. Під час укладення оспорюваного правочину діяла заборона на надання та отримання споживчих кредитів саме в іноземній валюті, але банки не було позбавлено права надати, а позичальників отримати споживчий кредит в гривнях із визначенням сум платежів за кредитом в еквіваленті іноземної валюти, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України від 18 жовтня 2017 року у справі № 6-2024цс16. З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права та дійшли обґрунтованого висновку про те, що відповідно до законодавства, яке було чинне на час укладення кредитного договору, ТОВ "Порше Мобіліті" не було позбавлено права надати, а позичальник отримати споживчий кредит в гривнях із визначенням сум платежів за кредитом в еквіваленті іноземної валюти. Відсутні підстави вважати, що умови кредитного договору порушують принцип добросовісності, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін, завдають шкоди споживачеві. Позичальник порушив умови кредитного договору, а тому у нього утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню на користь кредитора;

- у справі № 303/2669/16-ц: 12 березня 2013 року між ТОВ "Порше Мобіліті" та відповідачем укладено кредитний договір та додаткову угоду до нього від 24 березня 2014 року, за умовами яких позичальник отримав кредит для придбання автомобіля у розмірі 238 095 грн, що еквівалентно 29 250 доларам США, та 89 799,84 грн, що еквівалентно 8 424 доларам США. Згідно з частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; у разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону. Отже, вказана стаття встановлює відповідальність у вигляді можливості розірвання договору споживачем, але не містить підстав для визнання договору споживчого кредиту недійсним. Національна валюта України є єдиним законним платіжним засобом на території України, проте положення статей 524, 533 ЦК України не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань у національній валюті України з посиланням на еквівалент суми зобов`язання в іноземній валюті. На підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що положеннями кредитного договору підтверджується надання позичальнику кредиту у національній валюті України, що станом на день укладення кредитного договору становило певний еквівалент грошових коштів в іноземній валюті та коригування суми процентів здійснюється в інтересах обох сторін. У кредитному договорі сторони погодили усі його істотні умови, докази щодо обмежень прав позичальника на дострокове повернення кредиту відсутні, договором лише встановлено спеціальний порядок такого повернення кредиту, а тому оспорюваний договір відповідає принципам справедливості та добросовісності. Колегія суддів погоджується з висновком судів про те, що при розрахунку заборгованості за кредитним договором ТОВ "Порше Мобіліті" як кредитором застосовувалася стала відсоткова ставка, а тому посилання позичальника на встановлення змінної відсоткової ставки, як підставу для визнання недійсним умов кредитного договору, є безпідставними;

- у справі № 219/9911/16-ц: 07 лютого 2013 року між ТОВ "Порше Мобіліті" та відповідачем (позивачем за зустрічним позовом про визнання пунктів 1.3.1, 1.3.2, 1.3.3 Загальних умов кредитування недійсними) було укладено кредитний договір, за яким позичальник отримав кредит для придбання автомобіля у розмірі 67 143,86 грн (еквівалент суми кредиту 8 238,51 доларів США, курс для обчислення - курс філії ПАТ "Креді Агріголь Банк", що дорівнює 8,15 грн / долар США), на строк 60 місяців зі сплатою 9,90 % річних, змінна ставка відповідно до пункту 2.3 Загальних умов кредитування. Графіком погашення кредиту, що є додатком до кредитного договору, передбачено, що усі платежі за договором повинні бути сплачені в гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обміннім курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту у доларах США, відповідно до пункту 1.3 Загальних умов кредитування; цей графік містить суму платежу за розрахунковий період, вказаний у еквіваленті у доларах США, який при сплаті відповідного щомісячного платежу відповідатиме певній сумі у гривні. Згідно з частиною другою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про орієнтовну сукупну вартість кредиту (в процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням відсоткової ставки за кредитом та вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних з одержанням кредиту та укладенням договору про надання споживчого кредиту; у разі ненадання зазначеної інформації суб`єкт господарювання, який повинен її надати, несе відповідальність, встановлену статтями 15 і 23 цього Закону. Отже, вказана стаття встановлює відповідальність у вигляді можливості розірвання договору споживачем, але не містить підстав для визнання договору споживчого кредиту недійсним. У чинному законодавстві хоча й закріплено статус національної валюти як єдиного законного платіжного засобу на території України, однак не міститься заборони на визначення у договорі грошових зобов`язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті, а також на здійснення розрахунків за зобов`язанням, визначеним грошовим еквівалентом в іноземній валюті, і саме з такими умовами кредитування погодився позичальник. У справі, яка переглядається, оспорюваний кредитний договір підписаний сторонами, які досягли згоди з усіх істотних умов договору, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі; на момент укладення договору позичальник не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору та у подальшому виконував його умови; ТОВ "Порше Мобіліті" надало всю необхідну інформацію про умови отримання послуг фінансового кредиту із зазначенням вартості цієї послуги для позичальника. Кредитним договором передбачено, що усі платежі за договором повинні бути сплачені у гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквівалента суми кредиту у доларах США відповідно до пункту 1.3 Загальних умов кредитування. Видача кредиту в національній валюті України з визначенням його еквіваленту у доларах США та сплата платежів за цим принципом не є ознакою видачі кредиту в іноземній валюті, або ознакою порушення діючого законодавства. З урахуванням наведеного, на підставі належним чином перевірених і оцінених доказів, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення первісного позову та відмову у зустрічному позові, оскільки положеннями кредитного договору підтверджується надання позичальнику кредиту у національній валюті України, що станом на день укладення договору становило певний еквівалент грошових коштів в іноземній валюті та коригування суми процентів здійснюється в інтересах обох сторін, отже відповідає принципам справедливості та добросовісності;

- у справі № 310/9979/15-ц: 03 липня 2013 року між ТОВ "Порше Мобіліті" та відповідачем (позивачем за зустрічним позовом про визнання недійсним кредитного договору) було укладено кредитний договір, за умовами якого позичальник отримала кредит у розмірі 254 560,80 грн, що еквівалентно 31 200 доларам США, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою, з цільовим призначенням - для придбання автомобіля. Підписавши Загальні умови кредитування, позичальник підтвердила, що ТОВ "Порше Мобіліті" належним чином ознайомило її з інформацією, передбаченою статтею 11 Закону України "Про захист прав споживачів", та Правилами надання фінансових послуг (кредитів), затверджених компанією; сторони дійшли згоди з усіх істотних умов договору. Національна валюта України є єдиним законним платіжним засобом на території України, проте положення статей 524, 533 ЦК України не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов`язань у національній валюті України з посиланням на еквівалент суми зобов`язання в іноземній валюті. Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що сам факт підписання сторонами графіка погашення кредиту на наступний день після укладення кредитного договору, не може слугувати беззаперечною підставою для визнання його недійсним, враховуючи те, що перед укладанням спірного правочину Товариство надало позичальнику об`єктивну, повну та достовірну інформацію про умови кредитування та про орієнтовну сукупну вартість кредиту, що підтверджується встановленими судами обставинами справи. При цьому суди обґрунтовано виходили з того, що ні на момент укладення оспорюваного правочину, ні на час підписання графіка погашення кредиту відповідач не заявляла додаткових вимог щодо умов договору та в подальшому виконувала їх. Також позичальник як споживач не використала своє право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення угоди про надання споживчого кредиту. Товариство перерахувало на рахунок ТОВ "Порше Інтер Авто Україна" грошові кошти за транспортний засіб лише після погодження сторонами всіх істотних умов договору, в тому числі після підписання графіка погашення кредиту. Істотна зміна становища щодо виконання боргових зобов`язань за кредитним договором внаслідок підвищення курсу іноземної валюти не є підставою вважати умови кредитного договору несправедливими в розумінні статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" та для визнання спірного договору недійсним, оскільки зазначене стосується обох сторін договору й позичальник мала можливість, виходячи з динаміки зміни курсу валют з часу введення в обіг національної валюти та її девальвації, передбачити в момент укладення договору можливість зміни курсу гривні до іноземної валюти, а також - отримати кредит в національній валюті без визначення еквівалента до іноземної валюти. За наведених обставин не заслуговують на увагу доводи заявника про те, що ненадання їй в день підписання оспорюваного правочину графіка погашення кредиту є свідченням введення позичальника в оману щодо умов кредитного договору та використання з боку кредитора нечесної підприємницької практики, а також про те, що в неї була відсутня інформація щодо сукупної вартості кредиту та на час укладення угоди між сторонами не були погодженні всі її істотні умови;

- у справі № 464/4017/16-ц: 11 червня 2012 року між ТОВ "Порше Мобіліті" та відповідачем (позивачем за зустрічним позовом про визнання частково недійсними умов кредитного договору) було укладено кредитний договір, за яким позичальник отримала кредит в сумі 95 896,20 грн, що є еквівалентом 11 865 доларам США на дату укладення договору, строком на 60 місяців, зі змінною процентною ставкою 9,9 % річних, з цільовим призначенням - для придбання автомобіля. У справі, яка переглядається, апеляційний суд правильно врахував, що пред?явивши вимогу до позичальника про дострокове повернення кредиту, яка була нею отримана, Товариство змінило строк виконання зобов?язань за кредитним договором, а тому відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти та пеню після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання відповідачем такої вимоги. Разом з тим, погоджуючись з висновком судової економічної експертизи, яким підтверджено розмір основної заборгованості у розмірі 106 011,49 грн, апеляційний суд розрахунок заборгованості, наведений у вимозі про дострокове повернення кредиту, не перевірив і не врахував, що відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. За таких обставин судове рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог ТОВ "Порше Мобіліті" не може вважатися законним та обґрунтованим.Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.За змістом статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" (v0014700-09) , у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.За змістом статті 6 ЦПК України суд зобов`язаний здійснювати правосуддя на засадах рівності учасників цивільного процесу перед законом і судом незалежно від будь-яких ознак.Згідно з частинами першою-третьою статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76- 78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263- 265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.Залишаючи без змін рішення місцевого суду в частині задоволення позову ОСОБА_1 про визнання основного та забезпечувального договорів недійсними і відмови в позові ТОВ "Порше Мобіліті" про стягнення кредитної заборгованості, суд апеляційної інстанції, безпідставно не застосувавши до спірних правовідносин висновкиВерховного Суду, викладені у вищезгаданих постановах від 16 квітня 2018 року у справі № 760/8192/15-ц (провадження № 61-9661св18), від 17 жовтня 2018 року у справі № 303/2669/16-ц (провадження № 61-33207св18), від 01 листопада 2018 року у справі № 219/9911/16-ц (провадження № 61-30331св18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 310/9979/15-ц (провадження № 61-24429св18), залишив поза увагою те, що невиконання кредитором вимог частини другої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" не може слугувати підставою для визнання договору споживчого кредиту недійсним. За умовами укладеного між сторонами кредитного договору всі платежі за ним повинні бути сплачені у гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом на день платежу, що застосовується до еквіваленту суми кредиту в доларах США, визначеного відповідно до Загальних умов кредитування. При цьому, підписавши Загальні умови кредитування, ОСОБА_1 підтвердила, що Товариство належним чином ознайомило її з інформацією, передбаченою вказаною статтею Закону, і на момент укладення оспорюваного правочину не заявляла додаткових вимог щодо умов договору та в подальшому тривалий час виконувала їх, в тому числі узгодила новий графік погашення кредиту, в якому розрахунки наведені лише в доларовому еквіваленті. В порушення вимог статей 89, 263, 264, 367, 368 ЦПК України апеляційний суд не дав оцінки та не спростував доводів апеляційної скарги про те, що застосування обмінного курсу долара США на день платежу при визначенні розміру суми, що підлягає сплаті у гривнях на виконання умов кредитного договору, було погоджене сторонами як справедлива вартість кредиту і що наведене не суперечить положенням Закону України "Про захист прав споживачів" (1023-12) (як в частині заборони надавати споживачеві кредит в іноземній валюті, так і в частині несправедливих умов договору). При цьому позичальник не скористалася правом споживача, яке передбачене частиною шостою статті 11 вказаного Закону, щодо відкликання своєї згоди на укладення договору про надання споживчого кредиту протягом чотирнадцяти днів.Посилаючись на те, що договір добровільного страхування транспортного засобу припинив свою дію 21 грудня 2012 року у зв`язку з несплатою ОСОБА_1 100 % страхової премії на наступний період страхування і що матеріали справи не містять доказів укладення/продовження договору страхування за період з 22 грудня 2016 року, у зв`язку з чим відсутні підстави для стягнення з позичальника страхових виплат, апеляційний суд залишив поза увагою те, що 30 вересня 2014 року між ПАТ "Українська страхова група" та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 3, яким внесено зміни до договору добровільного страхування наземного транспорту № 28-0199-11-2649, а саме визначено строк дії договору до 21 березня 2017 року. При цьому згідно з пунктом 5.6 Загальних умов кредитування позичальник зобов`язалася компенсувати Товариству витрати, понесені ним у зв`язку з виконанням договору страхування від власного імені та сплатою страхових платежів. Страхові платежі вносилися кредитором на підставі відповідних рахунків-фактур, виданих йому страховиком, що прямо передбачено умовами договору страхування. Також апеляційним судом не спростовано доводів апеляційної скарги про те, що оскільки згідно з графіком погашення кредиту всі платежі за кредитним договором повинні бути сплачені у гривнях і підлягають розрахунку за відповідним обмінним курсом, що застосовуватиметься до еквіваленту суми кредиту в доларах США, на підставі пункту 1.3.1 Загальних умов кредитування, яким передбачено, що позичальник сплачує платежі у повернення кредиту відповідно до виставлених компанією рахунків у гривні, при цьому для розрахунку використовується обмінний курс, чинний станом на робочий день, що передує дню виставлення рахунка, то суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що при розрахунку заборгованості за кредитним договором мав застосовуватися лише курс 8,0250 грн за 1 долар США, а періодичні платежі не підлягали обчисленню за відповідним обмінним курсом.Погоджуючись з висновком судового експерта від 25 травня 2018 року № 192, в якому, зокрема вказано, що оформлення ТОВ "Порше Мобіліті" інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (у вигляді реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту) як перед, так і під час укладення кредитного договору виконано з недотриманням вимог частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суд апеляційної інстанції не врахував, що відповідно до статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Крім того, недопустимим є порушення перед експертом правових питань, вирішення яких віднесено законом до компетенції суду.В постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 204/2217/16-ц (провадження № 61-47244св18) та від 30 жовтня 2019 року у справі № 758/6565/16-ц (провадження № 61-19365св18), на які також посилався заявник, вказано, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що застосування норм права, оцінка доказів є прерогативою суду. У цій категорії справ розмір кредитної заборгованості має визначатися відповідно до наданих доказів, вимог закону та умов договору. При цьому суд не позбавлений права і зобов`язаний при наявності кредитної заборгованості стягнути ту суму, яка є для суду доведеною, а не взагалі відмовляти у позові. Оскільки з`ясування зазначених вище питань і встановлення відповідних обставин є необхідними складовими для належного розгляду справи, то висновок апеляційного суду про відмову у задоволенні позову ТОВ "Порше Мобіліті" передчасний. Верховний Суд зауважує, що зазначення у вищезгаданому висновку експертизи про те, що при виставленні рахунків за періодичними платежами кредитором застосовувався курс валют, який не відповідав встановленому курсу у відповідний період, що призвело до неправомірного збільшення процентної ставки (за відсутності погодження між сторонами нового графіка погашення кредиту) та заборгованості в цілому, не може слугувати підставою для відмови в задоволенні позову ТОВ "Порше Мобіліті" в повному обсязі, оскільки належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами (умовами кредитного договору), а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування (навести свої розрахунки) - це процесуальний обов`язок суду. Суд не позбавлений права і зобов`язаний за наявності кредитної заборгованості стягнути ту суму, яка є доведеною. У справі, яка переглядається, суд апеляційної інстанції не перевірив належним чином законності та обґрунтованості рішення місцевого суду в межах доводів і вимог апеляційної скарги, як того вимагає стаття 367 ЦПК України, не зазначив у судовому рішенні конкретних обставин, що спростовують ці доводи, та не використав своїх повноважень для виправлення допущених судом першої інстанції недоліків розгляду справи, у зв`язку з чим не забезпечив реалізацію принципів диспозитивності цивільного судочинства і змагальності сторін.Суд повинен сприяти всебічному і повному з`ясуванню обставин справи, перевірити всі обставин, на які посилалися сторони в обґрунтування своїх вимог і заперечень, та надати мотивування доводам сторін у справі, що є обов`язковим елементом справедливого судового розгляду.Не встановивши в необхідному обсязі обставин справи та допустивши вказані порушення норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 і відмови в позові ТОВ "Порше Мобіліті".Разом з тим посилання заявника в касаційній скарзі на неврахування судами правової позиції, викладеної в постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 225/4626/15-ц (провадження № 61-3885св18), від 14 березня 2018 року у справі № 654/4006/14-ц (провадження № 61-2247св18), від 14 квітня 2018 року у справі № 904/9890/16, не заслуговують на увагу з огляду на таке. В постановах від 06 березня 2018 року у справі № 225/4626/15-ц (провадження № 61-3885св18), від 14 березня 2018 року у справі № 654/4006/14-ц (провадження № 61-2247св18), від 14 квітня 2018 року у справі № 904/9890/16 Верховний Суд вказав, що згідно з пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління НБУ від 18 червня 2003 року № 254 (z0559-03) , виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Отже, якщо виписка з рахунку відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до умов договору, укладеного між сторонами, то такий документ є належним і допустимим доказом проведення касових операцій та наявності заборгованості у боржника. Однак в цій справі суди не встановлювали обставин, за якими надана кредитором зведена облікова виписка з рахунку боржника є неналежним доказом існування кредитної заборгованості. Тобто оскаржувані судові рішення не суперечать правовим висновкам, наведеним в зазначених постановах Верховного Суду.Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.У рішенні Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною у практиці ЄСПЛ (рішення у справах "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.В оскаржуваному рішенні суд апеляційної інстанції в достатній мірі не виклав мотиви, на яких воно базується, адже право на захист може вважатися ефективним тільки тоді, якщо зауваження сторін насправді "заслухані", тобто належним чином судом вивчені усі їх доводи, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення ЄСПЛ у справах "Мала проти України"; "Суомінен проти Фінляндії").В силу положень статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи касаційним судом Верховний Суд позбавлений можливості ухвалити нове рішення в цій справі, оскільки для його ухвалення необхідно встановити обставини, що не були встановлені в рішеннях судів попередніх інстанцій.Відповідно до пункту 1 частини третьої, частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.Враховуючи, що внаслідок неналежного дослідження та оцінки зібраних доказів апеляційним судом не встановлені фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалене ним судове рішення не може вважатися законним і обґрунтованим, а тому підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд. Верховний Суд врахував, що суд апеляційної інстанції не усунув усіх порушень, допущених місцевим судом під час розгляду справи, а тому з метою процесуальної економії та з урахуванням визначених процесуальним законом повноважень апеляційного суду дійшов висновку, що справа підлягає направленню на новий апеляційний розгляд.Верховним Судом взято до уваги тривалий час розгляду судами вказаної справи, однак з метою дотриманняпринципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), суд дійшов висновку про передачу справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції для повного, всебічного та об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.Під час нового розгляду суду належить врахувати викладене, розглянути справу в установлені законом розумні строки з додержанням вимог матеріального та процесуального права, дослідити і належним чином оцінити надані сторонами докази, дати правову оцінку доводам та запереченням сторін і ухвалити законне та справедливе судове рішення відповідно до встановлених обставин і вимог закону.Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Порше Мобіліті" задовольнити частково.Постанову Харківського апеляційного суду від 05 жовтня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:В. М. Ігнатенко С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. А. Стрільчук