суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Ткачука О. С.,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Генеральної прокуратури України в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, обслуговуючий кооператив житловий кооператив "Харчомашовець", товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна асоціація", про витребування майна з чужого незаконного володіння, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2017 року у складі судді Шкірай М. І. та постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року у складі колегії суддів: Шебуєвої В. А., Оніщука М. І., Мельника Я. С.,

учасники справи:

позивач - заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Київської міської ради,

відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4,

треті особи: ОСОБА_3, обслуговуючий кооператив житловий кооператив "Харчомашовець", товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна асоціація",

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

1. У лютому 2017 року заступник Генерального прокурора України

в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до

ОСОБА_3, треті особи: обслуговуючий кооператив житловий кооператив "Харчомашовець" (далі - ОКЖК "Харчомашовець"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна асоціація" (далі - ТОВ "Будівельна асоціація"), з позовом про витребування майна з чужого незаконного володіння.

2. Позовна заява мотивована тим, що рішенням Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 356/3190 "Про передачу земельних ділянок ОКЖК "Харчомашовець" для житлової забудови на

АДРЕСА_1" земельні ділянки загальною площею 105,46 га віднесено до земель запасу житлової та громадської забудови з виключенням їх з категорії земель сільськогосподарського призначення і передано ОКЖК "Харчомашовець" (ділянки площею

90,25 га - у власність для житлової забудови, а 15,21 га -

в довгострокову оренду на 49 років).

3. На передані у власність ОКЖК "Харчомашовець" земельні ділянки площею 55,9336 га та 29,8789 га кооперативу видано державні акти серії ЯЖ № 006292 та серії ЯЖ № 006293 відповідно, зареєстровані 08 січня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Після отримання державних актів на вказані земельні ділянки ОКЖК "Харчомашовець" вніс їх до статутного капіталу

ТОВ "Будівельна асоціація".

4. У подальшому за договором дарування від 13 лютого 2009 року № 319 земельну ділянку площею 1,5 га, яка входила до складу земельної ділянки площею 29,8789 га, ТОВ "Будівельна асоціація" подарувало ОСОБА_3 . На підставі зазначеного договору ОСОБА_3 отримав державний акт серії ЯЖ № 920174 на право власності на земельну ділянку площею 1,5 га, кадастровий номер 8000000000:90:335:0050, зареєстрований 27 квітня 2009 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-7-04460.

5. Рішенням Господарського суду м. Києва від 02 лютого 2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 червня 2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 24 листопада 2016 року, у справі

№ 910/3725/14 було задоволено позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави до Київської міської ради,

ОКЖК "Харчомашовець", ТОВ "Будівельна асоціація", товариства

з обмеженою відповідальністю "Тестбуд" (далі - ТОВ "Тестбуд"), треті особи: Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головне управління Державного агентства земельних ресурсів України у м. Києві, Реєстраційна служба Головного управління юстиції у м. Києві, про визнання недійсними рішення, державних актів на право власності на землю та визнання відсутності прав:

визнано недійсним рішення Київської міської ради від 01 жовтня

2007 року № 356/3190 "Про передачу земельних ділянок

ОКЖК "Харчомашовець" для житлової забудови на АДРЕСА_1";

визнано недійсними видані ОКЖК "Харчомашовець" державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 006292 та серії

ЯЖ № 006293, зареєстровані 08 січня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00199 та

визнано недійсними видані ТОВ "Будівельна асоціація" державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 030300 та

серії ЯЖ № 920173, зареєстровані 30 жовтня 2008 року і 09 липня

2009 року відповідно Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00261 та № 07-8-00301;

визнано недійсним виданий ТОВ "Тестбуд" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011945, зареєстрований

08 вересня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00389;

визнано відсутність у ОКЖК "Харчомашовець", ТОВ "Будівельна асоціація" та ТОВ "Тестбуд" права власності на земельні ділянки, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 : площею 55,9336 га, кадастровий номер 8000000000:90:335:0040, вартістю за нормативною грошовою оцінкою 103 449 025,40 грн,

площею 28,3789 га, кадастровий номер 8000000000:90:335:0041, вартістю за нормативною грошовою оцінкою 63 505 863,31 грн.

6. У вказаній господарській справі судами встановлено, що земельна ділянка площею 29,8789 га, до складу якої входила спірна ділянка площею 1,5 га, незаконно вибула з власності територіальної громади

м. Києва. Враховуючи викладене, заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Київської міської ради просив витребувати в ОСОБА_3 вищевказану земельну ділянку та передати

її у власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради.

7. У червні 2017 року заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Київської міської ради подав до суду клопотання, в якому просив:

замінити первісного відповідача ОСОБА_3 на належних відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, залучити ОСОБА_3 до участі у справі як третю особу;

витребувати в ОСОБА_1, ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,5 га, кадастровий номер: 8000000000:90:335:0050, розташовану на АДРЕСА_1 та передати її у власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради.

8. В обґрунтування клопотання заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Київської міської ради зазначив, що за договором купівлі-продажу від 23 січня 2017 року ОСОБА_3 продав спірну земельну ділянку ОСОБА_1 . За пунктом 5.6 вказаного договору купівлі-продажу земельна ділянка придбана за спільні гроші подружжя та вона є об`єктом спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

9. Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 22 червня

2017 року замінено неналежного відповідача ОСОБА_3 на належних - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Залучено ОСОБА_3 до участі у справі як третю особу без самостійних вимог щодо предмета спору.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

10. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 11 жовтня

2017 року позов заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Київської міської ради задоволено.

11. Витребувано в ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,5 га, кадастровий номер 8000000000:90:335:0050, розташовану на АДРЕСА_1, та передано її у власність територіальної громади м. Києва в особі Київської міської ради. Стягнуто зі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Генеральної прокуратури України судовий збір у розмірі 23 766,84 грн з кожного.

12. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірна земельна ділянка вибула з власності територіальної громади м. Києва на підставі рішення Київської міської ради, яке в подальшому було скасоване. Тому правові підстави збереження цього майна за відповідачами відсутні.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

13. Постановою Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 11 жовтня 2017 року залишено без змін.

14. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що встановивши, що власником спірної земельної ділянки для житлової забудови, яка була передана у приватну власність ОЖК "Харчомашовець", є територіальна громада м. Києва, у судовому порядку визнано недійсними рішення Київської міської ради та державні акти, видані ОЖК "Харчомашовець" та ТОВ "Будівельна асоціація", то відсутні правові підстави збереження цього майна за відповідачем.

15. Відхиляючи доводи апеляційної скарги про безпідставне витребування спірної земельної ділянки без визнання недійсним договору дарування земельної ділянки від 13 лютого 2009 року та договору купівлі-продажу від 23 січня 2017 року, за яким відповідачі набули право власності на спірну земельну ділянку, колегія суддів апеляційного суду зіслалась на правову позицію, викладену в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року в справі № 910/1809/18 та від 14 листопада 2018 року в справі № 183/1617/16, відповідно до якої власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування не потрібно визнавати недійсними рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, які вже були реалізовані і вичерпали свою дію, та оскаржувати весь ланцюг договорів щодо спірного майна.

16. Апеляційний суд також відхилив посилання в апеляційній скарзі на пропуск строку звернення до суду за захистом права, з посиланням на те, що підставою для подачі позову стало ухвалення рішення Господарського суду м. Києва від 02 лютого 2016 року, яке було залишене без змін 24 червня 2016 року Київським апеляційним господарським судом. Відповідачами в даній справі є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які набули право власності на спірну земельну ділянку лише на підставі договору купівлі-продажу від 23 січня 2017 року. Про відчуження ОСОБА_1 спірної земельної ділянки згідно вказаного договору стало відомо під час розгляду справи, а з даним позовом до суду прокурор звернувся в інтересах держави 03 лютого 2017 року. Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що прокурором пропущено строки позовної давності при зверненні з даним позовом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

17. У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

18. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

19. Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від: 17 квітня 2008 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження 14-61цс18); 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17; від 07 квітня 2020 року у справі

№ 473/1433/18; від 17 жовтня 2009 року у справі № 359/2012/15;

від 26 листопада 2019 року у справі № 914/3224/16; від 17 жовтня

2019 року у справі № 362/44/17; від 20 червня 2018 року у справі

№ 697/2751/14-ц та Верховного Суду від: 18 листопада 2020 року у справі № 760/8064/13-ц, від 01 квітня 2020 року у справі

№ 4.3/2-1744/2006; від 21 березня 2021 року у справі № 522/4690/17;

від 03 березня 2021 року у справі № 172/264/16-ц;

від 27 січня 2021 року у справі № 186/599/17.

20. Заявник звертає увагу на наступне:

відсутність предмета спору, оскільки витребовувана земельна ділянка відсутня як така в натурі, а відповідачі є неналежними відповідачами і не наділені будь-якими матеріальними правами щодо витребовуваного майна. Факт обізнаності позивача із вищенаведеними обставинами підтверджується зверненням до Господарського суду м. Києва із позовною заявою до нового власника - компанії "ХІЛТЕК ГРУП ЛТД" щодо витребування у останньої двох окремих земельних ділянок: кадастровий номер: 8000000000:90:335:0101, площею 1,4 га та кадастровий номер: 8000000000:90:335:0102, площею 0,1 га;

пропуск позивачем строку позовної давності. Факт вибуття земельної ділянки площею 1,5 га (кадастровий номер:

8 000 000 000:90:335:0050) із державної власності позивачу уже було відомо до 19 серпня 2011 року (дата звернення до суду із позовними вимогами у справі № 2602/5087/12 за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Київської міської ради про визнання недійсним державного акту на право власності на землю серії ЯК №920174, визнання права власності на земельну ділянку (кадастровий номер: 8 000 000 000:90:335:0050) за державою в особі Київської міської ради та зобов`язання ОСОБА_3 повернути Київській міській раді зазначену земельну ділянку. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 08 серпня 2013 року, яке набрало законної сили, у задоволенні вказаного позову відмовлено повністю), а державі в особі Київської міської ради про наявність всіх обставин було відомо з 01 жовтня 2007 року (моменту прийняття рішення № 3526/3190 "Про передачу земельних ділянок ОКЖК "Харчомашовець");

відсутність прав у прокурора на звернення з даним позовом, оскільки прокурор не звертався з протестом до уповноважених органів, а матеріали справи не містять доказів, які б спростовували даний факт. Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

21. Заявник також указує на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної оцінки. Крім того, судами не застосовано положення пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України, які підлягали до застосування.

Доводи інших учасників справи

22. У відзиві Офіс Генерального прокурора заперечив проти доводів касаційної скарги, вважає викладені в ній твердження безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі, законність судових рішень про задоволення позовних вимог не спростовують.

23. У відзиві зауважено наступне:

позов спрямований на захист порушених прав та інтересів територіальної громади м. Києва і його вирішення по суті має важливе значення для їх поновлення;

відсутні правові підстави для закриття провадження у цій справі у зв`язку з відсутністю предмета спору;

визначення компанії "Хілтек Груп ЛТД", яка є юридичною особою, як відповідача у справі у порядку цивільного судочинства, є неможливими, оскільки процесуальним законом не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства;

особливою ознакою відповідних правовідносин є те, що негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

24. Посилання в касаційній скарзі на сплив строку позовної давності є безпідставним, оскільки про застосування наслідків спливу позовної давності у справі заявляв ОСОБА_5 - представник

ОСОБА_3, який у справі має процесуальний статус третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору. У свою чергу, ОСОБА_1, обґрунтовуючи свою касаційну скаргу необхідністю відмови у позові з підстав спливу позовної давності, не зазначає про подання ним такої заяви.

25. Крім того, у разі ж протиправної передачі у приватну власність обмежених в обороті об`єктів відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади.

26. Інші учасники справи відзиву щодо вимог і змісту касаційної скарги до суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

27. Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі, справу витребувано з суду першої інстанції.

28. Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2021 року справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

29. 01 жовтня 2007 року Київською міською радою прийнято рішення №356/3190 "Про передачу земельних ділянок обслуговуючому кооперативу житлового кооперативу "Харчомашовець" для житлової забудови на АДРЕСА_1",

яким ОК ЖК "Харчомашовець" передано земельні ділянки загальною площею 105,46 га на АДРЕСА_1 за рахунок земель заказника "Острів Жуків" та частини земель сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомбінату "Хотівський", наданих відповідно до пункту 5 рішення Київської міської ради від 23 жовтня 2003 року № 117/990 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право користування якими посвідчено договором оренди земельної ділянки від 29 жовтня 2004 року № 79-6-00244, з них: площею 90,25 га - у власність для житлової забудови; площею 15,21 га - в довгострокову оренду

на 49 років - для рекреаційних цілей та благоустрою території.

30. На підставі вказаного рішення Київської міської ради ОКЖК "Харчомашовець" видано державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ № 006292 та № 006293, зареєстровані 08 січня

2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

за № 07-8-00199 та № 07-8-00200.

31. Після отримання державних актів ОКЖК "Харчомашовець" вніс вказані земельні ділянки до статутного капіталу ТОВ "Будівельна асоціація".

32. У подальшому між ТОВ "Будівельна асоціація" та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Корнелюк К. М. 30 лютого 2009 року, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав у дар частину земельної ділянки площею 1,5 га від земельної ділянки площею 29,8789 га, яка розташована на АДРЕСА_1 .

33. На підставі вказаного договору дарування Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_3 було видано державний акт на право власності на земельну ділянку

серія ЯЖ № 920174, який посвідчує право власності останнього на земельну ділянку площею 1,5 га, яка розташована на

АДРЕСА_1 з цільовим призначенням - житлова забудова та кадастровим номером 8 000 000 000:90:335:0050.

34. Рішенням Господарського суду м. Києва від 02 лютого 2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24 червня 2016 року та постановою Вищого господарського суду України від 24 листопада 2016 року, у справі

визнано недійсним з моменту прийняття рішення Київської міської ради від 01 жовтня 2007 року № 356/3190 "Про передачу земельних ділянок ОКЖК "Харчомашовець" для житлової забудови на АДРЕСА_1";

визнано недійсними видані ОКЖК "Харчомашовець" державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №006292, серії ЯЖ №006293, зареєстровані 08 січня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00199 та

визнано недійсними видані ТОВ "Будівельна асоціація" державні акти на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №030300 та серії ЯЖ №920173, зареєстровані 30 жовтня 2008 року і 09 липня 2009 року відповідно Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00261 та №07-8-00301;

визнано недійсним виданий Товариству з обмеженою відповідальністю "Тестбуд" (код ЄДРПОУ 37053545; адреса: 02166, м. Київ, вул. Маршала Жукова, 26) державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ №011945, зареєстрований 08 вересня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за №07-8-00389;

визнано відсутність у ОКЖК "Харчомашовець", ТОВ "Будівельна асоціація" та товариства з обмеженою відповідальністю "Тестбуд" права власності на земельні ділянки, що розташовані за адресою:

АДРЕСА_1, площею 55,9336 га, кадастровий номер 8000000000:90:335:0040 вартістю за нормативною грошовою оцінкою 103 449 025,40 грн; АДРЕСА_1, площею 28,3789 га, кадастровий номер 8000000000:90:335:0041 вартістю за нормативною грошовою оцінкою

63 505 863,31 грн.

35. 23 січня 2017 року, тобто до звернення прокурора з цим позовом до ОСОБА_3, між останнім та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Глуговською С. Л. та зареєстрований в реєстрі під № 19, відповідно до умов якого

ОСОБА_3 продав ОСОБА_1 спірну земельну ділянку.

36. Пунктом 5.6 вказаного договору купівлі-продажу визначено, що покупець купує вказану земельну ділянку за спільні кошти подружжя і ця земельна ділянка буде об`єктом спільної сумісної власності подружжя - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

37. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

38. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

39. Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

40. Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

41. Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

42. Предметом позову у справі, яка переглядається, є витребування в порядку статті 388 ЦК України у фізичних осіб земельної ділянки площею 1,5 га, кадастровий номер: 8000000000:90:335:0050, яка розташована на АДРЕСА_1 .

43. Як на підставу позову заступник Генерального прокурора вказував, що в судовому порядку встановлено незаконність вибуття з власності територіальної громади м. Києва земельної ділянки площею 29,8789 га, до складу якої входила спірна ділянка площею 1,5 га, а відтак, така земельна ділянка підлягає витребуванню з незаконного володіння у останнього власника.

44. З обставин справи слідує, що спірна земельна ділянка неодноразово була предметом відчуження.

45. Так, за договором дарування від 13 лютого 2009 року ОКЖК "Харчомашовець" земельну ділянку відчужило ОСОБА_3 ( а. с. 60 т. 1).

46. У подальшому ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 1,5 га (кадастровий номер 8000000000:90:335:0050) серії ЯЖ № 920174, зареєстрований 27 квітня 2009 року (а. с. 65-66 т.1).

47. Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 08 серпня

2013 року у справі № 2601/5087/12, яке набрало законної сили, відмовлено заступнику Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Київської міської Ради, Державного агентства земельних ресурсів України в задоволенні позову до ОСОБА_3 та

ТОВ "Будівельна асоціація" про визнання недійсним державного акту на право власності на землю, визнання права власності та відновлення становища, яке існувало до порушення.

48. При розгляді вказаної справи суд установив, що на момент укладення договору дарування від 13 лютого 2009 року спірна земельна ділянка перебувала у приватній власності ТОВ "Будівельна асоціація", що посвідчувалось відповідними правовстановлюючими документами. Прокурором не заперечувався факт, що своїм розпорядчим актом Київська міська рада в 2007 році передала спірну земельну ділянку у власність кооперативу. Договір дарування від 13 лютого 2009 року відповідає визначеним статтею 203 ЦК України вимогам. Дотримання зазначених вимог цивільного законодавства України при укладенні договору, в тому числі належність відчужуваної ділянки товариству, перевірено нотаріусом. Дії відповідачів щодо відчуження та, відповідно набуття прав на спірну земельну ділянку, подальше оформлення правовстановлюючих документів на неї, підтверджують здійснення ними своїх цивільних прав.

49. За договором купівлі-продажу від 23 січня 2017 року, тобто до пред`явлення 02 лютого 2017 року позову заступником Генерального прокурора України (а. с. 2 т. 1), ОСОБА_3 продав спірну земельну ділянку ОСОБА_1 . Відповідно до пункту 5.6 вказаного договору купівлі-продажу земельна ділянка придбана за спільні гроші подружжя та вона буде об`єктом спільної сумісної власності подружжя

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 105-108 т. 1). Право власності за ОСОБА_1 зареєстровано в установленому законом порядку

(а. с. 99-104 т. 1).

50. Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

51. Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

52. Згідно із частиною другою статті 3 ЦПК України в редакції, чинній на момент пред`явлення позову, у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

53. Одним з таких органів є прокуратура, на яку статтею 131-1 Конституції України, покладено представництво інтересів держави у в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

54. За приписами частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

55. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

56. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

57. Встановивши, що власником спірної земельної ділянки є територіальна громада м. Києва, проте рішенням Київської міської ради, яке в подальшому скасовано вказану земельну ділянку відчужено третім особам, суд першої інстанції, з яким поголився апеляційний суд, дійшов правильного висновку, що відсутні правові підстави збереження цього майна за відповідачами.

58. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

59. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

60. При цьому відповідно до частин першої та п`ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

61. Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники.

62. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

63. Разом з тим, згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

64. Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

65. При цьому як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.

66. Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

67. Вказана позиція неодноразово висловлювалась Великою Палатою Верховного Суду та є незмінною.

68. Перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган.

69. Перевіряючи дотримання позивачем строку позовної давності, суд апеляційної інстанції встановив, що підставою для подачі позову стало ухвалення рішення Господарського суду м. Києва від 02 лютого

2016 року, яке 24 червня 2016 року залишене без змін Київським апеляційним господарським судом. Прокурор з даним позовом до суду звернувся в інтересах держави 03 лютого 2017 року, а відтак, у суду відсутні підстави вважати, що прокурором пропущено строки позовної давності при зверненні з даним позовом.

70. Доводи касаційної скарги в цій частині зводяться до необхідності переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

71. Необґрунтованим є посилання касаційної скарги на відсутність предмета спору, оскільки витребовувана земельна ділянка відсутня як така в натурі, а відповідачі є неналежними відповідачами і не наділені будь-якими матеріальними правами щодо витребовуваного майна.

72. За змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову.

73. Поняття "юридичного спору" має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття "спір про право" (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття "спору про право" має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.

74. Логічно-граматичне тлумачення словосполучення "відсутність предмета спору" в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні).

75. Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо.

76. Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі

№ 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/8782/16-ц (провадження № 61-21649св19).

77. Таким чином, саме по собі відчуження відповідачами спірної земельної ділянки після ухвалення судом першої інстанції рішення за наслідками вирішення спору, та його оскарження відповідачем в апеляційному порядку, не може свідчити про те, що між сторонами відсутній спір.

78. Посилання в касаційній скарзі на відсутність прав у прокурора на звернення з даним позовом не знайшли підтвердження.

Щодо застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (995_004)

79. До спірних правовідносин про витребування земельних ділянок із володіння набувачів та повернення їх у власність держави підлягає застосуванню стаття 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якої кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

80. Перший протокол до Конвенції ратифікований Законом України 17 липня 1997 року № 475/97-ВР (475/97-ВР) й із огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права

81. Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 07 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Трегубенко проти України" від 02 листопада 2004 року та інші) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

82. Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

83. Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

84. Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання.

85. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

86. Конституція України (254к/96-ВР) (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

87. За правилами статей 4, 5 ЗК України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

88. Стаття 80 ЗК України закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

89. З огляду на таке, положення частини першої статті 83, частини першої статті 84, статті 122 ЗК України, статей 1, 2, 6, 10 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктами права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

90. Прийняття рішення про передачу в приватну власність землі державної чи комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

91. Отже правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять "суспільний", "публічний" інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

92. У питаннях оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії").

93. У справі, яка переглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідачів критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

94. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

95. Згідно статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

96. Розглядаючи зазначений позов, суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.