Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач (позивач за зустрічним позовом) - ОСОБА_2,
третя особа - Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради,розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради, про визначення місця проживання дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - Управління-служба у справах дітей Амур-Нижньодніпровської районної у м. Дніпрі ради, про встановлення місця проживання дитини,за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2020 року у складі судді Богун О. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю., ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст первісного та зустрічного позовів
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив визначити місце проживання дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з ним та стягнути з відповідача судові витрати. Обґрунтовуючи заявлені вимоги, вказував на те, що 10 травня 2014 року між сторонами зареєстровано шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 . У квітні 2019 року позивач звернувся до Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Після розірвання шлюбу відповідач проживатиме за іншою адресою, тому виникла необхідність у визначенні місця проживання дитини. Позивач зазначає, що має стабільний самостійний дохід, піклується про сина, регулярно приводить сина на планові обстеження до лікарів, відводить на заняття до дошкільного навчального закладу, курси з підготовки до школи, творчі заняття, що є необхідним для розвитку дитини. Враховуючи його активну участь у вихованні дитини, просив позов задовольнити.
У липні 2019 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом, в якому просить визначити місце проживання дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з нею та стягнути з відповідача за зустрічним позовом судові витрати.Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що в провадженні Амур-Нижньодніпровського районного суду перебуває цивільна справа про розірвання між сторонами шлюбу, в якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 . Сторони зареєстровані за різними місцями проживання. ОСОБА_1 заперечує проти проживання сина разом з нею за її місцем реєстрації, тому вона вимушена спільно проживати разом з ОСОБА_1 за місцем його реєстрації. Самостійно вони не можуть дійти згоди щодо місця проживання дитини. ОСОБА_2 зазначає, що має стабільний щомісячний дохід вищого розміру, тому може забезпечити більш сприятливі умови для проживання дитини, вона бере участь у вихованні дитини, в помешканні на АДРЕСА_1 створені належні умови для проживання і виховання дитини. ОСОБА_2 не має шкідливих звичок, що, у свою чергу, має позитивно вплинути на подальше ставлення дитини та сприйняття навколишнього соціального середовища, тоді як ОСОБА_1 має шкідливу звичку - паління цигарок. Також позивач за зустрічним позовом звертає увагу, що після повернення ОСОБА_1 із зони проведення антитерористичної операції змінився його характер та ставлення до сина, що виявляється в прослуховуванні ОСОБА_1 музичних творів військової тематики з жорстоким та насильницьким підтекстом у присутності сина. Враховуючи викладене, ОСОБА_2 просила зустрічний позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 16 січня 2020 року позов ОСОБА_1 задовольнив. Визначив місце проживання дитини, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з його батьком ОСОБА_1 . Вирішив питання про розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовив.Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що перевага матері перед батьком не повинна бути пріоритетом у спорі. Визначаючи місце проживання малолітнього сина сторін з батьком, суд виходить лише з інтересів дитини. Малолітня дитина з народження проживає за адресою: АДРЕСА_2, де створені всі належні умови для її проживання, що сторони не заперечували. Висновок органу опіки та піклування, на думку суду, є немотивованим та містить лише узагальнене посилання на те, що цей висновок виданий в інтересах дитини. Жодних конкретних доводів, які заперечували б визначити місце проживання дитини разом з батьком, у висновку не зазначено. Водночас висновок містить посилання на відсутність виняткових обставин, коли дитина може бути розлучена з матір`ю, а тому, керуючись Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, орган опіки та піклування надав суду відповідні рекомендації щодо розв`язання спору.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Дніпровський апеляційний суд постановою від 09 грудня 2020 року рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2020 року залишив без змін.Апеляційний суд мотивував постанову тим, що, визначаючи місце проживання дитини разом із батьком, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що батько дитини хоч і не має переваги в розмірі самостійного доходу, проте виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, і що дитина проживає за адресою проживання батька з народження, тобто для дитини це середовище є спокійним та стійким. Також правильним є висновок суду про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, оскільки задоволення вимог первісного позову повністю виключає задоволення вимог зустрічного позову.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 19 січня 2021 року, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 січня 2020 року і постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 344/2561/16-ц, від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, від 23 грудня 2020 року у справі № 712/11527/17; суд не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.
Касаційна скарга мотивована тим, що за межами уваги та аналізу судів першої і апеляційної інстанцій залишилася роль, яку вона добросовісно виконувала і продовжує виконувати у вихованні і забезпеченні розвитку сина. Вона не має наміру чинити будь-які перешкоди у спілкуванні ОСОБА_3 з батьком, реалізації останнім власних прав щодо виховання сина, пропонуючи врегулювати відповідне питання у позасудовому порядку або шляхом укладання мирової угоди, що також свідчить про врахування нею інтересів дитини, на відміну від ОСОБА_1, який упродовж двох років займає вкрай неконструктивну позицію, відкидаючи її пропозиції без пояснення причин.
Поза увагою судів попередніх інстанцій також залишилися суттєві обставини справи, які жодним чином не встановлювалися та не досліджувалися, виходячи із засад повноти, об`єктивності, вичерпності, всебічності та достовірності: ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків; особиста прихильність дитини до кожного із батьків; особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Інтереси дитини щодо її права на достойний рівень життя, що є запорукою гармонійного та всебічного розвитку, є основоположною засадою, на якій ґрунтується регулювання сімейних відносин. Рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, й насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи з об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.
Суди нижчих інстанції не навели жодних мотивів, чому вони не погодилися із висновком органу опіки і піклування, який міститься в матеріалах справи, що є грубим порушенням норми матеріального права в частині визначених законодавцем підстав для можливої незгоди, вкрай поверхнево і формально підійшли до з`ясування обставин, прямо передбачених частиною першою статті 161 СК України, а від встановлення і з`ясування інших обставин, що мають істотне значення, вказаних Верховним Судом у вищезгаданій постанові, взагалі самоусунулися, що вказує на необхідність задоволення цієї скарги.
Оскаржувані рішення не містять жодних доводів щодо підстав, з яких проживання зі мною суперечитиме або не відповідатиме найкращим інтересам ОСОБА_3, не вказано у контексті першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, з яких саме підстав визначення місця проживання ОСОБА_3 з батьком відповідатиме інтересам сина. Суди керувалися лише висновком Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, відповідно до якого мати дитини не має жодних переваг перед батьком, без з`ясування усього комплексу суттєвих обставин справи та їх аналізу з огляду на інтереси сина.
02 березня 2021 до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, який мотивований тим, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не можуть враховуватись судом касаційної інстанції, оскільки зводяться до спонукання суду касаційної інстанції здійснити переоцінку доказів у справі, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції. У своїй скарзі ОСОБА_2 посилається на неповне та помилкове дослідження судами обставин справи, проте ці доводи не відповідають дійсності.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 09 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.26 лютого 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.Ухвалою Верховного Суду від 30 червня 2021 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
10 травня 2014 року Амур-Нижньодніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції між сторонами зареєстровано шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син - ОСОБА_3, який проживає разом з батьками у квартирі АДРЕСА_3, де йому створені всі належні умови для проживання.
Відповідно до педагогічної характеристики на малолітнього ОСОБА_3, складеної Комунальним закладом освіти "Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 94 Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 зарахований до молодшої групи цього закладу 03 вересня 2018 року. До садочка ходить із задоволенням, легко входить в контакт з дітьми, має друзів серед хлопчиків та дівчаток. До дитячого садочка хлопчика приводить та забирає батько. Дитина завжди добре одягнута та доглянута.
Згідно з копією довідки Комунального некомерційного підприємства "Дніпровський центр первинної медико-санітарної допомоги № 8" Дніпровської міської ради від 26 квітня 2019 року на момент огляду ОСОБА_3 дитина здорова, батько регулярно з`являється з дитиною на прийом, опікується здоров`ям сина.
Малолітній ОСОБА_3 відвідує тренування у Голландському футбольному центрі раннього розвитку "ФУТБІК" з 19 листопада 2017 року до сьогодні, що підтверджується копією довідки від 24 квітня 2019 року. Згідно із зазначеною довідкою на всі тренування вихованця футбольного центру приводить тільки батько ОСОБА_1 .
Також ОСОБА_3 з 2017 року систематично відвідує дитячий центр "Умнічка", що підтверджується копією відповідного інформаційного листа дитячого центру. Згідно з цим листом на заняття ОСОБА_3 завжди приводить його батько. Спілкування щодо навчання дитини педагоги центру ведуть лише з батьком. Батько цікавиться результатами навчання дитини. Відносини між батьком і дитиною доброзичливі. ОСОБА_3 з радістю зустрічає батька після занять та залюбки ділиться тим, як пройшов урок. Тон спілкування між батьком і сином спокійний. Дитина завжди у доброму гуморі та виглядає цілком щасливою.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_3 пояснив суду, що на цей час він проживає разом з татом, мамою та кішкою і з ними бажає продовжувати проживати надалі. Також дитина зазначила, що мама колись їхала проживати до бабусі, але потім повернулась. На цей час вони проживають всі разом, спати його вкладають і тато, і мама, до дитячого садка його водить та забирає батько, а з мамою він грає та розмовляє.
Висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Амур-Нижньодніпровської районної у місті Дніпрі ради щодо розв`язання спору про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, від 06 вересня 2019 року № 4/4-924, рекомендовано визначити місце проживання дитини, ОСОБА_3, разом з матір`ю ОСОБА_2 .
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (460-20)
, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Ураховуючи наведене, розгляд касаційної скарги Верховний Суд здійснює у порядку ЦПК України (1618-15)
в редакції, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний Суд, перевіривши правильність застосування судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Предметом позову у справі є визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 . Частиною третьою статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.Частиною четвертою статті 19 СК України визначено, що при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування.Відповідно до частини п`ятої статті 19 СК України орган опіки і піклування подає до суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.Згідно зі статтею 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.Стаття 8 Конвенції про права дитини включає як право батьків на вжиття заходів для повернення дитини, так і обов`язок національних органів влади вживати такі заходи. Зазначене застосовується не лише у справах, пов`язаних із обов`язковим відібранням дітей на державне утримання та вжиттям заходів соціального захисту, а також у справах, у яких між батьками та іншими членами сім`ї дитини виникає спір щодо спілкування з дитиною та її проживання (рішення ЄСПЛ у справі "Хокканен проти Фінляндії" від 23 вересня 1994 року та у справі "Фуска проти Румунії" від 13 липня 2010 року).Крім того, таке спілкування, а також його характер та обсяг обумовлюються обставинами кожної справи та повинні визначатися з урахуванням основних інтересів дитини. Незважаючи на те що національні органи влади зобов`язані максимально сприяти такій взаємодії, будь-який обов`язок застосування примусу з цих питань має бути обмежено, оскільки мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам за статтею 8 Конвенції (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, № 10383/09, § 79, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.Разом з тим у рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі "М. С. проти України", заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).Результат аналізу наведених норм права, зокрема й практики Європейського суду з прав людини, дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й насамперед повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.Суди дійшли висновку, що залишення дитини проживати з батьком відповідатиме найкращим її інтересам. При цьому судові рішення не містять жодних встановлених обставин, які вказували б на неможливість проживання дитини з матір`ю.Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.За загальним правилом законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.Проте у справах про визначення місце проживання дитини суд повинен займати більш активну позицію і встановлювати ґрунтовно всі обставини, які мають значення та дають підстави визначитись із тим, що буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, не обмежуючись лише обставинами, на які посилаються сторони у своїх вимогах чи запереченнях.При вирішенні таких спорів доцільно та правильно керуватися виключно інтересами дитини, судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку.При цьому захисту прав дитини та перевірки дотримання її прав і найкращих інтересів повинен сприяти не тільки той з батьків, з яким зараз знаходиться дитина, а й правоохоронні та інші державі органи, до компетенції яких входить перевірка інформації щодо дитини, її стану, місцезнаходження тощо.Так, згідно з психологічною характеристикою міжособистісних відносин дитини в сім`ї від 10 лютого 2020 року провідними потребами дитини у віці 5 років є потреби в емоційно теплому контакті із значущими дорослими, які створюють психологічно безпечні умови. За результатами психодіагностичного дослідження такою фігурою є мама. З нею сформовані емоційно близькі стосунки, психологічний контакт і прихильність. Вона сприймається дитиною, як значуща фігура, джерело любові і тепла. Батько фігура теж важлива "центрова" в структурі сім`ї, але в стосунках тата і дитини спостерігається психологічна дистантність, віддаленість, роз`єднаність. Контакт з татом непрямий, опосередкований (а. с. 199-200 том 1).При проведенні проективних психодіагностичних методик з дитиною виникли певні складності. ОСОБА_3 швидко пішов на контакт, з цікавістю зайшов до ігрової кімнати, почав досліджувати її та пропонувати ігри. Через короткий проміжок часу на підлозі вже була розіграна сцена війни, лицарів і піратів. Дитина розповідала про москалів, про батька, про війну. Дитина різними шляхами відмовлялася від виконання завдання намалювати сім`ю. На питання "Хто тебе просив не малювати?" відповів "Батько". "… Зв`язок з матір`ю відслідковується у належності до однієї породи дерева (вишня). Дерево, що асоціюється з батьком (груша), заважає гілкам дереву, що асоціюється з матір`ю. Стиль малювання свідчить про тривожність, напруженість, невміння зосередитися, нерішучість." (висновок за результатами психодіагностичного дослідження від 17 серпня 2019 року) (а. с. 194-195 том 1).Однак ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції не сприяв усебічному і повному з`ясуванню обставин справи, не встановив фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; не надав жодної правової оцінки висновку за результатами психодіагностичного дослідження від 17 серпня 2019 року і психологічній характеристиці міжособистісних відносин дитини в сім`ї від 10 лютого 2020 року, що містяться в матеріалах справи. Визнаючи висновок органу опіки та піклування невмотивованим, суд зазначив про відсутність конкретних доводів, які заперечували б визначити місце проживання дитини з батьком, і помилковість посилання на пріоритет матері щодо проживання сина з нею, передбачений Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, при цьому не надав жодної оцінки цьому висновку стосовно наявності тісної емоційної прихильності дитини до матері, почуття спільності та єдності з нею і не оцінив його у взаємозв`язку з іншими доказами, що залишені поза увагою. Саме по собі проживання дитини з народження за адресою батька не може свідчити про забезпечення якнайкращих інтересів дитини при визначенні місця проживання сина з батьком, адже дитина весь цей час проживала разом з матір`ю і батьком.Переглядаючи справу в апеляційному порядку, суд апеляційної інстанції не виправив допущені районним судом порушення, не дослідив зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, та не надав правової оцінки доказам, що містяться в матеріалах справи, в результаті чого дійшов передчасних висновків про залишення рішення суду першої інстанції без змін.З огляду на викладене Верховний Суд приймає аргументи касаційної скарги щодо не встановлення судами фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, та ненадання оцінки всім доказам, що їх містять матеріали справи. Перевірка доводів касаційної скарги, пов`язаних з установленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, перебуває поза визначеними статтею 400 ЦПК України межами перегляду справи в касаційному порядку.Суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому немає правових підстав для ухвалення нового рішення або зміни судових рішень у цій справі.Відповідно до пункту 1 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази. З метою дотримання принципів справедливості, добросовісності та розумності, що є загальними засадами цивільного законодавства (стаття 3 ЦК України), а також основоположних засад (принципів) цивільного судочинства (частина третя статті 2 ЦПК України), Верховний Суд дійшов висновку про передання справи на новий розгляд до апеляційного суду для повного, всебічного й об`єктивного дослідження і встановлення фактичних обставин, що мають важливе значення для правильного вирішення справи.Керуючись статтями 400, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.Постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 грудня 2020 року скасувати, справу направити на новий розгляд до апеляційного суду.Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий М. Є. Червинська Судді В. С. ЖдановаА. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун