Постанова
Іменем України 04 серпня 2021 рокум. Київсправа № 266/6362/20провадження № 61-7054св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Жданової В. С., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Друга Маріупольська державна нотаріальна контора, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 12 квітня 2021 року у складі судді Попової С. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Друга Маріупольська державна нотаріальна контора, про визнання недійсною довіреності.На обґрунтування позовних вимог зазначила, що 17 жовтня 2003 року нею було оформлено на ім`я відповідача спірну довіреність, зареєстровану приватним нотаріусом Царьовою І. В. 17 жовтня 2003 року, реєстровий № 2-2287, на ім`я ОСОБА_2 на управління на період її відсутності належним їй нерухомим майном, яке від її імені, як зареєстрованого приватного підприємця, здавалося в оренду та перебудовувалося.Вважаючи, що вказана довіреність оформлена з порушенням норм законодавства України, просила суд визнати довіреність від 17 жовтня 2003 року, реєстровий № 2-2287, недійсною з моменту її виготовлення та реєстрації.Ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 лютого 2021 року залучено до участі у розгляді справи у якості третьої особи ОСОБА_3 .Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вирішення даної справи стосується прав ОСОБА_3 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 березня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із його недоведеності та необгрунтованості.
Не погодившись з ухвалою Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 лютого 2021 року про залучення до участі справі в якості третьої особи ОСОБА_3 та з рішенням Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 березня 2021 року, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу на них.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 12 квітня 2021 року у складі судді Попової С. А. апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 лютого 2021 року про залучення у якості третьої особи ОСОБА_3 повернуто заявниці.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржувана ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 12 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 березня 2021 року залишено без руху.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 29 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 березня 2021 року.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 26 травня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Донецького апеляційного суду від 01 червня 2021 року зупинене апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 березня 2021 року до закінчення розгляду в касаційному порядку Верховним Судом касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Донецького апеляційного суду від 12 квітня 2021 року про повернення апеляційної скарги в частині оскарження ухвали Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 лютого 2021 року про залучення до участі у розгляді справи у якості третьої особи ОСОБА_3 .
Узагальнені доводи касаційної скарги
27 квітня 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Донецького апеляційного суду від 12 квітня 2021 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 лютого 2021 року про залучення у якості третьої особи ОСОБА_3 .З урахуванням уточненої касаційної скарги від 07 травня 2021 року заявниця просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції повернуто апеляційну скаргу з порушенням норм процесуального права.
Доводи інших учасників справи
22 червня 2021 року на адресу Верховного Суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому відповідач просить суд касаційну скаргу позивача задовольнити та скасувати ухвалу Донецького апеляційного суду від 12 квітня 2021 року про повернення апеляційної скарги в частині оскарження ухвали Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 лютого 2021 року про залучення до участі у розгляді справи у якості третьої особи ОСОБА_3 .
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2021 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи.09 червня 2021 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.Ухвалою Верховного Суду від 24 червня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми праваЗгідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, у межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братися до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль у ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).При цьому, забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах, передбачених вимогами положень законодавства, які регулюють вирішення відповідних процесуальних питань.Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України (1618-15) та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.Згідно з частиною шостою статті 357 ЦПК України питання про залишення апеляційної скарги без руху суддя-доповідач вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги. Питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків.Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.Тлумачення вказаних норм дає підстави для висновку, що на стадії відкриття апеляційного провадження суддя-доповідач одноособово може вирішити лише питання залишення апеляційної скарги без руху. Питання щодо повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті та відкриття апеляційного провадження вирішує суд апеляційної інстанції. Його склад визначений у частині третій статті 34 ЦПК України, що міститься у Главі 3 розділу І "Загальні положення" ЦПК України (1618-15) . Згідно з цією нормою перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції здійснює колегія суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів.Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.У пунктах 15, 16 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 лютого 2021 року в справі № 263/4637/18 (провадження № 14-126цс20) вказано, що, регламентуючи порядок вирішення питання про відкриття апеляційного провадження у справі, закон невипадково розмежував процесуальні питання, які під час перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції вирішує суддя-доповідач, та ті, які вирішує суд апеляційної інстанції. Ухвала про залишення апеляційної скарги без руху спрямована на усунення її недоліків щодо форми та змісту. Ця ухвала не перешкоджає доступу особі до суду, адже після виправлення у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги особа може розраховувати на те, що суд відкриє апеляційне провадження. Натомість, ухвали про повернення апеляційної скарги та про відмову у відкритті апеляційного провадження створюють таку перешкоду і зумовлюють необхідність докласти додаткові зусилля для оскарження судового рішення суду першої інстанції. Тому постановлення таких ухвал вимагає від суду апеляційної інстанції особливої ретельності, що досягається, зокрема, шляхом розгляду означених питань не одноособово суддею-доповідачем, а колегією апеляційного суду у складі трьох суддів. Особа, яка подала апеляційну скаргу, вправі розраховувати на те, що вказані питання розгляне колегіальний склад апеляційного суду, який передбачений частиною третьою статті 34 ЦПК України для перегляду в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції. А такий перегляд регламентований у Главі І "Апеляційне провадження" розділу V "Перегляд судових рішень" ЦПК України (1618-15) . Велика Палата Верховного Суду вважає, що слова "суд апеляційної інстанції", вжиті у частинах першій і другій статті 358 ЦПК України, треба розуміти як колегію суддів суду апеляційної інстанції у складі трьох суддів у світлі загальних положень ЦПК України (1618-15) щодо складу суду, який здійснює перегляд в апеляційному порядку рішень судів першої інстанції (частина третя статті 34 ЦПК України).Таким чином, Донецький апеляційний суд помилково постановив у складі судді одноособово ухвалу від 12 квітня 2021 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 лютого 2021 року про залучення у якості третьої особи ОСОБА_3, що призвело до порушення правил щодо складу суду, а тому вказана ухвала суду апеляційної інстанції не може вважатися законною та обґрунтованою, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи до апеляційного суду для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження. За таких обставин колегія суддів не оцінює інші доводи касаційної скарги, оскільки апеляційний суд допустив порушення норм процесуального права, яке є обов`язковою підставою для скасування оскарженої ухвали апеляційного суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скаргиСуд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другоюстатті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.Відповідно до частин третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.Згідно з частиною шостою статті 411 ЦПК України підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.Оскільки оскаржувана ухвала постановлена з порушення норм процесуального права, її належить скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанціїдля продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Донецького апеляційного суду від 12 квітня 2021 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 скасувати, справу у вказаній частині направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії відкриття апеляційного провадження.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. Є. Червинська
Судді: В. С. Жданова
А. Ю. Зайцев
Є. В. Коротенко
В. М. Коротун