Постанова
Іменем України 03 серпня 2021 рокум. Київсправа № 814/775/20провадження № 61-7990ав21Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,секретаря судового засідання - Пасько І. В.,учасники справи:заявник (боржник) - ОСОБА_1,стягувач - ОСОБА_2, боржник - Приватне підприємство "Фірма "Румб",заінтересована особа - приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Роткевич Ірина Вікторівна,за участю: представника заявника (боржника) - ОСОБА_3, представника стягувача - ОСОБА_4,розглянув у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Правові ініціативи" від 17 вересня 2020 року у справі № 4-3/4-20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Приватного підприємства "Фірма "Румб" про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року у складі судді Хіль Л. М.,ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заявникаУ березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського апеляційного суду, як суду першої інстанції, із заявою, у якій просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 814/775/20, виданий 20 жовтня 2020 року Полтавським апеляційним судом на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Правові ініціативи" від 17 вересня 2020 року про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та Приватного підприємства "Фірма "Румб" (далі - ПП "Фірма "Румб") на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором про надання позики у розмірі 915 000,00 грн, пені у розмірі 727 425,00 грн та судового збору у розмірі 10 510,00 грн. На обґрунтування доводів заяви зазначав, що ухвалою Полтавського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року задоволено заяву ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Правові ініціативи" від 17 вересня 2020 року. Постановлено видати виконавчий документ на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Правові ініціативи" від 17 вересня 2020 року у справі № 4-3/4-20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ПП "Фірма "Румб" про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ПП "Фірма "Румб" на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором про надання позики у розмірі 915 000,00 грн, пені у розмірі у розмірі 727 425,00 грн та судового збору у розмірі 10 510,00 грн. На виконання ухвали Полтавського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року, суд 20 жовтня 2020 року видав виконавчий лист № 814/775/20, який ОСОБА_2 пред`явила до примусового виконання приватному виконавцю виконавчого округу Полтавської області Роткевич І. В. (далі - приватний виконавець Роткевич І. В.)16 грудня 2020 року приватний виконавець Роткевич І. В. винесла постанову про відкриття виконавчого провадження № 64532076.Після ухвалення Постійно діючим Третейським судом при Асоціації "Правові ініціативи" рішення у справі № 4-3/4-20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ПП "Фірма "Румб" про стягнення заборгованості за договором позики та видачі судом виконавчого документа на його примусове виконання, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 лютого 2021 року № 246180867, йому стало відомо, що ОСОБА_2 у рахунок виконання основного зобов'язання за договором позики від 02 березня 2020 року, у позасудовому порядку набула право власності на предмет іпотеки - пасажирські причали (перша черга), загальною площею 4970,0 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що належить іпотекодавцю ОСОБА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 09 липня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Дзюбою В. І., зареєстрованого у реєстрі за № 1961. Відповідно до звіту про оцінку майна - пасажирських причалів (перша черга), розташованих за адресою: АДРЕСА_1, виконаного ФОП ОСОБА_5, вартість вказаного об'єкту (предмета іпотеки) становить 10 673 590,00 грн. Тобто, вартість предмета іпотеки є в декілька разів більшою від розміру забезпеченого іпотекою зобов`язання. Запис про право власності ОСОБА_2 на предмет іпотеки № 39955262, внесений на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 55971158 від 28.12.2020 16:36:56, приватний нотаріус Доценко А. М., Кременчуцький міський нотаріальний округ, Полтавська область.З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26 лютого 2021 року № 246180867 також убачається, що одразу після набуття права власності на предмет іпотеки, а саме 29 грудня 2020 року, за договором купівлі-продажу від 29 грудня 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Доценко А. М., зареєстрованим у реєстрі за № 873, ОСОБА_2 відчужила зазначене нерухоме майно на користь ОСОБА_6 .Відповідно до приписів статті 36 Закону України "Про іпотеку" після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання боржником-фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Посилаючись на те, що ні договором іпотеки від 02 березня 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою В. М., зареєстрованим у реєстрі за № 449, ні договором позики від 02 березня 2020 року, ні іншим укладеним між сторонами договором, не передбачено дійсність подальших вимог ОСОБА_2 за основним зобов'язанням у випадку звернення нею стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, що свідчить про безпідставність вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики від 02 березня 2020 року, заявник просив: - зупинити виконання за виконавчим листом № 814/775/20, виданим 20 жовтня 2020 року Полтавським апеляційним судом, щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у рамках виконавчого провадження № 64532076, що перебуває на примусовому виконанні у приватного виконавця Роткевич І. В.;- визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 814/775/20, виданий 20 жовтня 2020 року Полтавським апеляційним судом на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Правові ініціативи" від 17 вересня 2020 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та Приватного підприємства "Фірма "Румб" (далі - ПП "Фірма "Румб") на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором про надання позики у розмірі 915 000,00 грн, пені у розмірі 727 425,00 грн та судового збору у розмірі 10 510,00 грн.
Короткий зміст ухвали суду Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.Судове рішення апеляційного суду як суду першої інстанції мотивоване тим, що виконавчий документ може бути визнаний судом таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання. Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" є закінчення виконавчого провадження. Натомість фактичне виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом є самостійною підставою для закінчення виконавчого провадження, передбаченою пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження". У такому випадку немає необхідності звертатися до суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України "Про виконавче провадження". Зазначене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 січня 2018 року у справі № 755/15479/14-ц та від 09 жовтня 2019 року у справі № 2403/2559/12. Суд установив, що 16 лютого 2021 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 814/775/20, виданого 20 жовтня 2020 року Полтавським апеляційним судом на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Правові ініціативи" від 17 вересня 2020 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ПП "Фірма "Румб" на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором про надання позики у розмірі 915 000,00 грн, пені у розмірі 727 425,00 грн та судового збору у розмірі 10 510,00 грн, а тому вважав безпідставною вимогу ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.
Узагальнені доводи апеляційної скарги та відзиву на неї У травні 2021 року до Верховного Суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1, у якій він просив скасувати ухвалу Полтавського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким його заяву про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, задовольнити у повному обсязі.Апеляційна скарга мотивована посиланнями на те, що наявні всі правові підстави, передбачені частиною другою статті 432 ЦПК України для визнання виконавчого листа № 814/775/20, виданого 20 жовтня 2020 року Полтавським апеляційним судом, таким, що не підлягає виконанню. Суд першої інстанції не надав належної оцінки тому факту, що 28 грудня 2020 року ОСОБА_2 задовольнила свої вимоги за договором позики від 02 березня 2020 року, укладеним між нею та ОСОБА_1, скориставшись своїми правом на звернення стягнення на предмет іпотеки, який виступав забезпеченням виконання зобов'язання, у позасудовому порядку шляхом набуття права власності та в подальшому розпорядилася ним на власний розсуд. У свою чергу, положення статті 36 Закону України "Про іпотеку" визначають підставою припинення зобов`язання позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя. У разі завершення такого позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 37 Закону України "Про виконавче провадження", зобов'язання припиняється, оскільки за положеннями Закону усі наступні вимоги є недійсними. Та обставина, чи залишилася після вказаного позасудового врегулювання, фактично невиконаною будь-яка частина основного зобов'язання, не має правового значення. Наведене відповідає правовим висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 759/6703/16-ц (провадження № 61-22462св18), від 27 лютого 2019 року у справі 263/3809/17 (провадження № 61-39107св18), від 17 квітня 2019 року у справі № 204/7148/16-ц (провадження № 61-43694св18), від 03 липня 2019 року у справі № 646/7699/13-ц (провадження № 61-9822св18), від 16 жовтня 2019 року у справі № 337/7391/13-ц (провадження № 61-26751св18), від 20 листопада 2020 року у справі № 295/795/19 (провадження № 61-12137св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 754/5275/16 (провадження № 61-13148св19). Зважаючи на викладене, з 24 грудня 2020 року (день набуття ОСОБА_2 права власності на предмет іпотеки), всі зобов'язання, які випливали з договору позики від 02 березня 2020 року є такими, що припинилися. Подана до суду заява про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню обґрунтована виникненням підстав, які зумовлюють відсутність обов`язку боржника виконувати зобов`язання у зв`язку з його припиненням. Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові № 910/9026/13 від 12 жовтня 2018 року, у межах розгляду заяви про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. При цьому, перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється. Мотиви, з яких виходив суд першої інстанції, з посиланнями на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16 січня 2021 року у справі № 755/15479/14-ц та від 09 жовтня 2019 року у справі № 2403/2559/12 не ґрунтуються на матеріалах справи, оскільки у заяві він ставив питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, не на підставі добровільного виконання рішення у повному обсязі, а на підставі припинення зобов'язання в силу положень Закону України "Про іпотеку" (898-15) і набуття стягувачем (іпотекодержателем) у позасудовому порядку права власності на предмет іпотеки у рахунок виконання основного зобов'язання. У червні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2, у якому вона просила залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Зазначила, що звернувшись до третейського суду з позовом до ОСОБА_1 та ПП "Фірма "Румб" про стягнення заборгованості за договором позики, вона сподівалася на оперативне погашення відповідачами суми заборгованості. Оскільки після ухвалення 17 вересня 2020 року Постійно діючим Третейським судом при Асоціації "Правові ініціативи" рішення у справі, боржники не приступили до добровільного виконання зазначеного рішення, вона, як кредитор у зобов`язанні, ініціювала процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки на погашення заборгованості за договором позики від 02 березня 2020 року. 24 грудня 2020 року у порядку, визначеному статтею 37 Закону України "Про виконавче провадження" та умовами договору іпотеки від 02 березня 2020 року, за нею було зареєстровано право власності на предмет іпотеки, вартість якого на момент звернення стягнення становила 600 000,00 грн. Тобто, у зв'язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, відбулося часткове погашення боргу іпотекодавця ОСОБА_1 на суму 600 000,00 грн. У постанові Верховного Суду від 12 серпня 2019 року у справі № 643/12799/16-ц зазначено, що правила припинення зобов`язання сформульовані у главі 50 "Припинення зобов`язання" ЦК України (435-15) розділу І книги 5 "Зобов`язальне право" ЦК України (435-15) , норми якої передбачають, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599), переданням відступного (стаття 600), зарахуванням (стаття 601), за домовленістю сторін (стаття 604), прощенням боргу (стаття 605), поєднанням боржника і кредитора в одній особі (стаття 606), неможливістю виконання (стаття 607), смертю фізичної особи чи ліквідацією юридичної особи (статті 608, 609). Такої підстави для припинення основного зобов`язання як задоволення іпотекодержателем забезпеченої іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки норми глави 50 "Припинення зобов`язання" ЦК України (435-15) не передбачають. Зауважила, що з метою запобігання подвійного стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за договором позики від 02 березня 2020 року, нею було зменшено суму боргу на 600 000,00 грн та ініційовано погашення залишку суми боргу шляхом примусового виконання виконавчого листа № 814/775/20, виданого 20 жовтня 2020 року Полтавським апеляційним судом. Тому позбавлення її права на отримання всієї суми позики у спосіб визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого документа, виданого на примусове виконання зазначеного рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Правові ініціативи" від 17 вересня 2020 року, призведе до беззаперечного порушення права на справедливий суд.Вказувала на те, що після набуття нею права власності на предмет іпотеки, зобов`язання ОСОБА_1 перед нею не припинилися, оскільки пунктом 3.3. договору позики від 02 березня 2020 року підставою припинення таких зобов`язань визначено лише повне погашення боргу за договором з усіма супутніми платежами. Інші положення договору позики від 02 березня 2020 року, у тому числі і розділ 6 "Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя" не містять застережень щодо наслідків, передбачених частиною п'ятою статті 36 Закону України "Про іпотеку". Крім того, частина п`ята статті 36 Закону України "Про іпотеку" має інші наслідки позасудового врегулювання спору між іпотекодавцем і боржником, якщо цим боржником є юридична особа - вимоги до неї залишаються дійсними. У липні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від ПП "Фірма "Румб", у якому боржник просив поновити строк на подання відзиву, посилаючись на те, що копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги вручено уповноваженій особі підприємства 26 липня 2021 року, а тому ПП "Фірма "Румб" не мало змоги надати відзив у встановлений судом строк. Відповідно до частини другої статті 127 ЦПК України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.Наведені ПП "Фірма "Румб" обставини є поважними причинами несвоєчасного подання відзиву на апеляційну скаргу, а тому суд апеляційної інстанції вважає можливим продовжити ПП "Фірма "Румб" строк для подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1, та приєднати його до матеріалів справи.Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що ухвала Полтавського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню є законною та обґрунтованою, а тому відсутні визначені законом підстави для її скасування. Стягувач ОСОБА_2, у порядку визначеному договором іпотеки від 02 березня 2020 року та статтею 37 Закону України "Про іпотеку", 24 грудня 2020 року набула право власності на предмет іпотеки, належний іпотекодавцеві ОСОБА_1 . Унаслідок звернення стягнення на предмет іпотеки, відбулося часткове погашення суми боргу іпотекодавця/ позичальника ОСОБА_1 на суму 600 000,00 грн, однак вказаної суми не вистачило для повного погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором позики від 02 березня 2020 року.Норма частини п`ятої статті 36 Закону України "Про іпотеку" є бланкетною, оскільки закріплене нею правило про те, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання боржником - фізичною особою є недійсними, залежить від волі самих сторін іпотечного, кредитного договору чи договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Так, згідно з пунктом 3.3. договору іпотеки, зобов'язання, забезпечені іпотекою, вважаються виконаними в разі повного виконання основного зобов'язання за договором про надання позики, що визначене на час його виконання, включаючи погашення основної суми боргу, яке було передбачено договором про надання позики, а також відшкодування збитків іпотекодержателя, які можуть бути завдані порушенням основного зобов`язання чи умов цього договору, можливих витрат іпотекодержателя, пов'язаних із пред'явленням вимог та звернення стягнення на предмет іпотеки та витрат на утримання, збереження предмети іпотеки. Інші положення договору іпотеки від 02 березня 2020 року, у тому числі розділ 6 "Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя" не містять застережень щодо наслідків, передбачених частиною п`ятою статті 36 Закону України "Про іпотеку". Зважаючи на викладене, наявні усі підстави стверджувати, що зобов'язання ОСОБА_7 перед стягувачем ( ОСОБА_2 ) не припинилися після набуття нею права власності на предмет іпотеки, оскільки договором іпотеки підставою припинення таких зобов'язань визначено лише повне погашення боргу за договором разом з усіма супутніми платежами, однак такого, з огляду на вартість предмета іпотеки, визначену суб'єктом оціночної діяльності на замовлення заставодержателя, на момент набуття нею права власності на предмет іпотеки (600 000,00 грн), не відбулося.Такої підстави для припинення основного зобов`язання як задоволення іпотекодержателем забезпеченої іпотекою вимоги шляхом набуття права власності на предмет іпотеки норми глави 50 "Припинення зобов`язання" ЦК України (435-15) не передбачають. При цьому, частина четверта статті 36 Закону України "Про іпотеку", якою передбачено, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання є недійсними, не передбачає припинення такого зобов`язання з вказаних підстав. У постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 761/17280/16-ц Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що зобов`язання за договором позики не припиняється в силу його невиконання у разі, якщо вартості набутого позикодавцем у власність предмета іпотеки не вистачило на погашення боргу в повному обсязі, тому кредитор має право на стягнення суми, якої не вистачило для погашення усієї суми заборгованості. Наведене дає обгрунтовані підстави для висновку, що положення частини п`ятої статті 36 Закону України "Про іпотеку" запобігають можливому подвійному стягненню кредитором - іпотекодержателем суми боргу, яка отримана ним за рахунок набуття у власність предмета іпотеки, та не є підставою для припинення основного зобов'язання. Крім того, частиною п`ятою статті 36 Закону України "Про іпотеку" закріплено інші наслідки позасудового врегулювання спору між іпотекодавцем і боржником, якщо цей боржник є юридичною особою або фізичною особою-підприємцем, то вимоги до нього залишаються дійсними. Тобто, у будь-якому випадку, навіть за умови, що вимоги кредитора до ОСОБА_1 припинилися у зв'язку з визнанням іпотекодержателем права на належне йому іпотечне майно, то залишаються дійсними вимоги ОСОБА_2 у частині, непогашеній за рахунок цього майна, до ПП "Фірма "Румб" як солідарного боржника.
Рух справи у суді апеляційної інстанціїУхвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі.Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обгрунтуванняЧастиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.Відповідно частини першої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 просив задовольнити апеляційну скаргу з наведених у ній підстав.Представник стягувача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 просив залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Полтавського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року залишити без змін. У своїх поясненнях підтримав позицію, викладену ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу, та погодився з аргументами, викладеними ПП "Фірма Румб" у його відзиві на апеляційну скаргу. Зазначив, що висновки суду першої інстанції узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16 (провадження № 12-117гс18) про те, що наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором за наведеними вище положеннями законодавства не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. Додатково зауважив, що на розгляді у Автозаводському районному суді м. Кременчука перебуває справа № 524/4051/21 за позовом ОСОБА_1, ПП "Фірма "Румб" до ОСОБА_2, треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Роткевич І. В., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Іванов А. В., про визнання припиненими зобов'язань за договором про надання позики, договором поруки та стягнення суми, що перевищує дев`яносто відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, а тому заява про визнання виконавчого листа, таким що не підлягає виконанню, не може бути вирішена до ухвалення рішення за наслідками вирішення спору щодо визнання припиненим зобов'язання ОСОБА_7 перед ОСОБА_2 за договором про надання позики від 02 березня 2020 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки в судове засідання не повідомили. Заслухавши пояснення представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3, представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав. Судом першої інстанції установлено, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Правові ініціативи" від 17 вересня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ПП "Фірма "Румб" про стягнення заборгованості за договором позики задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ПП "Фірма "Румб" на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором про надання позики у розмірі 915 000,00 грн, пеню у розмірі 727 425,00 грн та судовий збір у розмірі 10 510,00 грн.Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 15 жовтня 2020 року задоволено заяву ОСОБА_2 про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Правові ініціативи" від 17 вересня 2020 року. Постановлено видати виконавчий документ на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Правові ініціативи" від 17 вересня 2020 року у справі № 4-3/4-20 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та ПП "Фірма "Румб" про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ПП "Фірма "Румб" на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором про надання позики в розмірі 915 000,00 грн, пені в розмірі 727 425,00 грн та судового збору в розмірі 10 510,00 грн. На виконання зазначеної ухвали суду, 20 жовтня 2020 року Полтавський апеляційний суд видав виконавчий лист № 814/775/20.16 грудня 2021 року приватним виконавцем Роткевич І. В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64532076 щодо виконання виконавчого листа № 814/775/20 про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_1 .Статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII (1404-19) ) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України (254к/96-ВР) , цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.Згідно з частинами першою, другою статті 483 ЦПК України питання видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду розглядається судом за заявою особи, на користь якої прийнято рішення третейського суду. Заява про видачу виконавчого листа про примусове виконання рішення третейського суду подається до апеляційного суду за місцем проведення третейського розгляду протягом трьох років з дня прийняття рішення третейським судом.Відповідно до частини третьої статті 485 ЦПК України при розгляді справи в судовому засіданні суд встановлює наявність чи відсутність підстав для відмови у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, передбачених статтею 486 цього Кодексу.Згідно зі статтею 486 ЦПК України суд відмовляє у видачі виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду, якщо:1) на день ухвалення рішення за заявою про видачу виконавчого листа рішення третейського суду скасовано судом;2) справа, у якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону;3) пропущено встановлений строк для звернення за видачею виконавчого листа, а причини його пропуску не визнані судом поважними;4) рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди;5) третейська угода визнана недійсною;6) склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону;7) рішення третейського суду містить способи захисту прав та охоронюваних інтересів, не передбачені законом;8) постійно діючий третейський суд не надав на вимогу суду відповідну справу;9) третейський суд вирішив питання про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі.Відповідно до частин першої, другої статті 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.Як правильно зазначено в оскаржуваному судовому рішенні суду першої інстанції, наведені вище підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.До процесуальних підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.До матеріально-правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна віднести ті обставини, що свідчать про припинення обов'язку боржника з передбачених законом підстав.Загальні підстави припинення цивільно-правових зобов`язань містяться у главі 50 розділу І книги п`ятої ЦК України (435-15) . Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.Найпоширенішою підставою припинення зобов'язання є його припинення унаслідок виконання, проведеного належним чином. Натомість положення статті 36 Закону України "Про іпотеку" передбачають таку самостійну підставу припинення зобов`язання як позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки з метою забезпечення вимог кредитора - іпотекодержателя. Частиною четвертою статті 36 Закону України "Про іпотеку" у редакції Закону України від 03 липня 2018 року № 2478-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування", який набрав чинності 04 листопада 2018 року та введений в дію 04 лютого 2019 року (далі - Закон № 2478-VII), визначено, що після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання:- боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя;- боржником - юридичною особою або фізичною особою - підприємцем є дійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.Тобто, частина четверта статті 36 Закону України "Про іпотеку" (у редакції Закону № 2478-VII фактично - частина п`ята статті 36 Закону України "Про іпотеку") є спеціальною нормою, яка поширюється на зобов`язання, забезпечені іпотекою, що виключає застосування загальної норми статті 599 ЦК України про припинення зобов`язання лише належним виконанням. Така спеціальна підстава припинення забезпеченого іпотекою зобов`язання означає, що припиняються будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником основного зобов`язання. Це правило поширюється на всі випадки позасудового врегулювання вимог іпотекодержателя щодо основного зобов`язання у повному обсязі, включаючи як основний обов`язок боржника, так і додаткові обов`язки, що існують в межах того ж самого зобов`язального правовідношення. Та обставина, чи залишилося після вказаного позасудового врегулювання фактично не виконаною будь-яка частина основного зобов`язання, правового значення не має.Саме такого правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 13 лютого 2019 року у справі № 759/6703/16-ц (провадження № 61-22462св18), від 27 лютого 2019 року у справі № 263/3809/17 (провадження № 61-39107св18), від 17 квітня 2019 року у справі № 204/7148/16-ц (провадження № 61-43694св18), у справі № 646/7699/13-ц (провадження № 61-9822св18), від 16 жовтня 2019 року у справі № 337/7391/13-ц (провадження № 61-26751св18), від 20 листопада 2020 року у справі № 295/795/19 (провадження № 61-12137св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 754/5275/16 (провадження № 61-13148св19), від 11 березня 2021 року у справі № 524/378/17 (провадження № 61-21241св19).Отже, у разі завершення позасудового врегулювання, тобто звернення стягнення на предмет іпотеки у способи, визначені статтею 37 Закону України "Про іпотеку", зобов`язання боржника - фізичної особи припиняється, оскільки за змістом положень статті 36 Закону України "Про іпотеку" усі наступні вимоги кредитора - іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Суд першої інстанції не надав належної оцінки доводам ОСОБА_1 про наявність підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, зважаючи на припинення його обов`язку перед стягувачем ОСОБА_2 . У контексті зазначеного поза увагою суду залишилася та обставина, що іпотекодержатель ( ОСОБА_2 ) скористалася своїм правом, передбаченим договором іпотеки від 02 березня 2020 року, та 24 грудня 2020 року зареєструвала за собою право власності на передане в іпотеку нерухоме майно - пасажирські причали (перша черга), загальною площею 4970,0 кв. м, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, що належили іпотекодавцю ОСОБА_1, у рахунок виконання основного зобов`язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку", тобто вирішила питання шляхом позасудового врегулювання спору на підставі договору.Таким чином, унаслідок завершення позасудового врегулювання спору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, зобов'язання ОСОБА_7 за договором про надання позики від 02 березня 2020 року припинилися у цілому, у тому числі у частині, непогашеній за рахунок іпотечного майна.Посилання стягувача ОСОБА_2 та іншого боржника - ПП "Фірма "Румб" у відзивах на апеляційну скаргу на те, що у пункті 3.3. та розділі 6 "Застереження про задоволення вимог іпотекодержателя" договору іпотеки, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 погодили виняток із закріпленого у частині п'ятій статті 36 Закону України "Про іпотеку" правила про недійсність наступних після завершення позасудового врегулювання вимог іпотекодержателя до боржника - фізичної особи щодо виконання основного зобов`язання є необгрунтованими, оскільки аналіз положень договору іпотеки від 02 березня 2020 року, не дає підстав для висновку про погодження сторонами у встановленій формі застереження щодо наслідків, передбачених частиною п`ятою статті 36 Закону України "Про іпотеку". Зазначення сторонами у пункті 3.2. договору іпотеки про дію зобов'язання, забезпеченого іпотекою до повного виконання основного зобов'язання за договором про надання позики, включаючи погашення основної суми боргу, а також відшкодування іпотекодержателю збитків, які можуть бути завдані порушенням основного зобов`язання чи умов цього договору, можливих витрат іпотекодержателя, пов'язаних із пред'явленням вимог та звернення стягнення на предмет іпотеки та витрат на утримання, збереження предмети іпотеки, не може свідчити про погодження сторонами дійсності наступних, після завершення іпотекодержателем позасудового врегулювання у спосіб набуття права власності на предмет іпотеки, вимог іпотекодержателя до боржника - фізичної особи щодо виконання основного зобов'язання.Ураховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого листа № 814/775/20, виданого 20 жовтня 2020 року Полтавським апеляційним судом на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Правові ініціативи" від 17 вересня 2020 року в частині стягнення з боржника ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання позики у розмірі 915 000,00 грн та пені у розмірі 727 425,00 грн є необґрунтованим у зв`язку з припиненням обов`язку боржника унаслідок реалізації стягувачем права на задоволення своїх вимог у позасудовий спосіб за рахунок належного боржнику іпотечного майна. Наведеного висновку суд першої інстанції дійшов помилково, оскільки не застосував до спірних правовідносин положення статті 36 Закону України "Про іпотеку", та безпідставно урахував висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16 січня 2021 року у справі № 755/15479/14-ц та від 09 жовтня 2019 року у справі № 2403/2559/12, ухвалені за інших встановлених судами фактичних обставин справи. Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання представника стягувача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 на те, що висновки суду першої інстанції про безпідставність вимоги ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, узгоджуються з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16 (провадження № 12-117гс18), оскільки у зазначеній справі та у справі, що переглядається не є подібними обставини, предмет та підстави позову, зокрема у справі, що переглядається встановлено, що за наявності відкритого виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 814/775/20 про стягнення заборгованості за договором позики, стягувач у позасудовому порядку звернув стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності, тоді як у справі № 921/107/15-г/16 судами встановлено, що за наявності невиконаних рішень господарських судів про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивач звернувся з позовом про звернення стягнення у судовому порядку на предмет іпотеки, що не може вважатися подвійним стягненням заборгованості. Неспроможними є також аргументи представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 про те, що до вирішеннясправи № 524/4051/21 за позовом ОСОБА_1, ПП "Фірма "Румб" до ОСОБА_2, треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Роткевич І. В., приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Іванов А. В., про визнання припиненими зобов'язань за договором про надання позики, договором поруки та стягнення суми, що перевищує дев`яносто відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, що перебуває на розгляді в Автозаводському районному суді м. Кременчука, неможливо вирішувати питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки такі твердження не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства. При вирішенні питання про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд зобов`язаний перевірити чи не припинився обов`язок боржника з передбачених законом підстав, одним із яких є визначена статтею 36 Закону України "Про іпотеку" самостійна підстава припинення зобов`язання, відповідно до якої після завершення позасудового врегулювання будь-які вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.Ураховуючи, що ні кредитним договором, ні іпотечним застереженням в договорі іпотеки інше не передбачено, здійснене стягувачем позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на нього, припиняє виконання зобов`язання боржника ОСОБА_1 за договором позики. Оскільки ОСОБА_1 не наділений повноваженнями на представництво інтересів іншого боржника - ПП "Фірма "Румб", апеляційний суд вважає необхідним відмовити з наведених підстав у задоволенні його вимог про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа № 814/775/20, виданого 20 жовтня 2020 року Полтавським апеляційним судом на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Правові ініціативи" від 17 вересня 2020 року в частині стягнення заборгованості з боржника ПП "Фірма "Румб", не вдаючись у перевірку та оцінку доведеності чи недоведеності таких вимог.Зважаючи на те, що правильність вирішення заяви ОСОБА_1 про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого листа, як було зазначено вище, не залежить від встановлення обставин того, чи відбулося повне погашення боргу за рахунок вартості іпотечного майна, набутого стягувачем (іпотекодержателем) у власність у позасудовому порядку, такі обставини апеляційним судом не встановляються, а доводи заявника у цій частині не перевіряються. В контексті наведеного, а також ураховуючи, що заявник не обґрунтував поважність причин не подання до суду першої інстанції висновку експерта № 4/3-21 за результатами проведеної оціночно-будівельної експертизи від 26 квітня 2021 року, долученого ним до апеляційної скарги, зазначений доказ апеляційний суд не приймає та не бере його до уваги при вирішенні апеляційної скарги.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скаргиВідповідно до пункту 2 частин першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.Відповідно до пункту 4 частини першої, абзацу другого частини другої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.Зважаючи на обґрунтованість доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про неправильне застосування судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм матеріального права, зокрема не застосування судом положень статті 36 Закону України "Про іпотеку" та не урахування висновків Верховного Суду щодо її застосування, Верховний Суд як суд апеляційної інстанції у зазначеній категорії справ, дійшов висновку про необхідність скасування ухвали Полтавського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року, з ухваленням нового судового рішення про задоволення заяви ОСОБА_1 частково, а саме: визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 814/775/20, виданий 20 жовтня 2020 року Полтавським апеляційним судом на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Правові ініціативи" від 17 вересня 2020 року у справі № 4-3/4-20 в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання позики у розмірі 915 000,00 грн та пені у розмірі 727 425,00 грн.Керуючись статтями 24, 351, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного судуПОСТАНОВИВ:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.Ухвалу Полтавського апеляційного суду від 22 квітня 2021 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.Заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, задовольнити частково.Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист № 814/775/20, виданий 20 жовтня 2020 року Полтавським апеляційним судом на підставі рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Правові ініціативи" від 17 вересня 2020 року у справі № 4-3/4-20 ОСОБА_2 до ОСОБА_1 та Приватного підприємства "Фірма "Румб" про стягнення заборгованості за договором позики, про солідарне стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, паспорт НОМЕР_2, виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області 29 жовтня 2004 р., зареєстрований: АДРЕСА_2 ) та Приватного підприємства "Фірма "Румб" (код ЄДРПОУ 13954190; юридична адреса: 04071, місто Київ, Подільський район, вулиця Хорива, будинок 47) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_3, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3, паспорт НОМЕР_4, виданий Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області 08 листопада 2011 року) заборгованості за договором про надання позики у розмірі 915 000,00 (дев`ятсот п`ятнадцять тисяч) гривень, пені у розмірі 727 425,00 (сімсот двадцять сім тисяч чотириста двадцять п`ять) гривень та судового збору у розмірі 10 510,00 (десять тисяч п`ятсот десять) гривень, в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання позики у розмірі 915 000,00 (дев`ятсот п`ятнадцять тисяч) гривень та пені у розмірі 727 425,00 (сімсот двадцять сім тисяч чотириста двадцять п`ять) гривень.У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа № 814/775/20 таким, що не підлягає виконанню в іншій частині, відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню не підлягає.Повний текст постанови складений 05 серпня 2021 року.
Судді: Г. І. Усик
І. Ю. Гулейков
О. В. Ступак